Обсяги господарської діяльнотсі підприємств

Обсяги господарської діяльнотсі підприємств

Розмір підприємств визначається у першу чергу обсягами його основної діяльності.

Таблиця 12.

Показники, які характеризують обсяги господарської діяльності в підприємствах.

Галузева приналежність підприємства Показники обсягів господарської діяльності.

Промисловість Випуск продукції у натуральних показниках:

Валова продукція.

Товарна в сумі, у грн. Реалізована.

Будівництво (Виручка) від реалізації.

Обсяг виконаних робіт у сумі.

Обсяг будівельно-монтажних робіт.

Побутові послуги Обсяг (виручка) реалізації побутових послуг.

Торгівля Обсяг товарообігу.

Громадське харчування Товарообіг громадського харчування.

Процес обіжності товарів включає три стадії, яким відповідають три види обігу: заготівельний, оптовий та роздрібний.

Роздрібний товарообіг становить собою кінцеву, заключну стадію в русі товарів, коли вони переходять із сфери обігу у сферу споживання. В процесі роздрібного обороту товари переходять в особисту власність споживачів, вони споживаються або утворюють споживчий фонд населення, тобто випадають із сфери громадського відтворення та перестають бути товарами. Цей перехід товарів у сферу особистого споживання здійснюється шляхом купівлі-продажу, населення придбає необхідні йому товари в обмін на свої грошові доходи.

Таким чином, роздрібний товарообіг як економічна категорія становить собою сукупність економічних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу, обміну товарів народного споживання на гроші.

У процесі обороту товарів виникає зміна форм вартості, товар перетворюється у гроші та створюються умови для нового циклу відтворення.

Роздрібний товарообіг є економічним показником, який характеризує обсяг діяльності, що здійснює підприємство.

Роздрібний товарообіг як економічний показник становить собою сукупність проданих товарів, виражених в грошовій формі.

Роздрібна реалізація товару включає продаж товарів безпосередньо населенню для особистого споживання та продажу товарів організаціям, підприємствам та закладам для колективного споживання або господарських потреб. Ця остання частина продажу носить назву «дрібнооптового роздрібного товарообігу » .

При визначенні складу роздрібного товарообігу необхідно виходити з його сутності як економічної категорії, приймаючи за основу економічний зміст актів купівлі-продажу товарів.

Продаж товарів для особистого споживання відбувається в основному через підприємства роздрібної торгівлі та громадського харчування, а також на колгоспному ринку. Втім місто, де відбувається продаж товарів, не є вирішальним моментом при економічній характеристиці роздрібного товарообігу. Продаж споживчих товарів може здійснюватися також зі складів підприємств, баз та ін.

Вивчаючи питання про товарообіг, необхідно звернути увагу на зміну його функціонального призначення в економіці підприємства. Раніше товарообіг виконував роль центральної ланки, на яку орієнтувались всі інші показники господарської діяльності.

В умовах ринкової економіки, коли стратегічною ціллю кожного підприємства став прибуток, призначення товарообігу — забезпечити отримання необхідних доходів та прибутків.

Показники, що характеризують товарообіг: загальний обсяг, склад за деякими ознаками, такими як: структурні одиниці.

підприємства, форми послуг, форми розрахунку за товар, товарні групи (товарна структура обороту). Товарообіг можна представити як процес вибуття товарів із підприємств (Р).

Однак повністю рух товарів охарактеризувати тільки обсягом товарообігу неможливо. Необхідно використати інформацію про товарні запаси на початок досліджуваного періоду (Зп); про надходження товару (Н); товарні втрати у зв «язку з їх природнім зменшенням (П); інші причини вибуття (В); товарні запаси на кінець періоду (Зк).

Взаємозв «язок перелічених показників характеризується формулою Зп + Н = Р + П + В + Зк, яку називають балансом товарообігу.

Товарні запаси та товарооборотність. Безперервність та ритмічність процесу громадського відтворення передбачають наявність запасів матеріальних ресурсів. Утворення запасів викликано невідповідністю в часі та в просторі між потребами в тих або інших ресурсах та можливостями їх виробництва. Причинами, які викликають такі невідповідності, можуть бути сезонні коливання виробництва та попиту, особливості розміщення виробництва та споживання, розбіжність асортиментної структури виробництва та споживання, які потребують перетворення виробничого асортименту в торгівлі.

Абсолютна величина може бути виміряна в грошових та натуральних одиницях. Однак ці показники не дозволять визначити ступінь відповідності величини товарного запасу потребам розвитку товарообігу. Для цієї цілі застосовують відносний показник — товарні запаси — в днях обороту (Зд), який розраховується як відношення суми товарного запасу на визначену дату до одноденного товарообігу (О):

Зд=∑3/О, О=Т/Д, ∑З=О х Зд.

де.

Т — обсяг роздрібного товарообігу.

Д — число днів у періоді.

Товарні запаси в днях характеризують забезпеченість ними підприємства на визначену дату та демонструють, на яку кількість днів торгівлі вистачить цього запасу.

Період, впродовж якого товарні запаси знаходяться у сфері обігу, називається часом товарного обігу або товарооборотністю, швидкістю реалізації товарів.

Час товарного обігу залежить від обсягу товарообігу та величини товарного запасу та розраховується за формулою.

В= (З х Д) Т або В=ЗО, О=ТД.

де Ч — час оберту в днях;

∑3— середній товарний запас за певний період.

Середній товарний запас, як правило, розраховується за формулою середнього хронологічного моментного ряду:

∑3= (½ З1 + З2 + … + ½ Зn) (n-1).

де З1 32, …, Зn — товарні запаси на окремі дати;

n — кількість дат, на які береться запас.

Час товарного обігу демонструє, таким чином, кількість днів, за які обертається середній товарний запас.

Товарообіг може бути вираженим також кількістю обертів (К). Число обертів визначається шляхом ділення кількості днів в періоді (Ц) на тривалість одного оберту (У) або як частка відділення обсягу роздрібного товарообігу на середній товарний запас.

