Основи санітарно-епідеміологічного нагляду в збройних силах України

Реферат з гігієни На тему:

ОСНОВИ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ ОСНОВИ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ Основи організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у Збройних Силах України Санітарно-гігієнічне та протиепідемічне забезпечення є одним з основних видів діяльності медичної служби у загальній системі медичного забезпечення особового складу військ. Воно залежить від сумісних скоординованих зусиль командування та інших служб (інженерної, хімічної, медичної, продовольчої, речової, ветеринар­ної тощо) і досягається комплексом заходів, проведення яких забез­печує підтримання санітарного благополуччя військ, збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців, підвищення їх боєздат­ності, попередження виникнення І розповсюдження серед особово­го складу інфекційних та інших захворювань, а також якнайшвид­шу ліквідацію при появі їх у військах.

Під санітарним благополуччям розуміють створення оптималь­них умов для життєдіяльності військ, які забезпечують відсутність або зниження до допустимих меж шкідливого впливу факторів, що зумовлені навчально-бойовою діяльністю та побутом особового складу формувань, а також іншими чинниками довкілля, завдяки чому підтримується низький рівень загальної захворюваності, у тому числі й інфекційної.

Для здійснення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення військ створено Державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства оборони (МО) України.

Структура державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України Начальник Головного вІйськово-медичного управління МО України — начальник медичної служби ЗС України Начальник санітарно-епідеміологічного управління МО України головний, державний санітарний лікар МО України Санітарно-епідеміологічне управління МО України Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду ЗС України Регіональні санітарно-епідеміологічні загони Територіальні санітарно-епідеміологічні загони Гарнізонні санітарно-епідеміологічні лабораторії.

На чолі її стоїть начальник санітарно-епідеміологічного управ­ління Міністерства оборони України — головний державний сані­тарний лікар МО, який підпорядковується начальнику Головного військово-медичного управління МО України — начальнику медич­ної служби Збройних Сил України.

Начальнику санітарно-епідеміологічного управління МО Ук­раїни підпорядковуються санітарно-епідеміологІчне управління МО України та структурні підрозділи державної санітарно-епідеміоло­гічної служби МО України: Центр державного санітарно-епідеміо­логічного нагляду Збройних Сил України, регіональні та територі­альні санітарно-епідеміологічні загони. Вищеназваним закладам підпо­рядковані гарнізонні санітарно-епідеміологічні лабораторії. На їх оснащенні є медичні польові та медичні військові лабораторії, дезінфекційно-душові установки та інша техніка і майно.

Фахівці цих закладів планують, організовують і контролюють якість проведення необхідних санітарно-гігієгічних та протиепіде­мічних заходів у військах. Організовують їх виконання у військових формуваннях командування служби життєзабезпечення та медич­на служба.

Проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідеміч­них заходів повною мірою залежить від умов розміщення та бойової діяльності військ, кліматичних, санітарно-гігієнічних та епідеміч­них умов, рівня загальної культури і санітарної освіченості особово­го складу та ряду інших факторів.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Беляков В. Д., Жук Е. Г. Воєнная гигиена й зпидемиология. — М.: Меди­цина, 1988. — 320 с.

2. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого госпо­дарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України 23.12.1996р. № 383.

3. Габович Р. Д., Познанский С. С., Шахбазян Г. Х. Гигиена. — К.: Вища школа, 1983. — 320с.

4. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г. Н. Сердкжовской. — М.: Медицина, 1989. — 320с.

5. Гігієна харчування з основами нутриціології / В.І.Ципріян та ін. Навч. посібник — К: Здоров’я, 1999. — 568 с.

6. Голяченко О. М., Сердюк А. М., Приходський О. О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я. — Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997. — 328 с.

7. Даценко І.І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екологіїНавчальний посібник. — К.: Здоров’я, 1999. — 694 с.

8. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1. Дацен­ко. — Львів: Світ, 2001. — 471 с.

9. Катернога М. Т. Українська криниця. — К.: Техніка, 1996. — П2 с.

10. Никберг Й. Й. Гигиена больниц. — К.: Здоров’я, 1993. — 260 с.

11. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населен­ня // Закон України № 4004-ХІІ від 24.02.94.