Курс лекцій з комп'ютерним сетям

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Дати визначення мережі. 2. Чим КиМу різниться комунікаційна мережу від інформаційної мережі? 3. Як поділяються мережі за ознакою? 4. Що таке інформаційна система коштує? 5. Що таке канали зв’язку? 6. Дати визначення фізичного каналу зв’язку. 7. Дати визначення логічного каналу зв’язку. 8. Як називається сукупність правил обміну інформацією між двома чи декількома пристроями? 9. Як називається… Читати ще >

Курс лекцій з комп'ютерним сетям (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Міністерство транспорту России.

Далекосхідна державна морська академія імені адмірала Г.І. Невельского.

М. М. Жеретинцева.

Курс лекцій з комп’ютерним сетям.

Рекомендовано Далекосхідним региональным.

навчально-методичним центром як навчального пособия.

для студентів вузів региона.

Владивосток.

УДК.

Жеретинцева М. М. Курс лекцій з комп’ютерних мережах — Владивосток: ДВГМА, 2000. — 158 с.

Курс лекцій присвячений комп’ютерних мережах, дано засадничі поняття мережевий термінології, описані види архітектури, наводиться опис топології і методів доступу. Описано основні компоненти ЛВС (мережні адаптери, мережні операційні системи, мережні служби й ін.) й підвищити вимоги, які пред’являються мереж. Концепція побудови мереж представлена з урахуванням семиуровневой базової еталонною моделі передачі у мережах (ISO). Дани поняття фізичної середовища зв’язку, лінії зв’язку й каналів зв’язку, наведено типи фізичних середовищ передачі у мережах. Описано популярні стеки протоколів. До того ж даються інформацію про мережному оборудованию.

Призначено для студентів ВНЗ, які вивчають курс «Комп'ютерні сети».

Мул. 42, табл. 7.

Рецензенты:

Здор В.В., д.т.н., професор, генерального директора ТОВ «Фордевинд»;

Сафін В.І., доцент, к. ф-м.н., завідувач кафедри інформаційних технологій ДВГАЭУ.

їм. адм. Р. І. Невельского, 2000.

Запровадження 4.

Лекція 1. Огляд і архітектура обчислювальних мереж 6.

Тема 1. Основні ухвали і терміни 6.

Тема 2. Переваги використання мереж 8.

Тема 3. Архітектура мереж 10.

Архітектура термінал — головний комп’ютер 10.

Одноранговая архітектура 11.

Архітектура клієнт — сервер 12.

Вибір архітектури мережі 14.

Питання до лекції 14.

Лекція 2. Семиуровневая модель OSI 16.

Тема 1. Взаємодія рівнів моделі OSI 16.

Тема 2. Прикладний рівень (Application layer) 19.

Тема 3. Рівень уявлення даних (Presentation layer) 21.

Тема 4. Сеансовый рівень (Session layer) 22.

Тема 5. Транспортний рівень (Transport Layer) 23.

Тема 6. Мережний рівень (Network Layer) 24.

Тема 7. Канальний рівень (Data Link) 26.

Тема 8. Фізичний рівень (Physical Layer) 28.

Тема 9. Сетезависимые протоколи 30.

Тема 10. Стеки комунікаційних протоколів 31.

Питання 31.

Лекція 3. Стандарти і стеки протоколів 33.

Тема 1. Специфікації стандартів 33.

802.1 33.

802.2 33.

802.3 33.

802.4 34.

802.5 35.

802.6 35.

802.7 35.

802.8 35.

802.9 35.

802.10 36.

802.11 36.

802.12 36.

Тема 2. Протоколи і стеки протоколів 36.

Мережні протоколи 37.

Транспортні протоколи 37.

Прикладні протоколи 38.

Тема 3. Стік OSI 38.

Тема 4. Архітектура стека протоколів Microsoft TCP/IP 39.

Рівень Додатка 40.

Рівень транспорту 41.

Протокол керування передаванням (TCP) 41.

Користувальницький протокол дейтаграмм (UDP) 42.

Міжмережевий рівень 42.

Протокол Інтернету IP 42.

Адресація в IP-мережах 43.

Протоколи зіставлення адреси ARP і RARP 43.

Протокол ICMP 44.

Протокол IGMP 44.

NDIS 44.

Рівень мережного інтерфейсу 44.

Питання 45.

Лекція 4. Топологія обчислювальної сіті й методи доступу 46.

Тема 1. Топологія обчислювальної мережі 46.

Види топологий 46.

Загальна шина 47.

Кільце 48.

Зірка 48.

Тема 2. Методи доступу 49.

CSMA/CD 50.

TPMA 51.

TDMA 52.

FDMA 53.

Питання 54.

Лекція 5. ЛВС і компоненти ЛВС 56.

Тема 1. Основні компоненти 56.

Тема 2. Робітники станції 57.

Тема 3. Мережні адаптери 58.

Тема 4. Файлові сервери 58.

Тема 5. Мережні операційні системи 60.

Тема 6. Мережне програмне забезпечення 60.

Тема 7. Захист даних 61.

Тема 8. Використання паролів і її доступу 61.

Тема 9. Типовий склад устаткування локальної мережі 61.

Питання 62.

Лекція 6. Фізична середовище передачі 64.

Тема 1. Кабелі зв’язку, лінії зв’язку, канали зв’язку 64.

Тема 2. Типи кабелів і структуровані кабельні системи 65.

Тема 3. Кабельні системи 66.

Тема 4. Типи кабелів 67.

Кабель типу «вита пара» (twisted pair) 67.

Коаксиальные кабелі 68.

Опто-волоконний кабель 68.

Тема 5. Кабельні системи Ethernet 69.

10Base-T, 100Base-TX 69.

10Base2 70.

10Base5 70.

Тема 6. Безпровідні технології 71.

Радіозв'язок 71.

Зв’язок в мікрохвильовому діапазоні 71.

Інфрачервона зв’язок 71.

Питання 71.

Лекція 7. Мережні операційні системи 73.

Тема 1. Структура мережевий ОС 74.

Клієнтське програмне забезпечення 75.

Редиректоры 75.

Розподільники 75.

Імена UNC 76.

Серверне програмне забезпечення 76.

Клієнтське і серверне програмне забезпечення 76.

Вибір мережевий ОС 77.

Тема 2. Однорангові NOS і NOS з виділеними серверами 78.

Тема 3. NOS для мереж масштабу підприємства 80.

Мережі відділів 80.

Мережі кампусів 81.

Корпоративні мережі 81.

Тема 4. Мережні ОС NetWare фірми Novell 82.

Призначення ОС NetWare 82.

Структурна схема OC 82.

Мережевий файлова система 83.

Основні мережні можливості 83.

Захист інформації 84.

Тема 5. Сімейство мережевих ОС Windows NT 85.

Структура Windows NT 85.

Мережні кошти 86.

Склад Windows NT 86.

Властивості Windows NT 87.

Області використання Windows NT 88.

Тема 6. Сімейство ОС UNIX 88.

Програми 90.

Ядро ОС UNIX 90.

Файлова система 91.

Принципи захисту 91.

Ідентифікатори користувача і групи користувачів 91.

Захист файлів 92.

Тема 7. Огляд Системи Linux 92.

Графічний інтерфейс користувача 93.

Фундаментальна обізнаність із мережею 93.

Мережні файлові системи 94.

Пошта 94.

Питання 94.

Лекція 8. Вимоги, які пред’являються мереж 96.

Тема 1. Продуктивність 96.

Тема 2. Надійність і безпека 97.

Тема 3. Прозорість 98.

Тема 4. Підтримка різних видів трафіку 99.

Тема 5. Керованість 100.

Управління ефективністю 100.

Управління конфігурацією 100.

Управління урахуванням використання ресурсів 101.

Управління несправностями 101.

Управління захистом даних 101.

Тема 6. Сумісність 102.

Питання 103.

Лекція 9. Мережне устаткування 104.

Тема 1. Мережні адаптери, чи NIC (Network Interface Card). 104.

Призначення. 104.

Налаштування мережного адаптера і трансивера 104.

Функції мережевих адаптерів 106.

Базовий, чи фізичний, адресу 107.

Типи мережевих адаптерів 107.

Тема 2. Повторювачі і концентратори 109.

Планування мережі з хабом 111.

Переваги концентратора 111.

Тема 3. Мости і комутатори 112.

Різниця між мостом і комутатором 113.

Комутатор 114.

Комутатор локальної мережі 115.

Тема 4. Маршрутизатор 116.

Різниця між маршрутизаторами і мостами 117.

Тема 5. Шлюзи 118.

Питання 119.

Росіяни терміни 120.

Англійські терміни 133.

Англійські скорочення 144.

Література 153.

Курс лекцій з комп’ютерних мережах виходить з програмі «Основи мережевих технологій» В. Г. Олифер, Н. А. Олифер, розміщеної за адресою internet.

Курс є введення у мережну тематику і дає базові знання з організації та функціонуванню мереж. У лекціях дано загальні поняття комп’ютерних мереж, їх структури, мережевих компонентів у дуже простій і доступною формі. Тут наведено види топології, використовувані для фізичного сполуки комп’ютерів у мережі, методи доступу до зв’язку, фізичні середовища передачі. Передача даних у мережі розглядається на базі еталонною базової моделі, розробленої Міжнародної організацією по стандартам взаємодії відкритих мереж. Описуються правил і процедури передачі між інформаційними системами. Наводяться типи мережного устаткування, їх призначення та принципи роботи. Описується мережне програмне забезпечення, що використовується в організацію мереж. Вивчаються найпопулярніші мережні операційні системи, їхньої людської гідності і недоліки. Розглядаються принципи межсетевого взаємодії. Наводяться засадничі поняття в галузі мережевий безопасности.

Для підготовки курсу пропрацьований великий обсяг інформації, розташованої на інформаційно-пошукових серверах Internet, і використовувалася література, приведений у списку. Основні терміни і визначення в лекціях взяті з довідника Якубайтиса «Інформаційні мережі і системи» [1].

У першій лекції дано засадничі поняття мережевий термінології, територіальний поділ мереж, поняття інформаційної та комунікаційної мереж, і основні типи архітектури. За основу лекції було взято матеріали серверу internet й інформація з [1], [2], [5].

У другій лекції пояснюється передача даних у мережі з урахуванням семиуровневой базової еталонною моделі зв’язку відкритих систем (OSI). Представлений кожен рівень, його функції і протоколи, використовувані кожному рівні. За основу лекції було взято матеріали серверу internet й інформація з [1], [2], [5], [7], [11], [12].

Лекція 3 присвячена специфікації стандартів IEEE802. Але тут дано поняття стеков протоколів і приведені найпопулярніші стеки протоколів. У стеках протоколів перераховані протоколи кожного рівня. Під час підготовки лекції було взято матеріали з [1], [2], [5], [13], [14], [15].

У четвертої лекції дається поняття топології, наводяться види топологий, їхні переваги й недоліки, відразу ж описані методи доступу до каналу зв’язку й їх використання. Для лекції використовувалася інформації з [1], [5], [13], [16], [28].

У п’ятій лекції описані компоненти локальної обчислювальної мережі: робочі станції і сервери, адаптери, мережні операційні системи, комунікаційні канали, мережне програмне забезпечення та інших. компоненти. Дани типи серверів. Під час підготовки здебільшого використовувалася інформація з [1], [2], [5], [11], [13].

У шостий лекції дано поняття фізичної середовища передачі, види середовищ. Перелічується типи кабелів і описано призначення кабельної структурованої системи. Під час підготовки лекції було взято матеріали з [1], [2], [5], [23], [24], [25], [26], [27], [28], [29].

Лекція сьома присвячена мережним операційним системам, їх призначенню, перераховані їх функції, наведено популярні СОС (NetWare фірми Novell, Windows NT фірми Microsoft, UNIX фірми Bell Laboratory), їх структура і застосування. Під час підготовки лекції було взято матеріали з [1], [2], [5], [9], [11], [21].

У лекції восьмий описані вимоги, які пред’являються мереж: продуктивність, надійність і безпека, розширюваність і масштабованість, прозорість, підтримка трафіку, керованість, захист даних, сумісність. Під час підготовки лекції було взято матеріали з [1], [2], [4], [5], [11], [13], [16].

У лекції дев’ятій описано мережне устаткування, призначене для передачі всіх рівнях моделі OSI. Під час підготовки лекції були взято матеріали з [1], [2], [5], [22], [28], [30], [31],[32].

«Курс лекцій з комп’ютерних мережах» призначений для курсантів, студентів та викладачів вищих заведений.

Огляд і архітектура обчислювальних сетей.

1 Основні ухвали і термины.

Мережа — це сукупність об'єктів, утворених пристроями передачі й обробки даних. Міжнародна організація по стандартизації визначила обчислювальну мережу як послідовну бит-ориентированную передачу інформації між пов’язаними друг з одним незалежними устройствами.

Мережі звичайно знаходиться у приватному віданні користувача і позичають деяку територію України й за ознакою поділяються на: — Локальні обчислювальні мережі (ЛВС) чи Local Area Network (LAN), які працюють у одному чи навіть кількох близько розташованих будинках. ЛВС зазвичай розміщуються у межах будь-якої організації (корпорації, установи), тому їх називають корпоративними. — Розподілені комп’ютерні мережі, глобальні чи Wide Area Network (WAN), які працюють у різних будинках, у містах і країнах, які бувають територіальними, змішаними і глобальними. Залежно від надання цього глобальні мережі бувають чотирьох основних видів: міські, регіональні, національні і транснаціональні. Для прикладу розподілених мереж дуже великої масштабу може бути: Internet, EUNET, Relcom,.

FIDO.

До складу мережі у випадку включається такі елементи: — мережні комп’ютери (оснащені мережним адаптером); - канали зв’язку (кабельні, супутникові, телефонні, цифрові, волоконнооптичні, радіоканали та інших.); - різноманітних перетворювачі сигналів; - мережне оборудование.

Розрізняють два поняття мережі: комунікаційна мережу і інформаційна мережу (рис. 1.1).

Комунікаційна мережу варта передачі, також вона виконує завдання, пов’язані з перетворенням даних. Комунікаційні мережі різняться на кшталт використовуваних фізичних коштів соединения.

Інформаційна мережу варта зберігання інформації та складається з інформаційних систем. На базі комунікаційної мережі то, можливо побудована група інформаційних сетей:

Під впливом інформаційної системою слід розуміти систему, що є постачальником чи споживачем информации.

[pic].

Рис. 1.1 Інформаційні та комунікаційні сети.

Комп’ютерна мережу складається з інформаційних систем і каналів связи.

Під впливом інформаційної системою слід розуміти об'єкт, здатний здійснювати зберігання, обробку чи передачу інформація. До складу інформаційної системи входять: комп’ютери, програми, користувачі та інші складові, призначені для процесу обробітку грунту і передачі. У подальшому інформаційна система коштує, призначена вирішення завдань користувача, називатиметься — робоча станція (client). Робоча станція у мережі відрізняється від зазвичайного самого персонального комп’ютера (ПК) наявністю мережевий карти (мережного адаптера), каналу передачі даних, і мережного програмного обеспечения.

Під каналом зв’язку слід розуміти шлях чи, яким передаються сигнали. Засіб передачі сигналів називають абонентським, чи фізичним, каналом.

Канали зв’язку (data link) створюються лініями зв’язку з допомогою мережного устаткування й фізичних зв’язку. Фізичні засоби зв’язку побудовано з урахуванням кручених пар, коаксіальних кабелів, оптичних каналів чи ефіру. Між взаємодіючими інформаційними системами через фізичні канали комунікаційної сіті й вузли комутації встановлюються логічні каналы.

Логічний канал — це передачі даних від однієї системи до інший. Логічний канал прокладається маршрутом щодо одного чи навіть кількох фізичних каналах. Логічний канал можна охарактеризувати, як маршрут, прокладений через фізичні канали і вузли коммутации.

Інформація у мережі передається блоками даних із процедурам обміну між об'єктами. Ці процедури називають протоколами передачі данных.

Протокол — це сукупність правил, які визначають формат і складні процедури обміну інформацією між двома або кількох устройствами.

Завантаження мережі характеризується параметром, званим трафіком. Трафік (traffic) — це потік повідомлень у мережі передачі. Під ним розуміють кількісне вимір в вибраних точках мережі числа проходять блоків даних, і їх довжини, виражене в бітах в секунду.

Істотно впливає на характеристику мережі надає метод доступу. Метод доступу — це спосіб визначення того, яка із робітників станцій зможе наступній використовувати канал зв’язку й як управляти доступом до зв’язку (кабелю).

У «тенета все робочі станції фізично з'єднані собою каналами зв’язку з певної структурі, званої топологією. Топологія — це опис фізичних сполук, у мережі, указывающее які робочі станції можуть зв’язуватися між собою. Тип топології визначає продуктивність, працездатність і надійність експлуатації робочих станцій, і навіть час звернення до файловому серверу. Залежно від топології мережі використовується той чи інший метод доступа.

Склад основних елементів у мережі залежить від неї архітектури. Архітектура — це концепція, визначальна взаємозв'язок, структуру і функції взаємодії робочих станцій у мережі. Вона передбачає логічний, функціональну і фізичну організацію технічних і програмних засобів мережі. Архітектура визначає принципи побудови і функціонування апаратного та програмного забезпечення елементів сети.

Здебільшого виділяють три виду архітектур: архітектура термінал — головний комп’ютер, архітектура клієнт — сервер і одноранговая архитектура.

Сучасні мережі можна класифікувати різноманітні ознаками: по віддаленості комп’ютерів, топології, призначенню, переліку наданих послуг, принципам управління (централізовані і децентралізовані), методам комутації, методам доступу, видам середовища передачі, швидкостям передачі тощо. буд. Всі ці поняття розглядатимуться докладніше при подальшому вивченні курса.

2 Переваги використання сетей.

Комп’ютерні мережі є варіант співробітництва покупців, безліч комп’ютерів, забезпечує прискорення доставки і методи обробки інформації. Об'єднувати комп’ютери у мережі почали понад 30 тому. Коли можливості комп’ютерів зросли б і ПК стали доступні кожному, розвиток мереж значно ускорилось.

Сполучені до мережі комп’ютери обмінюються інформацією і ми спільно використовують периферійне обладнання та устрою зберігання інформації рис. 1.2.

[pic].

Рис. 1.1 Використання периферійного оборудования.

З допомогою мереж можна розділяти ресурси, і інформацію. Нижче перераховані основні завдання, котрі наважуються з допомогою робочої станції у мережі, і які важко вирішити з допомогою окремого комп’ютера: Комп’ютерна мережу дозволить спільно використовувати периферійні устрою, включаючи: — принтери; - плоттеры; - дискові нагромаджувачі; - приводи CD-ROM; - дисководи; - стримеры; - сканери; - факс-модемы; Комп’ютерна мережу дозволяє спільно використовувати інформаційні ресурси: — каталоги; - файли; - прикладні програми; - гри; - бази даних; - текстові процесори. Комп’ютерна мережу дозволяє працювати з многопользовательскими програмами, забезпечують одночасний доступ всіх користувачів до загальним баз даних із блокуванням файлів і записів, які забезпечують цілісність даних. Будь-які програми, розроблені для стандартних ЛВС, можна залучити до інших мережах. Спільне використання ресурсів забезпечить істотну економію засобів і часу. Наприклад, можна колективно використовувати один лазерний принтер замість купівлі принтера кожному працівнику чи біганини з дискетами до єдиному принтеру за відсутності мережі. Організація електронної пошти. Можна також використовувати ЛВС як поштову службу і розсилати службові записки, доповіді та шляхів сполучення іншим пользователям.

3 Архітектура сетей.

Архітектура мережі визначає основні елементи мережі, характеризує її загальну логічний організацію, технічне забезпечення, програмне забезпечення, описує методи кодування. Архітектура також принципи функціонування та інтерфейс пользователя.

У цьому курсі буде розглянуто три виду архітектур: — архітектура термінал — головний комп’ютер; - одноранговая архітектура; - архітектура клієнт — сервер.

Архітектура термінал — головний компьютер

Архітектура термінал — головний комп’ютер (terminal — host computer architecture) — це концепція інформаційної мережі, у якій вся обробка даних здійснюється однією або групою головних компьютеров.

[pic].

Рис. 1.1 Архітектура термінал — головний компьютер

Вже згадана архітектура передбачає два типу устаткування: — Головний комп’ютер, відбувається управління мережею, збереження і обробка даних. — Термінали, призначені передачі головного комп’ютера команд на організацію сеансів і виконання завдань, введення даних до виконання завдань й отримання результатов.

Головний комп’ютер через мультиплексори передачі (МПД) взаємодіють із терміналами, як представлене рис. 1.3.

Класичний приклад архітектури мережі із головними комп’ютерами — системна мережна архітектура (System Network Architecture — SNA).

Одноранговая архитектура.

Одноранговая архітектура (peer-to-peer architecture) — це концепція інформаційної мережі, у її ресурси розосереджені за всі системам. Ця архітектура характеризується тим, що все системи равноправны.

До одноранговым мереж ставляться малі мережі, де будь-яка робоча станція може виконувати одночасно функції файлового серверу та робочої станції. У одноранговых ЛВС дискове простір і файли будь-якою комп’ютері можуть бути загальними. Щоб ресурс став загальним, його потрібно віддати у загальне користування, використовуючи служби віддаленого доступу мережевих одноранговых операційними системами. Залежно від цього, як буде встановлено захист даних, інші користувачі зможуть користуватися файлами відразу після їх створення. Однорангові ЛВС досить хороші лише невеликих робочих групп.

[pic].

Рис. 1.1 Одноранговая архитектура.

Однорангові ЛВС є і дешевим типом мереж для установки. Вони за комп’ютером вимагають, крім мережевий карта народження і мережного носія, лише ОС Windows 95 чи Windows for Workgroups. При поєднанні комп’ютерів, користувачі можуть надавати ресурси, і інформацію в спільне пользование.

Однорангові мережі мають такі переваги: — вони легкі встановленні та настроюванні; - окремі ПК не залежить від виділеного серверу; - користувачі може контролювати свої фінансові ресурси; - мала вартість будівництва і легка експлуатація; - мінімум обладнання та програмного забезпечення; - не потрібно в адміністратора; - добре підходять для мереж з кількістю користувачів, не перевищують десяти.

Проблемою одноранговой архітектури є ситуація, коли комп’ютери відключаються від мережі. У таких випадках із електромережі зникають види сервісу, які надавали. Мережеву безпеку одночасно можна застосувати лише одного ресурсу, і користувач повинен пам’ятати стільки паролів, скільки мережевих ресурсів. З отриманням доступу до разделяемому ресурсу відчувається падіння продуктивності комп’ютера. Суттєвим недоліком одноранговых мереж є централізованого администрирования.

Використання одноранговой архітектури виключає застосування у тому ж мережі також архітектури «термінал — головний комп’ютер» чи архітектури «клієнт — сервер».

Архітектура клієнт — сервер

Архітектура клієнт — сервер (client-server architecture) — це концепція інформаційної мережі, у якій переважна більшість її ресурсів зосереджена серверах, обслуговуючих своїм клієнтам (рис. 1.5). Вже згадана архітектура визначає два типу компонентів: сервери і клиенты.

Сервер — це об'єкт, що дає сервіс інших об'єктах мережі з їхньої запитам. Сервіс — це процес обслуговування клиентов.

[pic].

Рис. 1.1 Архітектура клієнт — сервер

Сервер працює за завданням клієнтів — і управляє виконанням їх завдань. По виконанні кожного завдання сервер посилає отримані результати клієнту, який послав це задание.

Сервісна функція в архітектурі клієнт — сервер описується комплексом прикладних програм, відповідно до яким виконуються різноманітні прикладні процессы.

Процес, що викликає сервісну функцію з допомогою певних операцій, називається клієнтом. Їм можна взяти програму чи користувач. На рис. 1.6 наведено перелік сервісів в архітектурі клієнт — сервер.

Клієнти — це робочі станції, що використовують ресурси серверу та надають зручні інтерфейси користувача. Інтерфейси користувача це процедури взаємодії користувача і системи чи сетью.

Клієнт є ініціатором і вдається до електронної пошти й інші сервіси серверу. У процесі клієнт затребувана вид обслуговування, встановлює сеанс, отримує потрібні їй результати і каже про закінчення работы.

[pic].

Рис. 1.2 Модель клиент-сервер

У мережах із виділеним файловим сервером на виділеному автономному ПК встановлюється серверна мережна операційна система. Цей ПК стає сервером. Програмне забезпечення (ПО), встановлений на робочої станції, дозволяє їй обмінюватися даними з сервером. Найпоширеніші мережні операційна системи: — NetWare фірми Novel; - Windows NT фірми Microsoft; - UNIX фірми AT&T; - Linux.

Крім мережевий ОС необхідні мережні прикладні програми, реалізують переваги, надані сетью.

Мережі з урахуванням серверів мають кращі характеристики і підвищену надійність. Сервер володіє головними ресурсами мережі, яких звертаються інші робочі станции.

У сучасному клієнт — серверної архітектурі виділяється чотири групи об'єктів: клієнти, сервери, дані і мережні служби. Клієнти розташовуються в системах на робочих місць користувачів. Дані переважно зберігаються у серверах. Мережні служби є спільно використовуваними серверами і даними. З іншого боку служби управляють процедурами обробки данных.

Мережі клієнт — серверної архітектури мають такі переваги: — дозволяють організовувати мережі з велику кількість робочих станцій; - забезпечують централізоване управління дисконтними записами користувачів, безпекою і доступом, що спрощує мережне адміністрування; - ефективний доступом до мережним ресурсів; - користувачеві потрібен пароль для входу до мережі й у отримання доступу всім ресурсів, куди поширюються права пользователя.

Поруч із перевагами мережі клієнт — серверної архітектури мають значення і ряд недоліків: — несправність серверу може зробити мережу непрацездатною, принаймні втрату мережевих ресурсів; - вимагають кваліфікованого персоналу для адміністрування; - мають вищу вартість мереж, і мережного оборудования.

Вибір архітектури сети.

Вибір архітектури мережі залежить від призначення мережі, кількості робочих станцій та від виконуваних у ньому действий.

Слід вибрати одноранговую мережу, якщо: — кількість користувачів вбирається у десяти; - все машини перебувають зараз близько друг від друга; - мають місце невеликі можливості; - не потрібно в спеціалізованому сервері, такому як сервер БД, факссервер чи якоїсь іншої; - немає можливості або потреби у централізованому администрировании.

Слід вибрати клієнт серверную мережу, якщо: — кількість користувачів перевищує 10; - потрібно централізоване управління, безпеку, управління ресурсами чи резервне копіювання; - необхідний спеціалізований сервер; - потрібен доступом до глобальної мережі; - потрібно розділяти ресурси лише на рівні пользователей.

Вопросы до лекции.

1. Дати визначення мережі. 2. Чим КиМу різниться комунікаційна мережу від інформаційної мережі? 3. Як поділяються мережі за ознакою? 4. Що таке інформаційна система коштує? 5. Що таке канали зв’язку? 6. Дати визначення фізичного каналу зв’язку. 7. Дати визначення логічного каналу зв’язку. 8. Як називається сукупність правил обміну інформацією між двома чи декількома пристроями? 9. Як називається об'єкт, здатний здійснювати зберігання, обробку чи передачу даних, у складі, якого входять комп’ютер, програмне забезпечення, користувачі та інших. складові, призначені для процесу оброблення і передачі? 10. Яким параметром характеризується завантаження мережі? 11. Що таке метод доступу? 12. Що таке сукупність правил, які визначають процедури і формат обміну інформацією між? 13. Чим КиМу різниться робоча станція у мережі від зазвичайного самого персонального комп’ютера? 14. Які елементи входять до складу мережі? 15. Як називається опис фізичних сполук, у мережі? 16. Що таке архітектура мережі? 17. Як назвати спосіб визначення, яка із робітників станцій зможе наступній використовувати канал зв’язку? 18. Перелічити переваги використання мереж. 19. Чим КиМу різниться одноранговая архітектура від клієнт серверної архітектури? 20. Які переваги великомасштабної мережі з виділеним сервером? 21. Які сервіси надає клієнт серверна архітектура? 22. Переваги й недоліки архітектури термінал — головний комп’ютер. 23. У випадку використовується одноранговая архітектура? 24. Властиво для мереж з виділеним сервером? 25. Як називаються робочі станції, що використовують ресурси серверу? 26. Що таке сервер?

Семиуровневая модель OSI.

Для єдиного уявлення даних у мережах з неоднорідними пристроями і програмним забезпеченням міжнародна організація за стандартами ISO (International Standardization Organization) розробила базову модель зв’язку відкритих систем OSI (Open System Interconnection). Ця модель описує правил і процедури передачі у різних мережевих середовищах з організацією сеансу зв’язку. Основними елементами моделі рівні, прикладні процеси та фізичні кошти сполуки. На рис. 2.1 представлена структура базової моделі. Кожен рівень моделі OSI виконує певне тактичне завдання у процесі передачі через мережу. Базова модель є підвалинами розробки мережевих протоколів. OSI поділяє комунікаційні функції у мережі до 7 рівнів, кожен із яких обслуговує різні частини процесу області взаємодії відкритих систем.

[pic].

Рис. 2.1 Модель OSI.

Модель OSI описує лише системні кошти взаємодії, не торкаючись додатків кінцевих користувачів. Додатка реалізують свої власні протоколи взаємодії, звертаючись до системним засобам. Якщо додаток може він функції деяких верхніх рівнів моделі OSI, то тут для обміну даними воно звертається безпосередньо до системним засобам, виконуючим функції решти нижніх рівнів моделі OSI.

1 Взаємодія рівнів моделі OSI.

Модель OSI можна розділити на дві різних моделі, як показано на рис. 2.2: — горизонтальну модель з урахуванням протоколів, що забезпечує механізм взаємодії програм, тож процесів в різних машинах; - вертикальну модель з урахуванням послуг, забезпечуваних сусідніми рівнями одна одній в одній машине.

[pic] Рис. 2.1 Схема взаємодії комп’ютерів у базовій еталонною моделі OSI.

Кожен рівень компьютера-отправителя взаємодіє зі настільки ж рівнем компьютера-получателя, начебто вона пов’язана безпосередньо. Така зв’язок називається логічного чи віртуальної зв’язком. Насправді взаємодія здійснюється між суміжними рівнями одного компьютера.

Отже, інформація на компьютере-отправителе повинна пройти крізь ці рівні. Потім вона передається по фізичної середовищі до компьютера-получателя і знову закінчується крізь усе верстви, доки сягає тієї самої рівня, з якого була послано на компьютере-отправителе.

У горизонтальній моделі двох програмах потрібно загальний протокол для обміну даними. У вертикальної моделі сусідні рівні обмінюються даними з допомогою інтерфейсів прикладних програм АПІ (Application Programming Interface).

Перед поданням о мережу дані розбиваються на пакети. Пакет (packet) — це одиниця інформації, передана між станціями мережі. При відправлення даних пакет проходить послідовно крізь ці рівні програмного забезпечення. На кожному рівні до пакету додається управляюча інформація даного рівня (заголовок), що необхідно на шляху успішної передачі через мережу, як і показано на рис. 2.3, де Заг — заголовок пакета, Кон — кінець пакета.

На приймаючої боці пакет проходить крізь ці рівні у протилежному порядку. На кожному рівні протокол цього рівня читає інформацію пакета, потім видаляє інформацію, додану до пакету цьому ж рівні отправляющей стороною, і передає пакет наступного рівня. Коли пакет сягне Прикладного рівня, вся управляюча інформація буде видалена з пакета, і такі приймуть свій початковий вид.

[pic]Рис. 2.2 Формування пакета кожного рівня семиуровневой модели.

Кожен рівень моделі виконує своє завдання. Що рівень, тим складніше завдання він решает.

Окремі рівні моделі OSI зручно розглядати, як групи програм, виділені на виконання конкретних функцій. Один рівень, приміром, відпо-відає забезпечення перетворення даних із ASCII в EBCDIC і має програми необхідних виконання цієї задачи.

Кожен рівень забезпечує сервіс для вищого рівня, просячи своєю чергою, сервіс у нижчестоящого рівня. Верхні рівні запитують сервіс майже однаково: зазвичай, ця потреба маршрутизації якихось даних із однієї мережі до іншої. Практична реалізація принципів адресації даних покладено на нижні уровни.

Вже згадана модель визначає взаємодія відкритих систем різних виробників лише у мережі. Тому вона виконує їм координуючі дії з: — взаємодії прикладних процесів; - формам уявлення даних; - однаковому зберігання даних; - управлінню мережними ресурсами; - безпеки даних, і захисту інформації; - діагностиці програм, тож технічних средств.

На рис. 2.4 наведено стисле опис функцій всіх уровней.

[pic].

Рис. 2.3 Функції уровней.

2 Прикладний рівень (Application layer).

Прикладний рівень забезпечує прикладним процесам кошти доступу до області взаємодії, є верхнім (сьомим) рівнем і безпосередньо примикає до прикладним процесам. Насправді прикладної рівень — це набір різноманітних протоколів, з допомогою яких користувачі мережі отримують доступом до поділюваним ресурсів, таких як файли, принтери чи гіпертекстові Webсторінки, і навіть організують свою спільну роботу, приміром, із допомогою протоколу електронної пошти [30]. Спеціальні елементи прикладного сервісу забезпечують сервіс для конкретних прикладних програм, як-от програми пересилки файлів і эмуляции терміналів. Якщо, наприклад програмі необхідно переслати файли, то обов’язково буде використано протокол передачі, доступу та управління файлами FTAM (File Transfer, Access, and Management). У моделі OSI прикладна програма, якої, варто виконати конкретне завдання (наприклад, оновити базі даних за комп’ютером), посилає конкретні дані як Дейтаграммы на прикладної рівень. Одне з основних завдань цього рівня — визначити, як слід обробляти запит прикладної програми, іншими словами, який краєвид має взяти даний запрос.

Одиниця даних, якої оперує прикладної рівень, зазвичай називається повідомленням (message).

Прикладний рівень виконує такі функції: Опис форм і методів взаємодії прикладних процесів. 1. Виконання різних видів робіт. — передача файлів; - управління завданнями; - управління системою та т.д. 2. Ідентифікація користувачів з їхньої паролям, адресами, електронним підписам; 3. Визначення функціонуючих абонентів й можливості доступу до нових прикладним процесам; 4. Визначення достатності наявних; 5. Організація запитів на з'єднання коїться з іншими прикладними процесами; 6. Передача заявок представницькому рівню на необхідні методи описи інформації; 7. Вибір процедур планованого діалогу процесів; 8. Управління даними, якими обмінюються прикладні процеси та синхронізація взаємодії прикладних процесів; 9. Визначення якості обслуговування (час доставки блоків даних, припустимою частоти помилок); 10. Угоду про виправлення помилок, і визначенні достовірності даних; 11. Узгодження обмежень, накладених синтаксис (набори символів, структура данных).

Зазначені функції визначають види сервісу, які прикладної рівень надає прикладним процесам. Крім цього, прикладної рівень передає прикладним процесам сервіс, наданий фізичним, канальным, мережним, транспортним, сеансовым і представницьким уровнями.

На прикладному рівні потрібно надати у розпорядження користувачів вже перероблену інформацію. З цією може системне і користувальницьке програмне обеспечение.

Прикладний рівень відпо-відає доступ додатків у мережу. Завданнями цього гатунку є перенесення файлів, обмін поштовими повідомленнями і управління сетью.