K=ДВ або К=ТЗ.

Обсяги випуску продукції (товарообігу) повинні бути економічно доцільними.

Традиційно застосовувались та можуть (при певних умовах) застосовуватись наступні методи планування:

 нормативний;

 балансовий;

 економіко-аналітичний;

 економіко-статистичний;

 економіко-математичне моделювання, пошук оптимальних моделей.

Практика планування може використовувати різні методичні підходи:

ресурсний — коли у основі плану виробництва (плану реалізації) полягає наявність ресурсів (сировини, матеріалів, товарів, устаткування, трудових ресурсів).

цільовий — в основі місткості ринку (платоспроможний попит на продукцію, товари номенклатури даного підприємства).

Якщо перший підхід — за принципом «скільки можемо », то другий — «скільки потрібно » .

В умовах ринкової невизначеності та переорієнтації стратегічних цілей підприємств на обов «язкове отримання доходів та прибутків, найважливішим методичним підходом у визначенні обсягів господарської діяльності стає програмно-цільовий підхід. У його основі — планування таких обсягів господарської діяльності, які дозволяють досягти наміченої цілі, одержати підприємству намічувані доходи, прибуток.

Галузева приналежність підприємства створює чітко визначені відміни в методиці планового розрахунку обсягів господарчої діяльності. Однак є ряд наступних моментів, які слід враховувати кожному підприємству:

1. Орієнтація обсягів виробництва, реалізації, товарообігу на ринок.

2. Планування таких обсягів господарчої діяльності, які будуть забезпечувати підприємству фінансову стійкість та платоспроможність.

3. Визначення меж господарчої доцільності.

4. Вибір стратегії господарчої діяльності. Обов «язковий взаємозв «язок інтересів підприємства з необхідністю задовольнити попит споживачів.

Для забезпечення стійкого становища підприємства на ринку визначають економічні межі його обсягів діяльності, порушення яких може призвести до банкрутства.

Нижчою припустимою межею обсягів виробництва вважається точка беззбитковості (ТБЗ), а верхньою — точка мінімального рівня рентабельності (МРР). Тому при програмно-цільовому підході перш за все визначають вказані обсяги господарської діяльності.

Теоретичною базою застосування програмно-цільового підходу є теорія «директ-костінг », яка припускає обґрунтування показників діяльності підприємства на основі необхідності покриття своїх зобов «язань за рахунок своїх доходів, ділення витрат виробництва на постійні та перемінні. Для виробничих підприємств методика розрахунку заснована па використані наступних формул.

Розрахунок ТБЗ, тобто «порогу рентабельності «у натуральному вираженні:

NТБЗ=Впост (Цвир-Вмін.в ціні виробника).

де Впост — сума постійних витрат підприємства;

ЦВИР — ЦІна виробника (оптова ціна без ПДВ та акцизів);

Вмін — сума мінливих витрат у ціні одиниці продукції;

NТБЗ — кількість одиниць реалізованої продукції, яке забезпечує беззбитковість підприємства. Розрахунок обсягу реалізації у точці беззбитковості (ТБЗ) у вартісному вираженні:

Vтбз=Впост (1-ДВмін) х (100+Nпдв)100.

Де Vтбз — обсяг реалізації продукції (робіт, послуг) у вартісному вираженні;

ДЗМІН — частка мінливих витрат у виручці від реалізації продукції (робіт, послуг) без ПДВ;

Nпдв — норматив податку на додаткову вартість (у теперішньому часі 20% до ціни виробника з акцизом). Розрахунок обсягу реалізації, який забезпечує отримання мінімального прибутку (Пmin):

V мрр = ВК х СN100,.

Де Пмін = ВК х СN100.

Де Vмрр — обсяг реалізації у точці мінімальної рентабельності капіталу;

ВК — середня величина власних коштів підприємства;

СN — ставка відсотка по депозитних внесках у банк;

МРР = Сп, тобто мінімальним рівнем рентабельності власних засобів вкладеного у підприємство власного капіталу вважається процентна ставка по депозитних внесках.

Розрахунок доцільності обсягів виробництва та реалізації продукції ще не означає, що план уже є. Підприємство отримало тільки відповідь на запитання, в яких межах шукати проектований обсяг господарчої діяльності. Щоб правильно обрати варіант майбутнього плану, необхідно визначити фактичне положення підприємства відносно його доцільних верхньої та нижньої меж діяльності. Якщо підприємство є збитковим, то, безумовно, на найближчий період як план слід прийняти досягнення точки беззбитковості. Якщо підприємство близько до точки МРР, то планувати необхідно обсяг виробництва та реалізації у точці МРР та ін.

Розрахунок обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), який забезпечить одержання цільового прибутку (Vпц):

V пц = (Зпост +Пц)(1-ДЗмінл) х (100+ПДВ)100.

де Пц — сума запланованого цільового прибутку.

Для кількісного порівняння фактичного обсягу господарчої діяльності з доцільними межами рекомендується визначати запас фінансової стійкості підприємства.

Запас «фінансової стійкості «підприємства (ЗФС) можна визначити за формулою:

ЗФС = V реал. — V тбз.

Де V реал. — обсяг реалізації продукції за планом або фактично.

Рівень запасу фінансової стійкості рекомендується визначати за формулою:

Узфу=ЗФУ/Vтбу х 100%.

Розрахунки за приведеними формулами дозволяють визначити планові обсяги виробничої діяльності з точки зору інтересів підприємства. Для остаточного рішення питання про планове завдання необхідно перевірити розрахунки з маркетинговими оцінками ринкової ситуації та можливостями підприємства реалізувати продукцію в обсягах за цими формулами. В ринковій економіці виробнича діяльність повинна бути запланованою відповідно до попитів ринку, тобто скільки, кому і на яких умовах можна продати продукції. Основою плану випуску продукції є реальний план її реалізації.

