Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

Контрольна робота на тему:

ФОНД ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО.

СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК

БЕЗРОБІТТЯ ПЛАН.

Вступ

1. Поняття фонду загальнообов’язкового державного соцстрахування на випадок безробіття.

2. Джерела формування Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття.

3. Напрями використання Фонду

4. Список використаної літератури Вступ Фонд загальнообов’язкового державного соці­ального страхування на випадок безробіття — державний цільовий фонд. Державні цільові фонди — це форма перероз­поділу і використання фінансових ресурсів, залу­чених державою для фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові призначення. Рахунки цільових фондів Державного бюд­жету створюють у відповідності до законів.

Передача коштів з рахунка загального фонду на рахунки цільових фондів бюджету дозволяється тільки у відповідності до бюджетних призначень.

Управління коштами державних цільових фон­дів є автономним відносно бюджетів. Керівництво цих фондів самостійно визначає напрями витрачання коштів відповідно до законодавства.

Цільові фонди певною мірою доповнюють Дер­жавний бюджет, мають строго цільове призна­чення і на інші цілі не використовуються.

По суті перелічені фонди є новою складовою частиною фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

1. Поняття фонду загальнообов’язкового державного соцстрахування на випадок безробіття Фонд загальнообов’язкового державного соці­ального страхування на випадок безробіття ство­рений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів для надання соціальних послуг.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Діяльність фонду регулюється:

Основами законодавства України про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР);

Законом України «Про зайнятість населення 803−12»;

Законом України «Про загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безро­біття» (від 2.03.2000 р. № 1533-ІП);

Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування» (від 11.01.2001 № 2213-ІП).

Загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування на випадок безробіття — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріаль­не забезпечення на випадок безробіття з не­залежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного со­ціального страхування України на випадок без­робіття.

Страхуванню на випадок безробіття підляга­ють особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, хто про­ходить альтернативну (невійськову) службу, пра­цює неповний робочий день або неповний робо­чий тиждень та на інших підставах, передбаче­них законодавством про працю.

Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застра­хованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) вини­кає право на отримання матеріального забезпе­чення на випадок безробіття та надання соці­альних послуг.

Матеріальне забезпечення здійснюється у та­ких формах:

> допомога по безробіттю, у тому числі одно­разова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

> допомога по частковому безробіттю;

> матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення ква­ліфікації безробітного;

> матеріальна допомога по безробіттю, одно­разова матеріальна допомога безробітному та не­працездатним особам, які перебувають на його утриманні;

> допомога на поховання у разі смерті безробіт­ного або особи, яка перебуває на його утриманні.

Соціальні послуги, які здійснюються за Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування на випадок безробіття» мають такі види:

> професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

> пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових ро­бочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громад­ських робіт для безробітних;

> інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

Держава є гарантом забезпечення застрахова­них осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом загальнообов’язкового державно­го страхування України на випадок безробіття. Усі застраховані особи є членами Фонду.

Мета створення фонду — сприяння забезпе­ченню ефективної зайнятості, запобігання без­робіття, створення нових робочих місць та інше.

2. Джерела формування.

Фонду загальнообов’язкового державного

страхування на випадок безробіття Джерелами формування фонду виступають:

> асигнування з Державного бюджету, розмір яких встановлюється Верховною Радою України;

> страхові внески страхувальників-роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умо­вах і в порядку, передбачених законодавством;

> суми фінансових санкцій застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість на­селення, а також суми адміністративних штра­фів, накладених відповідно до законодавства на посадових осіб та громадян за такі порушення;

> прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резервів Фонду, на депозит­ному рахунку;

> благодійні внески громадських об'єднань, підприємств, організацій громадян, зарубіжних фірм- ~*.

> кошти служби зайнятості за надані послуги підприємницьким структурам;

> інші кошти.

Нормативи обов’язкових відрахувань до фонду визначає щороку Верховна Рада України при за­твердженні бюджету,.

3. Напрями використання Фонду

Фонд загальнообов’язкового державного соці­ального страхування на випадок безробіття ство­рюється на державному та місцевому рівнях.

