Майстерність навчальної діяльності вчителя
Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В. О. Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки — від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В. О. Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху… Читати ще >
Майстерність навчальної діяльності вчителя (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Майстерність навчальної діяльності вчителя.
План.
1. Протиріччя сучасного процесу навчання.
2. Урок як діалог учителя з учнями.
3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії.
4. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів.
5. Досвід вчителів — майстрів в організації діалогу з учнями на уроці.
1.Короткий зміст.
Протиріччя сучасного процесу навчання:
Зростання науково-технічної інформації за останні роки змінюються кожні 5 років. Відбувається збільшення вимог до якості навчання. Зростає кількості тих, хто навчається (за статистикою — кожний другий). Людині ХХ1 століття потрібне постійне самовдосконалення, перепід-готовка й універсальні кваліфікації. Збільшується час навчання, одер-жання освіти і професії. Загострюються протиріччя між можливостями та інтересами особистості (фізичними, психічними, матеріальними, соціальними) та потребами й вимогами суспільного розвитку. Звідси — необхідність постійного вдосконалення навчально-виховного процесу в інтересах кожної людини і розвитку нової державності України.
2. Урок як діалог вчителя з учнем.
Шкільні уроки мають бути уроками «духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості» (В.Сухомлинський).
Діалог — форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. Учні - активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уроку-діалогу [1.271−273].
Характеристики уроку-діалогу:
а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчанняособисте включення вчителя й учнів у розв’язанні дидактичних завдань уроку;
b) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і.
учнямивідчуття учнями своєї психологічної захищеностідоброзичлива, творча атмосфера уроку;
c) високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання;
d) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністюзбільшення самодіяльності учнів;
e) творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільному визнанні. [1.274].
3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії:
Головні технологічні елементи організації навчання на уроці: 1) мета уроку, її спрямування- 2) завдання і професійна позиція педагога- 3) механізм педагогічної співпраці у навчанні- 4) характер пізнавальної діяльності і позиція учнів у навчанні- 5) оцінка навчання.
Порівняльна таблиця моделей «урок — діалог» і «урок-монолог» [1.277;
278].
№ п/п. | Елементи технології уроку уурурокупобудови уроку. | Модель «урок-діалог» . | Модель «урок-монолог» . | |||||||||
1. | Мета уроку, її спрямування. | Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене збагачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до особистісного розвитку учнів, врахування їх індивідуальних інтересів і проблем. Формування ставлення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів. | Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань, перевірка їх засвоєння відповідно програми. Кінцева. мета — оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення предмета як засіб підвищення освіти учнів. | |||||||||
2. | Завдання, професійна позиція. | Знайомство з учнями і встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб розвитку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистіснодеструктивних цілей. Зосередженість на учнях, зацікавленість в їх зростанні. | Викладання навчальної інформації без активної самостійної діяльності учнів, перевірка знаньконтроль за обов’язками і правилами поведінки. Домінування функціонально-рольової позиції, перевага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних завданнях уроку. | |||||||||
Головний механізм педагогіч-ного керів-ництва нав-чанням. | Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, на їх інтереси, досвід, потреби. Рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі поведінки, стану, характеру цієї діяльності. | Прямий вплив на учнів з частковим урахування їх потреб, інтересів. Керування пізнавальною діяльністю засобами примусу, дисциплінарного впливу, вимоги до учнів підкоренні вимогам вчителя. Приховане програмування думок і знань учня. | ||||||||||
Характер пізнаваль-ної діяль-ності і позиція учня. | Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціативність, творчість. Учень — рівноправний суб'єкт навчання, відповідальність за його результати. Суб'єктний характер пізнавальної діяльності. Учень проявляє своє ставлення до знань, використання їх на прак-тиці. Співпраця з учителем. | Перевага репродуктивної діяльності, несвідоме засвоєння знань, брак ініціативи, творчості, власної думки, безпосереднє керівництво вчителя. Учень — об'єкт діяльності вчителя. Неактивне сприймання навчальної інформації. Учень — пасивний споглядач або виконавець. | ||||||||||
Оцінка навчання. | Вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки — не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, самооцінки, самонавчання і розвитку. | Оцінюються лише точні знання і смисли у жорсткій логічній схемі бінарних позицій «знає - не знає» ,. " вміє - не вміє", «вихований — невихований». Оцінка — формальний показник результату навчання, не враховує рівня розвитку учнів, не орієнтує в навчанні. Оцінка — форма персоналізації учня для вчителя, підміна оцінкою особистості учня. | ||||||||||
Показники ефективності уроку-діалогу:
1. Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок — час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.
2. Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедливість, бажання працювати разом.
3. Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .
4. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класівчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.
Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В. О. Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки — від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В. О. Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.
4. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів:
Формування мотивів діяльності через: використання актуального нового матеріалуунаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змаганьзв’язок матеріалу з життям, досвідом учнівпостановку проблемних питань, завдань.
2) Формування системи знань, вмінь, навичок завдяки: виділенню головного в матеріаліприйомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, протиставлення) — інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,.
3) Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандартними або «зайвими» даними, «помилками» вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи.
4) Індивідуалізація, диференціація навчання: самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні приклади, доповіді, виступинадання учням індивідуальних завдань з декількома розв’язками, підвищеної трудності тощозастосування диференційованих завданьпоєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.
Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проблемне навчання — такий спосіб навчання, в якому активізується пізнавальна діяльність учнів шляхом створення проблемної ситуації (ПС) на основі розв’язку проблемних завдань (ПЗ). Наслідками створення проблемної ситуації є інтерес учнів до нової пізнавальної проблеми, яку поступово розбивають на окремі проблеми. На всіх етапах проблемного навчання учні приймають активну участь у процесі пізнання.
Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії: недостатнє моделювання вчителем роботипогане самопочуття вчителяневміння впровадити задумане в реальну дію на уроціперевантаження учнів інформацієювідсутність чіткої системи роботи, композиції урокунепродумане опитуваннянеприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізичними, психологічними причинаминетерпіння, роздратованість вчителянепідготовленість урокувідсутність комунікативних навичокнелюбов вчителя до даного матеріалунеприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на учняхвідсутність взаємодії, взаєморозуміння. [4.120].
5. Досвід вчителів — майстрів в організації діалогу з учнями на уроці.
Досвід гуманізації навчання:
Ш.Амонашвілі, С. Лисенкової, В. Сухомлинського в початковій школі. Система роботи донецького вчителя В. Шаталова з організації навчання кожного учня на високому рівні пізнавальної активності, самостійності, якості навчання і виховання. Система В. Шаталова охоплює більше 200 параметрів активізації пізнавальної діяльності учнів (випередження теоретичних знань перед практикою, вивчення матеріалу блоками з використанням опорибільш, ніж 40 прийомів перевірки знань, вмінь, навичоквідкриті перспективи досягнення успіху в навчанні кожним учнем тощо).
Система всебічного розвитку особистості шляхом створення школи — комплексу (п'ять центрів розвитку) в досвіді О. Захаренка — директора Сахнівської середньої школи на Черкащині.
Система творчого розвитку особистості на базі творчих робіт, кімнат, творчих книжок тощо в роботі вчителя трудового навчання І.Волкова. Досвід роботи вчителів за профілем студентів.
Література.
1. Педагогічна майстерність / Під ред І.А.Зязюна.-К., 1997. — Розділ 8.
2. Основы педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна, — Москва, 1989.-Гл. 7.
3. Библер В. С. Мышление как творчество.
Введение
в логику мысленного диалога. — Москва, 1975.
4. Давыдов В. В. О понятии развивающего обучения // Педагогіка. — 1995. № 1. — С. 29−39.
5. Каган М. С. Мир общения: проблемы межсубъективных отношений. — Москва, 1989.
6. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — Москва: Просвещение, 1987. С.26−33.
7. Корнетов Г. Б. Итоги и перспективы парадигмально — педагогической интерпретации моделей образовательного процесса // Гуманітарні науки. — № 1, 2001.-С. 85 — 108.
8. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя. — Москва, 1992.-С. 26−3 9, 77−83, 91−93.
9. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. — К., 1989. С.20−39.
10. Рудницька О. Педагогіка: загальна і мистецька. -Навчальний посібник. — К., 2002. -С.53−64.
11. Фурман А. В. Проблемні ситуації в навчанні. — К., 1991. С. 81−92.
12. Яковлев Н. М., Сохор А. М. Методика и техника урока в школе. — Москва, 1985.