Виробнича програма — це документ, в якому передбачається завдання на випуск продукції певного обсягу, номенклатури, асортименту та якості у встановлені терміни за замовленнями споживачів та договорами з покупцями продукції.

Виробнича програма складається з наступних розділів:

план випуску продукції за обсягом, номенклатурі та асортименту;

завдання з підвищення якості продукції;

планове завдання зі спеціалізації та кооперування виробництва.

Основою розробки виробничої програми є результати маркетингових досліджень, портфель замовлень, наявність виробничих потужностей та необхідні матеріальні, трудові та фінансові ресурси.

Процес обґрунтування виробничої програми визначається рухом виробничої продукції, який виражається балансовою формулою:

Зп + Вип. + Р + ВС + Зк,.

де Зп, Зк — залишки продукції відповідно на початок та.

кінець планового періоду;

Вип — обсяг випуску продукції за планом;

Р — план реалізації продукції;

ВС — власне споживання в плановому періоді.

Виробнича потужність підприємства відображає максимальні можливості підприємства з випуску продукції певної номенклатури, асортименту та якості.

Виробнича програма планується відповідно до виробничої потужності підприємства, якщо вона точно відповідає плану реалізації продукції.

План випуску та реалізації продукції доповнюється плановими розрахунками потреби в сировині, матеріалах, комплектуючих вузлах та інших матеріальних ресурсах, необхідних для забезпечення процесу виробництва.

Розрахунок доцільності меж господарчої діяльності в торгівлі.

Товарообіг у точці беззбитковості (Ттбз):

Т тбу без ПДВ = ВО пост/(РВД без ПДВ-РВОмінл) х 100%.

Товарообіг у точці мінімального рівня рентабельності (Тмрр):

Тмрр без ПДВ = (ВОпост + П мін)(РВД без ПДВ — РВО мінл) х 100%,.

Де Пmin= (ВС х % Сn)100.

де ВОпост — витрати обігу постійні в сумі;

РВД 6ез пдв—рівень валового доходу без ПДВ у % до товарообігу;

РВОмінл — рівень мінливих витрат оберту в % до товарообігу;

Пміn — прибуток мінімального рівня рентабельності, тобто при рентабельності, яка є рівною депозитній ставці банків Пмin.

ВС — власні кошти підприємства, його капітал;;

Сn — ставка відсотка по депозитних вкладах в банк.

Розрахунки для точки беззбитковості:

1. Товарообіг в точці беззбитковості:306,6(15,3−5,85)*100=3244,4.

2. Сума перемінних ВО в точці беззбитковості:3244,4*585/100=1489,8.

3. Загальна сума ВО в точці беззбитковості:306,6+189,8=496,4.

4. Загальний рівень ВО в ТЕЗ:496,4/3244,4*100=15,3%.

5. Сума ВД без ПДВ в ТБЗ: 3244,4*15,3/100=496,4.

Розрахунки для точки МРР:

1. Прибуток мінімальний Пмін=480,3*25/100=120.

2. Товарообіг в точці МРР без ПДВ: Тмур = (306,6+120)/15,3−5,858 100= 4514,3.

3. Рентабельність товарообігу =120/4514,3*100%=2,66%.

І.

нші показники в точці МРР визначаються аналогічно їх розрахунку в точці беззбитковості:

Висновки:

1. Для того, щоб подолати збитковість при фактичних витратах обігу та валових доходах підприємству, необхідно збільшити товарообіг на 44,5%, його обсяг в ТБЗ повинен складати 3244,4 тис. грн. Це найнижча межа господарчої доцільності, поріг рентабельності.

2. Для того, щоб досягнути рентабельності власних коштів на рівні депозитної ставки банку, нашому підприємству треба збільшити товарообіг у 2,01 рази, його обсяг повинен складати 4514,3 тис. грн. Це є верхня межа доцільної діяльності підприємства.

Таким чином, програмно-цільовий підхід дозволяє обрати стратегію та темпи розвитку господарчої діяльності. Разом с тим, остаточно обрати план виробництва та реалізації тільки програмно-цільовим підходам не можна. Необхідно знати ринок, положення підприємства на ринку, свій фінансовий стан. Чи є можливості збільшити обсяг виробництва та реалізації для досягнення точки мінімального рівня рентабельності (точки МРР), або «точки цільового прибутку » .

Таким чином, потрібні маркетингові дослідження ринку, попиту на продукцію (товари) номенклатури підприємства.

Оцінка та прогнозування кон «юнктури ринку району діяльності підприємства — найважливіша умова ефективного управління товарообігом. Разом с тим, наповнення роздрібної торгової мережі дрібними підприємствами, які нездатні вести маркетингові дослідження, негативно відображається на приватному бізнесі та уповільнює формування цивілізованого ринку споживчих товарів. Було б корисним при міських та обласних адміністраціях створити лабораторії з досліджень бізнес-клімату регіону.

Планування роздрібного товарообігу підприємства. Відповідно до функціонального призначення основною ціллю управління товарообігом є забезпечення такого його розвитку, щоб підприємство отримувало необхідні доходи, прибуток, було платоспроможним та фінансове стійким.

Досягнення цих цілей можливе тільки при умові відповідності обсягу та структури обігу попиту населення, якщо підприємство є конкурентноспроможним.

У процесі планування товарообігу повинні вирішуватися наступні найважливіші задачі:

 ув «язування темпів розвитку товарообігу з розвитком регіонального споживчого ринку та змінами його кон «юнктури;

 планування обсягу реалізації товарів, який забезпечує отримання підприємством необхідної суми валових доходів та прибутку;

 забезпечення в процесі планування товарообігу ефективного використання наявного ресурсного потенціалу;

 забезпечення планування структури товарообігу, що в найбільшому ступені відповідає структурі попиту контингентів покупців, які обслуговуються; планування обсягу та структури надходження товарів та суми товарних запасів, які забезпечують ритмічну роботу торгівельного підприємства та стійкість асортименту товарів у його пунктах продажу;

 поєднати в процесі планування товарообігу внутрішні інтереси підприємства з його ринковими можливостями.