До найпоширеніших протоколів верхніх трьох рівнів ставляться: — FTP (File Transfer Protocol) протокол передачі файлів; - TFTP (Trivial File Transfer Protocol) найпростіший протокол пересилки файлів; - X.400 електронна пошта; - Telnet роботу з віддаленим терміналом; - SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) простий протокол поштового обміну; - CMIP (Common Management Information Protocol) загальний протокол управління інформацією; - SLIP (Serial Line IP) IP для послідовних ліній. Протокол послідовної посимвольной передачі; - SNMP (Simple Network Management Protocol) простий протокол мережного управління; - FTAM (File Transfer, Access, and Management) протокол передачі, доступу та управління файлами.

3 Рівень уявлення даних (Presentation layer).

Рівень уявлення даних чи представницький рівень представляє дані, передані між прикладними процесами, у потрібній формі данные.

Цей рівень забезпечує те, що інформація, передана прикладним рівнем, буде зрозумілою прикладному рівню на другий системі. Інколи справа необхідності рівень подання у момент передачі виконує перетворення форматів даних в певний загальний формат уявлення, а момент прийому, відповідно, виконує зворотне перетворення. Таким чином, прикладні рівні можуть подолати, наприклад, синтаксичні розбіжності у поданні даних. Така ситуація може виникнути в ЛВС з неоднотипными комп’ютерами (IBM PC і Macintosh), яким необхідно обмінюватися даними. Так було в полях баз даних інформація мусить бути представленій у вигляді літер і цифр, а й у як графічного зображення. Обробляти ці дані потрібно, наприклад, як числа з плаваючою запятой.

У основу спільного уявлення даних покладено єдина всім рівнів моделі система ASN.1. Цю систему служить для описи структури файлів, а дає підстави покінчити з проблемою шифрування даних. У цьому рівні може виконуватися шифрування і дешифрування даних, внаслідок чого таємність обміну даними забезпечується відразу всім прикладних сервісів. Прикладом такого протоколу є протокол Secure Socket Layer (SSL), який забезпечує секретний обмін повідомленнями для протоколів прикладного рівня стека TCP/IP. Цей рівень забезпечує перетворення даних (кодування, компресія тощо.) прикладного рівня потік інформації для транспортного уровня.

Представницький рівень виконує такі основні функції: 1. Генерація запитів встановлення сеансів взаємодії прикладних процесів. 2. Узгодження уявлення даних між прикладними процесами. 3. Реалізація форм уявлення даних. 4. Уявлення графічного матеріалу (креслень, малюнків, схем). 5. Засекречування даних. 6. Передача запитів на припинення сеансов.

Протоколи рівня уявлення даних звичайно є складовою протоколів трьох верхніх рівнів модели.

4 Сеансовый рівень (Session layer).

Сеансовый рівень — це рівень, визначальний процедуру проведення сеансів між користувачами чи прикладними процессами.

Сеансовый рівень забезпечує управління діалогом у тому, щоб фіксувати, яка зі сторін є активної зараз, і навіть надає кошти синхронізації. Останні дозволяють вставляти контрольні точки в довгі передачі, щоб у разі відмови можна було повернутися тому до останнього контрольної точці, замість починати все спочатку. Насправді деякі докладання використовують сеансовый рівень, і він рідко реализуется.

Сеансовый рівень управляє передачею інформації між прикладними процесами, координує прийом, передачу і видачу одного сеансу зв’язку. З іншого боку, сеансовый рівень містить додатково функцій управління паролями, управління діалогом, синхронізації і скасування зв’язку в сеансі передачі після збою внаслідок помилок в нижчих рівнях. Функції цього рівня перебувають у координації зв’язок між двома прикладними програмами, які працюють різними робочих станціях. Це відбувається у вигляді добре структурованого діалогу. До цих функцій входить створення сеансу, управління передаванням і прийомом пакетів повідомлень під час сеансу і завершення сеанса.

На сеансовом рівні визначається, яким буде передача між двома прикладними процесами: — полудуплексной (процеси передаватимуть і вчасно приймати дані про черги); - дуплексной (процеси передаватимуть дані, і приймати їх одновременно).

У полудуплексном режимі сеансовый рівень видає тому процесу, який починає передачу, маркер даних. Коли другому процесу приходить час відповідати, маркер даних передається йому. Сеансовый рівень дозволяє передачу лише тому боці, яка має маркером данных.

Сеансовый рівень забезпечує виконання таких функцій: 1. Встановлення також завершення на сеансовом рівні сполуки між взаємодіючими системами. 2. Виконання нормального і термінового обміну даними між прикладними процесами. 3. Управління взаємодією прикладних процесів. 4. Синхронізація сеансовых сполук. 5. Оповіщення прикладних процесів про виняткових ситуаціях. 6. Встановлення в прикладному процесі міток, дозволяють після відмови або помилки відновити його виконання від найближчій мітки. 7. Переривання у потрібних випадках прикладного процесу його коректне поновлення. 8. Припинення сеансу без втрати даних. 9. Передача особливих повідомлень про перебіг проведення сеанса.

Сеансовый рівень відпо-відає організацію сеансів обміну даними між оконечными машинами. Протоколи сеансового рівня звичайно є складовою частиною протоколів трьох верхніх рівнів модели.

5 Транспортний рівень (Transport Layer).

Транспортний рівень призначений передачі пакетів через комунікаційну мережу. На транспортному рівні пакети розбиваються на блоки.

Дорогою від відправника до одержувачу пакети може бути спотворені чи втрачені. Хоча деякі докладання мають кошти обробки помилок, існують такі, які воліють відразу поводитися з надійним з'єднанням. Робота транспортного рівня у тому, щоб забезпечити додатків чи верхнім рівням моделі (прикладному і сеансовому) передачу даних із рівнем надійності, яку вона потрібно. Модель OSI визначає п’ять класів сервісу, наданих транспортним рівнем. Ці види сервісу відрізняються якістю наданих послуг: терміновістю, можливістю відновлення перерваної зв’язку, наявністю коштів мультиплексування кількох сполук між різними прикладними протоколами через загальний транспортний протокол, а головне здатність до виявлення і виправленню помилок передачі, як-от спотворення, втрата і дублювання пакетов.

Транспортний рівень визначає адресацію фізичних пристроїв (систем, їх частин) у мережі. Цей рівень гарантує доставку блоків інформації адресатам і управляє цієї доставкою. Його головним завданням є забезпечення ефективних, зручних і надійних форм передачі інформації між системами. Коли процесі обробки є близько одного пакета, транспортний рівень контролює черговість проходження пакетів. Якщо проходить дублікат прийнятого раніше повідомлення, то даний рівень пізнає те й ігнорує сообщение.

До функцій транспортного рівня входять: 1. Управління передачею через мережу й забезпечення цілісності блоків даних. 2. Виявлення помилок, часткова їх ліквідація і повідомлення про неисправленных помилках. 3. Відновлення передачі після відмов і несправностей. 4. Укрупнення чи поділ блоків даних. 5. Надання пріоритетів під час передачі блоків (нормальна чи термінова). 6. Підтвердження передачі. 7. Ліквідація блоків при тупикових ситуаціях в сети.

Починаючи з транспортного рівня, все вышележащие протоколи реалізуються програмними засобами, зазвичай включаемыми у складі мережевий операційній системы.

Найпоширеніші протоколи транспортного рівня беруть у себе: — TCP (Transmission Control Protocol) протокол керування передаванням стека.

TCP/IP; - UDP (User Datagram Protocol) користувальницький протокол дейтаграмм стека.

TCP/IP; - NCP (NetWare Core Protocol) базовий протокол мереж NetWare; - SPX (Sequenced Packet eXchange) упорядкований обмін пакетами стека.

Novell; - TP4 (Transmission Protocol) — протокол передачі класу 4.

6 Мережний рівень (Network Layer).

Мережний рівень забезпечує прокладку каналів, що з'єднують абонентські й адміністративні системи через комунікаційну мережу, вибір маршруту найбільш швидкого й надійного пути.

Мережний рівень встановлює зв’язок в обчислювальної мережі між двома системами і відданість забезпечує прокладку віртуальних каналів з-поміж них. Віртуальний чи логічний канал — це таке функціонування компонентів мережі, яка створює взаємодіючим компонентами ілюзію прокладки між ними потрібного тракту. Крім цього, мережевий рівень повідомляє транспортному рівню про з’являються помилках. Повідомлення мережного рівня прийнято називати пакетами (packet). Вони поміщаються фрагменти даних. Мережний рівень відпо-відає їх адресацію і доставку.

Прокладка найкращого шляхи до передачі називається маршрутизацією, і рішення є головним завданням мережного рівня. Ця проблема ускладнюється тим, що найкоротший шлях який завжди найкращий. Часто критерієм під час виборів маршруту є час передачі у цій маршруту; воно залежить від пропускну здатність каналів зв’язку й інтенсивності трафіку, яка може змінюватися з часом. Деякі алгоритми маршрутизації намагаються пристосуватися зміну навантаження, тоді як інші приймає рішення з урахуванням середніх показників за тривалий час. Вибір маршруту може здійснюватись і по іншим критеріям, наприклад, надійності передачи.

Протокол канального рівня забезпечує доставку даних між будь-якими вузлами лише у мережі із відповідною типовий топологією. Це дуже жорстке обмеження, яке дозволяє будувати мережі з розвиненою структурою, наприклад, мережі, об'єднувальні кілька мереж підприємства у єдину мережу, чи высоконадежные мережі, у яких існують надлишкові зв’язку між узлами.

Отже, всередині мережі доставка даних регулюється канальным рівнем, тоді як доставкою даних між мережами займається мережевий рівень. При організації доставки пакетів на мережному рівні використовується поняття номер мережі. І тут адресу одержувача складається з номери сіті й номери комп’ютера у цій сети.

Мережі з'єднуються між собою спеціальними пристроями, званими маршрутизаторами. Маршрутизатор цей прилад, яке збирає інформацію про топології межсетевых сполук і її основі пересилає пакети мережного рівня мережу призначення. Щоб передати повідомлення від відправника, що у однієї мережі, одержувачу, що у інший мережі, потрібно здійснити певна кількість транзитних передач (hops) між мережами, щоразу, обираючи підходящий маршрут. Отже, маршрут є послідовність маршрутизаторів, якими проходить пакет.

Мережний рівень відпо-відає розподіл користувачів на групи і маршрутизацію пакетів з урахуванням перетворення MAC-адресов в мережні адреси. Мережний рівень забезпечує також прозору передачу пакетів на транспортний уровень.

Мережний рівень виконує функції: 1. Створення мережевих сполук і ідентифікація їх портів. 2. Виявлення і виправляти помилок, які виникають за передачі через комунікаційну мережу. 3. Управління потоками пакетів. 4. Організація (впорядкування) послідовностей пакетів. 5. Маршрутизація і комутація. 6. Сегментування й «об'єднання пакетов.

На мережному рівні визначається два виду протоколів. Перший вид належить до визначення правил передачі пакетів з цими кінцевих вузлів від вузла до маршрутизатору й між маршрутизаторами. Саме це протоколи зазвичай мають на увазі, коли говорять про протоколах мережного рівня. Проте часто до мережному рівню відносять і той вид протоколів, званих протоколами обміну маршрутної інформацією. З допомогою цих протоколів маршрутизатори збирають інформацію про топології межсетевых соединений.

Протоколи мережного рівня реалізуються програмними модулями ОС, і навіть програмними і апаратними засобами маршрутизаторов.

Найчастіше на мережному рівні використовуються протоколи: — IP (Internet Protocol) протокол Internet, мережевий протокол стека TCP/IP, що дає адресну і маршрутну інформацію; - IPX (Internetwork Packet Exchange) протокол межсетевого обміну пакетами, готовий до адресації і маршрутизації пакетів у мережах Novell; - X.25 міжнародний стандарт для глобальних комунікацій з комутацією пакетів (частково цей протокол реалізований лише на рівні 2); - CLNP (Connection Less Network Protocol) мережевий протокол без організації соединений.

7 Канальний рівень (Data Link).

Одиницею інформації канального рівня є кадри (frame). Кадри — це логічно організована структура, у якому можна поміщати дані. Завдання канального рівня передавати кадри, від мережного рівня до фізичному уровню.

На фізичному рівні просто пересилаються біти. У цьому не враховується, що деякі мережах, у яких лінії зв’язку використовуються поперемінно кількома парами взаємодіючих комп’ютерів, фізична середовище передачі то, можливо зайнята. Тому з завдань канального рівня є перевірка доступності середовища передачі. Інший завданням канального гатунку є реалізація механізмів виявлення й корекції ошибок.

Канальний рівень забезпечує коректність передачі кожного кадру, поміщаючи спеціальну послідовність біт, на початок і поклала край кожного кадру, щоб відзначити його, і навіть обчислює контрольну суму, підсумовуючи все байти кадру певний спосіб і додаючи контрольну суму до кадру. Коли кадр приходить, одержувач знову обчислює контрольну суму отриманих даних, і порівнює результат з контрольної сумою з кадру. Якщо вони самі збігаються, кадр вважається правильним і законодавців береться. Якщо ж контрольні суми не збігаються, то фіксується ошибка.

Завдання канального рівня — брати пакети, вступники зі рівня й готувати їх до передавання, кладучи в кадр відповідного розміру. Цей рівень зобов’язана з’ясувати, де починається і закінчується блок, і навіть виявляти помилки передачи.

А на цьому рівні визначаються правила використання фізичного рівня вузлами мережі. Електричне уявлення даних в ЛВС (біти даних, методи кодування даних, і маркери) розпізнаються цьому й лише з цьому рівні. Тут виявляються й у виправляють (шляхом вимог повторної передачі) ошибки.

Канальний рівень забезпечує створення, передачу і достойний прийом кадрів даних. Цей рівень обслуговує запити мережного рівня життя та використовує сервіс фізичного рівня прийому і передачі пакетів. Специфікації IEEE 802. Х ділять канальний рівень на два подуровня: — LLC (Logical Link Control) управління логічним каналом здійснює логічний контроль зв’язку. Подуровень LLC забезпечує обслуговування мережного рівня життя та пов’язані з передаванням і прийомом користувальних повідомлень. — MAC (Media Assess Control) контроль доступу до середовища. Подуровень MAC регулює доступом до поділюваної фізичної середовищі (передача маркера чи виявлення колізій чи сутичок) і управляє доступом до зв’язку. Подуровень LLC стоїть вище від подуровня МАC.

Канальний рівень визначає доступом до середовищі і управління передачею у вигляді процедури передачі на каналі. При великих обсягах переданих блоків даних канальний рівень розподіляє їх на кадри і передає кадри як послідовностей. З отриманням кадрів рівень формує з них передані блоки даних. Розмір блоку даних залежить від способу передачі, якості каналу, яким він передается.

У локальних мережах протоколи канального рівня використовуються комп’ютерами, мостами, комутаторами і маршрутизаторами. У комп’ютерах функції канального рівня реалізуються спільні зусилля мережевих адаптерів та його драйверов.

Канальний рівень може виконувати такі види функцій: 1. Організація (встановлення, управління, розірвання) канальних сполук і ідентифікація їх портів. 2. Організація і передачі кадрів. 3. Виявлення й виправлення помилок. 4. Управління потоками даних. 5. Забезпечення прозорості логічних каналів (передачі із них даних, закодованих будь-яким способом).

Найчастіше використовувані протоколи на канальном рівні включають: — HDLC (High Level Data Link Control) протокол управління каналом передачі високого рівня, для послідовних сполук; - IEEE 802.2 LLC (тип I і тип II) забезпечують MAC для середовищ 802. x; - Ethernet мережна технологія за стандартом IEEE 802.3 для мереж, яка використовує шинную топологію і колективний доступ із прослуховуванням несучою і виявленням конфліктів; - Token ring мережна технологія за стандартом IEEE 802.5, яка використовує кільцеву топологію і метод доступу до кільцю з передачею маркера; - FDDI (Fiber Distributed Date Interface Station) мережна технологія за стандартом IEEE 802.6, яка використовує оптоволоконий носій; - X.25 міжнародний стандарт для глобальних комунікацій з комутацією пакетів; - Frame relay мережу, організована з технологій Х25 і ISDN.

8 Фізичний рівень (Physical Layer).

Фізичний рівень призначений для поєднання з обмеженими фізичними засобами сполуки. Фізичні кошти сполуки — це сукупність фізичної середовища, апаратних і програмних засобів, забезпечує передачу сигналів між системами. Фізична середовище — це матеріальна субстанція, якою здійснюється передача сигналів. Фізична середовище є основою, де будуються фізичні кошти сполуки. Як фізичної середовища широко використовуються ефір, метали, оптичне скло і кварц.

Фізичний рівень складається з Подуровня стикування з середовищем і Подуровня перетворення передачи.

Перший забезпечує поєднання потоку даних із що використовуються фізичним каналом зв’язку. Другий здійснює перетворення, пов’язані з застосовуваними протоколами. Фізичний рівень забезпечує фізичний інтерфейс з каналом передачі, і навіть описує процедури передачі сигналів в канал і їх з каналу. У цьому рівні визначаються електричні, механічні, функціональні і процедурні параметри для фізичної зв’язку в системах. Фізичний рівень отримує пакети даних від вышележащего канального рівня життя та перетворює в оптичні чи електричні сигнали, відповідні 0 і одну бінарного потоку. Ці сигнали посилаються через середу передачі на прийомний вузол. Механічні і електричні / оптичні властивості середовища передачі визначаються на фізичному рівні, і включають: — тип кабелів і рознімань; - розведення контактів в разъемах; - схему кодування сигналів для значень 0 і 1.

Фізичний рівень виконує такі функції: 1. Встановлення і роз'єднання фізичних сполук. 2. Передача сигналів в послідовному коді і достойний прийом. 3. Прослуховування, у потрібних випадках, каналів. 4. Ідентифікація каналів. 5. Оповіщення появу несправностей і отказов.

Оповіщення появу несправностей і заперечень пов’язана з тим, що у фізичному здійснюється виявлення певного класу подій, які заважають нормальній роботі мережі (зіткнення кадрів, посланих відразу кількома системами, обрив каналу, відключення харчування, втрата механічного контакту тощо. буд.). Види сервісу, наданого канальному рівню, визначаються протоколами фізичного рівня. Прослуховування каналу необхідна за тому випадку, коли одного каналу підключається група систем, але водночас передавати сигнали дозволяється лише, а такою. Тому прослуховування каналу дозволяє визначити, вільний він передачі. У деяких випадках ще чіткого визначення структури фізичний рівень розбивається сталася на кілька підрівнів. Наприклад, фізичний рівень бездротового мережі ділиться втричі подуровня рис. 2.5.

[pic].

Рис. 2.1 Фізичний рівень бездротового локальної сети.

Функції фізичного рівня реалізуються переважають у всіх пристроях, підключених до неї. З боку комп’ютера функції фізичного рівня виконуються мережним адаптером. Повторювачі є єдиним типом устаткування, що працює лише з фізичному уровне.

Виконується перетворення даних, які від вищого рівня, в сигнали передають кабелем. У глобальних мережах в таких межах можна використовувати модеми і інтерфейс RS-232C. У локальних мережах для перетворення даних застосовують мережні адаптери, щоб забезпечити швидкісну передачу даних у цифровій формі. Приклад протоколу фізичного рівня — це відомий інтерфейс RS-232C / CCITT V.2, що є найбільш панівною стандартної послідовної зв’язком між комп’ютерами і периферійними устройствами.

Можна вважати цей рівень, які відповідають за апаратне обеспечение.

Фізичний рівень може забезпечувати як асинхронну (послідовну) і синхронну (паралельну) передачу, яка застосовується декому мэйнфреймов і міні - комп’ютерів. На Фізичному рівні має визначатися схема кодування до подання двійкових значень з метою їхнього передачі на каналі зв’язку. Багато локальних мережах використовується манчестерское кодирование.

Прикладом протоколу фізичного рівня може бути специфікація 10Base-T технології Ethernet, що визначає як використовуваного кабелю неэкранированную кручену пару категорії 3 з хвилевим опором 100 Ом, розняття RJ-45, максимальну довжину фізичного сегмента 100 метрів, манчестерський код до подання даних на кабелі, та інші характеристики середовища проживання і електричних сигналов.

До найпоширеніших специфікацій фізичного рівня ставляться: — EIA-RS-232-C, CCITT V.24/V.28 — механические/электрические характеристики незбалансованого послідовного інтерфейсу; - EIA-RS-422/449, CCITT V.10 — механічні, електричні і оптичні характеристики збалансованого послідовного інтерфейсу; - Ethernet — мережна технологія за стандартом IEEE 802.3 для мереж, яка використовує шинную топологію і колективний доступ із прослуховуванням несучою і виявленням конфліктів; - Token ring — мережна технологія за стандартом IEEE 802.5, яка використовує кільцеву топологію і метод доступу до кільцю з передачею маркера;

9 Сетезависимые протоколы.

Функції всіх рівнів моделі OSI можна віднести до одної з двох груп: або функцій, залежать від конкретної технічної реалізації мережі, або функцій, орієнтованим працювати з приложениями.

Три нижніх рівня фізичний, канальний і мережевий є сетезависимыми, протоколи цих рівнів тісно пов’язані з реалізацією мережі, з що використовуються комунікаційним устаткуванням. Наприклад, перехід обладнання FDDI означає зміну протоколів фізичного і канального рівня переважають у всіх вузлах сети.

Три верхніх рівня сеансовый, рівень уявлення та прикладної орієнтовані докладання мало залежить від технічних особливостей побудови мережі. На протоколи цих рівнів не впливають ніяких змін в топології мережі, замінити устаткування чи перехід в іншу мережну технологію. Так, перехід від Ethernet на високошвидкісну технологію 100VGAnyLAN не вимагатиме жодних змін — у програмних засобах, що реалізують функції прикладного, представницького і сеансового уровней.

Транспортний рівень проміжним, він ховає всі деталі функціонування нижніх рівнів від верхніх рівнів. Це дозволяє розробляти докладання, які залежать від технічних засобів, які займаються транспортуванням сообщений.

Одна робоча станція взаємодіє зі інший робочої станцією у вигляді протоколів всіх семи рівнів. Це взаємодія станції здійснюють через різні комунікаційні устрою: концентратори, модеми, мости, комутатори, маршрутизатори, мультиплексори. Залежно від типу комунікаційне пристрій може працювати: — або тільки на фізичному рівні (повторювач); - або на фізичному і канальном рівнях (міст); - або на фізичному, канальном і мережному рівнях, іноді захоплюючи і транспортний рівень (маршрутизатор).

Модель OSI є хоча й важливу, але жодну з багатьох моделей комунікацій. Ці моделі і з ними стеки протоколів можуть бути різні кількістю рівнів, їх функціями, форматами повідомлень, сервісами, наданими на верхніх рівнях, та ін параметрами.

10 Стеки комунікаційних протоколов.

Ієрархічно організована сукупність протоколів, вирішальних завдання взаємодії вузлів мережі, називається стеком комунікаційних протоколов.

Протоколи сусідніх рівнів, що у одному вузлі, взаємодіють друг з одним й у відповідність до чітко певними правилами і з допомогою стандартизованих форматів повідомлень. Ці правила прийнято називати інтерфейсом. Інтерфейс визначає набір послуг, які нижележащий рівень надає вышележащему уровню.

Вопросы.

1. Що таке OSI? 2. Яке призначення базової моделі взаємодії відкритих систем? 3. За які рівні розбита базова модель OSI? 4. Які функції несе рівень у моделі взаємодії відкритих систем? 5. За які одиниці розбивається інформація передачі даних із мережі? 6. Що забезпечує горизонтальна складова моделі взаємодії відкритих систем? 7. Які елементи основні елементами для базової моделі взаємодії відкритих систем? 8. Які функції виконуються на фізичному рівні? 9. Які питання вирішуються на фізичному рівні? 10. Який рівень моделі OSI перетворює дані у єдиний формат передачі через мережу? 11. Яке устаткування використовується на фізичному рівні? 12. Які відомі специфікації фізичного рівня? 13. Перелічити функції канального рівня. 14. Які функції канального рівня? 15. За які подуровни поділяється канальний рівень кваліфікації і які мають функції? 16. Функцією якого гатунку є засекречування і реалізація форм уявлення даних?. 17. Які протоколи використовуються на канальном рівні? 18. Яке устаткування використовується на канальном рівні? 19. Які функції виконуються, і які протоколи використовуються на мережному рівні? 20. Яке устаткування використовується на мережному рівні? 21. Перелічити функції транспортного рівня. 22. Які протоколи використовуються на транспортному рівні? 23. Перелічити устаткування транспортного рівня. 24. Дати визначення сеансового рівня. 25. Який рівень відпо-відає доступ додатків у мережу? 26. Завдання рівня уявлення даних. 27. Перелічити функції прикладного рівня. 28. Перелічити протоколи верхніх рівнів. 29. Дати визначення стандартних стеков комунікаційних протоколів 30. Стандарти і стеки протоколов.

1 Специфікації стандартов.

Специфікації Institute of Electrical and Electronics Engineers IEEE802 визначають стандарти для фізичних компонентів мережі. Ці компоненти — мережна карта (Network Interface Card — NIC) і мережевий носій (network media), які належать до фізичному і канальному рівням моделі OSI. Специфікації IEEE802 визначають механізм доступу адаптера до зв’язку й механізму передачі даних. Стандарти IEEE802 поділяють канальний рівень на подуровни: — Logical Link Control (LLC) — подуровень управління логічного зв’язком; - Media Access Control (MAC) — подуровень управління доступом до устройствам.

Специфікації IEEE 802 діляться на дванадцять стандартов:

802.1.

Стандарт 802.1 (Internetworking — об'єднання мереж) задає механізми управління мережею на MAC — рівні. У розділі 802.1 наводяться основні поняття та визначенням, загальні характеристики й підвищити вимоги до локальних мереж, і навіть поведінка маршрутизації на канальном рівні, де логічні адреси мали бути зацікавленими перетворені на їх фізичні адреси — й наоборот.

802.2.

Стандарт 802.2 (Logical Link Control — управління логічного зв’язком) визначає функціонування подуровня LLC на канальном рівні моделі OSI. LLC забезпечує інтерфейс між методами доступу до середовища і мережним уровнем.

802.3.

Стандарт 802.3 (Ethernet Carrier Sense Multiple Access with Collision Detection — CSMA/CD LANs Ethernet — множинний доступом до мереж Ethernet з перевіркою несучою і виявленням конфліктів) описує фізичний рівень добробуту й подуровень MAC для мереж, використовують шинную топологію і колективний доступ із прослуховуванням несучою і виявленням конфліктів. Прототипом цього методу є метод доступу стандарту Ethernet (10BaseT, 10Base2, 10Base5). Метод доступу CSMA/CD. 802.3 також включає технології Fast Ethernet (100BaseTx, 100BaseFx, 100BaseFl).

100Base-Tx — двухпарная вита пара. Використовує метод MLT-3 для передачі сигналів 5-битовых порцій коду 4В/5B по кручений парі, і навіть є функція автопереговоров (Auto-negotiation) для вибору режиму роботи порта.

100Base-T4 — четырехпарная вита пара. Замість кодування 4B/5 В у тому методі використовується кодування 8B/6T.

100BaseFx — многомодовое оптоволокно. Ця специфікація визначає роботу протоколу Fast Ethernet по многомодовому оптоволокну в полудуплексном і полнодуплексном режимах з урахуванням добре перевіреної схеми кодування і передачі оптичних сигналів, використовується вже в протязі протягом ряду років у стандарті FDDI. Як і стандарті FDDI, кожен вузол сполучається з мережею двома оптичними волокнами, що йдуть від приймача (Rx) і зажадав від передавача (Tx).

Цей метод доступу використовують у мережах із загальної шиною (яких належить і радіомережі, породили його). Усі комп’ютери такий мережі мають безпосередній доступом до загальної шині, тому може бути використана передачі даних між будь-якими двома вузлами мережі. Простота схеми підключення — це з чинників, визначили успіх стандарту Ethernet. Кажуть, що кабель, якого буде підключено всі станції, працює як колективного доступу (multiply access — MA).

Метод доступу CSMA/CD визначає основні часові й логічні співвідношення, гарантують коректну роботу всіх станцій в сети.

Усі дані, передані через мережу, вкладаються у кадри певної структури та забезпечуються унікальним адресою станції призначення. Потім кадр передається кабелем. Усі станції, підключені кабелю, можуть розпізнати факт передачі кадру, й станція, яка дізнається власна адреса в заголовках кадру, записує його вміст у внутрішній буфер, обробляє отримані дані і посилає кабелем кадр-ответ. Адреса станции-источника також входить у вихідний кадр, тому станция-получатель знає, хто цього потребує послати ответ.

802.4.

Стандарт 802.4 (Token Bus LAN — локальні мережі Token Bus) визначає метод доступу до шині з передачею маркера, прототип — ArcNet.

При підключенні пристроїв в ArcNet застосовують топологію «шина» чи «зірка». Адаптери ArcNet підтримують метод доступу Token Bus (маркерная шина) і забезпечують продуктивність 2,5 Мбіт/с. Цей метод передбачає такі правила: — всі пристрої, подключённые до неї, можуть передавати дані, отримавши дозволу передачу (маркер); - будь-якої миті часу лише одне станція у мережі має такого; - кадр, рухаючись однієї станцією, одночасно аналізується всіма іншими станціями сети.

У мережах ArcNet використовується асинхронний метод передачі (у мережах Ethernet і Token Ring застосовується синхронний метод), т. е. передача кожного байта в ArcNet виконується посилкою ISU (Information Symbol Unit — одиниця передачі), що з трьох службових старт/стоповых бітов і восьми бітов данных.

802.5.

Стандарт 802.5 (Token Ring LAN — локальні мережі Token Ring) описує метод доступу до кільцю з передачею маркера, прототип — Token Ring.

Мережі стандарту Token Ring, як і і мережі Ethernet, використовують поділювану середу передачі, що складається з відрізків кабелю, що з'єднують все станції мережі в кільце. Кільце сприймається як загальний поділюваний ресурс, й у доступу щодо нього використовується не випадковий алгоритм, як і мережах Ethernet, а детермінований, заснований на передачі станціями права використання кільця у порядку. Право на використання кільця передається з допомогою кадру спеціального формату, званого маркером, чи токеном.

802.6.

Стандарт 802.6 (Metropolitan Area Network — міські мережі) описує рекомендації для регіональних сетей.

802.7.

Стандарт 802.7 (Broadband Technical Advisory Group — технічна консультаційна група з широкомовної передачі) описує рекомендації по широкосмуговим мережним технологіям, носіям, інтерфейсу і оборудованию.

802.8.

Стандарт 802.8 (Fiber Technical Advisory Group — технічна консультаційна група з оптиковолоконним мереж) містить обговорення використання оптичних кабелів у мережах 802.3 — 802.6, і навіть рекомендації по оптиковолоконним мережним технологіям, носіям, інтерфейсу і устаткуванню, прототип — мережу FDDI (Fiber Distributed Data Interface).

Стандарт FDDI використовує опто-волоконний кабель й доступу із застосуванням маркера. Мережа FDDI будується з урахуванням двох оптоволоконних кілець, які утворюють основний рахунок і резервний шляху передачі між вузлами мережі. Використання двох кілець — це основний спосіб підвищення отказоустойчивости у мережі FDDI, і вузли, які хочуть нею скористатися, мали бути зацікавленими під'єднані до обом кільцям. Швидкість мережі до 100 Мб/с. Ця технологія дозволяє включати до 500 вузлів з відривом 100 км.

802.9.

Стандарт 802.9 (Integrated Voice and Data Network — інтегровані мережі передачі голосу і передачею даних) задає архітектуру і інтерфейси пристроїв одночасної передачі й за однією лінії, і навіть містить рекомендації по гібридним мереж, у яких об'єднують голосової трафік і трафік даних лише у й тієї мережевий среде.

802.10.

У стандарті 802.10 (Network Security — мережна безпеку) розглянуті питання обміну даними, шифрування, управління сітями та безпеки в мережевих архитектурах, сумісних з моделлю OSI.

802.11.

Стандарт 802.11 (Wireless Network — бездротові мережі) описує рекомендації з використання бездротових сетей.

802.12.

Стандарт 802.12 описує рекомендації з використання мереж 100VG — AnyLAN зі скоростью100Мб/с і методом доступу почергово запитів і з пріоритету (Demand Priority Queuing — DPQ, Demand Priority Access — DPA).

Технологія 100VG — це комбінація Ethernet і Token-Ring зі швидкістю передачі 100 Мбіт/c, працююча на неэкранированных кручених парах. У проекті 100Base-VG удосконалений метод доступу з урахуванням потреби мультимедійних додатків. У специфікації 100VG передбачається підтримка волоконно-оптичних кабельних систем. Технологія 100VG використовує метод доступу — обробка запитів по пріоритету (demand priority access). У цьому вся разі вузлам мережі надається право рівного доступу. Концентратором запитує кожен порт і перевіряє наявність запиту передати, та був дозволяє цей запит відповідно до пріоритетом. Є два рівня пріоритетів — високий і низкий.

2 Протоколи і стеки протоколов.

Погоджений набір протоколів різних рівнів, достатній для організації межсетевого взаємодії, називається стеком протоколів. Для кожного рівня визначається набір функций-запросов для взаємодії з вище лежачим рівнем, що називається інтерфейсом. Правила взаємодії двох машин може бути описані у вигляді набору процедур для кожного з рівнів, які називаються протоколами.

Існує досить багато стеков протоколів, широко застосовуваних мережах. І це стеки, є міжнародними і національними стандартами, і фірмові стеки, які поширені завдяки поширеності устаткування тій чи іншій фірми. Прикладами популярних стеков протоколів можуть бути стік IPX/SPX фірми Novell, стік TCP/IP, вживаний у мережі Internet та у багатьох мережах з урахуванням ОС UNIX, стік OSI міжнародної організації з стандартизації, стік DECnet корпорації Digital Equipment і пояснюються деякі другие.

Стеки протоколів розбиваються втричі рівня: — мережні; - транспортні; - прикладные.

Мережні протоколы.

Мережні протоколи надають такі послуги: адресацію і маршрутизацію інформації, перевірку на наявність помилок, запит повторної передачі й встановлення правил взаємодії конкретної мережевий середовищі. Нижче наведені найпопулярніші мережні протоколи. — DDP (Datagram Delivery Protocol — Протокол доставки дейтаграмм). Протокол передачі Apple, вживаний у Apple Talk. — IP (Internet Protocol — Протокол Internet). Протокол стека TCP/IP, який би адресну інформації і інформацію про маршрутизації. — IPX (Internetwork Packet eXchange — Міжмережевий обмін пакетами) в NWLink.

Протокол Novel NetWare, використовуваний для маршрутизації та напрями пакетів. — NetBEUI (NetBIOS Extended User Interface — розширений користувальницький інтерфейс базової мережевий системи введення виведення). Розроблений совместно.

IBM і Microsoft, цей протокол забезпечує транспортні послуги для.

NetBIOS.

Транспортні протоколы.

Транспортні протоколи надають такі послуги надійної транспортування даних між комп’ютерами. Нижче наведені найбільш популярні транспортні протоколи. — ATP (Apple Talk Protocol — Транзакционный протокол Apple Talk) і NBP.

(Name Binding Protocol — Протокол зв’язування імен). Сеансовый і транспортний протоколи Apple Talk. — NetBIOS (Базова мережна система введення виведення). NetBIOS Встановлює з'єднання між комп’ютерами, а NetBEUI надає послуги передачі при цьому сполуки. — SPX (Sequenced Packet eXchange — Послідовний обмін пакетами) в.

