Зовнішнє та внутрішнє середовище фірми

Зовнішнє та внутрішнє середовище фірми.

1. 1.Зовнішнє середовище та його фактори.

2. 2.Чинники, що здійснюють вплив на загальний стан зовнішнього середовища.

3. 3.Проміжне середовище фірми.

4. 4.Внутрішнє середовище.

1. Фірма — це відкрита система, і її розвиток залежить від зовнішнього середовища. Поняття зовнішнє середовище та його фактори розглядаються багатьма вченими (його називають середовищем не прямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів). Найчастіше фактори зовнішнього впливу класифікують за такими групами:

1. 1.Економічні - фактори, що повзані з обігом грошей, товарів інформації та енергії.

2. 2.Політичні - фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

3. 3.Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

4. 4.Технологічні - фактори, що повзані з розвитком техніки, обладнання інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів матеріалів та технологій, а також ноу-хау.

5. 5.Конкуренція — фактори, які відбивають майбутні та поточні дії конкурентів.

6. 6.Географічні - фактори, повзані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема корисними копалинами).

Всі ці фактори знаходяться у тісному взаємозвзку, тобто зміна одного із них впливає на зміну інших складових. Тому, не слід забувати, що процеси які відбуваються у зовнішньому середовищі досить складні, містять багато суперечностей і потребують уважного та систематичного вивчення.

2. Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначений за допомогою таких груп чинників:

1. 1.Стан економіки та ринків (економічні фактори):

• арактер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція);

• истема оподаткування та якість «економічного законодавства» ;

• асштаби економічної підтримки окремих галузей (фірм);

• агальна коннктура національного ринку;

• озміри та темпи зростання чи зменшення ринку;

• озміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми;

• тан фондового ринку;

• нвестиційні процеси;

• тавки банківського проценту;

• истема ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;

• артість землі.

2. Діяльність уряду (політико-інституційні фактори):

• табільність уряду;

• ержавна політика приватизації/націоналізації;

• ержавний контроль і регулювання діяльності фірм;

• іжнародні угоди з іншими урядами;

• ішення уряду про підтримання окремих галузей, фірм (пріоритети);

• имоги забезпечення рівня зайнятості;

• ержавна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і фірм;

• івень корупції державних структур;

• івень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками).

3. Структурні тенденції.

• труктура галузей національної економіки;

• иникнення нових галузей;

• гортання діяльності застарілих галузей;

• плив міжнародного розподілу праці на діяльність окремих галузей чи фірм;

• міни оптимальних розмірів підприємств.

4. Науково-технічні тенденції.

• корочення або продовження «життєвого циклу» технологій;

• итома вага наукоємких виробництв і продукції;

• имоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;

• имоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв;

• имоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції.

1. 5.Природно-екологічна складова:

• риродно-кліматичні умови;

• ериторіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів;

• тан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

1. 6.Тенденції ресурсного забезпечення:

• труктура і наявність національних ресурсів;

• мпорт, експорт;

• івень дефіцитності ресурсів, що споживаються окремими фірмами;

• оступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

1. 7.Демографічні тенденції:

• ількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та їх доходах);

• аявна та потенційна кількість робочої сили;

• валіфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

1. 8.Соціально-культурна складова.

• прияння чи недовіра до приватного сектору;

• кономічний націоналізм, ставлення до іноземців;

• рофспілкова активність.

1. 9.Міжнародне середовище.

• труктура господарства країни;

• нфляція та ставки банківського проценту;

• бмінний курс валюти відносно країни-партнера.

Усі названі чинники, що визначають стан зовнішнього середовища також знаходяться у тісному звзку, що ще раз підкреслює необхідність системного підходу до зовнішнього середовища, що дасть змогу відслідковувати не лише зміни в окремих складових, а і їхній взаємний перехресний вплив.

Треба зважати і на те, що взаємодія окремих фірм з оточенням має певну специфіку: окремі компоненти середовища по різному впливають на окремі фірми. Ступінь впливу залежить, як правило, від розмірів і галузевої належності фірми, територіального розміщення та якості управління. Тому фірма повинна зсувати для себе, які саме із зовнішніх факторів найсуттєвіше впливають на їхню діяльність, і ретельно їх дослідити.

3. Проміжне середовище можна представити у вигляді галузі до якої належить фірма. Щоб дістати чіткіше уявлення про галузь необхідно проаналізувати її місце і роль в економіці взагалі, скласти прогнози щодо перспектив її подальшого існування та розвитку.

Різні автори пропонують різні підходи до аналізу привабливості галузі. Найпоширенішою та відомою є модель М. Портера, який виділяє наступні фактори для аналізу галузі: споживачі, постачальники, товари-змінники, конкуренти та фірми, які потенційно можуть увійти й почати діяти у цій галузі. Розглянемо зміст цих факторів.