Зміст плану роздрібного товарообігу.

Поточний план складається з трьох розділів:

1. Планування реалізації товарів (загальний обсяг, реалізація за товарними групами, товарна структура обігу, склад обігу за видами продажу, формами розрахунку, структурними одиницями).

2. Планування товарних запасів та товарооборотність (загальний норматив запасів по підприємству на кінець планованого періоду, запаси по товарних групах, структурних одиницях).

3. Розрахунок товарного забезпечення та плану надходження (закупки) товарів (по товарах та в цілому по підприємству, за основними джерелами закупки товарів, постачальниками).

Поточний план розробляється на квартал, рік; оперативне завдання — на місяць, декаду, п «ятиденку, день.

Планування загального обсягу роздрібного товарообігу.

Обсяг та структура товарообігу взаємопов «язані між собою. Процес планування може бути двох видів: «від загального до часткового «— від загального обсягу до структури та «від часткового до загального », коли намічається план реалізації за товарними групами, а, потім, — план за загальним обсягом обігу визначається як сума планів за товарними групами. Що краще? Однозначно.

відповісти не можна, оскільки будь-який варіант плану товарообігу містить у собі певну долю вірогідності. План товарообігу — це завдання підприємству, але ні в якому разі — не покупцям.

Поряд із розробкою плану необхідно уміло його регулювати. В умовах ринкової невизначеності необхідно відмовлятися від «жорсткого «планування. План товарообігу повинен розроблятися в декілька варіантах: основний, альтернативний (на випадок непередбачених обставин), прогноз, уточнений план та ін.

Програмно-цільовий метод.

Керуючись програмно-цільовим підходом, підприємства в обов «язковому порядку повинні починати планування товарообігу з розрахунку його загального обсягу та вибору стратегії його розвитку. Можливі наступні варіанти стратегії:

— досягнення порогу рентабельності (точки беззбитковості), Ттбз;

— забезпечення отримання цільового прибутку (Тцп);

— досягнення точки мінімальної рентабельності власних коштів (капіталу);

— забезпечення отримання максимального прибутку та ін.(Тпмах).

Формули для розрахунку загального обсягу товарообігу:

Ттбу без ПДВ = ВО пост (РВД без ПДВ -РВО мінл) х 100,.

Тцп без ПДВ = (ВО пост +П цд) (РВД без ПДВ -РВО мінл) х100,.

Тмрр без ПДВ = (ВО пост+ П мінл) (РВД без ПДВРВО мінл) х 100,.

Тп мах без ПДВ = (ВО пост + П мах) (РВД без ПДВ -РВО мін л) х 100.

Забезпечення реальності програмно-цільового розрахунку плану товарообігу. Для цього необхідні маркетингові дослідження кон «юнктури ринку, її прогноз та оцінка ринкових позицій підприємства та розрахунок можливого збільшення обсягу товарообігу за рахунок росту попиту.

Варіанти ринкових позицій підприємства:

1. Підприємство займає ведучу роль у районі діяльності, попит не вдоволено, доходи населення зростають.

2. У підприємства є сильний конкурент, який займає ведуче положення на регіональному ринку.

3. Підприємство має резерв ресурсів, необхідно покращити їх використання.

Крім позитивних варіантів зовнішнього середовища, цілком можливі неблагополучні ситуації, бізнес не вдався.

У всіх перелічених ринкових ситуаціях для розрахунку вірогідного плану товарообігу застосовано економіко-статистичного методу. В першій ситуації необхідні наступні розрахунки:

а) розраховується коефіцієнт еластичності обсягу реалізації товарів даного підприємства від доходів населення регіону, який обслуговується. Аналіз демонструє, в якому розмірі збільшується обсяг реалізації товарів залежно від росту доходів населення даного регіону на 1%. Коефіцієнт визначається за формулою:

Кед = (Іт-1) (Ід -1).

де.

Кед — коефіцієнт еластичності товарообігу від доходів населення;

Іт, Ід — індекс товарообігу та доходів відповідно.

б) визначається можливий приріст доходів населення регіону в плановому періоді. При цьому, враховуються плановані заходи зі збільшення розмірів заробітної плати, пенсії, стипендії, дотацій, а також доходів підприємців;

в) з урахуванням можливого приросту доходів населення визначається можливий приріст обсягу реалізації товарів на підприємстві:

Іт = Ід х Кед,.

де Іт — можливий темп приросту товарообігу в планованому періоді;

Ід — можливий темп приросту доходів населення регіону в плановому періоді, в %;

Кед — коефіцієнт еластичності товарообігу від доходу;

г) визначається можливий приріст товарообігу за рахунок більш повного задовольняння попиту контингентів населення, які обслуговуються. Темп цього приросту розраховується, виходячи з результатів вивчення обсягу невдоволеного попиту по товарах, що реалізуються підприємством в передплановому періоді.

д) визначається плановий обсяг реалізації товарів за формулою:

Тпл= Тф +(Тф х І рд)100 + (Тф х І нс)100,.

де Тпл, Тф — товарообіг підприємства плановий та фактичний;

І рд — темп приросту товарообігу у зв «язку з ростом доходів, в %;

І нс — темп приросту товарообігу у зв «язку з більш повним задовольнянням попиту, в %.

У другій ситуації методично доцільно використати еластичність товарообігу до зміни обігу ведучого конкурента.

У третій ситуації, коли підприємство має можливість підвищити ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства. Планові розрахунки засновуються на порівнянні досягнутих результатів ефективності використання окремих видів ресурсів на даному підприємстві та аналогічних підприємствах даного регіону при забезпеченні їх порівнянності.

Послідовність розрахунків наступна:

а) виявляються рівні перевищення ефективності використання окремих видів ресурсів на найкращих підприємствах у порівнянні з даним:

Упр= (Ел х100%)Ед.