NWLink. Протокол Novel NetWare, використовуваний задля забезпечення доставки даних. — TCP (Transmission Control Protocol — Протокол управління передачей).

Протокол стека TCP/IP, відповідальний за надійну доставку данных.

Прикладні протоколы.

Прикладні протоколи визначають взаємодія додатків. Нижче наведено найпопулярніші прикладні протоколи. — AFP (Apple Talk File Protocol — Файловий протокол Apple Talk). Протокол віддаленого управління файлами Macintosh. — FTP (File Transfer Protocol — Протокол передачі файлів). Протокол стека.

TCP/IP, використовуваний задля забезпечення послуг за передачі файлів. — NCP (NetWare Core Protocol — Базовий протокол NetWare). Оболонка і редиректоры клієнта Novel NetWare. — SNMP (Simple Network Management Protocol — Простий протокол управління мережею). Протокол стека TCP/IP, використовуваний керувати й чужі спостереження за мережними пристроями. — HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) — протокол передачі гіпертексту та інші протоколы.

3 Стік OSI.

Слід розрізняти стік протоколів OSI і модель OSI рис. 3.1. Стік OSI — це набір цілком конкретних специфікацій протоколів, їхнім виокремленням узгоджений стік протоколів. Цей стік протоколів підтримує уряд США у своїй програмі GOSIP. Стік OSI на відміну інших стандартних стеков цілком відповідає моделі взаємодії OSI і включає специфікації всім семи рівнів моделі взаємодії відкритих систем.

[pic].

Рис. 3.1 Стік OSI.

На фізичному і канальном рівнях стік OSI підтримує специфікації Ethernet, Token Ring, FDDI, і навіть протоколи LLC, X.25 і ISDN.

На мережному рівні реалізовані протоколи, як без встановлення сполук, і з впровадження соединений.

Транспортний протокол стека OSI приховує різницю між мережними сервісами з впровадження з'єднання та без встановлення сполуки, отже користувачі отримують потрібне якість обслуговування незалежно від нижчого мережного рівня. Щоб якось забезпечити це, транспортний рівень вимагає, щоб користувач поставив потрібне якість обслуговування. Визначено 5 класів транспортного сервісу, від нижчого класу 0 до вищого класу 4, які відрізняються ступенем опірності помилок та вимогами до відновленню даних після ошибок.

Сервіси прикладного рівня включають передачу файлів, эмуляцию термінала, службу каталогів і пошту. У тому числі найперспективнішими є служба каталогів (стандарт Х.500), електронна пошта (Х.400), протокол віртуального термінала (VT), протокол передачі, доступу і управління файлами (FTAM), протокол пересилки та управління роботами (JTM). Останнім часом ISO сконцентрувала свої зусилля саме у сервисах верхнього уровня.

4 Архітектура стека протоколів Microsoft TCP/IP.

Набір багаторівневих протоколів, чи як кажуть стік TCP/IP, призначений від використання у різних варіантах мережного оточення. Стік TCP/IP з погляду системної архітектури відповідає еталонною моделі OSI (Open Systems Interconnection — взаємодія відкритих систем) і дозволяє обмінюватися даними через мережу додатків і службам, працюючим на будь-який платформі, включаючи Unix, Windows, Macintosh і другие.

[pic] Рис. 3.1 Відповідність семиуровневой моделі OSI і чотирирівневої модели.

TCP/IP.

Реалізація TCP/IP фірми Microsoft [1] відповідає чотирирівневої моделі замість семиуровневой моделі, як показано на рис. 3.2. Модель TCP/IP включає більше функцій врівень, що зумовлює зменшенню числа рівнів. У моделі використовуються такі рівні: — рівень Додатка моделі TCP/IP відповідає рівням Приложения,.

Уявлення і Сеансу моделі OSI; - рівень Транспорту моделі TCP/IP відповідає аналогічному уровню.

Транспорту моделі OSI; - міжмережевий рівень моделі TCP/IP виконує самі функції, як і уровень.

Мережі моделі OSI; - рівень мережного інтерфейсу моделі TCP/IP відповідає Канальному и.

Фізичному рівням моделі OSI.

Рівень Приложения.

Через рівень Додатка моделі TCP/IP докладання і отримують доступом до мережі. Доступ до протоколів TCP/IP здійснюється з допомогою двох програмних інтерфейсів (АПІ - Application Programming Interface): — Сокеты Windows; - NetBIOS.

Інтерфейс сокетов Windows, чи як WinSock, є мережним програмним інтерфейсом, призначеним для полегшення взаємодії між різними TCP/IP — додатками та родинами протоколов.

Інтерфейс NetBIOS використовується для зв’язок між процесами (IPC — Interposes Communications) служб і додатків ОС Windows. NetBIOS виконує три основних функції: — визначення імен NetBIOS; - служба дейтаграмм NetBIOS; - служба сеансу NetBIOS.

У таблиці 3.1 наведено сімейство протоколів TCP/IP.

Таблиця 3.1.

Рівень транспорта.

Рівень транспорту TCP/IP відпо-відає встановлення й підтримки сполуки між двома вузлами. Основні функції рівня: — підтвердження отримання информации4 — управління потоком даних; - впорядкування і ретрансляція пакетов.

Залежно від типу служби можна використовувати два протоколу: — TCP (Transmission Control Protocol — протокол керування передаванням); - UDP (User Datagram Protocol — користувальницький протокол дейтаграмм).

TCP зазвичай використав тому випадку, коли додатку потрібно передати великий обсяг інформації та переконатися, що ці своєчасно отримані адресатом. Додатка і, котрі відправляють невеличкі обсяги даних, і не що потребують отриманні підтвердження, використовують протокол UDP, що є протоколом без встановлення соединения.

Протокол керування передаванням (TCP).

Протокол TCP відпо-відає надійну передачу даних від однієї вузла мережі до іншого. Він створить сеанс з впровадження сполуки, інакше кажучи віртуальний канал між машинами. Встановлення сполуки відбувається у три кроку: 1. Клієнт, запитуючий з'єднання, відправляє серверу пакет, який би номер порту, який клієнт хоче використовувати, і навіть код.

(певна кількість) ISN (Initial Sequence number). 2. Сервер відповідає пакетом, у якому ISN серверу, і навіть ISN клієнта, збільшений на 1. 3. Клієнт має підтвердити з'єднання, повернувши ISN серверу, збільшений на 1.

Триступінчасте відкриття сполуки встановлює номер порту, і навіть ISN імені клієнта й серверу. Кожен, відправлений TCP — пакет містить номери TCP — портів відправника і одержувача, номер фрагмента для повідомлень, розбитих на менші частини, і навіть контрольну суму, що дозволить переконатися, що з передачі цього не сталося ошибок.

Користувальницький протокол дейтаграмм (UDP).

На відміну від TCP UDP не встановлює сполуки. Протокол UDP призначений до відправки невеликі обсяги даних без установки сполуки і використовується додатками, які потребують підтвердженні адресатом їх отримання. UDP також використовує номери портів визначення конкретного процесу з зазначеному IP адресою. Проте UDP порти відрізняються від TCP портів і, отже, може використати самі номери портів, що і TCP, без конфлікту між службами.

Міжмережевий уровень.

Міжмережевий рівень відпо-відає маршрутизацію даних всередині сіті й між різними мережами. У цьому рівні працюють маршрутизатори, які залежить від використовуваного протоколу, й йдуть на відправки пакетів з однієї мережі (чи його сегмента) до іншої (або інший сегмент мережі). У стеці TCP/IP в таких межах використовується протокол IP.

Протокол Інтернету IP.

Протокол IP забезпечує обмін дейтаграммами між вузлами сіті й є протоколом, не устанавливающим з'єднання та використовує дейтаграммы до відправки даних із однієї мережі до іншої. Цей протокол не очікує отримання підтвердження (ASK, Acknowledgment) відправлених пакетів від вузла адресата. Підтвердження, і навіть повторні відправки пакетів здійснюється протоколами і процесами, які працюють на верхніх рівнях модели.

До його функцій належить фрагментація дейтаграмм і міжмережний адресація. Протокол IP надає управляючу інформацію для складання фрагментированных дейтаграмм. Головну функцію протоколу є міжмережний та глобальна адресація. Залежно від розміру мережі, по якої маршрутизироваться дейтаграмма чи пакет, застосовується одне з трьох схем адресации.

Адресація в IP-сетях.

Кожен комп’ютер у мережах TCP/IP має адреси трьох рівнів: фізичний (MAC-адрес), мережевий (IP-адрес) і символьний (DNS-имя).

Фізичний, чи локальний адресу вузла, визначається технологією, з допомогою якій побудована мережу, куди входить вузол. Для вузлів, вхідних в локальні мережі - це МАС-адрес мережного адаптера чи порту маршрутизатора, наприклад, 11-А0−17−3D-BC-01. Ці адреси призначаються виробниками устаткування й є унікальними адресами, оскільки управляються централізовано. Всім існуючих технологій локальних мереж МАС — адресу має формат 6 байтів: старші 3 байта — ідентифікатор фірми виробника, а молодші 3 байта призначаються унікальним чином самим производителем.

Мережний, чи IP-адрес, що з 4 байт, наприклад, 109.26.17.100. Цей адресу використовується на мережному рівні. Він призначається адміністратором під час конфигурирования комп’ютерів, і маршрутизаторів. IP-адрес полягає із двох галузей: номери сіті й номери вузла. Номер мережі може бути обраний адміністратором довільно, або призначений за рекомендацією спеціального підрозділи Internet (Network Information Center, NIC), якщо мережу повинна працюватиме, як складова частина Internet. Зазвичай провайдери послуг Internet отримують діапазони адрес у підрозділів NIC, та був розподіляють їх між своїми абонентами. Номер вузла в протоколі IP призначається незалежно від локального адреси вузла. Розподіл IP-адреси на полі номери сіті й номери вузла — гнучке, і межа між цими полями може визначатися довільно. Вузол може укладати кілька IP-мереж. І тут вузол повинен мати кілька IP-адрес, за кількістю мережевих зв’язків. IP-адрес характеризує не окремий комп’ютер чи маршрутизатор, а одне мережне соединение.

Символьний адресу, чи DNS-имя, наприклад, SERV1.IBM.COM. Цей адресу призначається адміністратором і складається з кількох частин, наприклад, імені машини, імені організації, імені домену. Такий адресу використовується на прикладному рівні, наприклад, в протоколах FTP чи telnet.

Протоколи зіставлення адреси ARP і RARP.

Для визначення локального адреси по IP-адресу використовується протокол дозволу адреси Address Resolution Protocol (ARP). ARP працює різним чином у залежність від того, який протокол канального рівня працює у даної мережі - протокол локальної мережі (Ethernet, Token Ring, FDDI) з можливістю широковещательного доступу одночасно всім вузлам мережі, або ж протокол глобальної мережі (X.25, frame relay), зазвичай, не підтримуючий широкомовний доступ. Існує й протокол, вирішальний зворотний завдання — перебування IP-адреси відомим локального адресою. Він називається реверсивний ARP — RARP (Reverse Address Resolution Protocol) і використовується при старті бездисковых станцій, хто знає в початковий момент свого IP-адреси, але знають адресу свого мережного адаптера.

У локальних мережах ARP використовує широкомовні кадри протоколу канального рівня на допомогу пошуку у мережі вузла з заданим IP-адресом.

Вузол, яка хоче виконати відображення IP-адреси на локальний адресу, формує ARP-запрос, вкладає їх у кадр протоколу канального рівня, вказуючи у ньому відомий IP-адрес, і розсилає запит широкомовно. Усі вузли локальної мережі отримують ARP-запрос і порівнюють зазначений там IP-адрес зі своїм адресою. У випадку їхнього збіги вузол формує ARP-ответ, у якому вказує свій IP-адрес і свій локальний адреса київська і посилає його вже цілеспрямовано, позаяк у ARP-запросе відправник вказує свій локальний адресу. ARP-запросы і використовують і той ж формат пакета.

Протокол ICMP.

Протокол управління повідомленнями Інтернету (ICMP — Internet Control Message Protocol) використовується IP та інші протоколами високого рівня для відправки й отримання звітів про стан переданої інформації. Цей протокол використовується контролю швидкості передачі між двома системами. Якщо маршрутизатор, який би з'єднав дві системи, перевантажений трафіком, може відправити спеціальне повідомлення ICMP — помилку для зменшення швидкості відправлення сообщений.

Протокол IGMP.

Вузли локальної мережі використовують протокол управління групами Інтернету (IGMP — Internet Group Management Protocol), щоб зареєструвати себе у групі. Інформації про групах міститься на маршрутизаторах локальної мережі. Маршрутизатори використовують цю інформацію передачі групових сообщений.

Групове повідомлення, як і широковещательное, використовується для відправлення одразу кільком узлам.

NDIS.

Network Device Interface Specification — специфікація інтерфейсу мережного устрою, програмний інтерфейс, який би взаємодія між драйверами транспортних протоколів, і відповідними драйверами мережевих інтерфейсів. Дозволяє використовувати кілька протоколів, навіть якщо встановлений лише одна мережна карта.

Рівень мережного интерфейса.

Цей рівень моделі TCP/IP відпо-відає розподіл IP-дейтаграмм. Він працює із ARP визначення інформації, що має бути вміщена в заголовок кожного кадру. Потім в таких межах створюється кадр, підходящий для використовуваного типу мережі, такого як Ethernet, Token Ring чи ATM, потім IP-дейтаграмма міститься у область даних цього кадру, і він вирушає до сеть.

Вопросы.

1. Призначення специфікації стандартів IEEE802. 2. Який стандарт описує мережну технологію Ethernet? 3. Який стандарт визначає завдання управління логічного зв’язком? 4. Який стандарт задає механізми управління мережею? 5. Який стандарт описує мережну технологію ArcNet? 6. Який стандарт описує мережну технологію Token Ring? 7. Який стандарт містить рекомендації по оптиковолоконним мережним технологіям? 8. Що таке інтерфейс рівня базової моделі OSI? 9. Що таке протокол рівня базової моделі OSI? 10. Дати визначення стека протоколів. 11. За які рівні розбиваються стеки протоколів? 12. Назвати найпопулярніші мережні протоколи. 13. Назвати найпопулярніші транспортні протоколи. 14. Назвати найпопулярніші прикладні протоколи. 15. Перелічити найпопулярніші стеки протоколів. 16. Призначення програмних інтерфейсів сокетов Windows і NetBIOS. 17. Чим КиМу різниться протокол TCP від UDP? 18. Функції протоколу IP. 19. Які є види адресації в IP-мережах? 20. Який протокол необхідний визначення локального адреси по IPадресою? 21. Який протокол необхідний визначення IP-адреси по локального адресою? 22. Який протокол використовується керувати повідомленнями Інтернету? 23. Призначення рівня мережного інтерфейсу стека TCP/IP.

Топологія обчислювальної сіті й методи доступа.

1 Топологія обчислювальної сети.

Топологія (конфігурація) — це спосіб сполуки комп’ютерів до мережі. Тип топології визначає вартість, захищеність, продуктивність і надійність експлуатації робочих станцій, котрим має значення час звернення до файловому серверу.

Поняття топології широко використовується під час створення мереж. Однією з підходів до класифікації топологий ЛВС є виділення двох основних класів топологий: широкомовні і последовательные.

У широкомовних топологиях ПК передає сигнали, які можна сприйняті іншими ПК. До таких топологиям ставляться топології: загальна шина, дерево, звезда.

У послідовних топологиях інформація передається лише ПК. Прикладами таких топологий є: довільна (довільне з'єднання ПК), кільце, цепочка.

При виборі оптимальної топології переслідуються три основних мети: — забезпечення альтернативної маршрутизації і максимальною надійності передачі; - вибір оптимального маршруту передачі блоків даних; - надання прийнятного часу відповіді та потрібнішою пропускної способности.

При виборі конкретного типу мережі важливо враховувати її топологію. Основними мережними топологиями є: шинна (лінійна) топологія, зіркоподібна, кільцева і древовидная.

Наприклад, в конфігурації мережі ArcNet використовується це й лінійна, і зіркоподібна топологія. Мережі Token Ring фізично виглядають як зірка, але логічно їх пакети передаються по кільцю. Передача даних в мережі Ethernet іде за рахунок лінійної шині, тож усе станції бачать сигнал одновременно.

Види топологий.

Існують п’ять основних топологий (рис. 4.1): — загальна шина (Bus); - кільце (Ring); - зірка (Star); - деревоподібна (Tree); - комірчана (Mesh).

[pic].

Рис. 4.1 Типи топологий.

Загальна шина.

Загальна шина це тип мережевий топології, у якій робочі станції розташовані вздовж однієї дільниці кабелю, званого сегментом.

[pic].

Рис. 4.1 Топологія Загальна шина.

Топологія Загальна шина (рис. 4.2) припускає використання одного кабелю, якого підключаються все комп’ютери мережі. Що стосується топології Загальна шина кабель використовується усіма станціями почергово. Приймаються спеціальні заходи у тому, щоб за працювати з загальним кабелем комп’ютери не заважали одна одній передавати і вчасно приймати дані. Усі повідомлення, що посилаються окремими комп’ютерами, приймаються відкрито й прослуховуються всіма іншими комп’ютерами, під'єднаними до неї. Робоча станція відбирає адресовані їй повідомлення, користуючись адресної інформацією. Надійність тут вище, так як із ладу окремих комп’ютерів не порушить працездатність мережі загалом. Пошук несправності у мережі утруднений. З іншого боку, оскільки використовується лише одне кабель, у разі обриву порушується робота всієї мережі. Шинна топологія — це найбільш проста і найпоширеніша топологія сети.

Прикладами використання топології загальна шина є мережу 10Base-5 (з'єднання ПК товстим коаксиальным кабелем) і 10Base-2 (з'єднання ПК тонким коаксиальным кабелем).

Кольцо.

[pic].

Рис. 4.1 Топологія Кольцо.

Кільце — це топологія ЛВС, де кожна станція з'єднана з цими двома іншими станціями, створюючи кільце (рис. 4.3). Дані передаються від однієї робочої станції в іншу щодо одного напрямі (по кільцю). Кожен ПК працює як повторювач, ретранслюючи повідомлення ось до чого ПК, тобто. дані, передаються від однієї комп’ютера до іншого нібито за естафеті. Якщо комп’ютер отримує дані, призначені іншому комп’ютера, він передає їх далі за кільцю, інакше й далі не передаються. Дуже просто робиться запит попри всі станції одночасно. Основна проблема при кільцевої топології у тому, кожна робоча станція повинна активної участі в пересилання інформації, у разі виходу з експлуатації хоча б, а такою, вся мережу паралізується. Підключення нової робочої станції вимагає короткострокового вимикання мережі, т.к. під час установки кільце має бути розімкнуте. Топологія Кільце має добре передбачуваний час відгуку, обумовлений числом робочих станций.

Чиста кільцева топологія використовується рідко. Натомість кільцева топологія грає транспортну роль схемою методу доступу. Кільце описує логічний маршрут, а пакет передається від однієї станції в іншу, роблячи у результаті повний коло. У мережах Token Ring кабельна гілка з центрального концентратора називається MAU (Multiple Access Unit). MAU має внутрішнє кільце, з'єднуюче все підключені нього станції, і використовують як альтернативний шлях, коли обірваний чи отсоединен кабель одним робочим станції. Коли кабель робочої станції приєднаний до MAU, він утворює розширення кільця: сигнали прибувають робочої станції, та був повертають назад у внутрішній кольцо.

Звезда.

Зірка — це топологія ЛВС (рис. 4.4), коли всі робочі станції приєднано до вузлу (наприклад, до концентратору), який встановлює, підтримує і розриває зв’язок між робітниками станціями. Перевагою такий топології є можливість простого винятку несправного вузла. Проте, якщо несправний центральний вузол, вся мережу виходить із строя.

І тут кожен комп’ютер через спеціальний мережевий адаптер підключається окремим кабелем до що об'єднує влаштуванню. При необхідності можна об'єднувати разом кілька мереж з топологією Зірка, у своїй виходять розгалужені конфігурації мережі. У кожній точці розгалуження необхідно використовувати спеціальні з'єднувачі (розподільники, повторювачі чи устрою доступа).

[pic].

Рис. 4.1 Топологія Звезда.

Прикладом зіркоподібною топології є топологія Ethernet з кабелем типу Вита пара 10BASE-T, центром Зірки зазвичай є Hub.

Зіркоподібна топологія забезпечує захисту від розриву кабелю. Якщо кабель робочої станції буде пошкоджений, це призведе до виходу з експлуатації всього сегмента мережі. Вона дозволяє також легко діагностувати проблеми підключення, оскільки кожна робоча станція має власний кабельний сегмент, підключений до концентратору. Для діагностики досить знайти розрив кабелю, який веде до непрацюючою станції. Решта мережі продовжує нормально работать.

Проте зіркоподібна топологія має й недоліки. По-перше, вона багато кабелю. По-друге, концентратори досить дороги. По-третє, кабельні концентратори при велику кількість кабелю важко обслуговувати. Однак у вона найчастіше у такому топології використовується недорогий кабель типу вита пара. У окремих випадках можна навіть використовувати існуючі телефонні кабелі. З іншого боку, для діагностику і тестування вигідно збирати все кабельні кінці у одному місці ми. У порівняні з концентраторами ArcNet концентратори Ethernet і MAU Token Ring досить дороги. Нові подібні концентратори містять у собі кошти тестування і діагностики, що зробила їх ще більше дорогими.

2 Методи доступа.

Метод доступу — це спосіб визначення того, яка із робітників станцій зможе наступній використовувати ЛВС. Те, як мережу управляє доступом до зв’язку (кабелю), серйозно впливає їхньому характеристики. Прикладами методів доступу є: — множинний доступ із прослуховуванням несучою і дозволом коллизий.

(Carrier Sense Multiple Access with Collision Detection — CSMA/CD); - множинний доступ з передачею повноваження (Token Passing Multiple.

Access — TPMA) чи метод з передачею маркера; - множинний доступ з поділом у часі (Time Division Multiple.

Access — TDMA); - множинний доступ з поділом частоти (Frequency Division Multiple.

Access — FDMA) чи множинний доступ з поділом довжини волны.

(Wavelength Division Multiple Access — WDMA).

CSMA/CD.

Алгоритм множинного доступу із прослуховуванням несучою і дозволом колізій наведено на рис. 4.5.

[pic].

Рис. 4.1 Алгоритм CSMA/CD.

Метод множинного доступу із прослуховуванням несучою і дозволом колізій (CSMA/CD) встановлює наступний порядок: якщо робоча станція хоче скористатися мережею передачі даних, вона спершу повинна перевірити стан каналу: починати передачу станція може, якщо канал вільний. У процесі передачі станція продовжує прослуховування мережі для виявлення можливих конфліктів. Якщо виникає конфлікт тому, що два вузла спробують зайняти канал, то котра відшукала конфлікт інтерфейсна плата, видає до мережі спеціальний сигнал, обидві станції одночасно припиняють передачу. Приймаюча станція відкидає частково прийняте повідомлення, проте робочі станції, бажаючі передати повідомлення, протягом деякого, випадково обраного проміжку часу вичікують, як розпочати сообщение.

Усі мережні інтерфейсні плати запрограмовані на різні псевдослучайные часові відтинки. Якщо конфлікт виникне під час повторної передачі повідомлення, цей відтинок часу збільшиться. Стандарт типу Ethernet визначає мережу з конкуренцією, у якій кілька робочих станцій повинні конкурувати друг з одним за право доступу до сети.

TPMA.

Алгоритм множинного доступу з передачею повноваження, чи маркера, наведено на рис. 4.6.

[pic].

Рис. 4.1 Алгоритм TPMA.

Метод з передачею маркера — це метод доступу до середовища, у якому від робочої станції до робочої станції передається маркер, дає дозволу передачу повідомлення. З отриманням маркера робоча станція може передавати повідомлення, приєднуючи його до маркерові, який переносить це сполучення мережі. Кожна станція між передавальної станцією і приймаючої бачить це повідомлення, але станція — адресат приймає його. У цьому вона створює новий маркер.

Маркер (token), чи повноваження, — унікальна комбінація бітов, що дозволяє розпочати передачу данных.

Кожен вузол приймає пакет від попереднього, відновлює рівні сигналів до номінального рівня життя та передає далі. Рухаючись пакет може утримувати дані чи бути маркером. Коли робочої станції необхідно передати пакет, її адаптер чекає надходження маркера, та був перетворює їх у пакет, у якому дані, отформатированные за протоколом відповідного рівня, і передає результат далі за ЛВС.

Пакет поширюється по ЛВС від адаптера до адаптеру, доки знайде свого адресата, який встановить у ньому певні біти для підтвердження, що ці досягли адресата, і ретранслює його знову в ЛВС. Після цього пакет повертається у вузол із якого відправлений. Тут після перевірки безпомилкової передачі пакета, вузол звільняє ЛВС, випускаючи новий маркер. Отже, в ЛВС з передачею маркера неможливі колізії (конфлікти). Метод з передачею маркера переважно використовують у кільцевої топологии.

Він характеризується такими достоїнствами: — гарантує певний час доставки блоків даних у мережі; - дає можливість надання різних пріоритетів передачі данных.

Разом із тим він має істотними недоліками: — у мережі можливі втрата маркера, і навіть поява кількох маркерів, у своїй мережу перестає працювати; - включення нової робочої станції і відключення пов’язані зі зміною адрес всієї системы.

TDMA.

Множинний доступ з поділом у часі грунтується на розподілі часу роботи каналу між системами (рис. 4.7).

Доступ TDMA грунтується на використанні спеціального устрою, званого тактовым генератором. Цей генератор ділить час каналу на повторювані цикли. Кожен із циклів починається сигналом Разграничителем. Цикл включає n пронумерованих тимчасових інтервалів, званих осередками. Інтервали надаються для завантаження у яких блоків данных.

[pic].

Рис. 4.1 Структура множинного доступу з поділом у времени.

Цей спосіб дозволяє організувати передачу даних із комутацією пакетів і з комутацією каналов.

Перший (найпростіший) варіант використання інтервалів залежить від тому, що й число (n) робиться рівним кількості абонентських систем, підключених до оскільки він розглядався каналу. Тоді під час циклу кожної системі надається один інтервал, протягом яку вона може передавати дані. З використанням розглянутої методу доступу часто виявляється, що у тому ж циклі одним системам нічого передавати, іншим не вистачає виділеного часу. Через війну — неефективне використання пропускну здатність канала.

Другий, складніший, але высокоэкономичный варіант у тому, що систему отримує інтервал тільки тоді ми, коли в неї виникає необхідність передачі даних, наприклад при асинхронному способі передачі. Для передачі система може у кожному циклі отримувати інтервал з однією і тим самим номером. І тут передані системою блоки даних з’являються через однакові відтинки часу й приходять із у тому ж часом запізнювання. Це режим передачі з імітацією комутації каналів. Спосіб особливо зручний під час передачі речи.

FDMA.

Доступ FDMA грунтується на поділі смуги пропускання каналу на групу смуг частот (Рис. 4.8), їхнім виокремленням логічні каналы.

Широка смуга пропускання каналу ділиться на цілий ряд вузьких смуг, розділених захисними смугами. Розміри вузьких смуг може бути различными.

З використанням FDMA, так званої також множинним доступом з поділом хвилі WDMA, широка смуга пропускання каналу ділиться на цілий ряд вузьких смуг, розділених захисними смугами. У кожній вузької смузі створюється логічний канал. Розміри вузьких смуг можуть бути різними. Передані по логічним каналам сигнали накладаються різні які мають і у частотною області нічого не винні перетинатися. Разом з цим, іноді, попри наявність захисних смуг, спектральні складові сигналу можуть виходити поза межі логічного каналу та викликати галасу сусідньому логічному канале.

[pic].

Рис. 4.1 Схема виділення логічних каналов.

У оптичних каналах поділ частоти здійснюється напрямом у кожен із новачків променів світла з різними частотами. Завдяки цьому пропускну здатність фізичного каналу збільшується у кілька разів. При здійсненні цього мультиплексування до одного световод випромінює світло велика кількість лазерів (в різних частотах). Через световод випромінювання кожного їх проходить незалежно від іншого. На приймальному кінці поділ частот сигналів, минулих фізичний канал, здійснюється шляхом фільтрації вихідних сигналов.

Метод доступу FDMA щодо простий, але щодо його реалізації необхідні передавачі і приймачі, працівники різних частотах.

Вопросы.

1. Що таке топологія? 2. Перелічити найбільш використовувані типи топологий? 3. Охарактеризувати топологію Загальна шина та привезти приклади використання топології. 4. Які мережні технології використовують топологію Загальна шина? 5. Охарактеризувати топологію Кільце та навести приклади цієї топології. 6. У яких випадках використовують топологію Кільце? 7. Охарактеризувати топологію Зірка та привезти приклади використання цієї топології. 8. До якої топології належить мережу при під'єднанні всіх комп’ютерів до спільного концентратору? 9. Привести приклади і охарактеризувати деревоподібну топологію. 10. Що таке комірчана топологія у яких випадках вона використовується? 11. Що таке метод доступу як впливає метод доступу передати даних у мережі? 12. Які є методи доступу? 13. Охарактеризувати метод доступу із прослуховуванням несучою і дозволом колізій. 14. При якому методі доступу обидві станції можуть одночасно розпочати передачу і ввійти у конфлікт? 15. У яких мережевих технологіях використовується метод CSMA/CD? 16. Охарактеризувати метод доступу з поділом в часі та перерахувати у випадках використовується даний метод. 17. Що таке маркер? 18. У випадку робоча станція може, розпочати передачу даних під час використання методу доступу з передачею повноваження? 19. Охарактеризувати метод доступу з передачею повноваження. 20. Охарактеризувати метод множинного доступу з поділом частоти. 21. Які є варіанти використання множинного доступу з поділом у времени?

ЛВС і компоненти ЛВС.

Комп’ютерна мережу складається з з трьох основних апаратних компонент і двох програмних, які повинні працювати узгоджено. Для коректною роботи пристроїв у мережі його потрібно правильно інсталювати і можливість установити робочі параметры.

1 Основні компоненты.

Основними апаратними компонентами мережі є такі: 1. Абонентські системи: — комп’ютери (робочі станції чи клієнти і сервери); - принтери; - сканери та інших. 2. Мережне устаткування: — мережні адаптери; - концентратори (хаби); - мости; - маршрутизатори та інших. 3. Комунікаційні канали: — кабелі; - рознімання; - устрою передачі і прийому даних в бездротових технологиях.

Основними програмними компонентами мережі є такі: 1. Мережні операційні системи, у найбільш відомі їх це: — Windows NT; - Windows for Workgroups; - LANtastic; - NetWare; - Unix; - Linux тощо. 2. Мережне програмне забезпечення (Мережні служби): — клієнт мережі; - мережна карта; - протокол; - служба віддаленого доступа.

ЛВС (Локальна обчислювальна мережу) — це сукупність комп’ютерів, каналів зв’язку, мережевих адаптерів, працюючих під керівництвом мережевий операційної системи й мережного програмного обеспечения.

У ЛВС кожен ПК називається робочої станцією, крім однієї чи кількох комп’ютерів, призначених до виконання функцій файлсерверів. Кожна робоча станція і файл-сервер мають мережні карти (адаптери), котрі за допомогою фізичних каналів з'єднуються між собою. На додачу до локальної операційній системі з кожної робочої станції активізується мережне програмне забезпечення, що дозволяє станції взаємодіяти з файловим сервером.

Комп’ютери, що входять до ЛВС клієнт — серверної архітектури, діляться на два типу: робочі станції, чи клієнти, призначені для користувачів, і файлові сервери, які, зазвичай, недоступні для звичайних користувачів і призначені керувати ресурсами сети.

Аналогічно на файловом сервері запускається мережне програмне забезпечення, що дозволяє йому взаємодіяти з робочої станцією і забезпечити доступом до своїм файлам.

2 Робітники станции.

Робоча станція (workstation) — це абонентська система, спеціалізована на вирішення певних завдань і яка використовує мережні ресурси. До мережному програмному забезпеченню робочої станції ставляться такі служби: — клієнт для мереж; - служба доступу до файлам і принтерам; - мережні протоколи для такого типу мереж; - мережна плата; - контролер віддаленого доступа.

Робоча станція відрізняється від зазвичайного автономного персонального комп’ютера наступним: — наявністю мережевий карти (мережного адаптера) і каналу зв’язку; - на екрані під час завантаження ОС з’являються додаткові повідомлення, які інформують у тому, що завантажується мережна операційна система; - до початку роботи необхідно повідомити мережному програмному забезпеченню ім'я користувача і пароль. Це називається процедурою входу до мережі; - після підключення до ЛВС з’являються додаткові мережні дискові нагромаджувачі; - з’являється зокрема можливість використання мережного устаткування, що може перебувати далеке від робочого места.

3 Мережні адаптеры.

Для підключення ПК до неї потрібно пристрій поєднання, яке називають мережним адаптером, інтерфейсом, модулем, чи картою. Воно вставляється в гніздо материнської плати. Карти мережевих адаптерів встановлюються з кожної робочої станції і файловом сервері. Робоча станція відправляє запит через мережевий адаптер до файловому серверу і отримує відповідь через мережевий адаптер, коли файловий сервер готов.

Мережні адаптери разом із мережним програмним забезпеченням здатні розпізнавати і дозволяють опрацьовувати помилки, які можуть виникнути через електричних перешкод, колізій чи поганої роботи оборудования.

Останні типи мережевих адаптерів підтримують технологію Plug and Play (уставляй і працюй). Якщо мережну карту встановити комп’ютер, то, при першої завантаженні система визначить тип адаптера і запросить йому драйверы.

Різні типи мережевих адаптерів відрізняються як методами доступу до зв’язку й протоколами, але що й такими параметрами: — швидкість передачі; - обсяг буфера для пакета; - тип шини; - швидкодія шини; - сумісність з різними мікропроцесорами; - використанням прямого доступу до пам’яті (DMA); - адресація портів ввода/вывода і запитів переривання; - конструкція разъема.

4 Файлові серверы.

Сервер — це комп’ютер, який свої ресурси (диски, принтери, каталоги, файли тощо.) іншим користувачам сети.

Файловий сервер обслуговує робочі станції. Нині це зазвичай швидкодіючий ПК з урахуванням процесорів Pentium, хто з тактовою частотою 500 МГц і від, з обсягом ОЗУ 128Мбт або як. Частіше всього файловий сервер виконує лише функції. Але часом у «малих ЛВС файл-сервер використовується й у ролі робочої станції. На файловом сервері має стояти мережна операційна система, і навіть мережне програмне забезпечення. До мережному програмному забезпеченню серверу ставляться мережні служби й протоколи, і навіть кошти адміністрування сервера.

Файлові сервери можуть контролювати доступ користувачів до різним частинам файловою системи. Це зазвичай здійснюється дозволом користувачеві приєднати деяку файлову систему (чи каталог) до робочої станції користувача задля її подальшого використання як локального диска.