На державному рівні основними напрямами використання фонду є:

> розвиток центрів підготовки, навчання та профорієнтації вивільнюваних працівників;

> проведення наукових досліджень з проб­лем рівноваги ринку праці та зайнятості насе­лення;

> надання допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;

> відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію осіб відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»;

> фінансування витрат на утримання та за­безпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом;

> створення резерву коштів Фонду;

> утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази Фонду;

> створення гуртожитків та тимчасового жит­ла для осіб без певного місця проживання;

> та інше.

На місцевому рівні основними напрямами ви­користання фонду є:

> професійна орієнтація населення, професій­не навчання вивільнюваних працівників і безро­бітних, сприяння їх працевлаштуванню;

> виплата допомоги по безробіттю, матеріаль­ної допомоги по безробіттю;

> надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю;

> виплата допомоги на поховання у разі смер­ті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

> дотація роботодавцю на створення додатко­вих робочих місць для працевлаштування безро­бітних;

> організація додаткових робочих місць у га­лузях народного господарства;

> інші витрати, пов’язані із соціальним за­хистом прав громадян держави на працю.

Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у пер­шочерговому порядку.

З метою забезпечення фінансової стабіль­ності Фонду утворюється резерв коштів Фонду, який не може перевищувати суму, необхідну для виплати допомоги по безробіттю в розра­хунку на місяць (на 2002 рік цей резерв вста­новлюється у розрахунку на 15 календарних днів згідно із законом від 17.01.2002).

Резерв коштів Фонду зберігається на спеці­альному рахунку в уповноваженому банку Укра­їни.

Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одер­жання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду проводиться у пропорційних сумах.

Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік.

Роботодавець несе відповідальність за несвоє­часність реєстрації як платник страхових внесків у виконавчій дирекції Фонду за місцем знахо­дження, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі тих, що спла­чують застраховані особи через рахунки робото­давців в обсязі донарахованих сум внесків (не­доїмки), штрафів та пені.

Штраф накладається у розмірі прихованої су­ми виплат, на які нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нара­хованої на повну суму недоїмки.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід Фонду із страхуваль­ника у безспірному порядку.

Список використаної літератури.

1. 1.Бровкова Е. Г., Прондус Й. П. Финансово-кредитная система государства.- К.: Сирин.- 1997.

2. 2.Вавилов Ю. Я. Государственньш кредит: прошлое й настоящее.- М.: ФинансьІ й статистика, 1992. С. 91.

3. 3.Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник.- К.: НІОС.- 2002. С. 608.

4. 4.Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.- К.: Вища школа, 1997. С. 383.

5. 5.Велично О. Бюджетне фінансування соціальної інфраструктури: Вища школа, 1997.

6. 6.Держава, податки, бізнес / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко: За ред. В. М. Фе­досова.- К.: Либідь, 1992. С. 328.

7. 7.Деркач М., Гордєєва Л. Бюджет і бюджетний процес в Україні: Навч. посібник.- Дніпропетровськ, Пороги, 1995. С. 256.

8. 8.Економічна теорія: Політекономія. Підручник / За ред. В. Д. Базилевича.- К.: Знання, 2001. С. 581.

9. 9.Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюд­жет і фінансова політика України: Навч. посібник. -К.: Наукова думка, 1997. С. 303.

10. 10.60. Загальна теорія фінансів. Б. М. Діденко, В. Д. Попова, В. В. Прядко.- Чернівці: Ратуша, 2000.-С. 638.

11. 11.61. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смоелиєнко Т. С. Фінансовий словник.- 2-ге видання.- Львів: Центр Європи, 1997.

12. 12.62. Концепція реформування податкової системи України / Б. Губський, В. Альошин, І. Белоусова.- К., 2000. С. 50.

13. 13.63. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник.- К.: Т-во «Знання», КОО, 1999.

14. 14.Кравченко В. І. Фінанси місцевих органів влади України.- Основи теорії і практики.- К.: НДФІ.- 1997.