Споживачі. В основі функціонування фірм у ринковій економіці лежить ідея задоволення потреб споживачів. Велике значення для фірми має стабільність попиту в часі. Розрізняють попит коростроковий (наприклад, сезонний) та довгостроковий. Попит формується під впливом змін у стилі життя, технічного прогресу, екологічних змін та ін.

Аналіз попиту споживачів може бути представлений сукупністю таких факторів:

• -.кількість і концентрація споживачів (сукупність соціально-демографічних показників і стиль поведінки);

• -. характер попиту на продукцію (постійний, сезонний, розвинений та ін);

• -.еластичність попиту за ціною;

• -.рівень доходів цільових груп споживачів та його зміни;

• -.готовність споживачів до використання продукції;

• -.ціни споживання;

• -.ступінь стандартизації продукції, що споживається;

• -.оцінка якості обслуговування з боку споживачів;

• -.мотивація придбання;

• -.прихильність споживачів;

• -.доступність товарів для споживачів, реакція на рекламу та інші заходи.

Вирішення питання про орієнтацію фірми на нових клієнтів та їх потреби може означати відмову або втрату старої клієнтури. Для обгрунтування вибору фірма повинна складати списки своїх споживачів у порядку обсягів договорів, аналізувати стан цих споживачів і прогнозувати перспективи укладання нових договорів.

Дослідивши попит та споживачів як носіїв попиту, можна оцінити їхню силу впливу на підприємства галузі.

Споживачі відіграють подвійну роль у впливі на стан галузі. З одного боку, вони визначають необхідність існування галузі, а з іншого задають конкурентні показники для підприємств: рівень цін та якості продукції. Необхідність задоволення цих вимог призводить до зіткнення інтересів та можливостей окремих фірм галузі в їхній боротьбі за споживача.

Постачальники. Аналіз постачальників не відрізняється від аналізу споживачів, який здійснюється з погляду споживачів.

Досвід процвітаючих фірм доводить, що весь цикл постачання треба розбити на три етапи:

1. 1)виявлення потреб у тих чи інших ресурсах, оцнка їхніх обсягів і визначення способу, в яких вона може бути задоволена;

2. 2)вибір конкретного способу задоволення потреби на конкретного постачальника;

3. 3)процес реалізації закупки (підписання контракту та його виконання);

Треба розрізняти постачальників сировини та матеріалів, капіталів, трудових ресурсів, оскільки взаємовідносини з ними мають певну специфіку.

Для забезпечення обгрунтованості рішень, що приймаються, підприємство має проводити таку роботу:

• -.нагромаджувати інформацію про потенційних постачальників для забезпечення маневру, переходу до інших у разі ускладнення ситуації;

• -.вивчити стан справ у постачальників, послугами яких користуються підприємство;

• -.вивчити характеристики сировини, матеріалів, комплектуючих, обладнання, що поставляються або плануються для продажу.

Інформацію можна отримувати, як із зовнішніх, так і з зовнішніх джерел. Внутрішня інформація складається з даних, здобутих на основі одержаних чи закуплених зразків, оцінок робітників відділів постачання. Зовнішня інформація нагромаджується та аналізується за допомогою рекламних оголошень і проспектів, під час екскурсії на підприємства-постачальники.

Для характеристики постачальників використовують наступні чинники:

• -.оцінка тенденцій «ринків сировини» (та інших ресурсів, що постачаються);

• -.характеристика особливостей ресурсів (обсяг, дефіцитність, довгозношувальність, ліквідність, універсальність і т.д.);

• -.розподіл «ринків сировини» ;

• -.оцінка важливості окремих ресурсів для галузі;

• -.еластичність ресурсів за ціною;

• -.кількість і концентрація постачальників (залежність фірми від кожного з постачальників);

• -.можливості використання ресурсів-замінників та кількість підприємств, що можуть постачати продукти-замінники;

• -.кількість галузей (фірм), що використовують аналогічні види ресурсів (оцінка рівня конкуренції за ресурсами);

• -.рівень витрат на поставки та їх тенденції;

• -.оцінка «витрат конверсії» в разі зміни постачальника.

" Силу впливу" постачальників можна порівняти із силою впливу споживачів, тому що завдяки зміни ціни чи якості продуктів, що поставляються, можна змінити прибутковість галузі.

Товари замінники. Товари-замінники виконують, як правило, ті ж функції, що й основні продукти галузі, але продаються на інших ринках, використовуються іншими групами споживачів. Приклад: масло і маргарин, мазут і природний газ, залізниця та автотранспорт.

Вплив товарів замінників на рівень конкуренції досить значний (за рахунок цінової еластичності). Якщо ціна на продукт, А зростає, підвищується попит на продукт замінник Б.