Принаймні ускладнення покладених на сервери функцій і збільшення кількості обслуговуваних ними клієнтів все відбувається велика спеціалізація серверів. Існує безліч типів серверів. — Первинний контролер домену, сервер, у якому зберігається база бюджетів користувачів і підтримується політика захисту. — Вторинний контролер домену, сервер, у якому зберігається резервна копія бази бюджетів користувачів та політики захисту. — Універсальний сервер, готовий до виконання нескладного набору різних завдань обробки даних в локальної мережі. — Сервер бази даних, виконує обробку запитів, спрямованих базі даних. — Proxy сервер, подключающий локальну мережу до неї Internet. — Web-сервер, готовий до роботи з web-информацией. — Файловий сервер, що забезпечує функціонування розподілених ресурсів, включаючи файли, програмне забезпечення. — Сервер додатків, готовий до виконання прикладних процесів. З одного боку, взаємодіє зі клієнтами, одержуючи завдання, з другого боку, працює із базами даних, підбираючи дані, необхідних обробки. — Сервер віддаленого доступу, який би співробітникам, працюючим вдома торговим агентам, службовцям філій, особам, які у відрядженнях, можливість роботи з цими мережі. — Телефонний сервер, готовий до організації у локальної мережі служби телефонії. Цей сервер виконує функції мовної пошти, автоматичного розподілу викликів, облік вартості телефонних розмов, інтерфейсу із зовнішнього телефонної мережею. Поруч із телефонією сервер може також передавати зображення повідомлення факсимільного связи.

— Поштовий сервер, що дає сервіс у відповідь запити, надіслані електронною поштою. — Сервер доступу, що дозволяє колективного використання ресурсів користувачами, які виявилися поза своїх мереж (наприклад, користувачами, що у відрядженнях і хочуть працювати з своїми мережами). І тому користувачі через комунікаційні мережі поєднано з аналітичними сервером доступу і другий надає потрібні ресурси, що у мережі. — Термінальний сервер, який би групу терміналів, упрощающий перемикання за її переміщенні. — Комунікаційний сервер, виконує функції термінального серверу, але здійснює також маршрутизацію даних. — Видеосервер, що у найбільшою мірою пристосована до обробці зображень, постачає користувачів відеоматеріалами, навчальними програмами, відеоіграми, забезпечує електронний маркетинг. Має високу продуктивність ще більшу пам’ять. — Факс-сервер, який би передачу і достойний прийом повідомлень в стандартах факсимільного зв’язку. — Сервер захисту даних, оснащений широким набором коштів забезпечення безпеки даних, і, насамперед, ідентифікації паролей.

5 Мережні операційні системы.

Мережні операційні системи (Network Operating System — NOS) — це комплекс програм, які забезпечують у мережі обробку, збереження і передачу данных.

Для організації мережі крім апаратних коштів, необхідна мережна операційна система. Операційні системи власними силами що неспроможні підтримувати мережу. Для доповнення який-небудь ОС мережними засобами необхідна процедура інсталяції сети.

Мережевий операційна система необхідна керувати потоками повідомлень між робітниками станціями і файловим сервером. вона є прикладної платформою, надає різноманітні види мережевих служб і підтримує роботу прикладних процесів, що реалізуються мережах. NOS використовують архітектуру клиент-сервер чи одноранговую архитектуру.

NOS визначає групу протоколів, які забезпечують основні функції мережі. До них належать: — адресація об'єктів мережі; - функціонування мережевих служб; - забезпечення безпеки даних; - управління сетью.

6 Мережне програмне обеспечение.

Клієнт для мереж забезпечує зв’язку з іншими комп’ютерами і серверами, і навіть доступом до файлам і принтерам.

Мережевий карта є пристроєм, фізично що з'єднує комп’ютер з мережею. Для кожної мережевий карти встановлюються свої драйвери, значення IRQ (вимоги до перериванню) і адреси ввода/вывода.

Протоколи йдуть на встановлення правил обміну інформацією між в сетях.

Служба віддаленого доступу дозволяє робити файли і принтери доступними для комп’ютерів в сети.

Застосування многопользовательских версій прикладних програм різко збільшують продуктивність. Багато системи управління базами даних дозволяють кільком робочим станціям працювати із загальною базою даних. Більшість ділових прикладних програм також є многопользовательскими.

7 Захист данных.

Захист даних від несанкціонованого доступу під час роботи в ЛВС необхідна з таких причин: — Необхідність гарантування гарантії від руйнацій. Працюючи у мережі недосвідчених користувачів можливо знищення файлів і каталогів. — Необхідність захисту конфіденційності. Не є бажання, щоб приватна інформація мала доступна всім; - Необхідність захисту від шахрайства. Деякі розрахункові відомості несуть у собі великі грошових сум, буває, користувачі піддаються спокусі виписати чек на ім'я. — Необхідність захисту від навмисних руйнацій. У окремих випадках розсерджений працівник може зіпсувати якусь информацию.

8 Використання паролів і її доступа.

Перший крок до гарантування безпеки — це запровадження пароля. Кожному користувачеві ЛВС присвоюється пароль — секретне слово, відоме тільки цьому користувачеві. При введення пароля висвічуються зірочки. Мережевий операційна система зберігає інформацію з всім іменам і паролям (в закодованої формі), і навіть про права доступу до директоріям та інші атрибути пользователей.

Ще одна захисту даних залежить від обмеження доступу до певним директоріям чи певним серверам. Доступ до дискам робочих станцій вибирається у вигляді вкладки Управління доступом у програмі Мережне оточення. Доступ між серверами організується у вигляді установки довірчих відносин між серверами.

9 Типовий склад устаткування локальної сети.

Фрагмент обчислювальної мережі включає основні типи комунікаційного устаткування, застосовуваного сьогодні для освіти локальних мереж, і сполуки їх крізь глобальні зв’язку друг з другом.

Для побудови локальних перетинів поміж комп’ютерами використовуються різні види кабельних систем, мережні адаптери, концентратори, повторювачі. Для перетинів поміж сегментами локальної обчислювальної мережі використовуються концентратори, мости, комутатори, маршрутизатори і шлюзы.

Для підключення локальних мереж до глобальних зв’язкам використовуються: — спеціальні виходи (WAN-порты) мостів і маршрутизаторів; - апаратура передачі по довгим лініях — модеми (під час роботи по аналоговим лініях); - устрою підключення до цифровим каналам (TA — термінальні адаптери мереж ISDN, устрою обслуговування цифрових виділених каналів типа.

CSU/DSU і т.п.).

На рис. 5.1 наведено фрагмент обчислювальної сети.

[pic].

Рис. 5.1 Фрагмент сети.

Вопросы.

1. Перелічити основні компоненти мережі. 2. Як поділяються комп’ютери у мережі? 3. Дати визначення робочої станції. 4. Чим КиМу різниться робоча станція у мережі від локального комп’ютера? 5. Що таке файловий сервер? 6. Які бувають файлові сервери? 7. Яке призначення первинного контролера домену в сети7 8. Навіщо використовується вторинний контролера домену? 9. Що таке Proxy-сервер? 10. Яка інформація зберігається на сервері баз даних? 11. Чи достатньо одного серверу баз даних у мережі з клиент-серверной архітектурою? 12. Чи може сервер баз даних, і Web-сервер розміщатися однією комп’ютері? 13. Перелічити мережне програмне забезпечення робочої станції. 14. Яке призначення SOS? 15. Перелічити найвідоміші мережні операційні системи. 16. Чим різняться типи мережевих адаптерів? 17. Яку технологію підтримують останні типи мережевих адаптерів? 18. Що таке мережна операційна система? 19. Перелічити мережне програмне забезпечення та її призначення. 20. Навіщо використовується захист даних? 21. Що дає використання паролів і її доступу? 22. Перелічити основні функції мережевих протоколів. 23. Для якої мети використовується Web-сервер? 24. Який сервер необхідний підключення до неї Internet? 25. Яке мережне устаткування використовується для зв’язок між сегментами ЛВС?

Фізична середовище передачі данных.

Фізична середовище є основою, де будуються фізичні кошти сполуки. Поєднання з обмеженими фізичними засобами сполуки у вигляді фізичної середовища забезпечує Фізичний рівень. Як фізичної середовища широко використовуються ефір, метали, оптичне скло і кварц. На фізичному рівні перебуває носій, яким передаються дані. Середовище передачі може охоплювати як кабельні, і бездротові технології. Хоча фізичні кабелі є поширеними носіями для мережевих комунікацій, бездротові технології дедалі більше впроваджуються завдяки їхнім здібності пов’язувати глобальні сети.

На фізичному рівні для фізичних кабелів визначаються механічні і електричні (оптичні) властивості середовища передачі, куди входять: — тип кабелів і рознімань; - розведення контактів в разъемах; - схему кодування сигналів для значень 0 і 1.

Канальний рівень визначає доступом до середовищі і управління передачею у вигляді процедури передачі на каналі. У локальних мережах протоколи канального рівня використовуються комп’ютерами, мостами, комутаторами і маршрутизаторами. У комп’ютерах функції канального рівня реалізуються спільні зусилля мережевих адаптерів та його драйверов.

1 Кабелі зв’язку, лінії зв’язку, канали связи.

Для організації зв’язку у мережах використовуються такі поняття: — кабелі зв’язку; - лінії зв’язку; - канали связи.

Кабель зв’язку — це длинномерное виріб електротехнічній промисловості. З кабелів зв’язку й інші елементи (монтаж, кріплення, кожухи тощо.) будують лінії зв’язку. Прокладка лінії усередині приміщення завдання досить серйозна. Довжина ліній зв’язку коштує від десятків метрів до десятків тисячі кілометрів. У будь-яку більш-менш серйозну лінію зв’язку крім кабелів входять: траншеї, криниці, муфти, переходи через річки, морі та океани, а також грозозащита (як і решта видів захисту) ліній. Дуже складні охорона, експлуатація, ремонт ліній зв’язку; зміст кабелів зв’язку під надлишковим тиском, профілактика (в сніг, дощ, під вітром, в траншеї й у криниці, у річці і дні моря). Велику складність є юридичні питання, які включають узгодження прокладки ліній зв’язку, особливо у місті. Ось над чим лінія (зв'язку) відрізняється від кабелю. Називати кабель зв’язку лінією — однаково що асфальт, ще кузові самоскида, іменувати готової автострадою. Різниця приблизно стільки же.

По вже збудованим лініях організують канали зв’язку. Причому якщо лінію, зазвичай, споруджують і здають відразу всю, то канали зв’язку вводять поступово. Вже з лінії можна надати зв’язок, але таке використання вкрай дорогих споруд дуже неефективно. Тому застосовують апаратуру каналообразования (чи, як раніше говорили, ущільнення лінії). З кожної електричної ланцюга, складається з двох дротів, забезпечують зв’язок не однієї парі абонентів (чи комп’ютерів), а сотень тисячам: за однією коаксиальной парі в міжміському кабелі може бути створено до 10 800 каналів тональної частоти (0,3 — 3,4 КГц) або вони майже стільки ж цифрових, з пропускною спроможністю 64 Кбит/с.

За наявності кабелів зв’язку створюються лінії зв’язку, а потім уже лініями зв’язку створюються канали зв’язку. Лінії зв’язку й канали зв’язку заводяться на вузли зв’язку. Лінії, канали і вузли утворюють первинні мережі связи.

2 Типи кабелів і структуровані кабельні системы.

Як середовища передачі використовуються різні види кабелів: коаксіальний кабель, кабель з урахуванням екранованої і неэкранированной кручений пари оптоволоконий кабель. Найбільш популярним виглядом середовища передачі на невеликі відстані (до 100 м) стає неэкранированная вита пара, включеною практично в усі сучасні стандарти технології локальних мереж, і забезпечує пропускну спроможність до 100 Мб/с (на кабелях категорії 5). Оптоволоконий кабель широко застосовується як побудови локальних зв’язків, так освіти магістралей глобальних мереж. Опто-волоконний кабель може забезпечити дуже дорогу пропускну спроможність каналу (за кілька Гб/с) і передачу на значні відстані (за кілька десятків кілометрів без проміжного посилення сигнала).

Як середовища передачі в обчислювальних мережах використовуються також електромагнітні хвилі різних частот — КВ, УКХ, НВЧ. Але що в локальних мережах радіозв'язок використовується лише у випадках, коли виявляється неможливою прокладка кабелю, наприклад, в будинках. Це пояснюється недостатньою надійністю мережевих технологій, побудованих на використанні електромагнітного випромінювання. Для побудови глобальних каналів цей вид середовища передачі використовується ширше — у ньому побудовано супутникові канали зв’язку й наземні радіорелейні канали, працюють у зонах прямий видимості в НВЧ диапазонах.

Дуже важливо було правильно побудувати фундамент мережі - кабельну систему. У останнім часом у ролі такої надійної основи дедалі більше використовується структурована кабельна система.

Структурована кабельна система (Structured Cabling System — SCS) — це набір комутаційних елементів (кабелів, рознімань, коннекторов, кросових панелей і шаф), і навіть методика їх спільного використання, що дозволяє створювати регулярні, легко расширяемые структури зв’язків в обчислювальних сетях.

Переваги структурованої кабельної системи. — Універсальність. Структурована кабельна система при продуманої організації може бути єдиної середовищем передачі комп’ютерних даних в локальної обчислювальної мережі. — Збільшення терміну служби. Термін старіння добре структурованої кабельної системи їх може становити 8−10 років. — Зменшення вартості додавання нових користувачів та їх місць розміщення. Вартість кабельної системи переважно визначається не вартістю кабелю, а вартістю робіт з його прокладанні. — Можливість легкого розширення мережі. Структурована кабельна система є модульної, тому її легко нарощувати, дозволяючи легко і ціною малих витрат переходити більш досконале устаткування, що задовольнить зростаючим вимогам до систем комунікацій. — Забезпечення ефективнішого обслуговування. Структурована кабельна система полегшує обслуговування може й пошук несправностей. — Надійність. Структурована кабельна система має підвищену надійність, що зазвичай виробництво всіх його компонентів і технічне супровід здійснюється однієї фирмой-производителем.

3 Кабельні системы.

Вирізняють дві великі країни класу кабелів: електричні і оптичні, які принципово різняться за способом передачі із них сигнала.

Особливість оптоволоконних систем — високу вартість як найбільш кабелю (проти мідним), і спеціалізованих настановних елементів (розеток, рознімань, з'єднувачів тощо. п.). Щоправда, головний внесок у вартість мережі вносить ціна активного мережного устаткування для оптоволоконних сетей.

Оптоволоконні мережі застосовуються для горизонтальних високошвидкісних каналів, і навіть дедалі частіше почали застосовуватися для вертикальних каналів зв’язку (міжповерхових соединений).

Оптоволоконні кабелі у майбутньому зможуть скласти реальну конкуренцію мідним высокочастотным, оскільки вартість виробництва мідних кабелів знижуватися нічого очікувати, адже йому потрібна дуже чиста мідь, запасів якої землі набагато менше, ніж кварцевого піску, із якого виробляють оптоволокно.

Основні постачальники оптоволоконного кабелю для Росії - Mohawk/CDT, Lucent Technologies і AMP.

4 Типи кабелей.

Є кілька різних типів кабелів, які у сучасних мережах. Нижче наведені найчастіше використовувані типи кабелів. Безліч різновидів мідних кабелів становлять клас електричних кабелів, використовуваних як прокладки телефонних мереж, так інсталяції ЛВС. По внутрішньому будовою розрізняють кабелі на кручений парі і коаксиальные кабели.

Кабель типу «вита пара» (twisted pair).

Вітою парою називається кабель, у якому ізольована пара провідників скручена з гаком числом витків на одиницю довжини. Скручування дротів зменшує електричні перешкоди ззовні при поширенні сигналів кабелем, а екрановані кручені пари ще більше збільшують ступінь помехозащищенности сигналов.

Кабель типу «вита пара» використовується у багатьох мережевих технологіях, включаючи Ethernet, ARCNet і IBM Token Ring.

Кабелі на кручений парі поділяються на: неэкранированные (UTP — Unshielded Twisted Pair) і екрановані мідні кабелі. Останні поділяються на чи два різновиди: з экранированием кожної пари загальним екраном (STP — Shielded Twisted Pair) і з однією тільки загальним екраном (FTP — Foiled Twisted Pair). Наявність або відсутність екрана у кабелю зовсім не від означає наявності або відсутність захисту переданих даних, а свідчить лише про різноманітні підходах до придушення перешкод. Відсутність екрана робить неэкранированные кабелі гнучкішими і стійкими до зламам. З іншого боку, вони вимагають дорогого контуру заземлення для експлуатацію у нормальному режимі, як екрановані. Неэкранированные кабелі ідеально підходять прокладання помешкань всередині офісів, а екрановані краще використовуватиме установки у місцях із цілком особливими умовами експлуатації, наприклад, поруч із дуже сильними джерелами електромагнітних випромінювань, що у офісах зазвичай нет.

Кабелі класифікуються за категорією, зазначених у таблиці 6.1. Підставою для віднесення кабелю до однієї з категорій служить максимальна частота переданого у ній сигнала.

Таблиця 6.1.

|Категория |Частота переданого | | |сигналу, (МГц) | |3 |16 | |4 |20 | |5 |100 | |5+ |300 | |6 |200 | |7 |600 |.

Коаксиальные кабели.

Коаксиальные кабелі використовують у радіо та телевізійної апаратурі. Коаксиальные кабелі можуть передавати б дані з швидкістю 10 Мбіт/с на максимальне відстань від 185 до 500 метрів. Вони поділяються на товсті і тонкі залежно від товщини. Типи коаксіальних кабелів наведені у таблиці 6.2.

Таблиця 6.1.

Кабель Thinnet, відомого як кабель RG-58, є найширше що використовуються фізичним носієм даних. Мережі у своїй не вимагають устаткування і є простими й недорогими. Хоча тонкий коаксіальний кабель (Thin Ethernet) дозволяє передачу менше відстань, ніж товстий, але для сполук з тонким кабелем застосовуються стандартні байонетные рознімання BNC типу СР-50 і через її невеличкий вартості він працює фактично стандартним для офісних ЛВС. Використовується в технології Ethernet 10Base2, описаної ниже.

Товстий коаксіальний кабель (Thick Ethernet) має велику ступінь помехозащищенности, велику механічну міцність, але вимагає спеціального пристосування для проколювання кабелю, щоб зробити відгалуження для підключення до ЛВС. Вона більше шляхом і менш гнучкий, ніж тонкий. Використовується в технології Ethernet 10Base5, описаної нижче. Мережі ARCNet з посилкою маркера зазвичай використовують кабель RG-62 А/U.

Оптоволоконий кабель.

Оптоволоконий кабель (Fiber Optic Cable) забезпечує високу швидкість передачі з великої відстані. Вони також несприйнятливі до інтерференції і підслуховування. У оптоволоконному кабелі передачі сигналів використовується світло. Волокно, що застосовується як световода, дозволяє передачу сигналів великі відстані із великою швидкістю, але воно дорого, і з нею важко работать.

Для установки рознімань, створення відгалужень, пошуку несправностей в оптоволоконному кабелі необхідні спеціальні пристосування, і висока кваліфікація. Оптоволоконий кабель складається з центральної скляній нитки завтовшки кілька мікрон, покритою суцільний скляній оболонкою. Усі це, своєю чергою, ховаються на зовнішній захисну оболочку.

Оптоволоконні лінії дуже чутливі до поганим сполукам в разъемах. Як джерела світла таких кабелях застосовуються світлодіоди (LED — Light Emitting Diode), а інформація кодується шляхом зміни інтенсивності світла. На приймальному кінці кабелю детектор перетворює світлові імпульси в електричні сигналы.

Існують два типу оптоволоконних кабелів — одномодовые і многомодовые. Одномодовые кабелі мають менший діаметр, велику вартість будівництва і дозволяють передачу інформації великі відстані. Оскільки світлові імпульси можуть рухатися у одному напрямку, системи з урахуванням оптоволоконних кабелів повинен мати вхідний кабель і вихідний кабель для кожного сегмента. Оптоволоконий кабель вимагає спеціальних коннекторов і висококваліфікованої установки.

5 Кабельні системи Ethernet.

10Base-T, 100Base-TX.

Неэкранированная вита пара (Unshielded Twisted Pair — UTP) — це кабель з скручених пар проводов.

Характеристики кабелю: — діаметр провідників 0.4 — 0.6 мм (22~26 AWG), 4 скручених пари (8 провідників, у тому числі для 10Base-T і 100Base-TX задіяні лише 4).

Кабель повинен мати категорію 3 чи 5 і якість data grade чи вище; - максимальна довжина сегмента 100 м; - рознімання восьми контактні RJ-45.

[pic].

Рис. 6.1 восьми контактні RJ-45.

У таблиці 6.3 наведено сигнали, відповідні номерам контактів розняття RJ-45.

Таблиця 6.1.

10Base2.

— Тонкий коаксіальний кабель; - Характеристики кабелю: діаметр 0.2 дюйма, RG-58A/U 50 Ом; - Прийнятні рознімання — BNC; - Максимальна довжина сегмента — 185 м; - Мінімальна відстань між вузлами — 0.5 м; - Максимальне число вузлів у сегменті - 30.

10Base5.

— Товстий коаксіальний кабель; - Хвилеве опір — 50 Ом; - Максимальна довжина сегмента — 500 метрів; - Мінімальна відстань між вузлами -: 2.5 м; - Максимальне число вузлів у сегменті - 100.

6 Безпровідні технологии.

Методи бездротового технології передачі (Radio Waves) є зручним, інколи ж незамінним засобом зв’язку. Безпровідні технології різняться за типами сигналу, частоті (велика частота означає велику швидкість передачі) і відстані передачі. Важливе значення мають перешкоди і вартість. Можна виділити три основних типи бездротового технології: — радіозв'язок; - зв’язок в мікрохвильовому діапазоні; - інфрачервона связь.

Радиосвязь.

Технології радіозв'язку пересилають дані на радіочастотах та практично немає обмежень за дальності. Її використовують для сполуки локальних мереж великих географічних відстанях. Радіопередача в цілому має високий вартість будівництва і вразлива щодо електронному і атмосферному накладенню, і навіть схильна до перехватам, тому вимагає шифрування для забезпечення рівня безопасности.

Зв’язок в мікрохвильовому диапазоне.

Передача даних в мікрохвильовому діапазоні (Microwaves) використовує високі частоти вживається як у коротких, і великих відстанях. Головне обмеження у тому, щоб передавач і приймач був у зоні прямий видимості. Використовується у місцях, де використання фізичного носія утруднено. Передача даних в мікрохвильовому діапазоні під час використання супутників може дуже дорогой.

Інфрачервона связь.

Інфрачервоні технології (Infrared transmission), функціонують на дуже високих частотах, майбутніх до частотах видимого світла. Вони можуть бути використовуватимуться встановлення двосторонньої чи широкомовної передачі на близьких відстанях. При інфрачервоної зв’язку зазвичай використовують світлодіоди (LED — Light Emitting Diode) передачі інфрачервоних хвиль приймачу. Інфрачервона передача обмежена малим відстанню у прямій зоні видимості і можна використовувати в офісних зданиях.

Вопросы.

1. Що таке фізична середовище? 2. Що може бути використано як фізичної середовища передачі? 3. Які питання з організацією мережі вирішуються на фізичному рівні? 4. Що таке кабель? 5. Що таке лінії зв’язку? 6. Дати визначення каналів зв’язку. 7. Які існують з організацією каналів зв’язку? 8. Перелічити типи кабелів, що використовуються передачі у мережі. 9. Яке призначення структурованої кабельної системи? 10. За які класи поділяються кабельні системи? 11. Що таке 10BaseT? 12. Який кабель використовують у технології 10Base2? 13. Який кабель використовують у технології 10Base5? 14. Назвати які типи кабелів використовують із передачі у мережі? 15. Які відомі кабельні системи Ethernet? 16. Які є типи оптоволоконних кабелів? 17. Які відомі технологи бездротового передачі? 18. У яких випадках використовується інфрачервона зв’язок? 19. Назвати переваги використання радиосвязи.

Мережні операційні системы.

Мережні операційні системи (Network Operating System -NOS) — це комплекс програм, які забезпечують обробку, збереження і передачу даних в мережі [32].

Мережевий операційна система виконує функції прикладної платформи, надає різноманітні види мережевих служб і підтримує роботу прикладних процесів, виконуваних в абонентських системах. Мережні операційні системи використовують клієнт серверную або одноранговую архітектуру. Компоненти NOS розташовуються усім робочих станціях, включених в сеть.

NOS визначає взаємозв'язану групу протоколів верхніх рівнів, які забезпечують виконання основних функцій мережі. До них, насамперед, ставляться: — адресація об'єктів мережі; - функціонування мережевих служб; - забезпечення безпеки даних; - управління сетью.

При виборі NOS необхідно розглядати багато чинників. Серед них:

— набір мережевих служб, що надає мережу; - можливість нарощування імен, визначальних збережені дані і прикладні програми; - механізм розосередження ресурсів через мережу; - спосіб модифікації сіті й мережевих служб; - надійність функціонування та швидкодія мережі; - використовувані чи обирані фізичні кошти сполуки; - типи комп’ютерів, объединяемых до мережі, їх операційні системи; - запропоновані системи, щоб забезпечити управління мережею; - використовувані засоби захисту даних; - сумісність з роботи вже створеними прикладними процесами; - число серверів, що може працювати у мережі; - перелік ретрансляційних систем, які забезпечують поєднання локальних мереж з різними територіальними мережами; - спосіб документування роботи мережі, організація підказок і поддержек.

1 Структура мережевий операційній системы.

Мережевий операційна система лежить в основі будь-який обчислювальної мережі. Кожен комп’ютер у мережі автономний, тому під мережевий операційній системи у широкому значенні розуміється сукупність операційними системами окремих комп’ютерів, котрі взаємодіють із метою обміну повідомленнями і поділу ресурсів за правилами — протоколів. У вузькому значенні мережна ОС — це операційна система окремого комп’ютера, забезпечує йому можливість за сети.

[pic].

Рис. 7.1 Структура мережевий ОС.

Відповідно до структурою, наведеної на рис. 7.1, в мережевий операційній системі окремої машини можна виокремити декілька частин. 1. Засоби управління локальними ресурсами комп’ютера: функції розподілу оперативної пам’яті між процесами, планування і диспетчеризації процесів, управління процесорами, управління периферійними пристроями та інші функцій управління ресурсами локальних ОС. 2. Кошти надання власних ресурсів немає і послуг у загальне пользование.

— серверна частина ОС (сервер). Ці цифри забезпечують, наприклад, блокування файлів і записів, ведення довідників імен мережевих ресурсів; обробку запитів віддаленого доступу до власного файлової системи та базі даних; управління чергами запитів віддалених користувачів до своїх периферійним пристроям. 3. Кошти запиту доступу до віддаленим ресурсів і послугам — клієнтська частина ОС (редиректор). Ця частина виконує розпізнавання і перенапрямок до мережі запитів до віддаленим ресурсів від додатків і користувачів. Клієнтська частина також здійснює прийом відповідей від серверів і перетворення в локальний формат, отож у докладання виконання локальних віддалених запитів нерозрізнено. 4. Комунікаційні кошти ОС, з допомогою яких обмін повідомленнями у мережі. Ця частина забезпечує адресацію і буферизацію повідомлень, вибір маршруту передачі повідомлення через мережу, надійність передачі й т.п., т. е. є способом транспортування сообщений.

Клієнтське програмне обеспечение.

Робота з мережею на клієнтських робочих станціях має бути встановлено клієнтське програмне забезпечення. Цей програмний забезпечення забезпечує доступом до ресурсів, розташованим на мережному сервері. Трьома найважливішими компонентами клієнтського програмного забезпечення є редиректоры (redirector), розподільники (designator) і імена UNC (UNC pathnames). 5].

Редиректоры.

Редиректор — мережне програмне забезпечення, а й приймати запити ввода/вывода для віддалених файлів, поіменованих каналів чи поштових слотів і далі перепризначує їх мережним сервісів іншого комп’ютера. Редиректор перехоплює все запити, які від додатків, і аналізує их.

Фактично існують два типу редиректоров, які у мережі: — клієнтський редиректор (client redirector) — серверний редиректор (server redirector).

Обидва редиректора функціонують на представницькому рівні моделі OSI. Коли клієнт робить запит до мережному додатку чи службі, редиректор перехоплює цей запит і перевіряє, чи є ресурс локальним (які є на запрашивающем комп’ютері) чи віддаленим (у мережі). Якщо редиректор визначає, що це локальний запит, він спрямовує запит центральному процесору для негайної обробки. Якщо запит призначений для мережі, редиректор спрямовує запит через мережу до відповідного серверу. Фактично, редиректоры приховують від користувача складність доступу до неї. Коли мережевий ресурс визначено, користувачі можуть одержати щодо нього доступ не повідомляючи його точного расположения.

Распределители.

Розподільник (designator) є частина програмного забезпечення, управляючу присвоєнням літер нагромаджувача (drive letter) як локальним, і віддаленим мережним ресурсів чи поділюваним дисководам, що допомагає у взаємодії з мережними ресурсами. Коли між мережним ресурсом і буквою локального нагромаджувача створена асоціація, відома також як відображення дисководу (mapping a drive), розподільник відстежує присвоєння такої літери дисководу мережному ресурсу. Потім, коли користувач чи додаток отримають доступом до диску, розподільник замінить букву дисководу на мережевий адресу ресурсу, як запит буде посланий редиректору.

Імена UNC.

Редиректор і розподільник не є єдиними методами, використовуваними для доступу до мережним ресурсів. Більшість сучасних мережевих операційними системами, як і і Windows 95, 98, NT, розпізнають імена UNC (Universal Naming Convention — Універсальне угоду з найменуванням). UNC є стандартний спосіб іменування мережевих ресурсів. Ці імена мають форму Имя_сервераимя_ресурса. Здібні працювати з UNC докладання і утиліти командної рядки використовують імена UNC замість відображення мережевих дисков.

Серверне програмне обеспечение.

Щоб комп’ютер міг в ролі мережного серверу необхідно встановити серверную частина мережевий ОС, яка дозволяє підтримувати ресурси, і поширювати їх серед мережевих клієнтів. Важливим питанням для мережевих серверів є можливість обмежити доступ до мережним ресурсів. Це називається мережевий захистом (network security). Вона надає засоби управління з того, яких ресурсів можуть одержати доступ користувачі, ступінь цього доступу, і навіть, скільки користувачів зможуть одержати такий доступ одночасно. Цей контроль забезпечує конфіденційність та гарантувати захист і підтримує ефективну мережну среду.

На додачу забезпечувати контролю за мережними ресурсами сервер виконує такі функції: — надає перевірку реєстраційних імен (logon identification) для користувачів; - управляє користувачами і групами; - зберігає інструменти мережного адміністрування керувати, контролю та аудиту; - забезпечує отказоустойчивость за захистом цілісності сети.

Клієнтське і серверне програмне обеспечение.

Деякі із мережних операційними системами, зокрема Windows NT, мають програмні компоненти, щоб забезпечити комп’ютера як клієнтські, так і серверні можливості. Це дозволяє комп’ютерів підтримувати і використовувати мережні ресурси, і переважає в одноранговых мережах. Загалом, цей тип мережевих операційними системами негаразд могутній і надійний, як закінчені мережні операційні системи. Головна перевага комбінованої клиентско-серверной мережевий ОС у тому, що важливі ресурси, розташовані на окремої робочої станції, можна розділити з іншою частиною мережі. Недолік полягає у тому, що й робоча станція підтримує багато активно використовуваних ресурсів, вона відчуває серйозний падіння продуктивності. Якщо така відбувається, необхідно перенести ці ресурси на сервер збільшення загальної производительности.

Залежно від функцій, покладених на конкретний комп’ютер, у його операційній системі може відсутні або клієнтська, або серверна части.

На рис. 7.2 комп’ютер 1 виконує функції клієнта, а комп’ютер 2 — функції серверу, відповідно на першої машині відсутня серверна частина, але в другий — клиентская.

[pic].

Рис. 7.1 Взаємодія компонентів NOS.

Якщо видано запит до ресурсу даного комп’ютера, він переадресовується локальної операційній системі. Якщо йому це запит до віддаленому ресурсу, він переправляється в клієнтську частина, де перетвориться з локальної форми в мережевий формат, і передається комунікаційним засобам. Серверна частина ОС комп’ютера 2 приймає запит, перетворює їх у локальну форму і передає до виконання своєї локальної ОС. Потому, як наслідок отримано, сервер звертається до транспортної підсистемі і направляє відповідь клієнту, выдавшему запит. Клієнтська частина перетворює результат в відповідний формат і адресує його додатку, яку видало запрос.

Вибір мережевий операційній системы.

При виборі мережевий ОС необхідно враховувати: — сумісність устаткування; - тип мережного носія; - розмір мережі; - мережну топологію; - вимоги до сервера; - операційні системи на клієнтів і серверах; - мережна файлова система; - угоди про іменах у мережі; - організація мережевих пристроїв хранения.

2 Однорангові NOS і NOS з виділеними серверами.

Залежно від цього як розподілені функції між комп’ютерами мережі, мережні операційні системи, отже, і мережі діляться на два класу: однорангові і мережі з виділеними серверами.

Якщо комп’ютер надає свої фінансові ресурси іншим користувачам мережі, він ж виконує функцію серверу. У цьому комп’ютер, яка звертається ресурсів інший машини, є клієнтом. Комп’ютер, працював у мережі, може виконувати функції або клієнта, або серверу, або поєднувати обидві ці функції. На рис. 7.3, 7.4 наведено приклади структур одноранговых мереж, і мереж з виділеними серверами.

[pic].

Рис. 7.1 Одноранговая сеть.

Якщо виконання будь-яких серверних функцій є основним призначенням комп’ютера, такий комп’ютер називається виділеним сервером. Залежно від цього, який ресурс серверу є поділюваним, він називається файл-сервером, факс-сервером, принт-сервером, сервером додатків, сервером БД, Web-сервером тощо. буд. На виділених серверах встановлюється ОС до виконання тих чи інших серверних функцій. Виділений сервер немає звичаю використовувати як комп’ютера для виконання поточних завдань, які пов’язані з його основним призначенням, оскільки це може зменшити продуктивність його роботи, як сервера.

У одноранговых мережах все комп’ютери рівні правах доступу до ресурсів одне одного. Кожен користувач може за власним бажанням оголосити будь-якої ресурс свого комп’ютера поділюваним, після чого інші користувачі можуть його експлуатувати. У цих мережах усім комп’ютерах встановлюється одна й та ОС, що надає всім комп’ютерів у мережі потенційно рівні можливості. Однорангові мережі може бути побудовано, наприклад, на базі ОС LANtastic, Personal Ware, Windows for Workgroup, Windows NT Workstation. Однорангові мережі простіше у створенні і експлуатації. Але вони застосовуються переважно для об'єднання невеликих груп користувачів, не предъявляющих великих вимог до обсягам береженої інформації, її захищеності від несанкціонованого доступу і до швидкості доступа.

При підвищених вимоги до цим характеристикам більш підходящими є мережі з виділеними серверами, де сервер краще переймається тим обслуговування користувачів своїми ресурсами, оскільки його апаратура і мережна операційна система спеціально спроектовані з цією цели.

[pic].

Рис. 7.2 Клієнт серверна сеть.

У мережах із виділеними серверами найчастіше використовують мережні операційні системи, до складу яких входить кількох варіантів ОС, відмінних можливостями серверних частин. Наприклад, мережна операційна система Novell NetWare має серверний варіант, оптимізований до роботи як файл-сервера, і навіть варіанти оболонок для робочих станцій з різними локальними ОС, причому ці оболонки виконують виключно функції клієнта. Іншим прикладом ОС, яка орієнтована побудова мережі з виділеним сервером, є операційна система Windows NT. На відміну від NetWare, обидва варіанти даної мережевий ОС — Windows NT Server (для виділеного серверу) і Windows NT Workstation (для робочої станції) — можуть підтримувати функції і імені клієнта й серверу. Але серверний варіант Windows NT має більші можливості надання ресурсів свого комп’ютера іншим користувачам мережі, оскільки може виконувати ширший набір функцій, підтримує більше одночасних сполук з клієнтами, реалізує централізоване управління мережею, має як розвинені кошти защиты.