де Упр — рівень перевищення ефективності використання відповідного виду ресурсу, %;

Ел — досягнутий показник ефективності використання відповідного виду ресурсу (фондовіддача, продуктивність праці, товарообіг на 1 м² та ін.) на підприємстві, обраному як еталон;

Ед — досягнутий показник ефективності ресурсу на даному підприємстві в передплановому періоді;

б) визначається приоритетний вид ресурсу, згідно якого на підприємстві намічається досягнути найбільшої ефективності використання. Цей вибір здійснюється з урахуванням результатів порівняльного аналізу ефективності використання корисних ресурсів та приоритетного значення окремих із них для розвитку даного підприємства;

в) визначається плановий обсяг реалізації товарів. Він розраховується за формулою:

Тп = (Тф х Упр)/100.

Де Тп, Тф — товарообіг в плановому та передплановому періоді;

ПР — рівень перевищення ефективності використання.

ресурсу, обраного як приоритетний для розвитку підприємства, %.

План товарообігу в даній ситуації буде реальним при умові, що його ріст буде забезпечено ростом попиту населення.

Визначення планової структури роздрібного товарообігу. Розрахунок планової структури реалізації товарів може здійснюватися різними методами:

— - економіко-статистичним, зокрема, на основі коефіцієнта еластичності реалізації окремих груп товарів від обсягу товарообігу;

— на основі коефіцієнта еластичності реалізації окремих груп товарів від доходів населення;

— нормативним — на основі показників товарообігу на 1 м² торгової площі;

— програмно-цільовим — на основі показників цільового прибутку, валового торгового доходу.

Розрахунок плану реалізації товарів на основі коефіцієнтів їх еластичності від загального обсягу товарообігу може бути використано на підприємствах торгівлі, які не передбачають асортиментну диверсифікацію своєї діяльності в плановому періоді. В цьому випадку в процесі аналізу розраховуються коефіцієнти еластичності продажу окремих груп товарів залежно від зміни загального обсягу реалізації товарів на підприємстві в передплановому періоді, а потім — з урахуванням більш повного задовольняння попиту населення.

Розрахунок плану реалізації окремих товарів на основі коефіцієнтів їх еластичності від доходів населення носить аналогічний характер. Відмінність в тому, що базовим показником для розрахунку еластичності є рівень доходів населення.

Розрахунок плану реалізації окремих товарів на основі показників товарообігу на 1 м² площі може бути використано на підприємствах торгівлі, які змінюють свої позиції на ринку в плановому періоді. Основою розрахунку служить розмір площі торгового залу, передбачений для розміщення окремих груп товарів та обсяг товарообігу, планований на 1 м² цієї площі. Для нових груп товарів цей показник приймається на рівні складеного в інших аналогічних типах магазинів даного регіону.

Розрахунок плану реалізації окремих товарів на основі цільового прибутку реалізується шляхом складання різних варіантів розрахунку. Послідовність розрахунку наступна:

На першому етапі визначається цільовий прибуток по підприємству. Оскільки розподілити прибуток за товарними групами не є можливим через відсутність товарного обліку витрат обігу, то в цьому випадку можна використати показник валового доходу, торгівельних надбавок за конкретними товарними групами.

На другому етапі визначається планова сума валового доходу:

ВД плі без ПДВ — ВО плі + Пплі.

Де ВД плі без ПДВ — валовий доход підприємства на плановий період, без ПДВ;

ВО плі - витрати обігу підприємства на планований період;

Ппліприбуток плановий підприємства на планований період.

На третьому етапі встановлюється сума валового доходу за кожною товарною групою з виходом на плановану величину по магазину в цілому. Розподілення здійснюється на основі даних.

аналізу, виявлення тенденцій та бажаного досягнення в планованому періоді. Таке встановлення носить експериментальний характер, та, згодом, може бути скоректовано.

Для варіантних розрахунків структури використовується наступна формула:

Тплі = [∑(Увді х Рі х Qі)100] Увді х 100,.

Де Тплі — плановий товарообіг підприємства в сумі.

У ВДІ — рівень валового доходу по підприємству планований, %.

[∑(Увді х Рі х Qі)100]=Вді - сума валового доходу по підприємству;

Увді, Pi, Qi — рівень валового доходу, ціна реалізації, кількість продажу і-ої товарної групи.

Досягнення планованого розміру валового доходу можливе на основі певного співвідношення двох показників: обсягу товарообігу по товарній групі (Рі х Qi) та рівню валового доходу (Увді) за цією групою. Тому ці показники є об «єктами регулювання при розрахунках різних варіантів структури.

На четвертому етапі вивчаються фактори, які впливають на структуру товарообігу та дається їх кількісна оцінка. Складаються декілька варіантів структури товарообігу при різних значеннях Увді, Рі і Qi для досягнення необхідної суми валового доходу.

На п «ятому етапі дається оцінка можливих варіантів структури товарообігу, пошук найкращого з них за кожною товарною групою та формування оптимальної структури.

На шостому етапі оцінюється дієвість факторів поза даної суми валового доходу, тобто вивчається, як зміна факторів в обраній оптимальній структурі товарообігу буде впливати на задану величину валового доходу.

На сьомому етапі аналізуються варіанти структури товарообігу з точки зору достатності отримання валового доходу за кожною товарною групою, в цілому по підприємству для отримання цільового прибутку та обирається плановий варіант структури.

План роздрібного товарообігу може бути розраховано за допомогою економіко-математичного моделювання. Застосовуються моделі, побудовані на, використанні регресійного аналізу даних часових рядів та факторні моделі. Для розрахунку роздрібного товарообігу, залежно від грошових доходів населення, можна використати модель у вигляді рівняння простої прямолінійної регресії (факторна модель):

Y=a+bx.

Де уланцюгові індекси обсягу роздрібного товарообігу;

х — ланцюгові індекси грошових доходів населення;

а i b — параметри рівняння, які розраховуються за формулами:

b=[∑(xy)-nMxMy] [∑(x2)-n (Mx)2] a=My-bMx.

