Міжнародний ринок робочої сили

Реферат на тему:

Міжнародний ринок робочої сили

Функціонування міжнародного ринку робочої сили нерозривно пов’язане з міграцією населення, тому вивчення цього ринку розпочнемо саме з неї.

Міграція (від лат. migratio — переселення) означає переміщення у часі і просторі населення, тварин, капіталу тощо.

Міграція населення — це переміщення людей усередині країни або з однієї країни до іншої, пов’язане зі зміною їх місця проживання. Міграція робочої сили — складова міграції населення.

Міжнародне переміщення населення складається з еміграційних та імміграційних потоків. Еміграція — виїзд громадян зі своєї країни в іншу на постійне або тривале проживання, імміграція — в'їзд чужоземців у країну перебування на тривале або постійне проживання. Обсягом чистої міграції є різниця між еміграцією та імміграцією. Сума цих потоків становить обсяг валової міграції.

Рееміграція означає повернення емігрантів до своєї країни.

Існують такі форми міжнародної, або зовнішньої, міграції:

• трудова;

• сімейна;

• рекреаційна;

• туристична та інші.

Міжнародний ринок праці існує саме у формі трудової міграції, за відсутності якої не було б і міжнародного ринку робочої сили. У ролі товару на цьому ринку виступає робоча сила, яка переміщується через міждержавні кордони. До такого переселення спонукають різні чинники, але загалом цей процес можна описати українським прислів'ям: «Риба шукає де глибше, а людина — де краще» .

В «Oxford Paperback Encyclopedia» (1998 р., с. 783) наведено таке тлумачення праці: «Фактор виробництва, який допомагає виготовляти товари і послуги завдяки застосуванню фізичних та інтелектуальних зусиль людини. Іншими основними факторами є капітал і земля. У ширшому значенні праця є роботою як оплачуваною, так і неоплачуваною. Праця має багато різних типів застосування як фізичних (manual), так і нефізичних (non-manual), з різними рівнями майстерності (skill), продуктивності (productivity) і витрат (cost) у різних секторах промисловості. Поділ праці є основою створення сучасної економіки, особливо процесу індустріалізації» .

Складові робочої сили такі:

Працездатне населення — це особи працездатного віку, які можуть працювати відповідно до своїх фізичних та інтелектуальних здібностей.

Непрацездатне населення, до якого належать особи, що повністю або частково втратили працездатність.

Економічно активне населення — особи, які беруть участь у виробництві товарів і послуг.

Економічно неактивне населення — особи, які незалежно від віку не зараховуються до категорії економічно активного населення, зокрема такі групи:

• домогосподарки;

• учні та студенти стаціонарних форм навчання;

• пенсіонери за віком та інвалідністю;

• рантьє (особи, які живуть на відсотки від наданого в кредит капіталу або за рахунок доходів від цінних паперів);

• особи, які одержують матеріальну допомогу від громадських організацій або приватних осіб;

• особи, які виконують безоплатні суспільні роботи;

• особи, які добровільно і безоплатно надають послуги;

• особи працездатного віку, які потенційно можуть працювати, але не шукають роботу з огляду на об'єктивні або суб'єктивні чинники. Зайняті - особи, які мають роботу і працюють протягом встановленої кількості часу.

Частково зайняті - особи, які не повністю зайняті внаслідок вимушеного скорочення робочого часу.

Безробітні - особи, які на певну дату не мають роботи, але готові до неї негайно приступити.

Міграцію класифікують за різними ознаками.

За територіальною поширеністю робочої сили вирізняють такі види міграції:

• внутрішню — переміщення населення у межах однієї країни;

• зовнішню — переміщення населення за межі своїх країн;

• інтеграційну — переміщення населення у межах країн, що належать до міжнародних інтеграційних угруповань.

За часом здійснення міжнародної міграції робочої сили виокремлюють такі її види:

• остаточну — виїзд населення до інших країн на постійне проживання;

• тимчасову — виїзд населення до інших країн на певний період часу з подальшим поверненням до країни еміграції;

• сезонну — виїзд працівників до інших країн на визначений термін протягом певного періоду року, наприклад, для виконання сільськогосподарських робіт;

• маятникову — постійне проживання працівників у певній країні та постійне або тимчасове працевлаштування в іншій. Цей вид міграції поширений у прикордонних районах ряду країн світу. Міжнародна міграція робочої сили за організаційними засадами поділяється на такі види:

• добровільну — переміщення населення за власним бажанням;

• організовану — переміщення населення внаслідок запровадження в окремій країні та світовій спільноті певних механізмів (наприклад, організований набір працівників у межах країни або програми міжнародної міграції робочої сили);

• самодіяльну — нелегальне переміщення робочої сили за межі своєї країни;

• примусову — виселення громадян зі своєї країни згідно з рішеннями судових, адміністративних та інших органів.

У міжнародній міграції робочої сили беруть участь такі категорії працездатного населення:

• робітники;

• фахівці (експерти);

• представники творчих професій.

За якісним складом вирізняють:

• міграцію робочої сили низької кваліфікації;

• міграцію робочої сили високої кваліфікації;

• міграцію вчених та інших представників інтелектуальної еліти. Згідно з класифікацією ООН постійними працівниками-мігрантами вважаються особи, які прибувають до країни в'їзду з метою пошуку оплачуваної роботи протягом терміну, що не перевищує одного року.

Транзитною професійною міграцією є міграція робочої сили, передусім управлінців і висококваліфікованих робітників, яка супроводжує прямі інвестиції в економіку зарубіжних країн, тобто відбувається за принципом: «Куди гроші - туди й працівники» .

Наведемо статистичні дані про обсяг імміграції загалом, а також в окремих регіонах (табл. 4).

Список використаної та рекомендованої літератури.

1. 1.Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.

2. 2.Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999.

3. 3.Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996.

4. 4.Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. — - К.: Основи, 2000.

5. 5.Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ, 1999.

6. 6.Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001.

7. 7.Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). — М.: Финансы и статистика, 1998.

8. 8.Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000.

9. 9.Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001.

10. 10.Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. — - К.: МАУП, 2002.

11. 11.Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002.

12. 12.Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997.

13. 13.Економічний словник-довідник. — К.: Femina, 1995.

14. 14.Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. — М.: Междунар. отношения, 2000.

15. 15.Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних вчень. — К., 1999.

16. 16.Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002.

17. 17.Международные экономические отношения / Под ред. В. Рыбал-кина. — М., 1997.