3 NOS для мереж масштабу предприятия.

Мережні операційні системи мають різні властивості залежно від того, призначені вони для мереж масштабу робочої групи (відділу), для мереж масштабу кампусу або заради мереж масштабу предприятия.

Мережі відділів використовуються невеличкий групою співробітників, вирішальних спільні завдання. Головна мета мережі відділу є поділ локальних ресурсів, як-от докладання, дані, лазерні принтери і модеми. Мережі відділів звичайно поділяються на подсети.

Мережі кампусів з'єднують кілька мереж відділів всередині окремого будівлі однієї території підприємства. Ці мережі є всі ще локальними мережами, хоч і можуть покривати територію України у кілька квадратних кілометрів. Сервіси такий мережі забезпечують взаємодія між мережами відділів, доступом до баз даних підприємства, доступом до факс-серверам, високошвидкісним модемів і високошвидкісним принтерам.

Мережі підприємства (корпоративні мережі) об'єднують все комп’ютери всіх територій окремого підприємства. Вони можуть покривати місто, регіон чи навіть континент. У цих мережах користувачам надається доступом до інформації та додатків, які у інших робочих групах, відділах, підрозділах і штаб-квартирах корпорации.

Мережі отделов.

Головне завдання ОС, яка у мережі масштабу відділу, є організація поділу ресурсів, як-от докладання, дані, лазерні принтери і, можливо, низкоскоростные модеми. Зазвичай мережі відділів мають одну чи дві файлових серверу та лише 30 користувачів. Завдання управління лише на рівні відділу щодо прості. У завдання адміністратора входить додавання нових користувачів, усунення простих відмов, інсталяція нових вузлів і установка нових версій програмного забезпечення. Операційні системи мереж відділів добре відпрацьовані й досить різноманітні, як і, як і держава сама мережі відділів, віддавна застосовувані і налагоджені. Така мережу зазвичай використовує одну чи максимум дві мережні ОС. Найчастіше це мережу з виділеним сервером NetWare чи Windows NT, або ж одноранговая мережу, наприклад мережу Windows for Workgroups.

Мережі кампусов.

Операційна система, яка у мережі кампусу, мають забезпечувати для співробітників одних відділів доступом до деяким файлам й адміністративного ресурсів мереж інших відділів. Послуги, надані ОС мереж кампусів, не обмежуються простим поділом файлів і принтерів, а часто надають доступ і до серверів інших типів, наприклад до факс-серверам і серверам високошвидкісних модемів. Важливим сервісом, наданих операційними системами даного класу, є доступом до корпоративним баз даних. На рівні мережі кампусу починаються проблеми інтеграції. У випадку, відділи вже вибрали собі типи комп’ютерів, мережного устаткування й мережевих операційними системами. Найчастіше мережу кампусу з'єднує різнорідні комп’ютерні системи, тоді як мережі відділів використовують однотипні компьютеры.

Корпоративні сети.

Корпоративна мережу з'єднує мережі всіх підрозділів підприємства навіть що є великих відстанях. Корпоративні мережі використовують глобальні зв’язку (WAN links) для сполуки локальних мереж чи окремих комп’ютерів. Користувачам корпоративних мереж потрібні всі ті докладання і житлово-комунальні послуги, які у мережах відділів і кампусів, плюс деякі додаткові докладання і житлово-комунальні послуги, наприклад доступом до додатків мейнфреймов і миникомпьютеров і до глобальних зв’язкам. Поруч із базовими сервісами, пов’язані з поділом файлів і принтерів, мережна ОС, яка розробляється для корпорацій, повинна підтримувати ширший набір сервісів, куди зазвичай входять поштова служба, кошти колективної роботи, підтримка віддалених користувачів, факс-сервис, обробка голосових повідомлень, організація відеоконференцій і др.

До ознаками корпоративних ОС можна віднести також такі особливості. 1. Підтримка додатків. У корпоративних мережах виконуються складні докладання, потребують до виконання великий обчислювальної мощности.

Додатка робитиметься ефективніше, якщо найбільш складні в обчислювальному відношенні частини перенести на спеціально готовий до цього потужний комп’ютер — сервер додатків. 2. Довідкова служба. Корпоративна ОС мала зберегти інформацію про користувачів і ресурсах. Наприклад, в Windows NT є по крайнього заходу п’ять різних типів довідкових баз даних. Головний довідник домену (NT.

Domain Directory Service) зберігає інформацію про користувачів, що використовується з організацією їх логічного входу до мережі. Дані про ті самі користувачів можуть утримуватися в іншому довіднику, використовуваному електронною поштою Microsoft Mail. Ще три бази даних підтримують дозвіл низкоуровневых адрес: WINS встановлює соответствие.

Netbios-имен IP-адресам, довідник DNS — сервер імен домену — виявляється корисним при підключенні NT-сети до Internet, і, нарешті, довідник протоколу DHCP використовується для автоматичного призначення IPадрес комп’ютерів мережі. Наявність єдиної довідкової служби для мережевий ОС — одне з найважливіших ознак її корпоративності. 3. Безпека. Особливу важливість для ОС корпоративної мережі набирають питання безпеки даних. Для захисту даних в корпоративних мережах поруч із різноманітними апаратними засобами використовується засоби захисту, надані операційній системою: виборчі чи мандатні права доступу, складні процедури аутентифікації користувачів, програмна шифрация.

4 Мережні ОС NetWare фірми Novell.

Призначення ОС NetWare.

Файловий сервер в ОС NetWare є звичним ПК, мережна ОС якого здійснює управління роботою ЛВС. Функції управління включають координацію робочих станцій та регулювання процесу поділу файлів і принтерів в ЛВС. Мережні файли всіх робочих станцій зберігаються на жорсткому диску файлового серверу, а чи не на дисках робочих станций.

Мережевий операційна система NetWare допускає використання більш двохсот типів мережевих адаптерів, понад сто типів дискових підсистем для зберігання даних, і навіть пристроїв дублювання даних, і файлових серверов.

ОС NetWare версій 3 і 4 призначені задля забезпечення доступу до загальним ресурсів мережі з боку декількох користувачів. Як таких ресурсів виступають файли даних, принтери, модеми, модулі тощо. д.

NetWare підтримує можливість описи різноманітних типів об'єктів: користувачів, груп, файлових серверів, черг друку, серверів пресі й т. буд. Кожен з цих типів об'єктів має власний набір властивостей. Наприклад, объект-пользователь характеризується такими атрибутами: пароль, балансовий рахунок, список груп. Значенням атрибута є сукупність даних, що міститься в полях цього атрибута. Системна база даних є безліччю файлів, що зберігаються на томі SYS файлового сервера.

Структурна схема OC.

Структурна схема OC приведено на рис. 7.5. Ядро ОС NetWare завантажується в ВП файлового серверу з-під DOS. У процесі функціонування ядро виконує також роль диспетчера ниток (завдань) ОС. Кожна нитку чи пов’язані з будь-яким NLM-модулем (NetWare Loadable Module — загружаемый модуль NetWare), чи є внутрішню завдання ОС. NLM-модуль — це виконуваний файл ОС NetWare 3 і 4.

Системна база даних мережевих ресурсів, є частиною операційній системи та ж виконує функцію надійного сховища системної інформації: — про об'єкти; - про їхнє властивості (атрибутах); - про значеннях цих свойств.

[pic].

Рис. 7.1 Укрупненная структурна схема ОС NetWare.

Мережевий файлова система.

Одне з основних цілей використання мереж — забезпечення доступу всіх користувачів до загальним пристроям зберігання інформації, переважно, до жорстких дисків. Організація файлової системи багато в чому схожа улаштуванням файлової системи DOS, але й має відмінності. Як і DOS, інформація зберігається в файлах. Файли розміщуються в деревоподібної структурі каталогів і підкаталогів. Коренем такого дерева, на відміну DOS, є тому. Тома розташовуються на серверах. За наявності відповідних прав користувач може мати простий доступом до томам всіх серверів, доступних в сети.

Зайшов у мережу, можна інші каталоги. Користувачі можуть обмінюватися файлами через ці каталоги і зберігати у них свої власні файли. Та перш ніж використовувати створені каталоги, необхідно, уперших, описати користувачів у системі і, по-друге, наділити їх правами, необхідні доступу до каталогам.

Користувач здійснює доступом до файлам і каталогам NetWare з робочої станції, де встановлено своя операційна система, наприклад DOS.

Основні мережні возможности.

NetWare підтримує такі рівні протоколів за класифікацією OSI:

— канальний, обробний заголовок кадру (драйвер мережного адаптера); - мережевий (протоколи IPX, SPX, NetBIOS, TLI); - транспортний (протоколи SPX, NetBIOS, TLI, NCP); - сеансовый (протоколи NetBIOS, NCP); - прикладної (протоколи RIP, NLSP, SAP).

Протокол IPX (Internetwork Packet eXchange) обробляє пакети, які є основним засобом, який під час передачі даних в мережах NetWare.

Протокол IPX визначає найшвидший рівень передачі у мережах NetWare. Він належить до класу дейтаграммных протоколів типу «точка-точка «без встановлення сполуки. Це означає, що ближче вашій прикладної програмі непотрібен встановлювати спеціальне з'єднання з одержувачем. Втім, IPX має низку недоліків: — не гарантує доставку даних; - не гарантує збереження правильної послідовності при прийомі пакетів; - не придушує прийом дубльованих пакетів, т. е. обробка помилок, які виникають за передачі пакетів IPX, доручається прикладну програму, приймаючу пакеты.

Зазначених недоліків немає протокол транспортного рівня SPX (Sequenced Packet eXchange), орієнтований з'єднання. Протокол SPX обробляє пакет SPX. Оцінюючи протоколи IPX і SPX, можна сказати, що протокол IPX швидкий, але SPX надійний. У NetWare протокол NETBIOS є надбудовою над протоколом IPX і використовується в організацію обміну даними між робітниками станціями. Протокол NetBIOS реалізований у вигляді резидентной програми NetBIOS. EXE, що входить у комплект поставки NetWare. Порівнюючи методи адресації, використовувані протоколами IPX/SPX і NetBIOS, можна побачити, що метод адресації протоколу NetBIOS більш зручний. Ви можете адресувати дані як однієї станції (як і IPX і SPX) чи всім станціям відразу (як і IPX), а й групі станцій, мають однакове групове имя.

Захист информации.

Засоби захисту інформації вмонтовані в NetWare на базових рівнях ОС, а чи не є надбудовою як будь-якого докладання. Оскільки NetWare використовує на файл-сервере особливу структуру файлів, то користувачі що неспроможні одержати доступ мережним файлам, навіть якщо вони матимуть фізичний доступом до файл-серверу.

Операційні системи NetWare містять механізми захисту наступних рівнів: — захист інформації про користувачі; - захист паролем; - захист каталогів; - захист файлів; - міжмережний защита.

З погляду захисту ОС NetWare робить різницю між операційними системами робочих станцій. Станції, працюючі під управлінням DOS, Windows, OS/2, Macintosh і UnixWare, обслуговуються цілком однаково, і всі функції захисту застосовуються всім операційним системам, які можуть використовуватися у мережі NetWare.

5 Сімейство мережевих ОС Windows NT.

У 1993 р. з’явилися перші ОС сімейства NT — Windows NT 3.1 і Windows NT Advanced Server 3.1. Вихід версії 3.5, помітно снизившей вимоги, які пред’являються техніці, і яка включала ряд корисних функцій, поклав початок бурхливе зростання популярності ОС Windows NT. Нині вона широко застосовується найрізноманітнішими організаціями, зокрема банками, заводами і індивідуальними користувачами. Операційна система Windows NT Server сертифікована щодо відповідності рівню безпеки C-2. До того ж має вмонтований криптографічний інтерфейс, дозволяє додатків стандартним чином звертатися до систем криптозахисту різних производителей.

Структура Windows NT.

Структурно Windows NT то, можливо представленій у вигляді двох частин: частина ОС, яка у режимі користувача, і частина ОС, яка у режимі ядра (рис. 7.6).

Windows NT Server може бути як: — файл-сервер; - сервер друку; - сервер додатків; - контролер домену; - сервер віддаленого доступу; - сервер Internet; - сервер забезпечення безпеки даних; - сервер резервування даних; - сервер зв’язку мереж; - сервер допоміжних служб.

[pic].

Рис. 7.1 Структура ОС з урахуванням микроядра.

Мережні средства.

Кошти мережного взаємодії Windows NT спрямовані у взаємодії з типами мереж, забезпечення можливості завантаження і вивантаження мережного програмного забезпечення, і навіть ось на підтримку розподілених приложений.

Windows NT з погляду реалізації мережевих коштів має такі особливості: — убудованість лише на рівні драйверів, забезпечує швидкодія; - відкритість, передбачає легкість динамічної загрузки/выгрузки і мультиплексируемость протоколів. — наявність сервісу виклику віддалених процедур (RPC — Remote Procedure Call), поіменованих конвеєрів і поштових ящиків на підтримку розподілених додатків. — Наявність додаткових мережевих коштів, дозволяють будувати мережі в масштабах корпорації: додаткові кошти на безпеки, централізоване адміністрування, отказоустойчивость (джерело безперебійного харчування, дзеркальні диски).

Склад Windows NT.

Windows NT представляє з себе модульну операційну систему. Основними модулями є: — Рівень апаратних абстракцій (Hardware Abstraction Layer — HAL); - Ядро (Kernel); - Виконуюча система (Windows NT executive); - Захисні підсистеми (Protected subsystems); - Підсистеми середовища (Environment subsystems).

[pic].

Рис. 7.1 Структура Windows NT.

Властивості Windows NT.

Поліпшене авто розпізнавання апаратури, можливість ручного вибору і конфигурирования мережевих адаптерів, якщо автоматичне розпізнавання не дає позитивного результата.

Вбудована сумісність з NetWare. Можливість виконання ролі шлюзу до мереж NetWare, отже Windows NT-компьютеры може бути доступом до файлам, принтерам і серверам додатків NetWare.

Вбудована підтримка TCP/IP. Нова високопродуктивна реалізація протоколів TCP/IP, що забезпечує просте, потужне рішення для межсетевого взаємодії. До того ж, є базові утиліти, такі як ftp, tftp, telnet, команди rarp, arp, route і finger.

Значні поліпшення коштів віддаленого доступу RAS, які включають підтримку IPX/SPX і TCP/IP, використання стандартів Point to Point Protocol (PPP) і Serial Line IP (SLIP). Сервер RAS що тепер підтримувати до 256 сполук (замість 64 в версії 3.1).

Повна підтримка зберігання вбудованих об'єктів OLE 2. x й пошуку складових документів. До цих можливостям ставляться зв’язування, убудовування, зв’язування з умонтованими об'єктами, технології «drag-anddrop «і OLE-Automation.

Надійність. Додатка, розроблені для MS Windows 3. x і MS-DOS, виконуються надійніше, оскільки кожне додаток тепер працює у своєму адресному пространстве.

Підтримка різних ОС. Клієнтами у мережі з Windows NT Server можуть бути комп’ютери з різними операційними системами. Стандартно підтримуються: MS-DOS, OS/2, Windows for Workgroups, UNIX, Macintosh, Windows NT Workstation. Програмне забезпечення можливих клієнтів входить у стандартну поставку Windows NT Server.

Взаємодія з UNIX в Windows NT забезпечується у вигляді підтримки загальних стандартних мережевих протоколів (включаючи TCP/IP), стандартних способів розподіленої обробки, стандартних файлових систем і приємного спільного використання даних, і навіть завдяки простоті перенесення додатків. Попри те що, що систему Windows NT було розроблено підтримки роботи з схемою клиент-сервер, для сумісності з UNIX-хостами її вмонтовано эмуляция терминалов.

SNMP. У Windows NT є низка коштів на інтеграції в системи, використовують протокол SNMP (Simple Network Management Protocol), що дозволяє виконувати глухе адміністрування Windows NT з допомогою, наприклад, SUN Net Manager і HP Open View. Забезпечується підтримка графічних і текстових терминалов.

Області використання Windows NT.

Мережевий операційна система Windows NT Workstation може використовувати як клієнт у мережах Windows NT Server, соціальній та мережах NetWare, UNIX. Вона то, можливо робочої станцією й у одноранговых мережах, виконуючи одночасно функції і клієнта, і серверу. До того ж Windows NT Workstation може застосовуватися у ролі ОС автономного комп’ютера при необхідність забезпечення підвищеної продуктивності, таємності, а також за реалізації складних графічних додатків, наприклад, у системах автоматизованого проектирования.

Мережевий операційна система Windows NT Server то, можливо використана, передусім, як сервер в корпоративної мережі. Тут дуже корисною виявляється його можливість виконувати функції контролера доменів, дозволяючи структурувати мережу і спрощувати завдання адміністрування і управління. Він застосовується також як файл-сервера, принт-сервера, серверу додатків, серверу віддаленого доступу і серверу зв’язку (шлюзу). З іншого боку, Windows NT Server можна використовувати як платформа для складних мережевих додатків, особливо ж тих, що побудовані з використанням технології клиент-сервер.

6 Сімейство ОС UNIX.

Операційна система UNIX від своєї появи була перша з своєї суті мережевий операційній системою. З появою багаторівневих мережевих протоколів TCP/IP компанія AT&T реалізувала механізм потоків (Streams), який би гнучкі і модульні змогу реалізації драйверів пристроїв і комунікаційних протоколів. Streams є пов’язаний набір коштів загального призначення, до складу якого системні виклики і підпрограми, і навіть ресурси ядра. Спільно ці гроші забезпечують стандартний інтерфейс символьного ввода/вывода всередині ядра, а також між ядром і відповідними драйверами пристроїв, надаючи гнучкі та економічно розвинені можливості розробки й реалізації комунікаційних сервисов.

Більшість комунікаційних коштів ОС UNIX полягає в використанні протоколів стека TCP/IP. У UNIX System V Release 4 протокол TCP/IP реалізований як набір потокових модулів плюс додатковий компонент TLI (Transport Level Interface — Інтерфейс транспортного рівня). TLI є інтерфейсом між прикладної програмою і транспортним механізмом. Додаток, яке користується інтерфейсом TLI, має можливість використовувати TCP/IP.

Найпростіша форма організації потокового інтерфейсу показано на рисунке.

[pic].

Рис. 7.1 Проста форма потокового интерфейса.

Однією з достоїнств ОС UNIX і те, що систему виходить з невеличкому числі інтуїтивно ясних понятий.

З початку ОС UNIX задумувалася як інтерактивна система. Іншими словами, операційна система UNIX варта термінальній роботи. Щоб почати працювати, людина має «ввійти «до системи, запровадивши зі вільного термінала своє облікове ім'я (account name) і, можливо, пароль (password). Людина, зареєстрований в дисконтних файлах системи та, отже, має облікове ім'я, називається зареєстрованим користувачем системи. Реєстрацію нових користувачів зазвичай виконує адміністратор системи. Користувач неспроможна змінити своє облікове ім'я, але може встановити і/або змінити свій пароль.

Программы.

ОС UNIX водночас є операційній середовищем використання існуючих прикладних програм, тож середовищем розробки нових додатків. Нові програми можуть писатися говорять різними мовами (Фортран, Паскаль, Модула, Ада та інших.). Проте стандартним мовою програмування серед ОС UNIX є мову Сі (що у нього дедалі більше замінюється на Сі++). Це тим, що, по-перше, саму систему UNIX написана мовою Сі, а, по-друге, мову Сі одна із найбільш якісно стандартизованих языков.

Ядро ОС UNIX.

Як і будь-який інший многопользовательской операційній системі, які забезпечують захист користувачів друг від одного й захист системних даних від будь-якої непривилегированного користувача, в ОС UNIX є захищене ядро, яке управляє ресурсами комп’ютера та надає користувачам базовий набір услуг.

До основним функцій ядра ОС UNIX відносять такі. 1. Ініціалізація системи — функція запуску і розкрутки. Ядро системи забезпечує засіб розкрутки (bootstrap), що забезпечує завантаження повного ядра на згадку про комп’ютера та запускає ядро. 2. Управління процесами і нитками — функція створення, завершення і відстежування існуючих процесів і ниток (процесів, виконуваних на загальної віртуальної пам’яті). Оскільки ОС UNIX є мультипроцессорной операційній системою, ядро забезпечує поділ між запущеними процесами часу процесора (чи процесорів в мультипроцессорных системах) та інших ресурсів комп’ютера до створення зовнішнього відчуття, що згадані процеси реально виконуються в паралель. 3. Управління пам’яттю — функція відображення практично необмеженої віртуальної пам’яті процесів в фізичну оперативну пам’ять комп’ютера, має обмежені розміри. Відповідний компонент ядра забезпечує поділюване використання одним і тієї ж областей оперативної пам’яті кількома процесами з допомогою зовнішньої пам’яті. 4. Управління файлами — функція, реалізує абстракцію файловій системи, ієрархії каталогів і файлів. Файлові системи ОС UNIX підтримують кілька типів файлів. Деякі файли можуть утримувати дані в формате.

ASCII, інші відповідатимуть зовнішнім пристроям. У файловій системі зберігаються об'єктні файли, що їх файли тощо. Файли зазвичай зберігаються на пристроях зовнішньої пам’яті; доступу до них забезпечується засобами ядра. У UNIX є кілька типів організації файлових систем. Сучасні варіанти ОС UNIX одночасно підтримують більшість типів файлових систем. 5. Комунікаційні кошти — функція, забезпечує можливості обміну даними між процесами, выполняющимися всередині одного комп’ютера (IPC ;

Inter-Process Communications), між процесами, выполняющимися у різних вузлах локальної чи глобальної мережі передачі, і навіть між процесами і драйверами зовнішніх пристроїв. 6. Програмний інтерфейс — функція, забезпечує доступом до можливостям ядра із боку користувальних процесів з урахуванням механізму системних викликів, оформлених як бібліотеки функций.

Файлова система.

Поняття файла одна із найважливіших для ОС UNIX. Усі файли, із якими можуть маніпулювати користувачі, вміщено у файлової системі, що є дерево, проміжні вершини якого відповідають каталогам, а листя — файлам і порожнім каталогам. Реально кожному логічному диску (розділі фізичного дискового пакета) розташовується окрема ієрархія каталогів і файлов.

Кожен каталог і файл файловій системи має унікальне повне ім'я (в ОС UNIX це прийнято називати full pathname — ім'я, який задає повний шлях, оскільки він справді задає повний шлях від кореня файловою системи через ланцюжок каталогів до відповідного каталогу чи файлу; ми вжити термін «повне ім'я », бо pathname відсутня благозвучний російський аналог). Каталог, є коренем файловій системи (кореневої каталог), у будь-якій файловій системі має визначене ім'я «/ «(слэш).

Принципи защиты.

Оскільки ОС UNIX від свого зародження замислювалась як многопользовательская операційна система, у ній завжди була актуальною проблема авторизації доступу різних користувачів до файлам файлової системи. Під авторизацією доступу ми розуміємо дії системи, які допускають або допускають доступ даного користувача до цього файлу в залежність від прав доступу користувача та доступу, встановлених для файла. Схема авторизації доступу, застосована в ОС UNIX, настільки простою та зручна і водночас настільки мощна, що стала фактичним стандартом сучасних операційними системами (не претендують на якості систем з багаторівневої защитой).

Ідентифікатори користувача і групи пользователей.

При вході користувача до системи програма login перевіряє, що користувач зареєстровано системи та знає правильний пароль (коли він встановлено), утворює новий процес і запускає у ньому необхідний для даного користувача shell. Але які були login встановлює для новоствореного процесу ідентифікатори користувача і групи, використовуючи при цьому інформацію, що зберігається в файлах /etc/passwd і /etc/group. Потому, і з процесом пов’язані ідентифікатори користувача і групи, цей процес починають діяти обмеження доступу до файлам. Процес може одержати доступ файлу чи виконати її (якщо файл містить виконувану програму) в тому разі, якщо що зберігаються при файлі обмеження доступу дозволяють це. Пов’язані з процесом ідентифікатори передаються створюваним їм процесам, поширюючи ними самі обмеження. Однак у окремих випадках процес може змінитися своїх прав з допомогою системних викликів setuid і setgid, інколи ж система може змінитися права доступу процесу автоматически.

Захист файлов.

Як багато і прийнято, в многопользовательской операційній системі, в UNIX підтримується однаковий механізму контролю доступу до файлам і довідникам файловій системи. Будь-який процес може мати простий доступом до деякому файлу у тому в тому разі, якщо права доступу, описані при файлі, відповідають можливостям даного процесса.

Захист файлів від несанкціонованого доступу в ОС UNIX грунтується на трьох фактах. По-перше, із кожним процесом, що створює файл (чи довідник), асоційований певний унікальний за системі ідентифікатор користувача (UID — User Identifier), який надалі можна трактувати як ідентифікатор власника новоствореного файла. По-друге, з кожен процесом, які намагаються отримати певний доступом до файлу, пов’язана пара ідентифікаторів — поточні ідентифікатори користувача та його групи. Утретіх, кожному файлу однозначно відповідає його описувач — i-узел.

7 Огляд Системи Linux.

Будь-яка UNIX-подобная операційна система складається з ядра та деякі системних програм. Також є деякі прикладні програми для виконання будь-якої задачи.

Ядро є серцем ОС. Воно розміщає файли на диску, запускає програми розвитку й переключає процесор інше устаткування з-поміж них задля забезпечення мультизадачности, розподіляє пам’ять та інші ресурси між процесами, забезпечує обмін пакетами у мережі тощо. Ядро саме собою виконує лише маленьку частина спільної роботи, але це надає кошти, щоб забезпечити виконання основних функцій. Воно також запобігає можливість прямого доступу до апаратним засобам, надаючи спеціальні кошти на звернення до периферії. Отже, ядро дозволяє контролювати використання апаратних коштів різними процесами забезпечуватиме певний захист користувачів друг від друга.

Системні програми використовують кошти, надані ядром для забезпечення виконання різних функцій ОС. Системні і й інші програми виконуються лежить на поверхні ядра, в так званому користувальному режимі. Існує деяка відмінність між системними і прикладними програмами. Прикладні програми призначені до виконання будь-якої певної завдання, тоді як системні програми йдуть на підтримки роботи системи. Текстовий процесор є прикладної програмою, а програма telnet — системної, хоча найчастіше межа між ними досить смутная.

Досить часто операційна система містить компілятори і відповідні їм бібліотеки, хоча обов’язково всі мови програмування би мало бути частиною ОС. Документація, а іноді навіть гри, можуть бути її невід'ємною частиною. Зазвичай склад операційній системи визначається вмістом установочного диска чи стрічки, бодай справу трохи складніше, оскільки різні частини ОС розкидані на різним FTP серверам в усьому мире.

Графічний інтерфейс пользователя.

Як у системі UNIX, і у Linux, користувальницький інтерфейс не вбудовується в ядро системи. Натомість його як програмами користувальницького рівня. Це застосовується як до текстовим, і до графічним оболочкам.

Такий стандарт робить систему гнучкішою, хоч і має недоліки. Наприклад, дозволяє створювати нові інтерфейси для программ.

Спочатку використовуваної і системи Linux графічної оболонкою була система X Window System (скорочено X). Вона не реалізує користувальницький інтерфейс, лише віконну систему, т. е. кошти, з допомогою яких може бути реалізовано графічний інтерфейс. Три найпопулярніших версії графічних інтерфейсів з урахуванням X — це Athena, Motif і Open Look.

Фундаментальна обізнаність із сетью.

Підключення до системи через мережа працює дещо інакше, ніж звичайне підключення. Існують окремі фізичні послідовні лінії для кожного термінала, якими й відбувається підключення. До кожного користувача, подключающегося до системи, існує окреме віртуальне мережне з'єднання, та його може бути будь-яка кількість. Проте чи можна запустити окремий процес кожному за можливого віртуального сполуки. Існують і інші способи підключення до системі з допомогою. Наприклад, telnet і rlogin — основні служби в TCP/IP сетях.

Мережні файлові системы.

Одною з найбільш корисних функцій, яка може бути з допомогою мережі, цей поділ файлів через мережну файлову систему. Зазвичай використовується система, звана Network File System чи NFS, яка розроблена корпорацією Sun.

Працюючи з мережевий файловій системою будь-які операції над файлами, виробленими на локальному комп’ютері, передаються через мережу на найвіддаленіші машину. Працюючи мережевий файловій системи програма вважає, що це файли на такого далекого комп’ютері перебувають у комп’ютері, де запущена. Отже, поділ інформації з допомогою такої системи не вимагає внесення яких-небудь змін до программу.

Почта.

Електронна пошта є найважливішим засобом зв’язок між комп’ютерами. Електронні листи зберігаються у одному файлі у спеціальній форматі. Для читання і відправлення листів застосовуються спеціальні программы.

Кожен користувача є окрему поштову ящик, файл, де інформація зберігається у спеціальній форматі, у якому зберігається мінлива пошта. Коли комп’ютер приходить лист, то програма обробки пошти знаходить файл поштової скриньки відповідного користувача і додає туди отримане лист. Якщо ж поштову скриньку користувача перебуває в іншому комп’ютері, того листа перенаправляється цей комп’ютер, де проходить його наступна обработка.

Поштова система складається з безлічі різних програм. Доставка листів до локальних чи віддаленим поштовим ящиків виробляється однієї програмою (наприклад, sendmail чи smail), тоді як звичайній відправки чи перегляду листів застосовують велику кількість різних програм (наприклад, Pine чи elm).Файлы поштових ящиків зазвичай зберігаються у каталозі /var/spool/mail.

Вопросы.

1. Що таке NOS і яким її призначення? 2. Які функції мережі виконує мережна операційна система? 3. З яких частин полягає структура NOS? 4. Що таке редиректор? 5. Як поділяються мережні операційні системи з правам доступу до ресурсів? 6. Як поділяються мережні операційні системи з масштабу мереж? 7. Як залежать властивості мережевий ОС від масштабу мереж? 8. Дати характеристику мережевий ОС NetWare фірми Novell. 9. З яких елементів полягає структура мережевий операційній системы.

NetWare? 10. Дати характеристику файлової системи мережевий ОС NetWare. 11. Які рівні протоколів підтримує мережна операційна система.

NetWare? 12. Перелічити функції протоколів IPX, SPX. 13. Дати характеристику мережевий ОС Windows NT. 14. Перелічити завдання мережевий ОС Windows NT. 15. З яких елементів полягає структура мережевий операційній системы.

Windows NT? 16. Дати характеристику файловою системи мережевий ОС Windows NT. 17. Які принципи захисту використовують у мережевий ОС Windows NT? 18. Перелічити особливості мережевий ОС Windows NT з погляду реалізації мережевих коштів. 19. Назвати властивості мережевий ОС Windows NT. 20. Які галузі використання Windows NT? 21. Дати характеристику мережевий ОС UNIX. 22. Перелічити функції мережевий ОС UNIX. 23. Дати характеристику файловою системи мережевий ОС UNIX. 24. Які принципи захисту використовуються UNIX? 25. Дати огляд мережевий ОС Linux. 26. Охарактеризувати роботи з мережею в мережевий ОС Linux. 27. Дати характеристику файловій системи мережевий ОС Linux.

Вимоги, які пред’являються сетям.

При організації та експлуатації мережі важливими вимогами під час роботи є такі: — продуктивність; - надійність і безпека; - розширюваність і масштабованість; - прозорість; - підтримка різних видів трафіку; - керованість; - совместимость.

1 Производительность.

Продуктивність — це характеристика мережі, що дозволяє оцінити, як швидко інформація передавальної робочої станції досягне до приймальні робочої станции.

На продуктивність мережі впливають такі характеристики мережі: — конфігурація; - швидкість передачі; - метод доступу до; - топологія мережі; - технология.

Якщо продуктивність мережі перестає відповідати що ставляться до ній вимогам, то адміністратор мережі може звернутися до різним прийомів: — змінити конфігурацію мережі в такий спосіб, щоб структура мережі більш відповідала структурі інформаційних потоків; - можливість перейти до інший моделі побудови розподілених додатків, яка б зменшити мережевий трафік; - замінити мости більш швидкісними коммутаторами.

Та особливо радикальним рішенням за такої ситуації є перехід на більш швидкісну технологію. Якщо мережі використовуються традиційні технології Ethernet чи Token Ring, то перехід на Fast Ethernet, FDDI чи 100VG-AnyLAN дозволить відразу удесятеро збільшити пропускну спроможність каналов.

Зі збільшенням масштабу мереж виникла потреба щодо підвищення їх продуктивності. Однією з способів досягнення цієї стала їх микросегментация. Вона дозволяє зменшити кількість користувачів однією сегмент і знизити обсяг широковещательного трафіку, отже, підвищити продуктивність сети.

Спочатку для микросегментации використовувалися маршрутизатори, які, власне кажучи, невідь що пристосовані цієї мети. Рішення з їхньої основі були досить дорогими і відрізнялися часовий затримкою і невисокою пропускною спроможністю. Більше підходящими пристроями для микросегментации мереж стали комутатори. Завдяки щодо низьку вартість, високої продуктивності і простоті в використанні вони швидко завоювали популярность.

Отже, мережі почали будувати з урахуванням комутаторів і маршрутизаторів. Перші забезпечують високошвидкісну пересилку трафіку між сегментами, які входять у одну подсеть, а другі передають дані між подсетями, обмежували поширення широковещательного трафіку, вирішували завдання безпеки тощо. д.

Віртуальні ЛВС (VLAN) забезпечують можливість створення логічних груп користувачів масштабу корпоративної мережі. Віртуальні мережі дозволяють організовувати у мережі більш эффективно.

2 Надійність і безопасность.

Надійність і отказоустойчивость. Найважливішою характеристикою обчислювальних мереж є надійність. Підвищення надійності грунтується на принципі запобігання несправностей за допомогою зниження інтенсивності відмов і збоїв шляхом застосування електронних схем і компонентів із високим і надвисокої ступенем інтеграції, зниження рівня перешкод, полегшених режимів роботи схем, забезпечення теплових режимів його роботи, і навіть за рахунок удосконалювання методів складання аппаратуры.

Отказоустойчивость — це таке властивість обчислювальної системи, що забезпечує їй як логічного машині можливість продовження дій, заданих програмою, після виникнення несправностей. Запровадження отказоустойчивости вимагає надлишкового апаратного та програмного забезпечення. Напрями, пов’язані з запорукою щодо несправностей і отказоустойчивостью, основні в проблемі надійності. На паралельних обчислювальних системах досягається як найвища продуктивність, і, у часто, дуже високий надійність. Наявні ресурси надмірності в паралельних системах можуть гнучко використовувати як підвищення продуктивності, так підвищення надежности.

Слід пам’ятати, що правове поняття надійності включає як апаратні кошти, а й програмне забезпечення. Головна мета підвищення надійності систем є цілісність які зберігаються них данных.

Безпека — одну з основних завдань, розв’язуваних кожній нормальній комп’ютерної мережею. Проблему безпеки так можна трактувати із різних сторін — зловмисна псування даних, конфіденційність інформації, не санкціонованого доступу, розкрадання і т.п.

[pic].

Рис. 8.1 Завдання забезпечення безпеки данных.

Забезпечити захист інформацією умовах локальної мережі завжди легше, аніж за на фірмі десятка автономно працюючих комп’ютерів. Практично у вашій розпорядженні один інструмент — резервне копіювання (backup). Для простоти давайте називати той процес резервуванням. Суть її у створення у безпечному місці повної копії даних, оновлюваної регулярно і якомога частіше. Для самого персонального комп’ютера більш-менш безпечним носієм служать дискети. Можливо використання стримера, але то це вже додаткові видатки аппаратуру.