де Mx i My — математичні очікування х та у.

Параметр b кількісно демонструє, на скільки відсотків або частин змінюється обсяг товарообігу при зміні доходів на 1% або на одну частину.

Даний метод можна використовувати при умові наявності інформації про грошові доходи населення району діяльності підприємства. Звинайнот якщо в районі одне підприємство. Другою умовою застосування методу є стабільність соціально-економічного розвитку району. Тобто, застосування методу дуже обмежено.

Після розрахунку плану загального обсягу товарообігу на рік, його розподіляють по кварталах з урахуванням сформованих за ряд років питомих ваг окремих кварталів в році. Розподілення товарообігу по кварталах пов «язано з коливаннями купівельного попиту в залежності від сезону року, посиленням в окремі періоди інорайонного попиту та іншими факторами. При цьому слід враховувати можливі тенденції згладжування сезонності в торгівлі окремими товарами.

Планування товарних запасів. На формування товарних запасів спрямовується більше 80% оборотних коштів підприємства. Тому оптимізація товарних запасів безпосередньо впливає на ефективність використання оборотних коштів підприємства. В економічній теорії накопичені суттєві розробки методики нормування товарних запасів. В їх основі — розрахунок норм запасів,.

що забезпечують об «єктивну потребу підприємства в запасі при певному обсязі товарообігу, широті внутрішньо групового асортименту, частоті завозу товарів, комплектності постачання, коливанні середньоденного (Обороту.

Нормування засновано на техніко-економічних розрахунках. Визначення нормативу запасу цим методом здійснюється як сума чотирьох елементів: робочий запас, запас поточного поповнення, страховий запас, запас в дорозі.

Робочий запас включає представницький асортиментний набір, запас в розмірі середньорічного товарообігу та запас в процесі приймання та підготовки товару до продажу.

Запас поточного поповнення призначається для забезпечення безперебійного продажу в періоди між завозами товару. Його розмір визначається як частка від ділення половини частоти завозу на коефіцієнт комплектності поставки. Коефіцієнт комплектності поставки визначається діленням кількості асортиментних різновидів, які завозять в одній партії, на загальну кількість асортиментних різновидів, які повинні бути в представницькому асортиментному наборі.

Страховий запас встановлюється з урахуванням коливання попиту на окремі товари та порушення товаропостачання. Зазвичай він розраховується в розмірах 50−10% від робочого запасу (без часу на приймання та підготовку товарів до продажу) та запасу поточного поповнення.

Запас в дорозі встановлюється в тому випадку, якщо завезення товарів від іногородніх постачальників здійснюється на умовах передоплати. Цей елемент запасу встановлюється в підприємстві в цілому на основі його розміру в передплановому періоді.

Крім того, є розробки по оптимізації розміру партії завозу з ціллю мінімізації загальних витрат по завозу та зберіганню товарів.

Оптимізація розміру партії надходження товарів на підприємство. Для забезпечення стійкості асортименту товарів, запланованих розмірів товарних запасів та мінімізації поточних витрат на формування товарних запасів визначається оптимальний розмір партії товарів для надходження на підприємство.

Оптимальним розміром партії постачання вважається такий, при якому мінімізуються сукупні витрати обігу по організації товаропостачання та обслуговуванню товарних запасів (ВО сукуп. мін). Для розрахунку оптимального розміру партії постачання використовується модель Уілсона:

ОПР = ±√[(2×3пл х ВО тп) ВОзб].

Де ОПР — плановий розмір партії постачання товарів.

Зплплановий обсяг закупки товарів.

ВО тп — витрати з організації товаропостачання.

ВОзб — витрати зі зберігання одиниці запасів товарів.

Розроблювались статистичні та динамічні моделі управління запасами на основі вибору оптимального розміру партії товару та оптимальної частоти завозу.

На сьогодні отримав розповсюдження економіко-аналітичний метод. Суть його в тому, що підприємство на основі аналізу фактичних запасів та оцінці їх достатності самостійно намічає на планований період по кожній товарній групі норму запасів (3д). Потім, відповідно до запланованого середньоденного обороту (Оп), розраховує плановий норматив запасів в сумі (∑ Зп) за формулою:

∑ Зп= Оп х Зд.

Нормування та поточне планування товарних запасів можна здійснити:

а) на основі запланованої товарооборотністі та обсягу товарообігу.

Розрахунок здійснюється за формулами:

Т: Ко або До х От,.

де.

3 — середній товарний запас;

Т — обсяг роздрібного товарообігу;

Ко — товарооборотність в кількості (числі) обертів;

До — час обігу товарів в днях товарообігу; тривалість одного оберту;

б) на основі обліку пропорційності коливань рівню запасів коливанням обсягу товарообігу (метод пропорційного відхилення). Розрахунок товарних запасів здійснюється за формулою:

Зп = З х 0,5×1+(ТмТміс).

де Зп — запас на початок місяця;

З — середній товарний запас;

Тм — товарообіг планованого місяця;

Т — середньомісячний обсяг реалізації;

в) по базовому (мінімальному) запасу. Даний метод застосовують в підприємствах, в яких оборотність товарних запасів складає 6 раз на рік або менше. Норматив товарних запасів розраховується за формулою:

Зп = Тпл + (З-Тміс).

де Зп — запас на початок періоду;

Тпл — плановий товарообіг за період;

З — базовий товарний запас (мінімальний);

Тміс — середньомісячний товарообіг;

г) на основі коефіцієнтів еластичності розмірів товарних запасів в днях від обсягу товарообігу. Даний метод застосовується в тому випадку, коли розміри товарних запасів забезпечували безперебійну торгівлю в передплановому періоді.

В нормальних умовах ріст товарообігу приводить до зниження розміру запасів в днях обігу. На основі розрахунку коефіцієнту еластичності товарних запасів від товарообігу та планованого приросту товарообігу можна розрахувати норматив товарних запасів.