Вплив товарів-замінників на ситуацію в галузі може відбуватися в таких напрямах.

1. 1.Зниження цін на товари-замінники, що призводить до неможливості відшкодування витрат на підприємствах галузі.

2. 2.Зменшення обсягів ринку внаслідок втрати частини споживачів, що починають купувати товари замінники.

3. 3.Підвищення конкуренції.

4. 4.Необхідність пошуку нових напрямків діяльності й повзані з цим додаткові витрати на підприємствах галузі.

Для ретельнішого вивчення проміжного впливу слід звернути увагу також і на окремі організації, які регулюють діяльність фірми але відсутні у моделі М.Портера.

Партнери. До партнерів відносяться фірми, з якими підприємство вступає у договірні відносини (постачальники, банки, науково-дослідні організації, юридичні, аудиторські фірми і.т.). Партнерські відносини сприяють діяльності фірми, оскільки дають змогу використовувати знання, досвід, виробничі потужності, організацій, що є фаховими у певних галузях, і отримувати продукти та послуги високого рівня.

Організації-регулятори. Державна діяльність уособлюється у певних організаціях (податкова інспекція, арбітражний суд, органи працевлаштування та ін.), які від імені держави виконують регулятивно-контрольні функції. Державне регулювання може стимулювати або ж гальмувати розвиток тієї чи іншої галузі, що у свою чергу впливає на прибутковість фірми.

4. Аналіз внутрішнього середовища фірми має здійснюватися з урахуванням тенденцій, що склалися в зовнішньому середовищі. У процесі цього перевіряється вся система господарювання підприємства та окремих його підсистем щодо реалізації можливостей, які зовнішнє середовище надає фірмі, а також вживаються заходи щодо запобігання та послаблення його існування, тобто виявляються сильні та слабкі сторони фірми. Аналіз проводиться на основі порівняння з параметрами діяльності інших, насамперед процвітаючих підприємств-конкурентів.

Використовуючи системний підхід до аналізу внутрішнього середовища, доцільно трактувати його як виробничий потенціал. Виробничий потенціал фірми це система взаємоповзаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку фірми. Сформовано три основних підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний, структурний та цільовий.

Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу, як сукупності виробничих потужностей, визначає його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складових (матеріально-технічні, трудові, інформаційні, енергетичні, фінансові ресурси).

Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу фірми, визначає його величину, виходячи з програмних норм і нормативних співвідношень, заданих найдосконалішими технологіями, організацією виробництва, що використовуються в галузі.

Проблеми структурного характеру виробничого потенціалу полягають у тому, що відповідність одних елементів іншим стримує розвиток і вдосконалення потенціалу загалом. Так, застарілі верстати та обладнання українських підприємств заморожують відсталі технології, які є матеріало-, енергота трудомісткими, а це у свою чергу, не дає змоги виготовляти конкурентно-спроможну продукцію.

Потенціал може досягти цілей лише тоді, коли на їх досягнення спрямований кожен його елемент. Відсутність або невідповідність потрібног елементу означає зупинку виробничого процесу, а також додаткових витрат часу і коштів на його створення або заміну. Усе це свідчить про необхідність цільовог підходу до визначення цільового потенціалу.

Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей.

Для оцінки внутрішнього середовища фірми слід використати наступні показники:

1. 1.Загальні характеристики фірми (імідж фірми, конкурентоспроможність, рівень спеціалізації, капітало-, науко-, трудомісткість та ін.).

2. 2.Сфери маркетингу (розміри сегментів ринку, рівень продажу, структурата кількість продукції, витрати на дослідження ринку і т.д.).

3. 3.Сфери виробництва (якість виробництва, виробничі потужності та їх завантаження, рівень оновлення устаткування, ефективність виробництва і т.д.).

4. 4.Сфера фінансів (ліквідність, розміри заборгованості, прибутковість, рівень реінвестування, обсяги та напрями інвестицій і т.д.).

5. 5.Характеристика науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт (НДПКР) (дослідницький потенціал, наявність і рівень дослідницько-експериментальної бази).

6. 6.Характеристика організації та управління (технологія управління та специфіка побудови апарату управління та інформаційних систем, система контролю діяльності фірми, техніко-організаційний рівень виробництва і т. д.).

7. 7.Сфера персоналу (структура і рівень кваліфікації персоналу, система заробітної плати та рівень доходів робітників, можливість залучення та ефективного використання висококваліфікованих кадрів).

8. 8.Характеристика рівня організаційної культури (трудова дисципліна та мораль, атмосфера та клімат у колективі і т.д.).

Крім вищенаведених факторів, кожна фірма, для аналізу власного внутрішнього середовища, повинна використовувати і систему інших факторів, що відображають особливості її діяльності.