Найлегше забезпечити захист даних від різних неприємностей в разі мережі з виділеним файловим сервером. На сервері зосереджено всі найважливіші файли, а уберегти одну машину набагато простіше, ніж десять. Концентрованість даних полегшує і резервування, бо потрібно їх збирати у всій сети.

Екрановані лінії дозволяють підвищити безпека продукції та надійність мережі. Екрановані системи значно більше стійкі до зовнішніх радіочастотним полям.

3 Прозрачность.

Прозорість — це такий стан мережі, коли користувач, працюючи в мережі, вбачає ее.

Комунікаційна мережу є прозорою щодо що проходить крізь нього інформації, якщо вихідний потік бітов, з точністю повторює вхідний потік. Але мережу то, можливо непрозорою у часі, якщо через мінливих розмірів черг блоків даних змінюється та палестинці час проходження різних блоків через вузли комутації. Прозорість мережі за швидкістю передачі вказує, що ці можна передавати з кожного потрібної скоростью.

Якщо мережі з одних і тим самим маршрутам передаються інформаційні і управляючі (синхронизирующие) сигнали, то кажуть, що мережа прозора по відношення до типам сигналов.

Якщо передана інформація може кодуватимуть у будь-який спосіб, це означає, що мережа прозора для будь-яких методів кодировок.

Прозора мережу є через просте рішення, у якому для взаємодії локальних мереж, розташованих значній відстані відстані друг від друга, використовується принцип Plug-and-play (підключися і работай).

Прозоре з'єднання. Служба прозорих локальних мереж забезпечує наскрізне (end-to-end) з'єднання, що пов’язує між собою віддалені локальні мережі. Привабливість цього рішення у тому, що ця служба об'єднує віддалені друг від друга на значна відстань вузли як частини локальної мережі. Тому непотрібно вкладати кошти на вивчення нових технологій й створення територіально розподілених мереж (Wide-Area Network — WAN). Користувачам потрібно лише підтримувати локальне з'єднання, а провайдер служби прозорих мереж забезпечить безперешкодне взаємодія вузлів через мережу масштабу міста (Metropolitan-Area Network — MAN) чи мережу WAN. Служби Прозорої локальної мережі мають багато переваг. Наприклад, користувач може швидко і безпечно передавати більше об'ємів даних на значні відстані, не обтяжуючи себе труднощами, пов’язані з роботою у мережах WAN.

4 Підтримка різних видів трафика.

Трафік у мережі складається випадково, однак у ньому відбиті і деяких закономірностей. Зазвичай, деякі користувачі, працюючі над загальної завданням, (наприклад, співробітники одного відділу), найчастіше звертаються з запитами або друг до друга, або до спільного серверу, і лише вони відчувають необхідність доступу до ресурсів комп’ютерів іншого відділу. Бажано, щоб структура мережі відповідала структурі інформаційних потоків. Залежно від мережного трафіку комп’ютери у мережі можна розділити на групи (сегменти мережі). Комп’ютери об'єднують у групу, коли велика частина породжуваних ними повідомлень, адресована комп’ютерів тієї ж группы.

Для поділу мережі на сегменти використовуються мости і комутатори. Вони екранують локальний трафік всередині сегмента, не передаючи його межі ніяких кадрів, крім, які адресовані комп’ютерів, які у інших сегментах. Отже, мережу розпадається деякі подсети. Це дозволяє раціональніше вибирати пропускну спроможність наявних ліній зв’язку, враховуючи інтенсивність трафіку всередині кожної групи, і навіть активність обміну даними між группами.

Проте локалізація трафіку засобами мостів і комутаторів має суттєві обмеження. З іншого боку, використання механізму віртуальних сегментів, реалізованого в комутаторах локальних мереж, призводить до повної локалізації трафіку; такі сегменти повністю ізольовані друг від друга, навіть щодо широкомовних кадрів. Тож у мережах, побудованих лише з мости і комутаторах, комп’ютери, належать різним віртуальним сегментам, не утворюють єдиної сети.

Щоб ефективно консолідувати різні види трафіка у мережі АТМ, потрібно спеціальна попередня підготовка (адаптація) даних, мають різний характер: кадри — для цифрових даних, сигнали импульсно-кодовой модуляції - для голоси, потоки бітов — для відео. Ефективна консолідація трафіку вимагає також обліку, і використання статистичних варіацій інтенсивності різних типів трафика.

5 Управляемость.

ISO внесла великий внесок у стандартизацію мереж. Модель управління мережі є основним засобом розуміння головних функцій систем управління мережі. Ця модель складається з 5 концептуальних областей: — управління ефективністю; - управління конфігурацією; - управління урахуванням використання ресурсів; - управління несправностями; - управління захистом данных.

Управління эффективностью.

Мета управління ефективністю — вимір й забезпечення різних аспектів ефективності мережі у тому, щоб міжмережний ефективність могла підтримуватися на прийнятному рівні. Прикладами змінних ефективності, які б забезпечуватися, є пропускну здатність мережі, час реакції користувачів і коефіцієнт використання линии.

Управління ефективністю включає кілька етапів: 1. збирати інформацію про ефективність за тими змінним, які мають інтерес для адміністраторів мережі; 2. аналізують інформацію визначення нормальних (базова рядок) рівнів; 3. визначення відповідних порогів ефективності кожної важливою перемінної в такий спосіб, що перевищення цих порогів свідчить про наявність проблеми, у мережі, гідної внимания.

Управління конфигурацией.

Мета управління конфігурацією — контролювання інформації про мережевий і системної конфігурації у тому, щоб було відстежувати та управляти впливом працювати мережі різних версій апаратних і програмних елементів. Т.к. все апаратні й програмні елементи мають експлуатаційні відхилення, похибки (чи й інше разом), які можуть проводити роботу мережі, таку інформацію важлива підтримки гладкою роботи сети.

Кожне пристрій мережі має різноманітної інформацією щодо версіях, ассоциируемых з нею. Щоб якось забезпечити легкий доступ, підсистеми управління конфігурацією зберігають цю інформацію базі даних. Коли виникає якась проблема, у цій базі даних може відбутися пошук ключів, які б допомогти розв’язати цю проблему.

Управління урахуванням використання ресурсов.

Мета управління урахуванням використання ресурсів — вимір параметрів використання мережі, щоб було відповідним чином регулювати її використання індивідуальними чи груповими користувачами. Таке регулювання мінімізує число негараздів у мережі (т.к. ресурси мережі можуть бути поділені з можливостей джерела) і максимизирует равнодоступность до неї всім пользователей.

Управління неисправностями.

Мета управління несправностями — виявити, зафіксувати, повідомити користувачів і (не більше можливого) автоматично усунути проблеми, у мережі, аби ефективно підтримувати роботу мережі. Оскільки несправності можуть призвести до простоїв чи неприпустимій деградації мережі, управління несправностями, цілком імовірно, є найширше що використовуються елементом моделі управління мережі ISO.

Управління несправностями включає у собі кілька кроків: 1. визначення симптомів проблеми; 2. ізолювання проблеми; 3. усунення проблеми; 4. перевірка усунення несправності усім важливих підсистемах; 5. реєстрація виявлення проблеми та її решения.

Управління захистом данных.

Мета управління захистом даних — контроль доступу до мережним ресурсів в відповідність до місцевими керівними принципами, щоб унеможливити саботаж сіті й доступом до чутливої інформації особам, які мають певного дозволу. Наприклад, одне з підсистем управління захистом даних може контролювати реєстрацію користувачів ресурсу мережі, відмовляючи у доступі тим, хто вводить коди доступу, які відповідають установленным.

Підсистеми управління захистом даних працюють шляхом поділу джерел на санкціоновані і несанкціоновані області. Для деяких користувачів доступом до будь-якого джерела мережі є несоответствующим.

Підсистеми управління захистом даних виконують такі функції: — ідентифікують чутливі ресурси мережі (включаючи системи, файли та інші об'єкти); - визначають відображення як карт між чутливими джерелами сіті й набором користувачів; - контролюють точки доступу до чутливим ресурсів мережі; - реєструють невідповідний доступом до чутливим ресурсів сети.

6 Совместимость.

Сумісність і мобільність програмного забезпечення. Концепція програмної сумісності вперше у широких масштабах застосували розробниками системи IBM/360. Основне завдання під час проектування всього низки моделей цією системою полягала у створенні такої архітектури, яка було б однаковою з погляду користувача всім моделей системи незалежно від ціни, і продуктивності кожної їх. Величезні переваги такий підхід, що дозволяє зберігати існуючий заділ програмного забезпечення під час переходу налаштувалася на нові (зазвичай, більш продуктивні) моделі, були швидко оцінені як виробниками комп’ютерів, і користувачами, і від цього часу практично все фірми-постачальники комп’ютерного устаткування взяли на озброєння ці принципи, поставляючи серії сумісних комп’ютерів. Слід зазначити проте, що з часом навіть найбільш передова архітектура неминуче застаріває і виникає потреба внесення радикальних змін — у архітектуру і способи організації обчислювальних систем.

Нині однією з важливих чинників, визначальних сучасні тенденції у розвитку інформаційних технологій, є орієнтація компаній-постачальників комп’ютерного устаткування ринок прикладних програмних средств.

Цей перехід висунув низку інших вимог. Насамперед, така обчислювальна середовище повинна дозволяти гнучко змінювати кількість і склад апаратних засобів і програмного забезпечення у відповідність до змінюваними вимогами розв’язуваних завдань. По-друге, вона повинна переважно забезпечувати можливість запуску одним і тієї ж програмних систем в різних апаратних платформах, тобто. забезпечувати мобільність програмного забезпечення. В-третьих, ця середовище має гарантувати можливість застосування одним і тієї ж людино-машинних інтерфейсів усім комп’ютерах, які входять у неоднорідну мережу. У разі жорсткій конкуренції виробників апаратних платформ та програмного забезпечення сформувалася концепція відкритих систем, що є сукупність стандартів різні компоненти обчислювальної середовища, виділені на забезпечення мобільності програмних засобів у межах неоднорідною, розподіленої обчислювальної системы.

Вопросы.

1. Які основні вимоги висуваються до мереж? 2. Що таке продуктивність мережі? 3. Які характеристики впливають на продуктивність мережі? 4. Які є для підвищення продуктивності мереж? 5. Як забезпечити високошвидкісну пересилку трафіку? 6. Чим забезпечується надійність мережі? 7. Що таке отказоустойчивость? 8. Перелічити завдання безпеки даних у мережі. 9. Для якої мети використовується резервне копіювання? 10. Чим забезпечується безпеку мереж в клиент-серверной архітектурі? 11. Для якої мети встановлюються екрановані лінії у мережі? 12. Що таке прозорість мереж? 13. У випадку лінія прозора стосовно типам сигналів? 14. Що таке прозоре з'єднання? 15. Що використовується потреби ділити мережі на сегменти? 16. В який можна зменшити трафік у мережі? 17. Дати визначення керованості мереж, і перерахувати основні функцій управління мережами. 18. Що входить у управління ефективністю? 19. Для якої мети використовується управління несправностями? 20. Навіщо необхідно управління конфігурацією? 21. Яка мета управління захистом даних? 22. Які функції підсистеми управління захистом даних? 23. Дати визначення поняття сумісності сетей.

Мережне оборудование.

1 Мережні адаптери, чи NIC (Network Interface Card).

Назначение.

Мережні адаптери — це мережне устаткування, що забезпечує функціонування мережі на фізичному і канальном уровнях.

Мережний адаптер належить до периферійному влаштуванню комп’ютера, безпосередньо взаимодействующему з середовищем передачі, яка прямо чи через інше комунікаційне устаткування пов’язує його коїться з іншими комп’ютерами. Це пристрій вирішує завдання надійного обміну двоичными даними, представленими відповідними електромагнітними сигналами, по зовнішнім лініях зв’язку. Як людина контролер комп’ютера, мережевий адаптер працює під керівництвом драйвера ОС, і розподіл функцій між мережним адаптером і драйвером може змінюватися від до реализации.

Комп’ютер, чи це сервер чи робоча станція, підключається до неї з допомогою внутрішньої плати — мережного адаптера (хоча трапляються й зовнішні мережні адаптери, які підключаються до комп’ютера через паралельний порт). Мережний адаптер вставляється в гніздо материнської плати. Карти мережевих адаптерів встановлюються з кожної робочої станції і файловом сервері. Робоча станція відправляє запит до файловому серверу і він здобуває відповідь через мережевий адаптер, коли файловий сервер готовий. Мережні адаптери перетворять паралельні коди, використовувані всередині комп’ютера та представлені малопотужними сигналами, в послідовний потік потужних сигналів для передачі по зовнішньої мережі. Мережні адаптери би мало бути сумісні з кабельної системою мережі, внутрішньої інформаційної шиною ПК і мережевий операційній системой.

Налаштування мережного адаптера і трансивера.

Робота ПК у мережі треба правильно встановити і налаштувати мережевий адаптер. Для адаптерів, відповідальних стандарту PnP, настроювання виробляється автоматично. У іншому випадку необхідно налаштувати лінію запиту на переривання IRQ (Interrupt Request Line) і записуйте адресу ввода/вывода (Input/Output address). Адреса ввода/вывода — це тризначне шестнадцатеричное число, яке ідентифікує комунікаційний канал між апаратними пристроями і центральним процесором. Щоб мережевий адаптер функціонував правильно, повинні прагнути бути налаштовані лінія IRQ та «адреса ввода/вывода. Запити на переривання IRQ і адреси ввода/вывода для основних пристроїв наведені у таблиці 9.1.

Зазвичай мережна карта працює із конфліктами, якщо двом пристроям призначений і той ж ресурс (запиту на переривання чи адресу ввода/вывода). Мережні карти підтримують різні типи мережевих сполук. Фізичний інтерфейс між самої мережевий картою і мережею називають трансивером (transceiver) — цей прилад, котре, як отримує, і посилає дані. Трансиверы на мережевих картах може й посилати цифрові і аналогові сигнали. Тип інтерфейсу, який використовує мережна карта, часто то, можливо фізично визначено на мережевий карті. Перемички, чи джамперы (маленькі перемички, що з'єднують два контакту), може бути налаштовані для вказівки типу трансивера, який має використовувати мережна карта відповідно до схемою мережі. Наприклад, перемичка щодо одного становищі може включити розняття RJ-45 на підтримку мережі типу вита пара, й інші - підтримку зовнішнього трансивера.

Таблиця 9.1.

|Стандартное застосування |Запит на |Діапазон | | |переривання |ввода/вывода | |Системний таймер |IRQ0 | | |Клавіатура |IRQ1 | | |Вторинний контролер IRQ чи відеокарта |IRQ2 | | |Переривання від асинхронного |IRQ3 |Від 2F0 до 2FF| |послідовного порту СОМ2 і СОМ4 | | | |Переривання від асинхронного |IRQ4 |Від 3F0 до 3FF| |послідовного порту СОМ1 і СОМ3 | | | |Зазвичай вільний (то, можливо зайнятий |IRQ5 | | |паралельним портом LPT2) | | | |Контролер флоппи-диска |IRQ6 | | |Переривання від паралельного принтерного |IRQ7 | | |порту LPT1 | | | |Апаратний таймер |IRQ8 | | |Зазвичай вільний |IRQ9 |Від 370 до 37F| |Зазвичай вільний (то, можливо зайнятий первичным|IRQ10 | | |контролером SCSI) | | | |Зазвичай вільний (то, можливо зайнятий вторичным|IRQ11 |IRQ11 | |контролером SCSI) | | | |Миша PS/2 |IRQ12 |IRQ12 | |Переривання від співпроцесора |IRQ13 |IRQ13 | |Переривання від первинного контролера |IRQ14 |IRQ14 | |жорсткого диска | | | |Зазвичай вільний (то, можливо зайнятий вторичным|IRQ15 |IRQ15 | |контролером жорсткого диска IDE) | | |.

Функції мережевих адаптеров.

Мережні адаптери виробляють сім основних операцій прийому чи передачі повідомлення: 1. Гальванічна розв’язка з коаксиальным кабелем чи кручений парою. З цією метою використовуються імпульсні трансформатори. Іноді дя розв’язки використовуються оптроны. 2. Прийом (передача) даних. Дані передаються з ОЗУ ПК в адаптер або з адаптера на згадку про ПК через ніжний канал ввода/вывода, канал прямого доступу чи поділювану пам’ять. 3. Буферизация. Для узгодження швидкостей пересилки даних в адаптер або з нього з швидкістю обміну через мережу використовуються буфера. Під час обробки мережному адаптере, дані зберігаються у буфері. Буфер дозволяє адаптеру здійснювати доступ до всього пакету інформації. Використання буферів необхідне узгодження між собою швидкостей обробки інформації різними компонентами ЛВС. 4. Формування пакета. Мережний адаптер повинен розділити дані на блоки як передачі (чи поєднати їхній як прийому) даних, і оформити як кадру певного формату. Кадр включає кілька службових полів, серед яких є адресу комп’ютера призначення і контрольна сума кадру, через яку мережевий адаптер станції призначення робить висновок про коректності доставленої через мережу інформації. 5. Доступ до зв’язку. Набір правил, які забезпечують доступом до середовищі передачі. Виявлення конфліктних ситуацій і контроль стану мережі. 6. Ідентифікація свого адреси в прийнятому пакеті. Фізичний адресу адаптера може визначатися установкою перемикачів, зберігатися у спеціальній регістрі чи прошиваться в ППЗУ. 7. Перетворення паралельного коду в послідовний код під час передачі даних, і з послідовного коду в паралельний прийому. У режимі передачі дані передаються на каналі зв’язку в послідовному коді. 8. Кодування і декодування даних. Аналізуючи цей етап би мало бути сформовані електричні сигнали, використовувані до подання даних. Більшість мережевих адаптерів цієї мети використовують манчестерское кодування. Цей метод не вимагає передачі синхронизирующих сигналів для розпізнавання одиниць і нулів за рівнями сигналів, а натомість до подання 1 і 0 використовується зміна полярності сигналу. 9. Передача чи прийом імпульсів. У режимі передачі закодовані електричні імпульси даних передаються в кабель (прийому імпульси скеровуються в декодирование).

Останні типи мережевих адаптерів підтримують технологію Plug and Play (вставляй і працюй). Якщо мережну карту встановити комп’ютер, то, при першої завантаженні система визначить тип адаптера і запросить йому драйвери. Зовнішній вид адаптера показаний на рис. 9.1.

[pic].

Рис. 9.1 Вигляд адаптера.

Базовий, чи фізичний, адрес.

Деякі мережні адаптери мають можливість вільно використовувати оперативну пам’ять ПК як буфера для зберігання вхідних і вихідних пакетів даних. Базовий адресу (Base Memory Address) є шестнадцатеричное число, яке свідчить про адресу оперативному пам’яті, де знаходиться цей буфер. Важливо вибрати базовий адресу без конфліктів з іншими устройствами.

Типи мережевих адаптеров.

Мережні адаптери різняться на кшталт і розрядності яка у комп’ютері внутрішньої шини даних — ISA, EISA, PCI, MCA.

Мережні адаптери різняться також із типу ухваленій у мережі мережевий технології - Ethernet, Token Ring, FDDI тощо. Зазвичай, конкретна модель мережного адаптера працює за певної мережевий технології (наприклад, Ethernet). У зв’язку з тим, що з кожної технології зараз є зокрема можливість використання різних середовищ передачі (хоча б Ethernet підтримує коаксіальний кабель, неэкранированную кручену пару і опто-волоконний кабель), мережевий адаптер може підтримувати як одну, і одночасно кілька середовищ. Що стосується, коли мережевий адаптер підтримує тільки один середу передачі, а необхідно використовувати іншу, застосовуються трансиверы і конверторы.

Різні типи мережевих адаптерів відрізняються як методами доступу до середовища і протоколами, але що й такими параметрами: — швидкість передачі; - обсяг буфера для пакета; - тип шини; - швидкодія шини; - сумісність з різними мікропроцесорами; - використання прямого доступу до пам’яті (DMA); - адресація портів ввода/вывода і запитів переривання; - конструкція разъема.

Найвідоміші такі типи адаптеров:

Адаптери Ethernet є плату, яка вставляється в вільний слот материнської (системної) плати комп’ютера. Через широкого поширення комп’ютерів з системної магістраллю ISA існує широкий спектр адаптерів, виділені на установки в слот ISA, і навіть виробляються адаптери, сумісні з шиною. Найчастіше адаптери Ethernet мають для зв’язки України із мережею два зовнішніх розняття: для коаксіального кабелю (розняття BNC) й у кабелю на кручений парі. Для вибору типу кабелю застосовуються перемички чи перемикачі, які перед підключенням адаптера до сети.

Адаптери Fast Ethernet виробляються виготовлювачами з урахуванням певного типу середовища передачі. Мережний кабель у своїй підключається безпосередньо до адаптеру (без трансивера).

Оптичні адаптери стандарту 10BASE-FL можуть встановлюватися в комп’ютери з шинами ISA, PCI, МСА. Ці адаптери дозволяють відмовитися від зовнішніх перетворювачів середовища проживання і від микротрансиверов. При установці цих адаптерів можлива реалізація полнодуплексного режиму обміну інформацією між. На підвищення універсальності в оптичних адаптерах зберігається можливість сполуки по кручений парі з розніманням RJ-45.

Для специфікації 100BASE-FX з'єднання концентратора і адаптера по оптоволокну здійснюється з допомогою оптичних з'єднувачів типу SC чи ST. Вибір типу оптичного соединителя (SC чи ST) залежить від цього, нова чи стара це інсталяція. З цією специфікації випускаються мережні адаптери, сумісні з шиною PCI. Адаптери здатні підтримувати як полудуплексный, і полнодуплексный режим роботи. Для полегшення настроювання й експлуатації на передню панель адаптера винесено кілька індикаторів стану. З іншого боку, існують моделі адаптерів, здатні працюватиме, як по одномодовому, і по многомодовому оптоволоконному кабелю.

Мережні адаптери для технології Gigabit Ethernet призначені для установки в серверу та потужні робочі станції. На підвищення ефективності роботи вони можуть підтримувати полнодуплексный режим обміну. Адаптери FDRI можна використовувати на різноманітних робочих станціях й у пристроях межсетевого взаємодії - мости і маршрутизаторах. Існують адаптери FDDI, призначені до роботи з усіма поширеними шинами: ISA, EISA, VESA Local Bus (VLB) тощо. буд. У «тенета FDDI такі устрою, як робочі станції чи мости і приєднуються до кільцю через адаптери однієї з двох типів: з подвійним (DAS) чи одиночним (SAS) підключенням. Адаптери DAS здійснюють фізичне з'єднання пристроїв і з первинним, і зі вторинним кільцем, що підвищує отказоустойчивость мережі. Такий адаптер має дві розняття (розетки) оптичного інтерфейсу. Адаптери SAS підключають робочі станції до концентратору FDDI через одиночну оптоволоконную лінію в зіркоподібною топології. Ці адаптери є плату, де поруч із електронними компонентами встановлено оптичний трансивер з розніманням (розеткою) оптичного интерфейса.

2 Повторювачі і концентраторы.

Основна функція повторителя (repeater), як це випливає з його назви, — повторення сигналів, вступників з його порт. Повторювач покращує електричні характеристики сигналів та його синхронність, і завдяки цього з’являється можливість збільшувати загальну довжину кабелю між найбільш віддаленими у мережі узлами.

Многопортовый повторювач часто називають концентратором (concentrator) чи хабом (hub), що проект відбиває те що, що це пристрій реалізує не лише функцію повторення сигналів, а й концентрує щодо одного центральному устрої функції об'єднання комп’ютерів до мережі. Практично в усіх сучасних мережевих стандартах концентратором є необхідною елементом мережі, що з'єднує окремі комп’ютери в сеть.

Концентратором чи Hub є мережне пристрій, чинне на фізичному рівні мережевий моделі OSI.

Відтинки кабелю, що з'єднують два комп’ютера чи якісь дві інші мережевих устрою, називаються фізичними сегментам, тому концентратори і повторювачі, що використовуються додавання нових фізичних сегментів, є засобом фізичної структуризації сети.

Концентратором — пристрій, яка має сумарна пропускну здатність вхідних каналів вище пропускну здатність вихідного каналу. Оскільки потоки вхідних даних в концентраторе більше вихідного потоку, то головною його завданням є концентрація даних. У цьому можливі ситуації, коли число блоків даних, яке надходить на входи концентратора, перевищує його можливості. Тоді концентратором ліквідує частину цих блоков.

Ядром концентратора є процесор. Для об'єднання вхідний інформації найчастіше використовується множинний доступ з поділом часу. Функції, що їх концентратором, близькі до завдань, покладеним на мультиплексер. Наращиваемые (модульні) концентратори дозволяють вибирати їх компоненти, не думаючи про сумісності з роботи вже використовуваними. Сучасні концентратори мають порти для підключення до різноманітних локальним сетям.

Концентратором активним устаткуванням. Концентратором служить центром (шиною) зіркоподібною конфігурації сіті й забезпечує підключення мережевих пристроїв. У концентраторе кожному за вузла (ПК, принтери, сервери доступу, телефони тощо.) має бути передбачений окремий порт.

Наращиваемые концентратори є окремі модулі, які об'єднуються з допомогою швидкодіючої системи зв’язку. Такі концентратори надають зручний спосіб поетапного розширення можливостей та потужності ЛВС.

Концентратором здійснює електричну розв’язку відрізків кабелю до кожного вузла, тому коротке замикання одному з відрізків не виведе з ладу всю ЛВС.

[pic] Рис. 9.1 Логічний сегмент, зведений будинок із використанням концентраторов.

Концентратори утворюють зі окремих фізичних відрізків кабелю загальну середу передачі - логічний сегмент. Логічний сегмент також називають доменом колізій, оскільки за спробі одночасної передачі даних будь-яких двох комп’ютерів цього сегмента, хоча ще й що належать різним фізичним сегментам, виникає блокування передавальної середовища. Слід особливо наголосити, що, хоч би складну структуру ні утворювали концентратори, наприклад шляхом ієрархічного сполуки (рис. 9.2), все комп’ютери, підключені ним, утворюють єдиний логічний сегмент, в якому будь-яка пара взаємодіючих комп’ютерів повністю блокує можливість обміну для інших компьютеров.

[pic].

Рис. 9.2 Зовнішній вид концентратора.

На рис. 9.3 показаний зовнішній вигляд концентратора Концентратори підтримують технологію plug and play і вимагають будь-якої установки параметрів. Необхідно просто спланувати мережу і вставити рознімання в порти хабу і компьютеров.

Планування мережі з хабом.

При виборі місця для установки концентратора прийміть до уваги такі аспекти: — місце розташування; - відстані; - питание.

Вибір місця установки концентратора є найважливішим етапом планування невеличкий мережі. Хаб розумно розмістити поблизу геометричного центру мережі (на рівній відстані від усіх комп’ютерів). Таке розташування дозволить мінімізувати витрата кабелю. Довжина кабелю від концентратора до кожного з подключаемых до неї комп’ютерів чи периферійних пристроїв має перевищувати 100 м.

Концентратором можна поставити до столу чи закріпити його за стіні з допомогою які входять у комплект хабу скоб. Установка хабу на стіні дозволяє спростити підключення кабелів, якщо вони вже прокладено в офисе.

При плануванні мережі є можливість нарощування (каскадирования) хабов.

Переваги концентратора.

Концентратори мають багато переваг. По-перше, у мережі використовується топологія зірка, коли він з'єднання з комп’ютерами утворюють промені, а хаб є центром зірки. Така топологія спрощує встановлення та управління мережі. Будь-які переміщення комп’ютерів чи додавання до мережі нових вузлів за такої топології дуже нескладно виконати. З іншого боку, ця топологія значно надійніше, оскільки за будь-якому ушкодженні кабельної системи мережу зберігає працездатність (перестає працювати тільки ушкоджений промінь). Світлодіодні індикатори хабу дозволяють контролювати стан сіті й легко виявляти неполадки.

Різні виробники концентраторів реалізують у пристроях різні набори допоміжних функцій, та найчастіше зустрічаються такі: — об'єднання сегментів з різними фізичними середовищами (наприклад, коаксиал, вита пара і оптоволокно) у єдиний логічний сегмент; - автосегментация портів — автоматичне відключення порту за його некоректну поведінку (ушкодження кабелю, інтенсивна генерація пакетів помилковою довжини тощо. п.); - підтримка між концентраторами резервних зв’язків, що використовуються у відмові основних; - захист переданих через мережу даних від несанкціонованого доступа.

(наприклад, шляхом спотворення поля даних кадрів, повторюваних на портах, які містять комп’ютера з адресою призначення); - підтримка коштів управління мережами — протоколу SNMP, баз керуючої інформації MIB.

3 Мости і коммутаторы.

Міст (bridge) — ретрансляційна система, з'єднує канали передачі данных.

[pic].

Рис. 9.1 Структура моста.

Відповідно до базової еталонною моделлю взаємодії відкритих систем міст описується протоколами фізичного і канального рівнів, над якими розташовуються канальні процеси. Міст спирається разом пов’язують їм фізичних коштів сполуки, які у цій моделі представляють фізичні канали. Міст перетворює фізичний (1A, 1B) і канальний (2A, 2B) рівні різних типів (рис. 9.4). Що ж до канального процесу, він об'єднує різнотипні канали передачі в один общий.

Міст (bridge), і навіть його швидкодіючий аналог — комутатор (switching hub), ділять загальну середу передачі на логічні сегменти. Логічний сегмент утворюється шляхом поєднання кількох фізичних сегментів (відрізків кабелю) з допомогою однієї чи кількох концентраторів. Кожен логічний сегмент підключається до окремому порту моста/коммутатора. По прибутті кадру на якійсь із портів мост/коммутатор повторює цей кадр, але не всіх портах, як це робить концентратором, а на тому порту, якого підключений сегмент, у якому компьютер-адресат.

Мости можуть з'єднувати сегменти, використовують різні типи носіїв, наприклад 10BaseT (вита пара) і 10Base2 (тонкий коаксіальний кабель). Вони можуть з'єднувати мережі з в спосіб доступу до, наприклад мережі Ethernet (метод доступу CSMA/CD) і Token Ring (метод доступу TPMA).

Різниця між мостом і коммутатором.

Різниця між мостом і комутатором у тому, що міст у кожний час може передавати кадрів тільки між однієї парою портів, а комутатор одночасно підтримує потоки даних поміж усіма своїми портами. Інакше кажучи, міст передає кадри послідовно, а комутатор параллельно.

Мости задіяні лише для зв’язку локальних мереж глобальні, то є як засобу віддаленого доступу, що у цьому випадку необхідність в паралельної передачі між кількома парами портів просто більше не возникает.

[pic].

Рис. 9.1 Поєднання двох мереж з двох каналов.

Коли з’явилися перші устрою, дозволяють роз'єднувати мережу на кілька доменів колізій (власне фрагменти ЛВС, побудовані на hub-ах), вони були двох портовими й одержали назва мостів (bridge-ей). Принаймні розвитку цього типу устаткування, вони почали многопортовыми й одержали назва комутаторів (switch-ей). Певний час обидва поняття існували одночасно, а пізніше замість терміна «міст» почали застосовувати «комутатор». Далі у цій темі використовуватиметься термін «комутатор» для позначення цих обох різновидів пристроїв, бо всі сказане нижчий за рівної ступеня стосується й мостам, і до коммутаторам. Слід зазначити, що у останнім часом локальні мости повністю витіснені коммутаторами.

Нерідко трапляється, коли необхідно з'єднати локальні мережі, у яких різняться лише протоколи фізичного і канального рівнів. Протоколи інших рівнів у тих мережах прийнято однаковими. Такі мережі може бути з'єднані мостом. Часто мости наділяються додатковими функціями. Такі мости мають певним інтелектом (інтелектом у мережах називають дії, що їх пристроями) і фільтрують крізь себе блоки даних, адресовані абонентським системам, розміщеним у тієї ж мережі. І тому в пам’яті кожного мосту є адреси систем, включених до кожної зі мереж. Блоки, які відбуваються через інтелектуальний міст, двічі перевіряються, на вході і виході. Це дозволяє запобігати поява помилок всередині моста.

Мости немає механізмів управління потоками блоків даних. Тому може бути, що вхідний потік блоків виявиться великим, ніж вихідний. У цьому випадку міст не чи впорається з обробкою вхідного потоку, та її буферы можуть переповнятися. Щоб цього не сталося, надлишкові блоки викидаються. Специфічні функції виконує міст в радіомережі. Ось він забезпечує взаємодія двох радіоканалів, працівників різних частотах. Його називають ретранслятором.

Мости (bridges) оперують даними високому рівні і мають цілком певне призначення. По-перше, вони призначені для сполуки мережевих сегментів, які мають різні фізичні середовища, наприклад для сполуки сегмента з оптиковолоконним кабелем і сегмента з коаксиальным кабелем. Мости також можна використовувати для зв’язку сегментів, мають різні протоколи низького рівня (фізичного і канального).

Коммутатор

Комутатор (switch) — пристрій, яке здійснює вибір однієї з можливих варіантів напрями передачі данных.

[pic].

Рис. 9.1 Зовнішній вид комутатори Switch 2000.

У комунікаційної мережі комутатор є ретрансляційної системою (система, призначена передачі даних чи перетворення протоколів), яка має властивістю прозорості (тобто. комутація здійснюється тут було без будь-якої обробки даних). Комутатор немає буферів не може накопичувати дані. Тому, за використанні комутатори швидкості передачі сигналів в соединяемых каналах передачі даних повинні бути однаковими. Канальні процеси, реалізовані комутатором, виконуються спеціальними інтегральними схемами. На відміну від інших напрямів ретрансляційних систем, тут, зазвичай, немає програмне обеспечение.

[pic].

Рис. 9.2 Структура коммутатора.

Спочатку комутатори використовувалися лише територіальних мережах. Потім вони з’явились й у локальних мережах, наприклад, приватні установські комутатори. Пізніше з’явилися комутовані локальні мережі. Їх ядром стали комутатори локальних сетей.

Комутатор (Switch) може з'єднувати сервери в кластер і бути підвалинами об'єднання кількох робочих груп. Він спрямовує пакети даних між вузлами ЛВС. Кожен комутований сегмент отримує доступом до каналу передачі без конкуренції, та вбачає лише той трафік, який направляють у його сегмент. Комутатор повинен надавати кожному порту можливість з'єднання з максимальної швидкістю без конкуренції із боку інших портів (на відміну спільно використовуваного концентратора). Зазвичай в комутаторах є одну чи дві високошвидкісних порту, і навіть хороші інструментальні засоби управління. Комутатором усунути маршрутизатор, доповнити їм нарощуваний маршрутизатор або використати бодай комутатор як підстави сполуки кількох концентраторів. Комутатор може бути відмінним пристроєм направлення трафіку між концентраторами ЛВС робочої групи і завантажені файл-серверами.

Комутатор локальної сети.

Комутатор локальної мережі (local-area network switch) — пристрій, що забезпечує взаємодія сегментів однієї або групи локальних сетей.

Комутатор локальної мережі, як й утворився звичайний комутатор, забезпечує взаємодія підключених щодо нього локальних мереж (рис. 9.8). Однак у доповнення до цього здійснює перетворення інтерфейсів, якщо з'єднуються різні типи сегментів локальної мережі. Найчастіше це мережі Ethernet, кільцеві мережі IBM, мережі з оптиковолоконним розподіленим інтерфейсом данных.