Зн = Зф +(Зф х Ізт)100.

де Зн — норматив запасу;

Зф — фактичний запас на кінець передпланового періоду;

Ізт — темп зміни нормативу товарних запасів у зв «язку з ростом товарообігу, де Ізт = Т%Кел.

Т%— приріст обсягу продажу товарів;

Кел — коефіцієнт еластичності запасів товарів;

д) нормування товарних запасів з урахуванням їх середньорічної зміни. Цей метод застосовується в стабільній економіці. Середньорічна зміна розраховується шляхом згладжування динамічного ряду за 3−5 років на основі дворічних змінних середніх:

∆= (Уп-У1) (n-1).

Уп — завершальний показник згладженого динамічного ряду;

У1- перший показник згладженого динамічного ряду;

n — кількість показників динамічного ряду.

Норматив товарного запасу розраховується за формулою:

Зн = Зп +∆.

де Зн — норматив запасу;

Зп — фактичні запаси в днях останнього року;

∆— середньорічна зміна товарних запасів.

Всі перелічені вище методи Нормування запасів не є бездоганними. Вибір методу залежить від багатьох конкретних факторів, які необхідно оцінити і обрати найкращій.

Розрахунок загальної планової суми товарних запасів та загальної планової забезпеченості підприємства запасами.

Загальна планова сума запасів по підприємству (∑3разом) визначається шляхом підсумовування по товарних нормативів:

∑3разом = З1 + З2+ … + Зn.

З1 + З2+ … + Зn — планова сума запасів за товарними групами.

Загальна планова забезпеченість запасами в днях ДЗ разом:

ДЗ разомПЛ = ∑3разом Отпл.

Отпл — середньорічний план товарообігу по підприємству.

Якщо у підприємства, окрім запасів поточного призначення, є необхідність створювати сезонні, дострокового завозу та ін. запаси, то загальна сума планового запасу визначається підсумовуванням всіх видів запасів:

Зпл =Зпз+Зсз+Зцп.

Де Зпл — планова сума товарних запасів;

Зпз — товарні запаси поточного зберігання;

Зсз — товарні запаси сезонного зберігання;

Зцп — товарні запаси цільового призначення.

Дуже суттєвим фактором в плануванні товарних запасів є наявність у підприємства оборотних коштів. Тому, в остаточному підсумку, розроблений норматив. товарних запасів узгоджується з розміром джерел поповнення оборотних коштів підприємства.

Товарне забезпечення. Наступним етапом складання плану роздрібного товарообігу є погодження загального обсягу товарообігу з товарним забезпеченням як у цілому, так й за товарними групами.

Розрахунок товарного забезпечення починається з визначення загальної потреби в товарах, яка складається з наступних елементів:

— обсягу роздрібного товарообігу;

— зміни товарних запасів, виходячи з встановленого на підприємстві нормативу;

— резерву товарів на відшкодування втрат від природних збитків за діючими нормами;

— фонду уцінки товарів застарілих фасонів та моделей, а також товарів, що втратили свою первісну якість, інших варіантів вибуття товарів.

Погодження загального обсягу роздрібного товарообігу, потреби в товарах та джерелах їх надходжень виражається формулою балансу товарообігу (див. вище).

Надходження визначають за формулою:

Н = Р + П + В + Зк — Зп [25].

Важливим питанням в плануванні товарного забезпечення є пошук джерел товарів. Такими джерелами можуть бути:

закупка безпосередньо у підприємств виробників продукції у своєму регіоні, в інших регіонах України, за її межами;

закупка у оптових підприємств;

закупка у посередників та ін.

Перевагу необхідно віддавати прямим зв «язкам, тому що посередники залишають собі частину товарної надбавки, в результаті — у роздрібного підприємства зменшується валовий торговий доход.

Особливості планування оптового товарообігу. Історично оптову торгівлю здійснювали оптові підприємства. Однак, в умовах економічної кризи оптова торгівля в Україні практично розформувалась, сьогодні частково оптово-посередницькі функції виконують роздрібні підприємства. У звітній статистичній формі № 1 — торг «Звіт про товарообіг «законодавче зафіксовано право продавати оптом та виконувати посередницькі функції. До оптового обороту роздрібних підприємств відносять продаж товарів іншим підприємствам, організаціям. Оборот від посередницької діяльності — це сума послуг без вартості товарів.

Далі мова піде про традиційний оптовий оборот оптової торгівельної мережі.

Оптовий товарообіг — це реалізація товарів великими партіями для подальшого їх продажу населенню через роздрібну мережу, мережу громадського харчування, поставка товарів поза-ринкового призначення, на експорт або для подальшої переробки.

Оптовий оборот розрізняють:

а) залежно від напрямку товарних ресурсів:

— оборот по реалізації роздрібним підприємствам;

— оборот по реалізації оптовим та іншим оптовим покупцям, в тому числі внутрішньофірмовий (колишній внутрішньосистемний) оборот;

— поставка на експорт;

б) залежно від організації форм товароруху:

— складський оборот — реалізація товарів із складів оптових підприємств;

— транзитний оборот — реалізація товарів зі складів підприємств постачальників, минаючи склади оптових підприємств, який у свою чергу ділиться на два:

• оборот з участю в розрахунках за товар;

• оборот без участі в розрахунках (оборот, який організується).

План оптового товарообігу включає три розділи:

— план оптового товарообігу за видами та формами товароруху;

— план товарних запасів;

— план надходження (завозу) та закупки товарів.

При плануванні оптового товарообігу здійснюється балансове ув «язування окремих його елементів за формулою:

Зп + Нпр + Нопт + Німп + ПВ = Рр+ Рпр + Ре + Дв + Зк,.

де Зп — запаси на початок періоду;

Нпр — надходження від промислових підприємств;

Нопт — надходження від оптових підприємств;

Німп — надходження за імпортом;

ПВ — повертання від покупців;

Рр — реалізація роздрібним підприємствам;

Рпр — реалізація позаринковим підприємствам;

Ре — реалізація на експорт;

Дв — документована витрата та втрати;

Зк — запаси на кінець періоду.

При розробці плану оптового товарообігу враховуються:

— очікуване виконання плану за поточний рік за видами та формами товароруху;

— матеріали аналізу показників товарообігу за поточний та 3−5 попередніх років;

— матеріали маркетингових досліджень та прогноз попиту на товари в регіоні «та за його межами;

— замовлення роздрібних підприємств та інших оптових підприємств на постачання товарів;

— показники плану роздрібного товарообігу, а також стан товарних запасів в роздрібній та оптовій торговій мережі;

— зміна обсягів виробництва окремих товарів;

— плани постачання на загальнодержавні потреби та на експорт.

Якщо на момент складання проекту плану оптове підприємство не має необхідної інформації, то величина планових показників обґрунтовується на основі їх динаміки за попередній період.

Обсяги оптового товарообігу по реалізації іншим оптовим підприємствами та на експорт обґрунтовуються укладеними договорами постачання.

Розміри складського та транзитного оборотів залежать від наступних факторів:

— стану складського господарства, ефективності його використання та перспективи розвитку;

— сезонності виробництва та сповивання товарів;

— складності асортименту товарів та необхідності їх попереднього комплектування;

— розміщення виробництва товарів;

— наявності складської мережі в роздрібній торгівлі;

— рівню розвитку прямих зв «язків роздрібної торгівлі та виробництва.

При обґрунтуванні обсягів складського та транзитного оборотів вивчається їх динаміка та зміни їх питомих ваг в оптовому товарообігу, встановленої підприємством-постачальником мінімальної партії відвантаження. Критерієм оптимального співвідношення складської та транзитної форм товароруху є мінімізація сукупних витрат зберігання та завезення товару для створювання необхідного обсягу товарних запасів у роздрібній та оптовій торгівлі.

Заключним етапом розробки проекту оптового товарообігу є розрахунок його товарного забезпечення, збалансування потреби з товарними ресурсами.

Потребу в товарах визначають на основі проектів плану оптового товарообігу за видами оборотів, а також зміни товарних запасів упродовж планованого періоду. Обсяг закупок розраховують, виходячи з валового оптового товарообігу; обсяг надходження — виходячи зі складського обороту. Норматив товарних запасів в оптовій торгівлі розраховується тільки для складського обороту.

Товарообіг підприємств масового харчування — це реалізація продукції власного виробництва та покупних товарів населенню та реалізація власної продукції іншим підприємствам.

У складі роздрібного товарообігу масового харчування виділяють:

— оборот по реалізації продукції власного виробництва як населенню, так і підприємствам для харчування їх робітників (продукція власного виробництва — це сировина та продукти, що пройшли кулінарну обробку та отримали вид кулінарного виробу);

— оборот за покупними товарами (без кулінарної обробки).

Сума роздрібного та оптового товарообігу складає валовий оборот масового харчування. Оптовий оборот — це реалізація продукції власного виробництва іншим підприємствам масового харчування та роздрібної торгівлі. Планування товарообігу масового харчування засновується на розрахунку виробничої програми — обсягу випуску власної продукції у блюдах. Методи розрахунку випуску блюд залежать від специфіки підприємства масового харчування та можуть бути наступними:

а) метод розрахунку випуску блюд за кількістю осіб, що харчуються. Він застосовується для підприємств масового харчування при порівняно постійному контингенті осіб, що харчуються, та розраховується за формулою:

ВБп = ВБд х Чп х Д,.

де ВБп — плановий випуск блюд за період;

ВБд — випуск блюд в розрахунку на одну особу, що харчується, в день;

Чп — чисельність осіб, що харчуються, в середньому за день;

Д — кількість днів роботи підприємства в плановому періоді;

б) метод розрахунку випуску блюд на підприємствах із змінним контингентом споживачів. Розрахунок слід здійснювати за формулою:

ВБп = ВБф х Чм х Кб х Д,.

де ВБф — фактичний випуск блюд на одне посадкове місце;

Чм — кількість посадкових місць в залі;

Кб — коефіцієнт зміни кількості споживаних блюд в розрахунку на одне посадкове місце в день;

в) метод розрахунку випуску блюд, заснований на розрахунку пропускної можливості залу та ступеню її використання. При цьому роз ранку слід використовувати формулу:

ВБп = ПМмах х Кпм х Бб х Д,.

де ПМмах — пропускна можливість обіднього залу (людей);

Кпм — коефіцієнт використання пропускної можливості обіднього залу:

Бб — середня кількість блюд на одного відвідувача в планованому періоді;

г) метод розрахунку випуску блюд на основі виробничої потужності кухні та ступеню її використання.

При цьому розрахунок здійснюється за формулою:

ВБп = П х К х Д,.

де М — виробнича потужність кухні (блюд);

К — коефіцієнт використання виробничої потужності кухні;

д) метод розрахунку випуску блюд на основі планового меню. Послідовність даного розрахунку така:

— визначається перелік блюд, на яких спеціалізується підприємство, середньодобовий випуск та питома вага кожного найменування блюда в даній групі;

— розраховується середня ціна одного блюда по кожній групі (методом відсоткових чисел);

— визначається завдання по випуску блюд у груповому асортименті та розраховується сума обороту по обідній продукції з урахуванням кількості робочих днів підприємства в плановому періоді за формулою:

ОП = СЦ х ВБд х Д,.

де ОП — обсяг випуску обідньої продукції у вартісному вираженні;

СЦ — середня продажна ціна одного блюда;

ВБд — випуск блюд на день.

Оборот по покупним товарам розраховується методами аналогічно роздрібному товарообігу.

Особливістю в масовому харчуванні є розрахунок потреби в сировині та продуктах. Даний розрахунок здійснюється на основі плану випуску блюд та середньогрупових норм витрати сировини та продуктів.