[pic].

Рис. 9.1 Схема підключення локальних мереж до коммутаторам.

До переліку функцій, виконуваних комутатором локальної мережі, входять: — забезпечення наскрізний комутації; - наявність коштів маршрутизації; - підтримка простого протоколу управління мережею; - імітація мосту або маршрутизатора; - організація віртуальних мереж; - швидкісна ретрансляція блоків данных.

4 Маршрутизатор

Маршрутизатор (router) — ретрансляційна система, з'єднує дві комунікаційні мережі чи їх части.

Кожен маршрутизатор реалізує протоколи фізичного (1А, 1B), канального (2А, 2B) та мережевого (3A, 3B) рівнів, як показано на рис. 9.9. Спеціальні мережні процеси з'єднують частини комутатори у єдине ціле. Фізичний, канальний і мережевий протоколи у різних мережах різні. Тому з'єднання пар комунікаційних мереж здійснюється через маршрутизатори, які проводять необхідне перетворення зазначених протоколів. Мережні процеси виконують взаємодія соединяемых сетей.

Маршрутизатор працює із кількома каналами, спрямовуючи як інибудь їх черговий блок данных.

Маршрутизатори обмінюються інформацією про зміни структури мереж, трафіку та його стані. Завдяки цьому, вибирається оптимальний маршрут прямування блоку даних у різних мережах від абонентської системы-отправителя до системе-получателю. Маршрутизатори забезпечують також з'єднання адміністративно незалежних комунікаційних сетей.

[pic].

Рис. 9.1 Структура маршрутизатора.

Архітектура маршрутизатора також використовується під час створення вузла комутації пакетов.

Різниця між маршрутизаторами і мостами.

Маршрутизатори перевершують мости своєю здатністю фільтрувати і спрямовувати пакети даних на мережі. Оскільки маршрутизатори працюють на мережному рівні, можуть з'єднувати мережі, використовують різну мережну архітектуру, методи доступу до каналів зв’язку й протоколы.

Маршрутизатори що немає такий здатність до аналізу повідомлень як мости, зате можуть приймати рішення про вибір оптимального шляхи до даних між двома мережними сегментами.

Мости приймають рішення з приводу адресації кожного з які поступили пакетів даних, переправляти його міст чи ні залежно від адреси призначення. Маршрутизатори ж обирають з таблиці маршрутів найкращий для даного пакета.

У центрі зору маршрутизаторів знаходяться тільки пакети, адресовані до ним попередніми маршрутизаторами, тоді як мости повинні обробляти все пакети повідомлень у сегменті мережі, до якого подключены.

Тип топології чи протоколу рівня доступу до неї має значення для маршрутизаторів, оскільки вони працюють до рівня вище, ніж мости (мережевий рівень моделі OSI). Маршрутизатори часто йдуть на зв’язку між сегментами з протоколами високого рівня. Найбільш поширеним транспортним протоколом, що використовують маршрутизатори, є IPX фірми Novell чи TCP фірми Microsoft.

Необхідно запам’ятати, що з роботи маршрутизаторів потрібно сам і хоча б протокол переважають у всіх сегментах, із якими пов’язаний. При зв’язуванні мереж з різними протоколами краще використовувати мости. Для управління завантаженістю трафіку сегмента мережі теж можна використовувати мосты.

5 Шлюзы.

Шлюз (gateway) — ретрансляційна система, забезпечує взаємодія інформаційних сетей.

[pic].

Рис. 9.1 Структура шлюза.

Шлюз є найскладнішою ретрансляційної системою, які забезпечують взаємодія мереж з різними наборами протоколів всіх семи рівнів. Натомість, набори протоколів можуть спиратися на різні типи фізичних коштів соединения.

Там, коли з'єднуються інформаційні мережі, то них частина рівнів може мати одні й самі протоколи. Тоді мережі з'єднуються не при допомоги шлюзу, але в основі простих ретрансляційних систем, іменованих маршрутизаторами і мостами.

Шлюзи оперують на верхніх рівнях моделі OSI (сеансовом, представницькому і прикладному) і представляють найрозвиненіший метод під'єднання мережевих сегментів і комп’ютерних мереж. Необхідність в мережевих шлюзи виникає при об'єднанні двох систем, мають різну архітектуру. Наприклад, шлюз доводиться використовуватиме сполуки мережі з протоколом TCP/IP і великий ЕОМ зі стандартом SNA. Ці дві архітектури не мають нічого спільного, і тож потрібна повністю переводити весь потік даних, проходять між двома системами.

Як шлюзу зазвичай використовується виділений комп’ютер, у якому запущено програмне забезпечення шлюзу і виготовляють перетворення, дозволяють взаємодіяти кільком системам у мережі. Інший функцією шлюзів є перетворення протоколів. З отриманням повідомлення IPX/SPX клієнтові TCP/IP шлюз перетворює сполучення протокол TCP/IP.

Шлюзи складні встановленні та настроюванні. Шлюзи працюють повільніше, ніж маршрутизаторы.

Вопросы.

1. Призначення мережного адаптера. 2. Які параметри необхідно встановлювати у мережного адаптера? 3. Перелічити функції мережевих адаптерів. 4. Що таке фізичний адресу адаптера? 5. Як визначити фізичний адресу адаптера? 6. Які є типи мережевих адаптерів? 7. У якому рівні мережевий моделі OSI використовується мережевий адаптер? 8. Яке призначення повторителя? 9. У яких випадках ставлять мережевий повторювач? 10. Що таке мережевий концентратором і яке його призначення? 11. У якому рівні мережевий моделі OSI використовується Hub? 12. Призначення мосту. 13. У якому рівні мережевий моделі OSI використовується міст? 14. Які сегменти мережі може з'єднувати міст? 15. Призначення комутатори. 16. У якому рівні мережевий моделі OSI використовується комутатор? 17. Яке різницю між мостом і комутатором? 18. Призначення маршрутизатора. 19. У якому рівні мережевий моделі OSI використовується маршрутизатор? 20. Яке різницю між маршрутизаторами і мостами? 21. Що таке шлюз і яке його призначення. 22. У якому рівні мережевий моделі OSI використовується шлюз?

Росіяни термины.

1000Base-LX — стандарт на сегменти мережі Gigabit Ethernet на оптоволоконному кабелі із довжиною хвилі світла 1,3 мкм.

1000Base-SX — стандарт на сегменти мережі Gigabit Ethernet на оптоволоконному кабелі із довжиною хвилі світла 0,85 мкм.

1000Base-CX — стандарт на сегменти мережі Gigabit Ethernet на екранованої кручений паре.

100Base-FX — позначення технології Fast Ethernet за стандартом 802.3 мережі Fast Ethernet передачі великих повідомлень по многомодовому оптоволокну в полудуплексном і полнодуплексном режимах.

100Base-T4 — позначення технології Fast Ethernet за стандартом 802.3 зі швидкістю 100 Мб/с для чотирьох парної кручений пари. Замість кодування 4B/5 В у тому методі використовується кодування 8B/6T.

100Base-ТX — позначення технології мережі Fast Ethernet за стандартом 802.3 передачі великих повідомлень з використанням методу MLT-3 для передачі сигналів 5-битовых порцій коду 4В/5B по кручений парі, і навіть наявність функції авто переговорів (Auto-negotiation) для вибору режиму роботи порта.

10Base2 — позначення технології Ethernet за стандартом 802.3 зі швидкістю передачі 10 Мб/с для тонкого коаксіального кабеля.

10Base5 — позначення технології Ethernet за стандартом 802.3 зі швидкістю передачі 10 Мб/с для товстого коаксіального кабеля.

10Base-FL — стандарт на сегменти мережі Ethernet на оптоволоконному кабеле.

10BaseТ — позначення технології Ethernet за стандартом 802.3 зі швидкістю передачі 10 Мб/с для кабелю «вита пара».

Адаптер (adapter) — пристрій або програма за погодженням параметрів вхідних і вихідних сигналів з метою поєднання объектов.

Адміністративна система (management system) — система, забезпечує управління мережею то її частью.

Адреса (address) — закодоване позначення пункту відправлення або призначення данных.

Адреса IP — адресу, однозначно визначальний комп’ютер у мережі (адресу складається з 32 двійкових розрядів не може повторюватися в усій мережі TCP/IP). Адреса IP зазвичай розбивається чотирма октету по вісім двійкових розрядів (один байт); кожен октет перетворюється на десяткове число і відокремлюється точкою, наприклад 102.54.94.97.

Аналоговий сигнал (analog signal) — сигнал, величина якого безупинно змінюється у часі. Аналоговий сигнал забезпечує передачу даних шляхом безперервного зміни у времени.

Аналого-дискретное перетворення (analog-to-digital conversion) — процес перетворення аналогового сигналу в дискретний сигнал.

Анонімні підключення — цю функцію, що дозволяє віддалений доступом до ресурсів комп’ютера по облікової записи комп’ютера без пред’явлення імені Ілліча та пароля з правами, определяемыми цієї облікової записью.

Архітектура — концепція, визначальна модель, структуру, що їх функції і взаємозв'язок компонентів мережі. Архітектура охоплює логічний, фізичну й програмну структури та функціонування мережі, і навіть елементи, характері і топологію взаємодії элементов.

Асинхронная передача — метод передачі заснований на пересилки даних за одним символу. У цьому проміжки між передачами символів може бути не равными.

База даних (БД) — сукупність взаємозалежних даних, організована за правилами як однієї чи групи файлов.

Базовий порт ввода/вывода (base I/O port) — адресу пам’яті, яким центральний процесор і адаптер перевіряють наявність повідомлень, що вони можуть залишати друг для друга.

Безпека даних (data security) — концепція захисту програм, тож даних від випадкового або навмисного зміни, знищення, розголошення, і навіть несанкціонованого использования.

Блок даних (data unit) — послідовність символів фіксованою довжини, використовувана до подання даних чи самостійно передана в сети.

Бод (baud) — термін, використовуваний для виміру швидкості модему, який описує кількість змін стану, що відбуваються за секунду в аналогової телефонної линии.

Булева алгебра — алгебраїчна структура із трьома операціями І, АБО, НЕ.

Буфер (buffer) — тимчасова область, яку пристрій використовує для зберігання вхідних даних до того, як вони можуть опрацювати на вході, або заради зберігання вихідних даних до того часу, доки з’явиться можливість їх передачи.

Буфер (buffer) — запам’ятовуючий пристрій, що використовується між об'єктами під час передачі даних для тимчасового зберігання даних із метою узгодження скоростей.

Вита пара (twisted-pair cable) — два скручених ізольованих дроти, що використовуються передачі електричних сигналов.

Віртуальне мережу — мережу, характеристики якої у основному визначаються її програмним обеспечением.

Віртуальні локальні обчислювальні мережі (ВЛВС) — логічні накладення на коммутируемое об'єднання мереж, що визначають групи користувачів. Це означає, що користувач чи систему, підключені фізичному порту, можуть брати участь у кількох ВЛВС — групах, оскільки логічна мережу зобов’язана підпорядковуватися обмеженням фізичної. Кордони ВЛВС задають область локального мовлення. Зазвичай потоки даних в ВЛВС коммутируются лише на рівні 2, тоді як трафік між ВЛВС маршрутизируется, з допомогою зовнішнього маршрутизатора.

Хвилеве опір, імпеданс (impedance) — повне електричне опір перемінному току, у тому числі активну і реактивну складові. Вимірюється в омах.

Виділена лінія (dedicated line) — (точка-точка) приватна чи адресуемая лінія, найпопулярніше в глобальних обчислювальних мережах. Забезпечує полнодуплексную смугу пропускання, встановивши постійне з'єднання кожної оконечной точки через мости і маршрутизатори з кількома ЛВС.

Виділений сервер (dedicated server) — мережевий сервер, який діють лише як сервер і призначений від використання як клієнтської машины.

Гігабайтів (gigabyte) — зазвичай 1000 мегабайтів. Точнісінько 1024 мегабайтів, де 1 мегабайт дорівнює 1 048 576 байтам (220).

Гиперсреда — технологія уявлення будь-яких видів інформацією вигляді блоків, асоціативно пов’язаних друг з одним, яка потребує підтвердження про прийомі від приймаючої стороны.

Гіпертекст — текст, поданий у вигляді асоціативно пов’язаних друг з одним блоков.

Гіпертекстову протокол HTTP — протокол мережі Internet, описує процедури обміну блоками гипертекста.

Головний контролер домену (Primary Domain Controller, PDC) — комп’ютер, у якому встановлюється Windows NT Server як PDC для зберігання головною копії бази даних дисконтних записей.

Глобальна обчислювальна мережу, ГВС (Wide Area Network, WAN) — комп’ютерна мережу, яка використовує засоби зв’язку далекого действия.

Група (group) — сукупність користувачів, обумовлена загальним ім'ям і правами доступу ресурсам.

Дані (data) — інформація, подана у формалізованому вигляді, придатному для автоматичної обробки при можливу участь человека.

Дейтаграммы (datagrams) — повідомлення, які вимагають підтвердження про зарахування від приймаючої сторони. Термін, вживаний у деяких протоколах для позначення пакета.

Дефрагментация (defragmentation) — процес відтворення великих PDU (пакетних блоків даних) більш рівні з набору дрібніших PDU з нижнього уровня.

Діагностичне програмне забезпечення (diagnostic software) — спеціалізовані програми чи специфічні системні компоненти, що дозволяють досліджувати й спостерігати систему з метою визначення, працює вона правильно чи ні, і спробувати визначити причину проблемы.

Дискретний сигнал (discrete signal) — сигнал, має кінцеве, зазвичай невеличке, число значень. Практично дискретний сигнал має дві або три значення. Нерідко її називають також цифровим сигналом.

Домен (domain) — сукупність комп’ютерів, використовують операційну систему Windows NT Server, що мають спільну базі даних і системи захисту. Кожен домен має неповторяющееся имя.

Доменна система імен (DNS -Domain Name System) — система позначень для зіставлення адрес IP імен, зрозумілих користувачеві, використовують у мережі Internet. Система DNS іноді називається службою DNS.

Доступ (access) — операція, забезпечує запис, модифікацію, читання чи передачу данных.

Драйвер (driver) — компонент ОС, взаємодіє з зовнішнім пристроєм чи управляючий виконанням программ.

Драйвер устрою (device driver) — програма, що забезпечує взаємодія між операційній системою та конкретними пристроями з метою ввода/вывода даних при цьому устройства.

Однаковий локатор ресурсів (Uniform Resource Locator, URL) — ідентифікатор, чи адресу ресурсів, у мережі Internet. Забезпечує гіпертекстові зв’язок між документами WWW.

Жорсткий диск (hard disk) — нагромаджувач даних в обчислювальних системах.

Заголовок кадру (frame preamble) — службова інформація Канального рівня моделі OSI, добавляемая на початок кадра.

Запит переривання (IRQ — interrupt request) — сигнал, посланий центральному процесору від периферійного устрою. Повідомляє подію, обробка що вимагає участь процессора.

Запросчик (requester, LAN requester) — (редиректор) програма, які перебувають за комп’ютером клієнта. Переадресує на відповідний сервер запити на мережні послуги із боку працівників тому ж комп’ютері приложений.

Згасання (attenuation) — ослаблення сигналу під час видалення його від точки испускания.

Зірка (star topology) — вид топології, коли кожен комп’ютер підключено до центральному компоненту, званому концентратором.

Дзеркальні диски (disk mirroring) — рівень 1 технології RAID, при якої частина жорсткого диска (чи весь жорсткий диск) дублюється однією чи навіть кількох жорстких дисках. Дозволяє створювати резервну копію данных.

Зображення (image) — графічна форма уявлення даних, призначена для зорового восприятия.

Импульсно-кодовая модуляція — ІКМ (PCM — Pulse Code Modulation) — метод перетворення аналогового сигналу телефонії в дискретний сигнал.

Інтернет — сукупність комп’ютерів, об'єднаних в глобальну сеть.

Інформаційна мережу (information network) — мережу, призначена для обробки, збереження і передачі данных.

Інформаційна система (information system) — об'єкт, здатний здійснювати зберігання, обробку чи передачу даних. До інформаційної системі ставляться: комп’ютери, програми, користувачі та інші складові, призначені для процесу оброблення і передачі данных.

Інформаційно-пошукова система — (IRS — Information Retrieval System) — система, призначена на допомогу пошуку інформацією базі данных.

Інформація (information) — сукупність фактів, явищ, подій, які становлять інтерес, які підлягають реєстрацію ЗМІ й обработке.

Інформація (information) — дані, оброблені адекватними їм методами.

Інфрачервоний канал (infrared channel) — канал, використовує для передачі інфрачервоне випромінювання. Інфрачервоний канал працює у діапазоні високих частот, де сигнали мало піддаються електричним помехам.

Кабель (cable) -- один або група ізольованих провідників, ув’язнених у герметичну оболочку.

Кадр (frame) — блок інформації канального уровня.

Кадр даних (data frame) — базова упаковка бітов, яка є PDU (пакетний блок даних), посланий з однієї комп’ютера в інший по мережному носителю.

Канал (link) -середовище чи шлях передачі данных.

Канал передачі (data channel) — кабелі та інфраструктуру сети.

Канальний рівень (Date link layer) -другий моделі OSI. Тут з послідовності бітов, які від фізичного рівня, формуються кадры.

Клієнт (client) — комп’ютер у мережі, який затребувана ресурси чи послуги від деяких інших компьютеров.

Клієнт (client) — об'єкт інформаційної мережі, використовує сервіс, наданий іншими объектами.

Клієнт-сервер (client-server) — модель обчислень, коли він деякі комп’ютери запитують послуги (клієнти), інші відповідають аналогічні запити послуги (сервер).

Коаксіальний кабель (coaxial cable) — кабель, що з ізольованих друг від друга внутрішнього і зовнішнього провідників. Коаксіальний кабель має один або кілька центральних мідних провідників, покритих діелектричним ізоляцією, яка за захистом центральних провідників від зовнішніх електромагнітних впливів покрита металевої оплеткой (сіткою) або трубкой.

Коаксіальний кабель (coaxial cable) — тип кабелю, який використовує центральний провідник, обгорнутий ізолюючим шаром, оточений плетеної металевої сіткою і до зовнішньої оболонкою чи экранирующим слоем.

Колізія (collision) — ситуація, коли дві робочі станції намагаються одночасно зайняти канал (використовувати робочу середу — кабель).

Комунікаційна мережу — мережу, призначена передачі даних, також вона виконує завдання, пов’язані з перетворенням данных.

Комутатор (switch) — пристрій чи програма, здійснюють вибір однієї з можливих варіантів напрями передачі данных.

Комутатори кадрів — многопортовые мости рівня доступу до середовища передачі, працюючі зі швидкістю цього середовища і гарантують значно вищу пропускну спроможність при зв’язуванні клієнтських і серверних систем проти концентраторами для середовища з поділюваним доступом. При сегментації ЛВС комутатори кадрів забезпечують найкращі фінансові показники цена/производительность і менші затримки, ніж традиційні зв’язки мостів і маршрутизаторов.

Комутатори осередків — устрою, реалізують ATM-коммутацию даних, розділених на короткі осередки фіксованого розміру. Орієнтація на встановлення сполук дозволяють ATM забезпечувати класи (якість) обслуговування, придатні всіх видів мультимедійного трафіку, включаючи дані, голосу і видео.

Концентратором чи hub (concentrator or hub) — що з'єднує компонент мережі, якого підключаються все комп’ютери у мережі топології «Зірка». Концентратором забезпечує зв’язок комп’ютерів друг з одним під час використання кручений пари, також використовують у мережах FDDI для підключення комп’ютерів в центральному узле.

Концентратором MSAU (Multi Station Access Unit) — пристрій для доступу до безлічі станцій, яку здійснює маршрутизацію пакета ось до чого вузлу у мережах з метод доступу з передачею маркера.

Корпоративна мережу (enterprise network) — великомасштабна мережу, зазвичай з'єднує багато локальні сети.

Лазерний принтер (laser printer) — принтер, у якому зображення символів друкуються лазерним променем і переносяться на папір методом ксерографии.

Логічний диск (logical disk) — частина фізичного диска, отформатированная під конкретну файлову систему і має своє літерне наименование.

Логічний канал (logical channel) — шлях, яким дані передаються від однієї порту до іншого. Логічний канал прокладається в одному або послідовності фізичних каналів і крізь рівні області взаимодействия.

Локальна група (local group) — У Windows NT Server — облікова запис, певна на конкретному комп’ютері. Включає облікові записи користувачів даного компьютера.

Локальна мережу (Local-Area Network) — мережу, системи якої розташовані на півметровій невеличкому відстані один від друга.

Магістраль (backbone) — основний кабель, від якої кабелі трансиверов йдуть до комп’ютерів, повторителям і мостам.

Манчестерское кодування — схема передачі двійкових даних, застосовуваний у багатьох мережах. При передачі біта, рівного 1, протягом тимчасового інтервалу, що відведений щодо його передачі, значення сигналу змінюється з позитивного на негативне. При передачі біта рівного 0, в протягом тимчасового інтервалу, що відведений щодо його передачі, значення сигналу змінюється з негативного на положительное.

Маркер (token) — унікальна комбінація бітов. Коли робоча станція в ЛВС отримує маркер, вона не має право розпочати передачу данных.

Маршрутизатор (router) — протокол — орієнтоване пристрій, з'єднуюче дві мережі, ми інколи з абсолютно різними рівнями МАС (канальний рівень, контроль доступу до среде).

Маршрутизація (routing) — процес визначення в комунікаційної мережі шляху, яким блок даних може сягнути адресата.

Маско мережі (network mask) — 32-битовое число, яким можна визначити діапазон IP-адрес, що у однієї IP-сети/подсети.

Масштабованість — це можливість збільшити обчислювальну потужність Web Сайту чи комп’ютерної системи (зокрема виконання більшої кількості операцій чи транзакцій за певний період) з допомогою установки більшої кількості процесорів чи його заміни більш мощные.

Мегабайтів (megabyte) — 1 048 576 байтів (220).

Метод доступу — спосіб визначення, яка робоча станція зможе наступній використовувати ЛВС. З іншого боку, також називається набір правил, використовуваних мережним устаткуванням, щоб спрямовувати потік повідомлень через мережу, і навіть одна з основних ознак, якими розрізняють компоненти мережного оборудования.

Метод доступу до (channel access method) — правила, використовувані визначення, який комп’ютер може посилати дані про мережі, цим предотвращающее втрату даних через коллизий.

Метод доступу — набір правил, які забезпечують арбітраж доступу до середовища передачі. Прикладами методів доступу є CSMA/CD (Ethernet) і передачі маркера (Token Ring).

Метод множинного доступу із прослуховуванням несучою і дозволом колізій (CSMA/CD) — метод доступу до зв’язку, яким установлено наступний порядок: якщо робоча станція хоче скористатися мережею для передачі, вона спершу повинна перевірити стан каналу, починати передачу станція може, якщо канал вільний. У процесі передачі станція продовжує прослуховування мережі щоб виявити можливих конфліктів. Якщо виникає конфлікт, у разі, коли два вузла спробують зайняти канал, то котра відшукала конфлікт інтерфейсна плата, видає до мережі спеціальний сигнал, обидві станції одночасно припиняють передачу.

Метод обробки запитів по пріоритету — метод доступу до зв’язку, де всім вузлам мережі надається право рівного доступу. Концентратором запитує кожен порт і перевіряє наявність запиту передати потім вирішує цей запит відповідно до приоритетом.

Метод з передачею маркера чи повноваження (TPMA) — метод доступу до каналу зв’язку, у якому від комп’ютера до комп’ютера передається маркер, дає дозволу передачу повідомлення. З отриманням маркера робоча станція може передавати повідомлення, приєднуючи його до маркерові, який переносить його за мережі. Кожна станція, які перебувають між передавальної і приймаючої «бачить» це повідомлення, але станция-адресат приймає його. У цьому вона створює новий маркер.

Микроядро (microkernel) — центральна частина ОС, виконує основні функцій управління системой.

Модем (modem) — скорочення від МОДулятор-ДЕМодулятор. Пристрій зв’язку, що дозволяє комп’ютера передавати дані про звичайного телефонного лінії. При передачі перетворює цифрові сигнали в аналогові. Під час прийому перетворює аналогові сигнали в цифровые.

Монітор мережі (network monitor) — программно-аппаратное пристрій, що відстежує мережевий трафік. Перевіряє пакети лише на рівні кадрів, збирає інформацію про типах пакетів і ошибках.

Міст (bridge) — це прилад, дозволяє робочим станціям однієї мережі звертатися до робітників станціям інший. Мости йдуть на поділу ЛВС на маленькі сегменти. Виконує з'єднання канальном рівні моделі OSI. Міст перетворює фізичний і канальний рівні різних типів. Використовується збільшення довжини чи кількості узлов.

Міст — маршрутизатор (bridge-router) — мережне пристрій, яке об'єднує кращі функції мосту і маршрутизатора.

Мультиплексер (multiplexor) — пристрій, що дозволяє розділити канал передачі на чи більш подканала. Можливо реалізований програмно. З іншого боку, використовується для підключення кількох ліній до компьютеру.

Нейронна мережу (neural network) — мережу, освічена взаємодіючими друг з одним нервовими клітинами, або моделирующими їх поведінка компонентами.

Несуча (carrier) — безперервний сигнал, який накладається інший сигнал, що має информацию.

Неэкранированная вита пара (UTP — Unshielded Twisted Pair) — кабель, у якому ізольована пара провідників скручена з гаком числом витків на одиницю довжини. Скручування дротів зменшує електричні перешкоди ззовні для розповсюдження сигналів по кабелю.

Оболонка (shell) — програмне забезпечення, яке реалізує взаємодія користувача з операційній системою (користувальницький интерфейс).

Обробка запитів по пріоритету (demand priority) — високошвидкісної метод доступу до, використовуваний мережами 100VG-Any LAN в топології звезда.

Загальний ресурс (shared resource) — будь-яке пристрій, дані чи программа.

Одноранговая архітектура (peer-to-peer architecture) — концепція інформаційної мережі, де кожна абонентська система може надавати і споживати ресурсы.

Октет — байт.

Оперативна пам’ять (main memory) — пам’ять, призначена для зберігання даних, і команд, необхідних процесору до виконання їм операций.

Оптичний кабель (optical cable) — кабель, передавальний сигнали світла. До сформування оптичного кабелю використовуються световоды, кожен із яких має низку верств захисних покриттів, що поліпшують механічні і оптичні характеристики цих световодов.

Оптичний канал (optical channel) — канал, готовий до передачі сигналів света.

Оптоволокно (optical fiber) — середовище, через яку цифрові дані передаються як модулированных світлових импульсов.

Пакет — це одиниця інформації, рухаючись між станціями мережі. Використовується на мережному рівні моделі OSI.

Пароль (password) — ознака, підтверджує право користувача чи прикладної програми використання якогось ресурса.

Передача даних (data communications) — процес транспортування даних із однієї системи в другую.

Повторювач чи репитер (repeater) — пристрій, яке посилює сигнали з одного відрізка кабелю і передавальне в інший відрізок без зміни змісту. Повторювачі збільшують максимальну довжину траси ЛВС.

Повноваження (token) — спеціальний символ чи група символів, що дозволяє системі передачу кадров.

Смуга пропускання (bandwidth) — різницю між максимальної і мінімальної частотою заданому діапазоні; діапазон частот, у яких може працювати носитель.

Користувач (user) — юридичне або фізична особа, що використовує будь-які ресурси, возможности.

Порт (port) — точка доступу до влаштуванню або програмі. Розрізняють фізичні і логічні порты.

Провайдер (provider) — організація, що забезпечує підключення до Internet та послуги за певну плату.

Протокол — набір правил, що регламентують порядок складання пакетів, містять дані і управляючу інформацію, на робочої станции-отправителе передачі їх за мережі, і навіть порядок розбірки пакетів з ними робочої станции-получателя.

Розподільник (hub) — центр ЛВС чи кабельної системи з топологією зірка. У ролі може бути файл-серверы чи концентратори. Вони містять мережне програмне забезпечення та керують комунікаціями всередині мережі, а також можуть працюватиме, як шлюзи решти ЛВС.

Редиректор для ОС (redirector) — мережне програмне забезпечення, а й приймати запити ввода/вывода для віддалених файлів, поіменованих каналів чи поштових слотів і далі перепризначує їх мережним сервісів іншого комп’ютера. Для Windows NT редиректоры виконані як драйвери файловою системы.

Редиректор для протоколів (redirector) — компонент набору протоколів або сітьової ОС, відповідальний за перехоплення запитів від додатків і розподіл їх між локальної чи віддаленій службами сети.

Реєстр (registry) — архів БД Windows NT для зберігання інформації про конфігурації комп’ютера, включаючи апаратні кошти, встановлений програмне забезпечення, установки оточення і др.

Сеанс — повідомлення, у якому передбачається створення логічного зв’язку обмінюватись повідомлень. Сеанс може бути спочатку встановлено, після цього відбувається обмін повідомленнями. Після закінчення обміну сеанс може бути закрыт.

Сегмент (segment) — частина мережі, обмежена що ретранслюють пристроями (повторителями, мостами, маршрутизаторами і шлюзами).

Сервер — це комп’ютер мережі, що дає сервіс інших об'єктах по їх запросам.

Сервіс — процес обслуговування объектов.

Мережевий служба (network service) — вид сервісу, наданого сетью.

Мережа (network) — взаємодіюча сукупність мережевих вузлів, пов’язаних друг з одним каналами зв’язку, призначена передачі информации.

Слот адаптера (adapter slot) — гніздо, вбудоване в материнську плату.

Стандарт RS-232 — промисловий стандарт для послідовних соединений.

Телекомунікація (telecommunication) — область діяльності, предметом якої є методи і засоби передачі информации.

Термінал (terminal) — пристрій ввода/вывода даних, і команд в систему чи сеть.

Тестування (testing) — процес перевірки вмотивованості функціонування устрою або програмного обеспечения.

Технологія RAID — використовується для побудови отказоустойчивости систем. Має п’ять рівнів. 1 рівень — зеркализация дисків, 2 рівень — чергування дисків із записом коду корекції помилок, 3 рівень — код корекції помилок як парності, 4 рівень — чергування дисків блоками, 5 рівень — чергування з контролем четности.

Тип кадру (frame type) — одне із чотирьох стандартів, які визначають структуру пакета Ethernet: Ethernet 802.3, Ethernet 802.2, Ethernet SNAP чи Ethernet II.

Транзакція — короткий у часі цикл взаємодії об'єктів, до складу якого запит — виконання завдання — ответ.

Трансивер — пристрій, призначене передавати даних із мережевих интерфейсных плат в фізичну среду.

Трафік — потік данных.

Віддалена реєстрація (remote logon) — підключення через мережу до іншого комп’ютера користувача, зареєстрованого своєму ПК зі своєї облікової записи.

Віддалений доступ (dial-up) — доступом до системі чи з мережі до іншого комп’ютера користувача, зареєстрованого своєму ПК зі своєї облікової записи.

Віддалений доступ (remote access) — технологія взаємодії абонентських систем з локальними мережами через територіальні комунікаційні сети.

Утиліта (utility) — програма, виконує якусь функцію сервиса.

Вузол (node) — точка приєднання до неї; пристрій, залучена до сети.

Облікова запис (account) — інформація, що зберігається у базі даних Windows NT (облікова запис користувача, комп’ютера, группы).

Факсимільна зв’язок (facsimile) — процес передачі через комунікаційну мережу нерухомих зображень і текста.

Фізична середовище (physical media) — матеріальна субстанція, через яку здійснюється передача сигналов.

Фрагментація (fragmentation) — процес поділу довгого пакета даних із вищого рівня на послідовність коротших пакетів на нижньому уровне.

Характеристична файл даних (characterization data file) — файл, у якому інформацію про конфігураційних можливостях конкретної моделі принтера, включаючи підтримує розрізнювальну способность.

Центральний процесор (central processing unit) — управляючий і обчислювальний модуль комп’ютера. Пристрій, яке інтерпретує і виконує команды.

Циклічний надлишковий код (CRC — Cyclical Redundancy Check) — число, одержуване внаслідок математичних перетворень над пакетом даних, і вихідними даними. При доставці пакета обчислення повторюються. Якщо результат збігається, то пакет прийнято без ошибок.

Цифрова лінія (digital line) — лінія зв’язку, передає інформацію лише у двоичной (цифровий) форме.

Цифрова мережу комплексних послуг (ISDN — Integrated Services Digital Network) — цифрова мережу зв’язку, забезпечує комутацію каналів і комутацію пакетов.

Парність (parity) — спосіб контролю над безпомилкової передачею блоків даних із допомогою додавання контрольних битов.

Шина (bus) — спеціалізований набір паралельних ліній в персональному компьютере.

Шина (bus) — канал передачі, частини якого називаються сегментами.

Широковещательная передача (broadcast) — технологія передачі сигналів, як-от мережні дані, з використання передавача будь-якого типу для посилки цих сигналів по комунікаційному носителю.

Шифрування (encryption) — перетворення інформації на її захисту від несанкціонованого доступа.

Шлюз (gateway) — пристрій, з якого з'єднуються мережі різних архитектур.

Екран (shielding) — металева оплетка чи циліндр, навитый з фольги. Захищає передані дані, зменшуючи зовнішні електричні перешкоди, які називаються шумом.

Экранированная вита пара (Shielded Twisted-Pair, STP) — вита пара, оточена заземленої металевої оплеткой, яка служить экраном.

Електронна пошта (e-mail) — комп’ютерну систему обміну повідомленнями, де і файли може бути послані від однієї користувача одного чи багатьох інших користувачам у тій сети.

Еталонна модель взаємодії відкритих систем (OSI — Open System Interconnection) — семиуровневая модель, яка стандартизує рівні послуг і різноманітні види взаємодії між системами у інформаційній мережі при передачі данных.

Ефір (ether) — простір, крізь який поширюються хвилі електромагнітного спектра і прокладаються канали радіомереж і інфрачервоних мереж. Електромагнітне полі вже не потребує спеціальному носителе.

Мова HTML — інструментальне програмне забезпечення, що використовує технологію гипертекста.

Мова описи сторінок (page description language) — мову програмування, який описує вид сторінки до друку. Використовується для компонування зображення страницы.

Мова структурованих запитів (SQL — Structured Query Language) — мову управління базами даних, використовуваний для запиту, відновлення і управління реляционными базами данных.

Комірчана топологія мережі (mesh network topology) — топологія, яка у глобальних обчислювальних мережах. До будь-якого вузлу існує кілька маршрутов.

Англійські термины.

Access — доступ.

Access auditing — контроль доступа.

Adapter — адаптер, пристрій узгодження параметрів вхідних і вихідних сигналів з метою сопряжения.

Address — адресу, закодоване позначення пункту відправлення або призначення данных.

Addressing — адресація, спосіб вказівки об'єктів у мережі або у системе.

Administration — адміністрування, управління сетью.

Analog network — аналогова мережу, передає і обробна аналогові сигналы.

Analog signal — аналоговий сигнал, величина якого безупинно змінюється у времени.

Analog-to-digital conversion — аналого-дискретное перетворення, процес перетворення аналогового сигналу в дискретный.

Animation — анімація, віртуальна реальність, вдаваний світ, створюваний аудиовидиосистемой уявою пользователя.

Application layer — прикладної рівень моделі OSI, який би прикладним процесам кошти доступу до області взаимодействия.

Archivator — архиватор, програма, забезпечує стиснення данных.

Arithmetic and logical unit (ALU) — арифметико-логическое пристрій, частина процесора, виконує арифметичні і логічні операції над данными.

Asynchronous Transfer Mode (ATM) — асинхронний спосіб передачі, пакетно-ориентированный метод швидкісної передачи.

Banyan network — баньяновая мережу, швидкісна розподільна мережу з каскадної адресацией.

Baud — бод, одиниця швидкості передачі. Кількість бод одно кількості змін сигналу (потенціалу, фази, частоти), які у секунду. Для двійкових сигналів, нерідко, вважають, що бод дорівнює битку в секунду, наприклад 1200 бод = 1200 бит/с.

Binary code — двоїчний код, алфавіт коду обмежений двома символами (0, +1).

Bipolar code — біполярний код. Алфавіт коду обмежений трьома символами (-1, 0, +1), де одиниці видаються чередующимися імпульсами. Відсутність імпульсів визначає стан нуля.

Bit — біт, найменша одиниця інформацією двоичной системі счисления.

Bridge — міст, мережне обладнання перетворення фізичного і канального рівнів різних типов.

Broadband channel — широкосмуговий канал.

Broadcasting — широковещание.

Bus — шина.

Byte — байт, одиниця кількості інформації, рівна восьми битам.

Cable — кабель, длинномерное виріб передачі сигналов.

Cache memory — кеш-пам'ять, буферне запам’ятовуючий пристрій, працююче зі швидкістю, яка забезпечує функціонування процесора без режимів ожидания.

Carrier — несуча, безперервний сигнал, який накладається інший сигнал, дає информацию.

Cellular packet radio network — стільниковий пакетна радиосеть.

Channel — канал, середовище чи шлях, яким передаються данные.

Circuit switching — комутація каналів, надання послідовності каналів мережі для монопольного використання за передачі даних під час сеанса.

Client — клієнт, об'єкт використовує сервіс, наданий іншими объектами.

Client-server architecture — архітектура клиент-сервер.

Clock rate — тактова частота.

Closed channel — закритий канал.

Coaxial cable — коаксіальний кабель, використовує центральний провідник, обгорнутий экранирующим слоем.

Communication network — комунікаційна мережу, призначена для передачі, також вона виконує завдання, пов’язані з перетворенням данных.

Compiler — компілятор, программа-транслятор перетворююча код у мову машинних команд (виконуваний файл).

Concentrator — концентратором, пристрій, яка має сумарна пропускну здатність вхідних каналів вище пропускну здатність вихідного канала.

Confidention — конфіденційність, конфіденційність, секретность.

Conformance — конформність, відповідність об'єкта його нормативнотехнічної документації. Конформність об'єкта визначається результаті процесу його тестирования.

Connection — соединение.

Console — консоль, одна або кілька абонентських систем до роботи з платформою управління сетью.

Data link layer — канальний рівень, рівень моделі OSI, відповідальний за формування та передачу блоків даних, і який би доступом до каналу зв’язку області взаимодействия.

Data management — управління данными.

Data processing — обробка данных.

Data protection — захист данных.

Data security — безпеку данных.

Data security architecture — архітектура безпеки даних, архітектура, визначальна методи і засоби захисту данных.

Data transfer — пересилання данных.

Data unit — блок данных.

Databank — банк данных.

Database — база данных.

Database management system (DBMS) — систему управління базою даних (СУБД).

Database server — сервер бази данных.

Datagram — дейтаграмма, повідомлення, яке вимагає підтвердження про прийомі від приймаючої стороны.

Decoding — декодирование.

Dedicated channel — виділений канал.

Designator — распределитель.

Determinate access — детермінований доступ, множинний доступ.

Device — устройство.

Diagnostic — диагностика.

Dialog — диалог.

Digital network — дискретна сеть.

Digital signal — цифровий сигнал, дискретний сигнал.

Digit-to-analog conversion — дискретно-аналоговое перетворення, процес перетворення дискретного сигналу в аналоговый.

Direct Memory Access (DMA) — прямий доступом до памяти.

Directory — каталог.

Directory network service — мережна служба каталогов.

DirectX — набір драйверів, утворює інтерфейс між програмами в середовищі Windows і апаратними средствами.

DirectDraw — частина набору драйверів DirectX, підтримують безпосередню роботи з відеокартою і дозволяють, наприклад, пряму запис в видеопамять.

Disk — диск.

Disk drive — дисковод.

Disk Operating System (DOS) — дискова операційна система (ДОС).

Diskette — дискета.

Display — дисплей.

Distance learning — дистанційне навчання перебуває, технологія навчання з допомогою коштів інформаційної сети.

Domain — домен, група комп’ютерів, яка перебуває у одному місці ми (будинку, поверсі, організації) під управлінням СОС.

Driver — компонент ОС, взаємодіє з пристроєм або управляючий виконанням программ.

Duplex channel — двобічний канал, здійснює передачу даних в обох направлениях.

Electronic mail — електронна пошта, кошти передачі повідомлень між користувачами в сети.

Emulation — эмуляция, організація структури одного об'єкта, при якої його функціонування неотличимо від іншого объекта.

Encryption — шифрування, спосіб зміни даних із метою засекречивания.

Enterprise network — корпоративна мережу, локальна мережу великого предприятия.

Ether — ефір, простір, крізь який поширюються хвилі електромагнітного спектра і прокладаються канали, радіомереж і інфрачервоних сетей.

Ethernet network -мережу Ethernet, тип локальної мережі, запропонований корпорацією Xerox.

Explorer — програма — броузер для перегляду Web-страниц.

External device — зовнішнє устройство.

External memory — зовнішня пам’ять, безпосередньо не доступна процессору.

Facsimile — факс, процес передачі через комунікаційну мережу нерухомих зображень і текста.

Fast Ethernet — мережу Fast Ethernet, тип швидкісної мережі Ethernet зі швидкістю передачі 100 Мбит/с.

Fiber Channel network -мережу Fiber Channel, тип швидкісної локальної мережі, заснованої на використанні оптичних каналов.

Fiber Distributed Data Interface (FDDI) — опто-волоконний розподілений інтерфейс данных.

Fiber-optic link — волоконно-оптична лінія связи.

File — файл.

Flash memory — флеш-пам'ять, пам’ять з урахуванням напівпровідникової технологии.

Floppy disk — гнучкий диск.

Folder — пиктограмма.

Font — шрифт.

Frame — кадр.

Frame relay — ретрансляція кадров.

Frequency band — смуга частот.

Frequency Division Multiple Access (FDMA) — множинний доступ з поділом частоты.

Frequency modulation — частотна модуляция.

Functional profile — функціональний профиль.

Gateway — шлюз.

Global network — глобальна сеть.

Gopher — інтерактивна оболонка на допомогу пошуку, приєднання і використання ресурсів немає і можливостей Internet. Інтерфейс з користувачем здійснено системою меню.

Graphic interface — графічний интерфейс.

Hacker — хакер.

Hard disk — жорсткий диск.

Hardware — технічне обеспечение.

Hardware Description Language (HDL) — мову описи технічних средств.

Hardware platform — апаратна платформа.

Heterogeneous network — гетерогенна мережу, мережу якої працюють на системи різних фірм производителей.

Hierarchical addressing — ієрархічна адресація, адресація при якої адреси об'єднують до груп, відбиваючи їх взаимосвязь.

High-level language — мову високого уровня.

Host computer — головний комп’ютер в архітектурі терминал-главный компьютер.

Hypermedia — гиперсреда.

Hypertext — гипертекст.

Hypertext Markup Language (HTML) — гіпертекстову мову разметки.

Hypertext Transfer Protocol (HTTP) — гіпертекстову протокол передачи.

Identification — идентификация.

Image — изображение.

Index — индекс.

Information — информация.

Information network — інформаційна сеть.

Infrared channel — інфрачервоний канал.

Infrared network — інфрачервона сеть.

Infrared radiation — інфрачервоне излучение.

Infrastructure — инфраструктура.

Input/output device — пристрій ввода/вывода.

Input/output interface — інтерфейс ввода/вывода.

Integrated Services Digital Network (ISDN) — цифрова мережу з інтегральним обслуживанием.

Intelligent Hub — інтелектуальний концентратором. Інтелект концентраторів у тому, що можуть виконувати операції моніторингу та управління сетью.

Interconnection area — область взаимодействия.

Interface — интерфейс.

Internet network — мережу Internet.

Interpreter — інтерпретатор, програма, анализирующая через підрядник команди чи оператори програми розвитку й безпосередньо виконує их.

Java language — мову Java, объектно-ориентированной архітектури, запропонований корпорацією SUN Microsystems.

Java Script language — мову JavaScript.

Jet-printer — струйный принтер.

Job — задание.

Key — ключ.

Keyboard — клавиатура.

Knowledge base — база знань (БЗ).

Laser printer — лазерний принтер.

Light guide — световод.

Link Access Procedure (LAP) — процедура доступу до каналу.

Loader — завантажник, програма, виконує функції завантаження об'єктного модуля до операційної пам’ять і динамічного формування завантажувального модуля.

Local-area network (LAN) — локальна сеть.

Locking — блокировка.

Logical address — логічний адресу, символічний умовний адресу объекта.

Logical channel — логічний канал.

Low-level language — мову низького уровня.

Machine language — машинний язык.

Macro instruction — макрокоманда.

Manageable Hub — керований концентратором. Ще один назва для інтелектуальних хабів. Кожен порт керованого концентратора можна незалежно конфіґурувати, включати чи вимикати, і навіть організувати його мониторинг.

Manager — администратор.

Manchester coding — манчестерское кодирование.

Matrix printer — матричний принтер.

Message — повідомлення, одиниця даних на прикладному уровне.

Mirroring — зеркализация.

Modular hub — модульний концентратором. У основі модульного хабу лежить шасі, у якому поміщаються спеціальні оплати чи від модулі. Кожен із модулів функціонує подібно автономному концентратору, а модулі взаємодіють друг з одним через шину шасси.

Narrowband channel — вузькосмуговий канал.

Navigator — навигатор.

NetWare network — мережу NetWare.

Network — сеть.

Network analyzer — аналізатор сети.

Network Basic Input/Output System (NetBIOS) — мережна базова система ввода/вывода.

Network layer — мережевий уровень.

Network management — управління сетью.

Network Operating System (NOS) — мережна операційна система (СОС).

Network printer — мережевий принтер.

Network service — мережна служба.

Neural network — нейронна сеть.

Notebook personal computer — блокнотний персональний компьютер.

Object — объект.

Object Linking and Embedding technology (OLE) — технологія зв’язку й компонування объектов.

Object-oriented architecture — объектно-ориентированная архитектура.

Object-Oriented Database (OODB) — объектно-ориентированная база данных.

Optical fiber — оптичне волокно.

Optical disk — оптичний диск.

Packet — пакет, одиниця даних на мережному уровне.

Packet switching — комутація пакетов.

Paging device — пейджер, пристрій радиовызова.

Parity — четность.

Pascal language — мову Pascal.

Password — пароль.

PCI bus — шина PCI.

Peer-to-peer architecture — одноранговая архитектура.

Permission — разрешение.

Physical address — фізичний адрес.

Physical interconnection facility — фізичні кошти соединения.

Physical layer — фізичний уровень.

Physical link — фізичний канал.

Physical medium — фізична среда.

Ping — утиліта перевірки через відкликання віддаленій ЭВМ.

Postscript language — мову описи документів, зокрема изображений.

Presentation layer — представницький уровень.

Printer — принтер.

Protocol — протокол.

Quantization — квантування, розбивка діапазону значень аналогового сигналу на кінцеве число інтервалів (квант).

Quantum — квант.

Radio channel — радиоканал.

Radio local-area network — локальна радиосеть.

Radio network — радиосеть.

Raster — растр, форма уявлення зображення на вигляді елементів, упорядкованих у поетичні рядки і столбцы.

Raster image — растровое зображення, формується через підрядник з окремих точок різного рівня яскравості і різного цвета.

Real-time system — система реального часу. Системи, функціонування яких залежить тільки від логічного коректності обчислень, а й від часу, протягом якого це вираховування производятся.

Record — запись.

Redirector — редиректор.

Relational database (RDB) — реляційна база данных.

Relay system — ретрансляційна система.

Remote access — віддалений доступ.

Repeater — повторитель.

Repeater — повторювач. Репитер.

Resource — ресурс.

Resource sharing — спільного використання ресурса.

Ribbon cable — плаский кабель.

Rout — маршрут, путь.

Scanner — сканер.

Screen — экран.

Semantics — семантика.

Serial interface — послідовний интерфейс.

Server — сервер.

Service — сервис.

Session — сеанс.

Session layer — сеансовый уровень.

Sharing (поділ) — спільне использование.

Shell — командний процесор. Оболочка.

Simulation — моделирование.

Software — програмне обеспечение.

Sound board — звукова плата.

Speech recognition — розпізнавання речи.

Stackable hub — стековый хаб. Стековые хаби діють як автономні устрою з відзнакою, вказують організувати стік — групу концентраторів, працюючих як одне логічне пристрій. З точки зору мережі стік концентраторів є один хабом.

Stand-alone — автономный.

Stand-alone hub — автономний хаб. Пристрій з кількома (зазвичай від 4 до 32) портами, здатне функціонувати незалежно. Зазвичай автономні концентратори підтримують спосіб нарощування числа портов.

Switch — коммутатор.

Synchronizing — синхронизация.

Syntax — синтаксис.

Talk — одне з прикладних програм мережі Internet. Дає можливість відкриття діалогу з користувачем віддаленій ЭВМ.

Telecommunications — телекоммуникации.

Telefax — факс-аппарат.

Telephone mail — електронна почта.

Telephone network — телефонний сеть.

Telnet — віддалений доступ. Дає можливість абоненту працювати про всяк ЕОМ мережі Internet як у своєї собственной.

Testing — тестирование.

Time sharing — поділ времени.

Timer — таймер.

Token — полномочие.

Topology — топология.

Traffic — трафик.

Transaction — трансакція, короткий у часі цикл взаємодії об'єктів, до складу якого запрос-выполнение завданняответ.

Translator — транслятор, програма, перетворююча програму, написану однією мовою, у програмі подану іншою языке.

Transparency — прозорість, об'єкт вважається прозорим для користувача або програми у разі, що вони, працюючи через (крізь) об'єкт, бачить его.

Transport layer (транспортний рівень) — рівень, у якому пакети передаються через комунікаційну сеть.

Three-dimensional image (тривимірне зображення) — зображення об'ємного предмета, виконане на плоскости.

Unauthorized access — несанкціонований доступ.

Uninterruptible Power Supply (UPS) — джерело безперебійного питания.

Unique address — унікальний адрес.

Unipolar code — униполярный код.

Universal CODE (UNICODE) — універсальний код, стандарт 16-разрядного кодування символів. Код йде зміну використовувалися досі 7−8- бітовим обозначениям.

UNIX operating system (операційна система) UNIX — Мережевий Операційна Система (SOS), створена фірмою Bell Laboratory.

User — користувач, юридичне або фізична особа, що використовує будь-які ресурси, возможности.

User interface — інтерфейс пользователя.

Utility — утиліта, програма, виконує якусь функцію сервиса.

Vector image — векторное зображення, характеризується великою кількістю відрізків коротких прямих, кожен із яких має певний напрям, колір і координати точки.

Verification — верифікація, процедура проведення аналізу із єдиною метою встановлення дійсності, перевірки истинности.

Video board — відео плата, одноплатный контролер, вставляемых в комп’ютер, які у режимі реального часу здійснюють аналогодискретне перетворення на потоки дискретних сигналов.

Video bus — відео шина, призначена, насамперед, для передачі изображений.

Video conferencing — відеоконференція, методологія проведення нарад і дискусій між групами віддалених користувачів з використанням рухомих изображений.

Viewer — визуализатор, програма перегляду документів на экране.

Virtual reality (віртуальна реальність) — вдаваний світ, створюваний аудіо відеосистемою в воображении.

Wavequide — волновод.

Webster — мережна версія тлумачного словника англійського языка.

Whois — адресна книга мережі Internet.

Англійські сокращения.

ACF (Advanced Communications Function) — додаткова комунікаційна функция.

ACP (ANSI Code Page) — кодова сторінка ANSI.

ACPI (Advanced Configuration and Power Interface) — сучасний інтерфейс конфигурирования та управління энергопотреблением.

ACS (Advanced Connectivity System) — додаткові системи связи.

ADC (Analog Digital Converter) — аналогово-цифровой перетворювач (АЦП). Призначений для перетворення аналогового сигналу в цифровой.

AFP (Apple Talk File Protocol) — Файловий протокол Apple Talk). Протокол віддаленого управління файлами Macintosh.

ANR (Automatic Network Routing) — автоматична мережна маршрутизация.

ANSI (American National Standards Institute) — американський інститут національних стандартов.

АПІ (Application Programming Interface) — інтерфейс прикладних програм. Набір процедур, які викликаються прикладної програмою для здійснення низкоуровневых операцій, виконуваних операційній системой.

APPC (Advanced Program-to Program Communication) — высокоуровневый протокол для взаємодії программ.

APPN (Advanced Program-to Program Communication) — высокоуровневый протокол для взаємодії программ.

ARP (Address Resolution Protocol) — протокол дозволу адреса.

ASCII (American Standard Code for Information Interchange) — американський стандартний код обмінюватись информацией.

ASCII (American Standard Code for Information Interchange) — американський стандартний код для інформаційного обмена.

ASMP (ASymmetric Multi Processing) — асиметрична мультипроцессорная обработка.

ASP (Active Server Page) — технологія, що дозволяє створювати динамічні Web-приложения.

AT (Advanced Technology) — вдосконалена технология.

ATandT (American Telephone and Telegraph) — американський телефон і телеграф.

ATM (Asynchronous Transfer Mode) — асинхронної режим передачі. Тип комутаційної технології, у якому через мережу передаються невеликі осередки фіксованого размера.

ATP (Apple Talk Protocol) — транзакционный сеансовый протокол Apple Talk.

AUI (Attachment Unit Interface) — інтерфейс подключаемого модуля. Інтерфейс для підключення зовнішнього трансивера, встановленого на магістральному коаксіальному кабеле.

BASE — скорочення BASEband, основна смуга канала.

BASIC (Beginning All-purpose Symbolic Instruction Code) — система символічного кодування для начинающих.

BBS (Broadcast Bulletin System) — широковещательная система оголошень. Електронна дошка оголошень, комп’ютерний аналог дошки объявлений.

BDC (Backup Domain Controller) — вторинний контролер домена.

BIOS (Basic Input/Output System) — базова система ввода/вывода.

B-ISDN (Broadband-Integrated Services Digital Network) — широкополосная цифрова мережу з інтегральним обслуживанием.

BNS (Broadband Network Service) — широкосмуговий мережевий сервис.

B-WIN (Broadband-Wissenchafts Nets) — широкополосная дослідницька сеть.

CAS (Column Address Strobe) — строб адреси шпальти, сигнал, використовуваний під час роботи з динамічної памятью.

CASE (Computer-Aided Software Engineering) — комп’ютерна розробка програмного обеспечения.

CDPD (Cellular Digital Packet Date) — Стільникові дискретні пакетні дані, стільниковий пакетна радиосеть.

CD-ROM (Compact Disk Read Only Memory) — компакт-диск з пам’яттю лише для чтения.

CGI (Common Gateway Interface) — загальний інтерфейс шлюза.

CG (Computer Graphics Metafile) — метафайл комп’ютерної графики.

CLNP (Connection Less Network Protocol) — мережевий протокол без організації соединений.

CMIP (Common Management Information Protocol) — загальний протокол управління информацией.

CPI (Common Programming Interface) — загальний програмний интерфейс.

CPU (Central Processing Unit) — центральне процессорное устройство.

CRC (Cycle Redundancy Check) — контроль цикличной избыточности.

CSMA/CD (Carrier Sense Multiple Access with Collision Detection) — Множинний доступ із прослуховуванням несучою і дозволом коллизий.

CWIS (Campus Wide Information System) — глобальна інформаційна система.

DAS (Double Attached Station) — станція мережі FDDI з подвійним підключенням до магістральному кільцю чи концентратор.

DBMS (DataBase Management System) — Систему керування БД (СУБД).

DDC (Display Data Channel) — інтерфейс обміну даними між комп’ютером і монитором.

DDE (Dynamic Date Exchange) — Динамічний обмін данными.

DDP (Delivery Protocol — Протокол доставки дейтаграмм). Протокол передачі Apple, вживаний у Apple Talk.

Demand packet — спеціальний пакет, який надсилав комп’ютером у мережі 100VGAnyLAN, информирующий управляючий концентратором у тому, що з комп’ютера є дані для отправки.

DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol) — протокол динамічної конфігурації хоста.

DLC (Dada Link Control) — протокол управління каналом передачі данных.

DLL (Dynamic Linked Library) — динамічна библиотека.

DMA (Direct Memory Access) — прямий доступом до памяти.

DNS (Domain Name System) — доменна система имен.

DRAM (Dynamic Random Access Memory) — динамічна пам’ять прямого доступу, пам’ять, схемотехнически виконана як двумерной матриці (рядки — і стовпчики) конденсаторов.

SDH (Synchronous Digital Hierarchy) -синхронна дискретна ієрархія. Європейський стандарт використання оптичних кабелів як фізичної середовища для швидкісних мереж передачі великі расстояния.

DVI (Digital Video Interactive) — система апаратного стискування рухомих видеоизображений.

DVD (Digital Versatile Disk) — цифровий універсальний диск, самий сучасний стандарт зберігання інформації на оптичному (лазерному) диске.

EBCDIC (Extended Binary Coded Decimal Interchange Code) — схема кодування IBM. Використовується мэйнфреймами і ПК.

ECC (Error Correction Code) — код корекції ошибок.

EISA (Enhanced Industry Standard Architecture) — 32-разрядная архітектура системної шини для ПК з урахуванням процесора Intel.

Ethernet — мережна технологія, підпорядковується специфікації 802.3 IEEE.

FAG (Frequently Asked Questions) — часто поставлені вопросы.

FDDI (Fiber Distributed Date Interface Station) — розподілений інтерфейс передачі по волоконно-оптическому кабелю. Технологія ЛВС, яка використовує швидкість передачі 100 Мбит/с.

FDMA (Frequency Division Multiple Access) — множинний доступ з поділом частоты.

FDSE (Full Duplex Switched Ethernet) — полнодуплексная коммутируемая мережу Ethernet.

FTAM (File Transfer, Access, and Management) — протокол передачі, доступу та управління файлами.

FTP (File Transfer Protocol) — протокол передачі файлів. Дозволяє обмінюватися файлами по сети.

GDI (Graphics Device Interface) — інтерфейс графічного устройства.

GIF (Graphics Interchange Format) — файли растрових зображень, в якої використовуються трохи більше 256 індексованих цветов.

GUI (Graphics User Interface) — графічний інтерфейс пользователя.

HAL (Hardware Abstraction Layer) — рівень апаратних абстракций.

HDL (Hardware Description Language) — мову описи технічних средств.

HDLC (High Level Data Link Control) — протокол управління каналом передачі високого уровня.

HP (Hewlett Packard) — Хьюлитт Паккард (корпорація НР).

HTML (Hyper Text Markup Language,) — мову гіпертекстової разметки.

HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) — протокол передачі гипертекста.

IBM (International Business Machines) — міжнародні бизнес-машины.

ICMP (Internet Control Message Protocol) — протокол управління повідомленнями Интернета.

IDE (Integrated Device Electronic) — інтерфейс жорстких дисков.

IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) — інститут інженерів по електротехніці і электроники.

IIS (Internet Information Server) — компонент Microsoft Back Office, котрий діє як Web-сервер серед Windows NT.

IMAP (Internet Message Access Protocol) — протокол доступу до електронної пошти. Розроблено змінюють SMTP.

IP (Internet Protocol) — протокол Internet, мережевий протокол стека TCP/IP, що дає адресну і маршрутну информацию.

IPX (Internetwork Packet Exchange) — протокол межсетевого обміну пакетами, готовий до адресації і маршрутизації пакетів у мережах Novell.

IRQ (Interrupt Request) — запит на прерывание.

ISA (Industry Standard Architecture) — системна шини IBM PC/IT. Дозволяє залучити до системі різні адаптери, встановивши додаткову плату в гніздо расширения.

ISAPI (Microsoft АПІ) — інтерфейси прикладного програмування фірми Microsoft.

ISDN (Integrated Services Digital Network) — цифрова мережу з інтеграцією услуг.

ISO (International Standard Organization) — організація стандартизації різних стран.

JPEG (Joint Photographic Expert Group) — файли растрових зображень, у яких використовується трохи більше 16,7 млн. квітів (24-битовый цвет).

JTM (Job Transfer and Manipulation) — мережна служба передача і управління заданиями.

LAN (Local-Area Network) — локальна сеть.

LAP (Link Access Procedure) — процедура доступу до каналу.

LAT (Local-Area Transport) — немаршрутизируемый протокол фірми Digital Equipment Corporation.

LLC (Logical Link Control) — логічний контроль связи.

MAC (Media Assess Control) — контроль доступу до среде.

MAPI (Messaging Application Program Interface) — інтерфейс прикладних програм обробки сообщений.

MCA (Micro Channel Architecture) — 32-битная системна шина в ПК IBM PS/2.

MIB (Management Information Base) — бази керуючої информации.

MNP (Microcom Network Protocol) — серія стандартів, призначена для стискування інформації та виправлення помилок при асинхронної передачі по телефонним линиям.

NBP (Name Binding Protocol) — транспортний протокол зв’язування імен Apple Talk.

NCP (NetWare Core Protocol) — базовий протокол мереж NetWare.

NDIS (Network Device Interface Specification) — специфікація інтерфейсу мережного устрою, програмний інтерфейс, який би взаємодія між драйверами транспортних протоколів і відповідними драйверами мережевих інтерфейсів. Дозволяє використовувати кілька протоколів навіть якщо встановлений лише одна мережна карта.

NetBEUI (NetBIOS Extended User Interface) — протокол ЛВС, підтримуваний усіма SOS фірми Microsoft, забезпечує транспортні послуги для NetBIOS.

NetBIOS (Network Basis Input/Output System) — інтерфейс прикладних програм, для ЛВС. Встановлює з'єднання між компьютерами.

NFS (Network File System) — мережна файлова система.

NIS (Network Information System) — мережна інформаційна система коштує. NIS забезпечує спосіб доступу до даних, завдяки якому вона все вузли мережі може використати єдину БД, що містить все облікові записи користувачів сіті й імена всіх мережевих узлов.

NLM (NetWare Loadable Module) — загружаемый модуль NetWare.

NLSP (NetWare Link Service Protocol) — протокол канального сервісу NetWare.

NOS (Network Operating System) — мережна операційна система.

NRZ (Non-Return to Zero) — без повернення нанівець. Метод двоичного кодування інформації, у якому поодинокі біти видаються позитивним значенням, а нульові отрицательным.

NSAPI (Netscape АПІ) — інтерфейси прикладного програмування фірми Netscape.

ODBC (Open Database Connectivity) — відкритий доступом до баз данных.

OLE (Object Linking and Embedding) — зв’язок та впровадження объектов.

OME (Open Messaging Environment) — середовище відкритих сообщений.

OSA (Open Scripting Architecture) — архітектура відкритих сценариев.

OSPM (Operating System Directed Power Management) — безпосереднє управління енергоспоживанням операційній системой.

OSI (Open System Interconnection) — взаємодія відкритих систем.

PCI (Peripheral Component Interconnect) — з'єднання зовнішніх пристроїв, шина PCI.

PDC (Primary Domain Controller) — первинний контролер доменів, ПК під управлінням Windows NT Server, у якому зберігаються БД дисконтних записів домена.

PnP (Plug-and-Play) — технологія саме настраиваемого оборудования.

PPP (Point to Point Protocol) — протокол «точка-точка». Протокол, готовий до роботи з двухточечной лінії (лінії, що з'єднує два устрою). Протокол канального уровня.

PTM (Packet Transfer Mode) — пакетний спосіб передачи.

RAID (Redundant Arrays of Inexpensive) — надлишковий масив недорогих дисков.

RAM (Random Access Mammary) — пам’ять з довільним доступом.

RARP (Reverse Address Resolution Protocol) — реверсивний протокол дозволу адреса.

RFS (Remote File System) — удалённая файлова система.

RIP (Routing Internet Protocol) -протокол взаємодії маршрутизаторів в сети.

RPC (Remote Procedure Call) — виклик віддалених процедур.

RTOS (Real-Time Operating System) — операційна система реального времени.

RTP (Real-time Transport Protocol) — транспортний протокол передачі у реальному времени.

SAP (Service Access Point) — точка доступу до служби. Крапка, у якій послуга певного рівня OSI ставати доступною найближчому вышележащему рівню. Крапки доступу іменуються відповідно до рівнями, забезпечують сервис.

SAS (Single Attached Station) — станція мережі FDDI з одинарним подключением.

SDLC (Synchronous Data Link Control) — протокол синхронної передачі данных.

SDN (Software-Defined Network) — мережу, обумовлена програмним забезпеченням — Віртуальне сеть.

SID (Security Identification) — ідентифікатор безопасности.

SLIP (Serial Line IP) — IP для послідовних ліній. Протокол послідовної посимвольной передачі. Дозволяє комп’ютера використовувати IP (отже, ставати повноправним членом мережі), здійснюючи зв’язку з світом через стандартні телефонні лінії модеми, а також безпосередньо через RS-232 интерфейс.

SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) — простий протокол електронної почты.

SNA (System Network Architecture) — архітектура систем зв’язку, призначена обмінюватись даними між ПК різних типов.

SNMP (Simple Network Management Protocol) — простий протокол мережного управління. Протокол мережного адміністрування SNMP дуже широко використовують у час. Управління мережею входить у стік протоколів TCP/IP.

SONET (Synchronous Optical Network) — синхронна оптична сеть.

SPX (Sequenced Packet Exchange) — протокол, що здійснює передачу повідомлень з впровадження сполук, у мережах Novell.

SQL (Structured Query Language) — мову структурованих запросов.

SSL (Secure Socket Layer) — протокол, що забезпечує секретний обмін повідомленнями для протоколів прикладного рівня стека TCP/IP.

STP (Spanning Tree Protocol) — протокол який зв’язує (остового) дерева.

TCP (Transmission Control Protocol) — протокол управління передачей.

TDI — (Transport Driver Interface) — інтерфейс транспортного драйвера.

TDMA (Time Division Multiple Access) — множинний доступ з поділом у времени.

TFTP (Trivial File Transfer Protocol) — найпростіший протокол передачі файлов.

TIFF (Tagged Image Format File) — специфікація формату файла изображения.

TLI (Transport Level Interface) — інтерфейс транспортного уровня.

TP4 (Transmission Protocol) — протокол передачі класу 4.

TPMA (Token Passing Multiple Access) — множинний доступ з передачею повноваження чи метод з передачею маркера.

UDP (User Datagram Protocol) — користувальницький протокол дейтаграмм.

UNI (User-to-Network Interface) — мережевий інтерфейс користувача. Набір правил, визначальний взаємодія кінцевого устаткування й мережі ATM з фізичною й інформаційної точок зрения.

UNS (Universal Name Convention) — стандартний метод іменування у мережі, має вид серверобщий_ресурс.

UPS (Uninterruptible Power Supply) — джерело безперебійного питания.

URL (Uniform Resource Locator) — адресу універсального покажчика ресурсов.

UTP (Unsealing Twist Pare) — неэкранированная вита пара.

UUCP (Unix-to-Unix Copy Protocol) — протокол копіювання від Unix до Unix.

VESA (Video Electronics Standard Association) — асоціація стандартів електронної графики.

VGA (Video Graphics Array) — видеографическая матрица.

VHDL (Very High-speed integrated circuit Hardware Description Language) — мову описи технічних засобів надшвидкісних інтегральних схем.

WAIS (Wide Area Information Server) — протокол глобального інформаційного сервера.

WDMA (Wavelength Division Multiple Access) — множинний доступ з поділом довжини волны.

WINS (Windows Internet Name Service) — мережна служба Windows, використовувана визначення IP-адреси під назвою NetBIOS.

WWW (Word Wide Web) — всесвітня паутина.

X.25 — міжнародний стандарт для глобальних комунікацій з комутацією пакетов.

1. Якубайтис Э. А. Інформаційні сіті й системи: Довідкова книга. — М.:

Фінанси і статистика, 1996. 2. Бэрри Нанс. Комп’ютерні мережі перекл. з анг. — М.: БІНОМ, 1996. 3. Основи сучасних комп’ютерних технологій під редакцією А.Д. Хомоненко-.

СПб КОРОНА принт, 1998. 4. Ресурси Microsoft Windows NT Workstation 4.0 перекл. з анг. з. BNV — СПб,.

1998. 5. Титтел Ед, Хадсон Курт, Дж. Майкл Стюард Networking Essentials — СПб.

ПІТЕР, 1999. 6. Титтел Ед, Хадсон Курт, Дж. Майкл Стюард TCP/IP — СПб ПІТЕР, 1999. 7. Комп’ютерні мережі: Навчальний курс Microsoft Corporation — М.: Видавничий відділ «Російська редакція», 1999. 8. Глосарій мережевих термінів internet 9. Довідник Novell Netware 4 С. Б. Орлов, на замовлення ІІЦ «Попурі «, 1994. internet 10. CISCO Internetworking Technology Overview Сервер Марк-ИТТ, Владимир

Плешаков internet 11. Стен Шатт Світ комп’ютерних мереж перекл. з анг. — До.: BHV, 1996 — 288 c.:

— ISBN 5−7733−0028−1. 12. Модель OSI Сервер BiLiM Systems Ltd. 13. internet 14. Посібник із мереж Ethernet для початківців -.

internet 15. Базові технології локальних сетей.

internet 16. Введення у IP-мережі internet 17. Практичне посібник з мереж Plug-and-Play Ethernet internet 18. Сімейство протоколів TCP/IP.

internet 19. Статична IP-маршрутизация, Дмитро Карпов internet 20. Протоколи TCP/IP Д. Комер «Міжмережевий обмін з допомогою TCP/IP «internet 21. Протокол IP Радик Усманов.

internet 22. Операційні системи internet 23. Концентратори. internet 24. Структуровані кабельні системи internet 25. Типи сполук по кручений парі internet 26. Кабельні системи Ethernet internet 27. Кабельні системи internet 28. Фізичний рівень 100Base-FX — многомодовое оптоволокно internet 29. Кошти узгодження протоколів на фізичному і канальном рівнях internet 30. Кабельні канали internet 31. Роль комунікаційних протоколів і функціональне призначення основних типів устаткування корпоративних мереж. М. Олифер, У. Олифер, ЦИТ internet 32. Фізична структуризація локальної мережі. Повторювачі і концентраторы.

М. Олифер, У. Олифер, ЦИТ internet 33. Мережні операційні системи. М. А. Олифер, У. Р. Олифер, ЦИТ, internet 34. Технологія корпоративних мереж. М. Кульгин. — СПб ПІТЕР, 1999.

Позиція № 89 у плані видання навчальної литературы.

ДВГМА на 1999 г.

Наталіє Миколаївно Жеретинцева.

Курс лекцій з комп’ютерним сетям.

Комп’ютерна верстка М. М. Жеретинцевой.

Ліцензія ЛР № 21 060 від 19.02.2000.

9,9 уч. вид. л. Формат 60×84 4/16.

Наклад 50 прим. Заказ.

Видруковано у друкарні ДВГМА їм. адм. Г.І. Невельского.

Владивосток, 59, вул. Верхнепортовая, 50а.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою