Механізм аналізу ліквідності банку

ВСТУП Актуальність обраної теми полягає в тому, що на сучасному етапі дотримання ліквідності та її забезпечення є однією із важливих потреб діяльності банків, оскільки саме завдяки ній банки здатні своєчасно виконувати свої зобов’язання за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Достатній рівень ліквідності є запорукою стабільного та ефективного функціонування як окремого банку, так і банківської системи в цілому. Тому в попередженні проблемних та кризових ситуацій у банківській діяльності важливого значення набуває всебічний та детальний аналіз ліквідності банку, який є одним із найважливіших елементів системи управління ліквідністю.

Метою курсової роботи є визначення сутності ліквідності банку, дослідження механізму аналізу ліквідності банку і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення аналізу ліквідності банку.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:

— дослідити наукові підходи до визначення поняття «ліквідність банку» та дати власне визначення даного поняття;

— визначити та систематизувати фактори, що впливають на стан ліквідності банку;

— проаналізувати ліквідність банків України та фактори, що на неї впливають;

— дослідити інформаційне та організаційне забезпечення аналізу ліквідності банку;

— охарактеризувати систему управління ліквідністю банку та визначити місце аналізу в ній;

— розглянути методичне забезпечення аналізу ліквідності банку;

— розробити власний методичний підхід аналізу ліквідності банку з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх факторів;

— здійснити аналіз ліквідності окремо взятого банку із застосуванням вище вказаної методики.

Об'єктом дослідження є ліквідність банку як один з головних факторів функціонування банку. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти аналізу ліквідності банку.

У ході дослідження та написання курсової роботи були використані такі методи: метод порівняння (при дослідженні поглядів різних вчених на поняття «ліквідність банку», а також підходів до виділення факторів, що впливають на ліквідність банку); метод узагальнення (при дослідженні підходів до визначення поняття «ліквідність банку», видів ліквідності банку, методів аналізу); методи табличного та графічного зображення даних (при аналізі стану ліквідності банків України); метод аналізу (при дослідженні складових елементів системи аналізу ліквідності).

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, інструкції та положення НБУ, статті економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань налізу банківської ліквідності, монографічні роботи і підручники вітчизняних і зарубіжних вчених, статистичні дані НБУ, фінансова та статистична звітність банків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКУ

1.1 Сутність ліквідності банку Однією з ключових умов ефективного функціонування банку будь-якої країни є забезпечення належного рівня його ліквідності. Наявність достатнього рівня ліквідності банку є основою нормального функціонування економіки країни і, як наслідок, високого рівня довіри з боку населення.

Дослідженню поняття «ліквідность банку» присвячено багато наукових праць. Проблему ліквідності банку досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Д.М. Олійник [37], О. О. Оконська [36], Т.Е. Крішталь [26], М.М. Перешибкін [39], М. В. Марущак [33], Г. В. Загорій [16], О. В. Деркач [11], В. С. Стельмах [31], В.І. Міщенко [34], І.М. Парасій-Вергуненко [38], О. Деревська [10], Пітер С. Роуз [51], В. В. Коваленко, О. Г. Коренєва, Т. Т. Ковальчук, М. М. Коваль [23], Л. Висоцька [7], А.О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало [15], О. В. Молчанов [35], Н. В. Тарасенко.

У сучасній науковій літературі не має однозначного трактування категорії «ліквідність банку» (табл. А.1). Отже, серед теоретичних поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців, можна виділити три найбільш поширені точки зору.

Більшість авторів розглядають ліквідність як «здатність» банку, а саме здатність забезпечувати вчасне виконання своїх зобов’язань. Даної точки зору дотримуються Д. М. Олійник, О. Малахова, В. Рудан, О. О. Оконська, Т.Е. Крішталь, Г. В. Загорій, О. В. Деркач, В. С. Стельмах, В.І. Міщенко, І.М. Парасій-Вергуненко та інші.

Згідно з другим підходом ліквідність банку є «спроможністю» своєчасно й у повному обсязі виконувати всі свої грошові зобов’язання (О.О. Терещенко, А. В. Сомик, В.І. Міщенко, О. Деревська), а також спроможністю перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів (М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, Н. В. Тарасенко, І.О. Бланк).

Енциклопедія банківської справи України також надає наступне трактування поняття «ліквідність» — економічний термін, який означає «спроможність» підприємств, банків своєчасно виконувати свої кредитно-фінансові зобов’язання, можливість конвертувати відповідні активи в грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі для оплати своїх платіжних зобов’язань.

За третім же підходом ліквідність банку розглядається як «можливість». Так М. М. Перешибкін вважає, що «ліквідність банку» — це можливість кредитного інституту щодо виконання своїх боргових і фінансових зобов’язань перед усіма контрагентами, ступінь досяжності яких (тобто можливостей) визначається у відповідності зі статичною та динамічною оцінками ефективності використання банківських ресурсів і їхнього розміщення. У даному визначенні зроблено акцент на досяжність потенційних можливостей відносно підтримки деякого рівня ліквідності комерційного банку, які полягають в ефективному використанні банківських ресурсів, виборі напрямків їхнього розміщення. Цього ж підходу дотримуються і М. В. Марущак та О. В. Молчанов, які розглядають ліквідність як можливість вчасно задовольнити вимоги по своїх зобов’язаннях за рахунок активів.

Проаналізувавши підходи до визначення поняття «ліквідність банку», можна навести таку їх класифікацію (рис. 1.1):

Рисунок 1.1 — Підходи до поняття «ліквідність банку»

У Великому тлумачному словнику української мови «здатність» визначається як властивість за значенням здатний (який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином). «Спроможність» означає властивість за значенням спроможний (який має здатність виконувати, здійснювати, робити і таке інше що-небудь; здатність до здійснення чого-небудь. «Можливість» же тлумачиться як внутрішні сили, ресурси, здатності.

Таким чином, можна зробити висновок, що терміни «здатність», «спроможність» і «можливість» є синонімами. Ми ж, як і більшість науковців, будемо використовувати при визначенні сутності поняття «ліквідність банку» термін «здатність».

Потрібно зазначити, що сутність поняття «ліквідність банку» є різною для різних груп стейкхолдерів — зацікавлених в фінансових та інших результатах діяльності банку, а саме: центральний банк, акціонери банку, менеджери, клієнти. Таким чином, доцільно буде навести власну розробку щодо трактування поняття «ліквідність банку» (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 — Сутність поняття «ліквідність банку [власна розробка]

Розглянемо сутність поняття з точки зору центрального банку.

З точки зору НБУ ліквідність банку — це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Відповідно до Положення ЦБ РФ «Про організацію управління та контролю за ліквідністю та ризиком ліквідності» ліквідність — здатність банку забезпечити своєчасне і повне виконання своїх грошових і інших зобов’язань, що виходять із угод з використанням фінансових інструментів.

Відповідно до Інструкції № 132 Національного банка Таджикістану від 29.10.2004 ліквідність банку — це здатність банку своєчасно виконувати свої зобов’язання перед вкладниками та кредиторами.

Постанова Правління Національного банку Республіки Біларусь від 28.09.2006 № 137 «Про затвердження Інструкції про нормативи безпечного функціонування для банків та небанківських кредитно-фінансових організацій» визначає ліквідність як здатність банку, небанківської кредитно-фінансової організації забезпечувати своєчасне виконання своїх зобов’язань.

При цьому всі центральні банки встановлюють обов’язкові економічні нормативи ліквідності.

Тобто, як бачимо, для центрального банку ліквідність банку — це, в першу чергу, здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання, а також здатність дотримуватися обов’язкових економічних нормативів ліквідності.

З іншої сторони банк є комерційною організацією, діяльність якої повинна приносити прибуток її акціонерам. Тобто для акціонерів ліквідність банку — це здатність банку приносити прибуток, здатність виконувати зобов’язання по виплаті дивідендів.

Ліквідність банку для клієнтів — це здатність отримати своєчасно свої кошти, а також здатність споживати банківські продукти. Клієнти банку не повинні мати сумнівів щодо ліквідності банку, можливості в будь-який час отримати назад свої кошти.

Щодо менеджерів банку, то вони, з одного боку відчувають тиск з боку акціонерів, зацікавлених в більш високих прибутках, які можна отримати за рахунок вкладення в більш ризикові активи, з іншої сторони, вони мають дотримуватись вимог регулятора, а також задовольнити вимоги клієнтів та кредиторів, тобто дотримуватися балансу між ліквідністю та прибутковістю.

У світі виділяють різні види ліквідності банку залежно від обраних критеріїв.

Згідно з Інструкцією «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. за строками розрізняють три види ліквідності банку: миттєва, поточна та короткострокова.

Миттєва ліквідність визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов’язань банку. Щодо миттєвої ліквідності НБУ встановлює норматив Н4, який установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов’язань протягом одного операційного дня. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Поточна ліквідність визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно). Щодо миттєвої ліквідності НБУ встановлює норматив Н5, який установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов’язань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

Короткострокова ліквідність визначається як співвідношення активів до зобов’язань з кінцевим строком погашення до одного року. Щодо миттєвої ліквідності НБУ встановлює норматив Н6, який установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов’язань протягом одного року. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків.

Стосовно валюти розрізняють ліквідність в національній грошовій одиниці, в іноземній валюті, в банківській валюті.

Також прийнято розрізняти залежно від достатності надлишкову та дефіцитну ліквідність. Дефіцитна ліквідність банку відчутно обмежує його платоспроможність, спричиняє втрату довіри клієнтів та, відповідно, ускладнює можливості по залученню депозитних ресурсів і доступ до зовнішніх джерел фінансування, які необхідні для підтримки ліквідності. Наслідком цього можуть стати дефіцит фінансових ресурсів, зниження рівня прибутковості банку тощо. Надлишкова ж ліквідність є результатом неефективного банківського менеджменту і свідчить про неспроможність ефективно розпоряджатися вільними ресурсами. Така ліквідність спричиняє зниження рентабельності банківської діяльності та може призводити до збитковості банку.

Отже, з нашої точки зору поняття «ліквідність банку» слід розглядати як здатність і з чотирьох точок зору: центрального банку, акціонерів, клієнтів і менеджерів. З точки зору центрального банку — це здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання, дотримуватися обов’язкових економічних нормативів ліквідності. З точки зору акціонерів — це здатність виконувати зобов’язання по виплаті дивідендів. З точки зору клієнтів — це здатність отримати своєчасно свої кошти та споживати банківські продукти. З точки зору менеджерів — здатність дотримуватись вимог регулятора, а також задовольняти вимоги клієнтів, кредиторів поряд з вимогами акціонерів.

У світі виділяють різні види ліквідності банку залежно від обраних критеріїв: за строками — миттєва, поточна та короткострокова; стосовно валюти — в національній грошовій одиниці, в іноземній валюті, в банківській валюті; залежно від достатності - надлишкову та дефіцитну ліквідність.

1.2 Фактори, що впливають на ліквідність банку Виходячи зі специфіки банку, порівняно з іншими суб'єктами господарювання, його діяльність характеризується підвищеним рівнем ризику. Це пояснюється тим, що в кожен момент часу, на діяльність банку впливає значна кількість взаємопов'язаних факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовищ. Нехтування певною групою факторів може призвести до негативних наслідків, спочатку до зниження ліквідності банку, а потім до втрати платоспроможності і фінансової стійкості. Саме тому, під час оцінки ліквідності банку, менеджерам необхідно розглядати якнайбільшу кількість факторів, що впливають на його діяльність [49,С.148].

Дослідження факторів, які впливають на ліквідність банку здійснювали такі вітчизняні та зарубіжні науковці: А. М. Мороз, М.І. Савлук [64], Г. С. Панова [63], М. О. Долгальова [13], І.М. Парасій-Вергуненко [38], Ю.С. Серпенінова [57], О.І. Лаврушин [28], Ю. С. Ребрик та інші.

Такі автори, як А. М. Мороз, М.І. Савлук виділяють дві великі групи факторів, які впливають на дотримання банком належного рівня ліквідності: наявність у банку необхідної суми ліквідних коштів; можливість залучення ліквідних коштів шляхом їх запозичення чи продажу активів. Такий підхід базується на існуючих методах управління ліквідністю банків, але він не передбачає дослідження передумов вибору того чи іншого методу.

Однак оскільки банк є відкритою системою і в кожен момент часу його діяльність залежить від зовнішнього та внутрішнього середовища, то і фактори впливу на його ліквідність доцільно розглядати, групуючи їх на внутрішні та зовнішні.

У працях О.І. Лаврушина розглядаються зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на ліквідність банку. До внутрішніх факторів належать такі: стійка капітальна база банку, якість активів, якість депозитів, помірна залежність від зовнішніх джерел, зіставлення активів і пасивів за строками, менеджмент, першокласний імідж банку. До групи зовнішніх чинників належать такі: загальна політична та економічна ситуація в країні, розвиток ринку цінних паперів і міжбанківського ринку, організація системи рефінансування, ефективність регулюючих функцій центрального банку.

Схожа класифікація запропонована Г. С. Пановою, яка виділяє дві групи факторів, що впливають на ліквідність. Це мікроекономічні та макроекономічні чинники [57, С. 355].

Такого ж підходу дотримується М. О. Долгальова. При цьому до макроекономічних факторів, що впливають на ліквідність, належать: економічна і політична обстановка в країні, ефективність державного регулювання і контролю, розвиток і ефективність сегментів фінансового ринку, можливість залучення підтримки з боку держави. До мікроекономічних факторів належать: якість управління діяльністю банку, достатність власного капіталу банку, якість і стійкість ресурсної бази банку, ступінь залежності від зовнішніх джерел запозичення, збалансованість активів і пасивів за сумами і термінами, ризикованість, прибутковість, структура та диверсифікація активів [13,С. 29−31].

І.М. Парасій-Вергуненко також розглядає внутрішні та зовнішні фактори. При цьому особливістю є те, що до зовнішніх факторів вона відносить програмні, надзвичайні, сезонні, циклічні та довгострокові.

Програмними факторами є економічне становище країни, її економічна політика (особливо грошово-кредитна, фіскальна), розвиток ринку цінних паперів та міжбанківського ринку, організація системи рефінансування, повноваження та ефективність роботи контрольних органів.

Надзвичайними факторами вважають страйки, наслідки стихійних лих, військові конфлікти, революційні, політичні та економічні події (характерно для України 90-х років).

Сезонні зміни, як правило, пов’язані з сільськогосподарськими роботами та функціонуванням Інших сезонних галузей. У банків збільшуються вклади восени, після збирання врожаю, та підвищується попит на кредитні ресурси навесні.

Циклічні зміни зумовлені піднесенням або спаданням ділової активності товаровиробників та підприємців у економіці країни. Ці зміни найбільш характерні для періоду економічних криз, або фаз піднесення та економічного процвітання.

Довгострокові коливання можуть охоплювати кілька економічних циклів та бути результатами таких факторів, як зрушення в споживанні, заощадженні, інвестиційних процесах, кількості населення, його зайнятості, науково-технічному рівні виробництва, тощо [38, С. 355].

Ю.С. Серпенінова пропонує інший набір чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, які впливають на ліквідність банку.

Фактори зовнішнього середовища включають: загальний стан і розвиток економіки країни (рівень інфляції, дефіциту бюджету, банківська конкуренція, розвиток ринку цінних паперів та ін.), політична ситуація, соціальні чинники, особливості і структура регіонального розвитку економіки, політика центрального банку, можливість залучення коштів на міжбанківському ринку та коштів центрального банку.

До чинників внутрішнього середовища належать: фінансовий стан і розмір банківської установи, репутація банку, структура і динаміка клієнтської бази, активів банку, пасивів банку, оптимальне співвідношення активів і пасивів за строками і сумами, якість кредитного портфеля і портфеля цінних паперів.

Таким чином, проаналізувавши існуючі класифікації факторів, що впливають на ліквідність банку, доцільно буде навести власну розробку (рис. 1.3).

Рисунок 1.3 — Фактори, що впливають на ліквідність банків Аналіз існуючих класифікацій факторів, що впливають на ліквідність банків, свідчить, що найбільш прийнятним є поділ даних факторів на зовнішні та внутрішні. Дана класифікація дає змогу виокремити ті фактори, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. А також врахувати неконтрольовані фактори, що також чинять значний вплив на ліквідність банківської установи. При цьому фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на зовнішні фактори прямого впливу та непрямого впливу, а внутрішні фактори на фінансові та нефінансові.

Фактори зовнішнього середовища не можуть бути об'єктом управлінських дій, проте їх аналіз дає змогу правильно оцінити умови, в яких функціонує банк, ризики та можливості, пов’язані з зовнішнім середовищем, тому з метою стратегічного управління ліквідністю банку особливої актуальності набуває питання вивчення факторів зовнішнього впливу.

Необхідно зауважити, що одним із найбільш вагомих факторів, що впливають на ліквідність банку, є грошово-кредитна політика Центрального банку. процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовує певний інструментарій, який охоплює визначення норм обов’язкових резервів, процентну політику, рефінансування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку, підтримання курсу національної валюти, регулювання імпорту та експорту капіталу.

Ще одним зовнішнім фактором прямого впливу є банківський нагляд та регулювання. Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

а) адміністративне регулювання:

— реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

— встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

— застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

— нагляд за діяльністю банків;

— надання рекомендацій щодо діяльності банків.

б) індикативне регулювання:

— встановлення обов’язкових економічних нормативів;

— визначення норм обов’язкових резервів для банків;

— встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

— визначення процентної політики;

— рефінансування банків;

— кореспондентських відносин;

— управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

— операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

— імпорту та експорту капіталу.

Значно впливає на ліквідність банків загальний стан та розвиток економіки країни. Нестабільний і послаблений стан економіки спричиняє недовіру клієнтів та інвесторів до банківської системи, що призводить до відтоку депозитів з банків, погіршення якості кредитного портфеля і послаблення ліквідності. Нерівномірність регіонального розвитку економіки обумовлює необхідність прогнозування грошових потоків залежно від територіального розташування установ банку.

Заслуговує на особливу увагу вплив політичної ситуації на ті чи інші явища, враховуючи банківську систему і ліквідність банків зокрема. Нестабільна політична ситуація призводить до постійної зміни законодавства, вимог до банківських установ, частого перегляду податків. Такий стан речей майже унеможливлює планування банківської політики, що створює додаткові перешкоди в управлінні ліквідністю банків.

До соціальних факторів можна віднести середній рівень доходів, витрат і заощаджень населення, прожитковий мінімум, мінімальну заробітну плату, обсяги соціальних виплат населенню тощо. Соціальні фактори обумовлюють бажання і спроможність населення користуватись банківськими послугами. Наприклад, збільшення заощаджень фізичних осіб сприяє зростанню пропозиції ліквідних коштів.

Розвиток фінансового ринку. Цей фактор обумовлює характер перерозподілу тимчасово вільних грошових коштів між учасниками фінансового ринку і, зокрема, між банками. Так, високий рівень розвитку ринку дає банкам можливість швидкого залучення коштів з метою підтримки ліквідності, а стабільний стан ринку цінних паперів забезпечує можливість швидкої реалізації цінних паперів при необхідності. Цей фактор помітно впливає на ступінь ліквідності активів, оскільки необхідною умовою ліквідності активів є ринок, що склався, для їх реалізації [13,С. 29−30].

Технологічні фактори, що впливають на ліквідність банків, перш за все, визначаються рівнем розвитку інформаційної інфраструктури, яка дозволяє оперативно реагувати на відповідні зміни, а також розвитком комунікаційної мережі як між окремими банками, так і в ланці «банк-регулятор», що дає змогу налагодження зв’язків між банками-контрагентами з метою швидкого залучення розміщення коштів у процесі регулювання ліквідності [52, С. 260].

Поряд із зовнішніми факторами на ліквідність банків здійснюють вплив внутрішні чинники. Від репутації, розміру, фінансового стану, кількості клієнтів значною мірою залежать можливості банку щодо залучення депозитів, налагодження зв’язків з партнерами та інвесторами, що впливає на якість і структуру активів і пасивів [57, С. 356].

Достатність власного капіталу банку. Значна величина капітальної бази банку позитивно позначається на рівні його ліквідності, оскільки власний капітал виконує роль амортизатора у випадку виникнення непередбачуваних обставин, що можуть спричинити вилучення ресурсів, і, як наслідок, спричинити кризу ліквідності або платоспроможності. Цей показник має величезне значення для нормального функціонування банку, тому його мінімально допустима величина регулюється законодавством [13, С. 30].

Ефективність діяльності банку. Прибутковість банку позитивно впливає на ліквідність банку, а збитковість призводить до зменшення ліквідності банку. Прибутковість же активів чинить різноспрямовану дію на ліквідність. З одного боку, чим більше частка активів, що працюють у балансі банку і чим вище їх ефективність, прибутковість, тим стійкіше фінансовий стан банку. З іншого боку, зростання прибутковості майже завжди пов’язане зі збільшенням ризику, у зв’язку з чим підвищуються вимоги до ліквідності [52, С. 260].

Структура і динаміка активів іі пасивів. У процесі управління ліквідністю особливу увагу слід приділяти структурі активів. Диверсифікація активів, тобто розміщення їх за різними напрямками, справляє позитивну дію на рівень ліквідності, оскільки в цьому випадку сукупний ризик активів знижується. Проте не можна допускати і зайвої диверсифікації - це може призвести до некерованості портфелем активів, зростання витрат, пов’язаних з управлінням ним, зменшення ліквідності, і, як наслідок, до збитків. Ресурсна ж база є визначальним фактором для обсягу і ступеня розвитку активних операцій банку, а отже, її стабільність чинить вплив на фінансову стійкість і ліквідність банку [13, С. 31]. Пасиви повинні бути диверсифікованими, оскільки, у випадку значної концентрації надходжень ресурсів від окремим кредиторів чи вкладників імовірність отримання значних збитків через відтік даних коштів є високою. Персоналу банку необхідно здійснювати постійний контроль за цими показниками, проводити структурний аналіз пасивів з метою підтримки оптимальних значень для ресурсів, залучених на строковій основі.

Збалансованість активів і пасивів за сумами і термінами. Цей фактор має основоположне значення в процесі підтримки ліквідності банку зокрема і його фінансовій стійкості в цілому. Така збалансованість майже унеможливлює виникнення кризи ліквідності і платоспроможності у банку, оскільки зобов’язання банку будуть забезпечені наявними ресурсами, а узгодженість активів і пасивів у термінах забезпечить своєчасне виконання зобов’язань без збиткової реалізації активів. Чим вище ця узгодженість, тим збалансованіша політика, що проводилася банком, вище його ліквідність, стійкіше фінансовий стан [13, С. 30].

Якість управління діяльністю банку. Професіоналізм і рівень кваліфікації керівників і працівників банку істотно впливає на стан ліквідності комерційного банку. Керівництво банку обґрунтовує переважний рівень ліквідності і забезпечує ухвалення рішень, що стосуються управління ліквідністю. Значну дію на якість функціонування банку справляє також і кваліфікація персоналу банку. Цей фактор є ключовим у забезпеченні ліквідності банку.

Структура і динаміка клієнтської бази. Диверсифікована клієнтська база з незначною часткою ризикових клієнтів позитивно впливає на рівень ліквідності банку. Впливу сезонних чинників на ліквідність можна уникнути через галузеву та портфельну диверсифікацію клієнтської бази.

Репутація банку. Гарна репутація банку, наявність у нього високих показників інвестиційної привабливості незалежних аудиторів, високі показники кредитного рейтингу справляють позитивний вплив на ліквідність банку.

Отже, аналіз існуючих класифікацій факторів, що впливають на ліквідність банків, свідчить, що найбільш прийнятним є їх поділ даних факторів на зовнішні та внутрішні. Дана класифікація дає змогу виокремити ті фактори, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. А також врахувати неконтрольовані фактори, що також чинять значний вплив на ліквідність банківської установи. При цьому фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на зовнішні фактори прямого впливу та непрямого впливу, а внутрішні фактори на фінансові та нефінансові.

1.3 Аналіз ліквідності банків України та визначення факторів, що на неї впливають Умови, в яких проходило становлення та продовжується розвиток банківської системи України, призвели до суттєвого зростання значення ліквідності банків. У перші роки розвитку банківської системи країни спостерігалася галопуюча інфляція. Така економічна ситуація багато в чому нівелювала прорахунки банків у сфері управління активами та пасивами. Значна частина українських банків у гонитві за надприбутками не приділяла достатньої уваги питанням управління ліквідністю.

Для банківських установ України, які зуміли своєчасно перебудувати свої стратегії та з мінімальними втратами вийти з системної кризи 90-х та 2009 рр., питання ефективного управління ліквідністю є на сьогодні одним з найбільш актуальних. Такі фактори, як відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуванню напрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення до банківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складні завдання. У цій ситуації питання управління ліквідністю є життєво важливим для ефективної діяльності банківської системи в цілому [14, С.325−326].

Слід підкреслити, що банківська система України, як в докризовий період, так і під час фінансової кризи і посткризовий період завжди дотримувалася нормативів ліквідності зі значним запасом (табл.1.1). При цьому Постановою Правління НБУ «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 541 від 10.09.2009 було змінено нормативні значення нормативів ліквідності.

Таблиця 1.1 — Динаміка обов’язкових економічних нормативів ліквідності для банківської системи України, %

Тобто, як бачимо з даної таблиці, для банківської системи України характерна надлишкова ліквідність — концентрація значних обсягів високоліквідних активів знижує прибутковість, тому апетит банків до ризику буде зростати, внаслідок чого можливе накопичення незабезпечених токсичних активів в структурі балансу.

Проаналізуємо фактори, які впливають на рівень ліквідності банків на сучасному етапі розвитку банківської системи України.

Значна частка іноземного капіталу — погіршення ситуації в материнських банках, зокрема, в Італії та Греції, частка яких у структурі статутного капіталу вітчизняних банків становить 1,76% та 3,48% відповідно, негативно вплине на ліквідність вітчизняних дочірніх банків.

Достатність власного капіталу. Для банків України характерна низька капіталізація — власний капітал, основу якого становлять статутний та інші фонди, є головним захисним джерелом поглинання ризику активів та гарантування коштів клієнтів. До того ж відбулось значне посилення регуляторних вимог до розміру капіталу банків — станом на 01.01.2012 в Україні налічувалося 54 банки з обсягом статутного капіталу менше 120 млн. грн. (табл.1.2), тому якщо ці банки у найближчий строк не залучать додатковий капітал, вони не зможуть проводити операції залучення коштів із депозитних джерел, що ускладнює процес управління ліквідністю.

Проте варто зазначити, що за 2010;2011 роки частка власного капіталу в загальних пасивах зросла з 12,63% у 2010 році до 12,83% у 2011 році. При цьому розмір власного капіталу збільшився майже на 13%.

Таблиця 1.2 — Виконання банками України вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу з 01.01.2011 по 01.01.2012

Наступним фактором, який негативно впливає на ліквідність банків України, є низька ефективність діяльності - збитковість банків у період кризи була зумовлена необхідністю формування значних обсягів резервів під заборгованість за кредитами, якість яких значно погіршилася (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 — Результати діяльності банків України Тепер проаналізуємо активи і пасиви банків з точки зору їх впливу на ліквідність. Варто зазначити, що на фоні постійного зростання активів банків ми можемо спостерігати, що структура активів банків України є недиверсифікованою з точки зору впливу на ліквідність, значно завищеним є розмір кредитного портфеля комерційних банків України, який є найбільш ризикованим видом активів (табл.1.3).

При цьому високою є частка проблемних кредитів в загальному обсязі наданих кредитів, що також негативно впливає на ліквідність банків, оскільки чим більшою є частка проблемних кредитів в активах банку, тим більшими є відрахування до резервів. Відповідно це зменшує наявні ліквідні кошти банку, погіршуючи його ліквідність. Варто зазначити, що протягом 2011 року поліпшилася робота з проблемними кредитами. Прострочена заборгованість за наданими кредитами зменшилась на 6,6% - до 79,3 млрд. грн., що становило 9,6% від кредитних операцій.

Таблиця 1.3 — Частка простроченої заборгованості в сукупному обсязі наданих кредитів з 01.01.2010 по 01.01.2012

Достатньо стабільною є ресурсна база банків. Строкові кошти клієнтів на 01.01.2012 становлять 34,68%, при цьому їх частка зросла майже на 8%, що позитивно впливає на стабільність.

Рисунок 1.5 — Структура коштів клієнтів за строками з 01.01.2010 по 01.01.2012 рр.

Однак спостерігається невідповідність між строками та сумами залучених і розміщених коштів. Значну частку кредитного портфеля банків складають довгострокові кредити, тоді як переважна частина залучених коштів є короткостроковими. Така ситуація може спричинити серйозні проблеми під час загострення фінансової кризи. Різке зростання неплатежів за кредитами, зменшення обсягів залучення депозитів, скорочення залишків коштів на поточних рахунках юридичних і фізичних осіб, дострокове вилучення депозитів — все це може викликати кризу ліквідності як окремого банку, так і банківської системи в цілому;

Щодо середньомісячних залишків коштів на коррахунках банків, то упродовж першого півріччя 2011 року вони коливалися у межах від 17,1 млрд. грн. до 22,1 млрд. грн., протягом липня-листопада — від 14,3 млрд. грн. до 16,1 млрд. грн., у грудні становили 21,6 млрд. грн. При цьому середньомісячні залишки коштів на коррахунках банків з початку поточного року за станом на 01.07.2012 зменшилися на 15,9% - до 18,5 млрд. грн.

Ще одним фактором, який також впливає на ліквідність банків України є репутація банків. Банкам України притаманний середній рівень ризику репутації. Серед факторів, які обмежують стійкість українських банків до ризику репутації, можна виділити високу імовірність зміни операційного середовища, збереження можливості введення тимчасових адміністрацій, а також висока чутливість банків до недостовірної інформації.

На думку респондентів, найпривабливішими для співпраці є банки з найкращою репутацією (ПАТ КБ Приватбанк, АТ Райффайзен Банк Аваль). Загальним правилом є те, що оцінка репутації банку пов’язана з рівнем знання банку: репутацію відоміших банків оцінюють вище, ніж менш відомих, тому підвищення рівня знання банку є одним із способів поліпшення репутації банку. Найбільш важливими факторами, які впливають на наміри респондентів користуватися послугами банків, є «розташування» і «клієнтоорієнтований банк».

Отже, потрібно зазначити, що до внутрішніх факторів, які негативно впливають на ліквідність банків належать низька капіталізація, низька ефективність діяльності, низька диверсифікованість активів, висока частка проблемних кредитів, невідповідність між строками і сумами залучених і розміщених коштів, невисокий рівень репутації банків.

Проте необхідно зазначити, що у 2011 році діяльність банків України характеризувалася стабільним припливом коштів до банківської системи, зростанням ринку банківського кредитування, поліпшенням якості кредитного портфеля та скороченням простроченої заборгованості за кредитами, зростанням стабільності ресурсної бази, нарощуванням капіталу банків, зниженням порівняно з попереднім роком рівня збитків та зменшенням кількості збиткових банків.

Основними факторами зовнішнього середовища, які впливають на ліквідність банків України є: економічні чинники, політична ситуація, соціальні, технологічні чинники, розвиток фінансового ринку, політика НБУ та можливість залучення коштів від центрального банку.

До економічних факторів належать вплив економічної ситуації у світі (друга хвиля кризи; погіршення стану банків Єврозони, які є донорами для окремих вітчизняних банків) та в Україні (збільшення ВВП; інфляція; дефіцит державного бюджету (табл.1.4); погіршення кредитного рейтингу держави; проблеми, пов’язані з отриманням кредитів МВФ).

Таблиця 1.4

Основні макроекономічні показники України за 2009; 2011 рр.

Вплив політичних факторів на ліквідність банків в Україні є актуальним унаслідок нестабільності політичної ситуації, зумовленої неузгодженою діяльністю політичних сил, проведенням передвиборчої кампанії. Останнім часом ситуація у цій сфері погіршилася з причини арешту політичного лідера Ю. В. Тимошенко, що негативно позначилося на міжнародному іміджі України та може призвести до зменшення обсягів інвестиційних потоків.

До соціальних факторів можна віднести:

— низький рівень економічної грамотності населення;

— недовіра до банків;

— низький рівень захисту прав споживачів фінансових послуг;

— низька мобільність населення.

Технологічні фактори, що впливають на ліквідність банків, перш за все, визначаються рівнем розвитку інформаційної інфраструктури, яка дозволяє оперативно реагувати на відповідні зміни, а також розвитком комунікаційної мережі як між окремими банками, так і в ланці «банк-регулятор», що дає змогу налагодження зв’язків між банками-контрагентами з метою швидкого залучення/розміщення коштів у процесі регулювання ліквідності.

Так за даними Всесвітнього економічного форуму 2011р. рейтинг України по «Технологічній готовності» збільшився на 3 пункти, відповідно Україна зайняла 83 місце.

Таблиця 1.5 — Рейтинг України по «Технологічній готовності» у 2010;2011рр.

Рейтинг України за групою показників «розвиненості фінансового ринку» (табл.1.6) збільшився на 13 пунктів (119 місце за результатами 2011 року).

Таблиця 1.6 — Рейтинг України за розвиненістю фінансового ринку у 2010;2011рр.

Значний вплив на ліквідність банків України здійснювала політика Національного банку України.

— посилення регуляторних вимог до розміру капіталу банків. У червні 2011 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» № 3024VI від 15.02.2011 р.

Як зазначає регулятор, норми цього Закону спрямовані на створення надійного правового підґрунтя для функціонування в Україні стабільної банківської системи, серед пріоритетних завдань якої - врахування інтересів клієнтів та забезпечення довіри з їхнього боку.

Основні зміни, які впроваджує Закон стосуються підвищення рівня мінімального розміру статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність з 75 млн. грн. до 120 млн. грн. Діючі банки зобов’язано привести розмір статутного капіталу у відповідність до вимог Закону протягом п’яти років.

— підвищення резервних вимог. Національний банк України посилив норми резервування за короткостроковими депозитами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті, піднявши ставку резервування з 6% до 7,5%. Відповідні зміни закріплені постановою НБУ № 407 «Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку» від 15 листопада 2011 року;

— з 30.11.2011 року зменшено розмір коштів обов’язкових резервів, що мають зберігатися банками на окремому рахунку в НБУ, зі 100% до 70% від суми обов’язкових резервів, які сформовані за попередній звітний період резервування. Це сприяло розширенню можливостей банків з управління власною ліквідністю.

Ще одним важливим фактором зовнішнього середовища є рефінансування центральним банком банків України (табл.1.7).

Таблиця 1.7 — Операції з рефінансування банків у 2009;2011 рр., млн.грн.

Упродовж 2010 року Національний банк України забезпечував підтримання ліквідності банків шляхом надання банкам кредитів овернайт через постійно діючу лінію рефінансування, кредитів рефінансування строком до 14 та 90 днів, стабілізаційних кредитів, операцій прямого репо, а також інших короткота довгострокових кредитів.

Протягом же 2011 року Національний банк здійснював підтримку короткострокової (миттєвої) ліквідності банків у національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування (кредити овернайт), рефінансування банків строком до 14 днів та до 90 днів шляхом проведення процентних і кількісних тендерів і підтримання ліквідності банків шляхом проведення операцій прямого репо з державними облігаціями України та банківськими металами. У 2011 році ставки за кредитами для стабілізації роботи банків не переглядалися (2010 рік — відповідно до нормативно-нравових актів Національного банку відсоткові ставки за кредитами для стабілізації роботи банків були змінені із фіксованих на плаваючі).

З метою зменшення негативного впливу фінансово-економічної кризи на діяльність банків України, забезпечення їх стабільної роботи і стимулювання кредитування економіки України було прийнято Положення «Про рефінансування та надання Національним банком України кредитів банкам з метою стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри» (набрало чинності з 21.02.2010 р.), Положення «Про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України» (набрало чинності з 13.07.2010 р.) та Технічний порядок проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України (набрав чинності з 30.09.2010 р.), згідно з якими:

— визначено порядок надання Національним банком України банкам України стабілізаційного та стимулюючого кредиту і процедуру зміни умов кредитного договору з Національним банком України;

— визначався порядок та умови надання Національним банком України стабілізаційного кредиту і процедура зміни умов кредитного договору, укладеного з НБУ.

На основі проведеного нами аналізу стану ліквідності банків України та факторів впливу не неї варто зазначити, що протягом досліджуваного періоду банки повністю виконували нормативи ліквідності, навіть з запасом. Це свідчить про надлишок ліквідності в банківській системі України, а відповідно і про те, що банки не повністю використовують свій потенціал. Однак середньомісячні залишки коштів на коррахунках банків з початку поточного року за станом на 01.07.2012 зменшилися на 15,9% - до 18,5 млрд. грн. Також за досліджуваний період значно зросли обсяги рефінансування центральним банком банків України (більше ніж в 5 разів). В той же час значна частка іноземного капіталу в разі погіршення ситуації в материнських банках негативно вплине на ліквідність вітчизняних дочірніх банків. Для банків України характерна низька капіталізація, тому якщо ці банки у найближчий строк не залучать додатковий капітал, вони не зможуть проводити операції залучення коштів із депозитних джерел, що ускладнює процес управління ліквідністю. Варто зазначити, що на фоні постійного зростання активів банків ми можемо спостерігати, що структура активів банків України є недиверсифікованою з точки зору впливу на ліквідність, високою є частка проблемних кредитів в загальному обсязі наданих кредитів. Також спостерігається невідповідність між строками та сумами залучених і розміщених коштів. Дані фактори внутрішнього середовища мають негативний вплив на стан ліквідності банків України.

При цьому негативний вплив на стан ліквідності банків України чинять також фактори зовнішнього середовища: несприятлива економічна та політична ситуація, нестабільний розвиток фінансового ринку. При цьому НБУ проводить досить жорстку монетарну політику, а отже спостерігається дефіцит вільних коштів у банківській системі.

Висновки до розділу 1

Отже, з нашої точки зору поняття «ліквідність банку» слід розглядати як здатність і з чотирьох точок зору: центрального банку, акціонерів, клієнтів і менеджерів. З точки зору центрального банку — це здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання, дотримуватися обов’язкових економічних нормативів ліквідності. З точки зору акціонерів — це здатність виконувати зобов’язання по виплаті дивідендів. З точки зору клієнтів — це здатність отримати своєчасно свої кошти та споживати банківські продукти. З точки зору менеджерів — здатність дотримуватись вимог регулятора, а також задовольняти вимоги клієнтів, кредиторів поряд з вимогами акціонерів.

У світі виділяють різні види ліквідності банку залежно від обраних критеріїв: за строками — миттєва, поточна та короткострокова; стосовно валюти — в національній грошовій одиниці, в іноземній валюті, в банківській валюті; залежно від достатності - надлишкову та дефіцитну ліквідність.

Аналіз існуючих класифікацій факторів, що впливають на ліквідність банків, свідчить, що найбільш прийнятним є поділ даних факторів на зовнішні та внутрішні. Дана класифікація дає змогу виокремити ті фактори, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. А також врахувати неконтрольовані фактори, що також чинять значний вплив на ліквідність банківської установи. При цьому фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на зовнішні фактори прямого впливу та непрямого впливу, а внутрішні фактори на фінансові та нефінансові.

На основі проведеного нами аналізу стану ліквідності банків України та факторів впливу не неї варто зазначити, що протягом досліджуваного періоду банки повністю виконували нормативи ліквідності, навіть з запасом. Це свідчить про надлишок ліквідності в банківській системі України, а відповідно і про те, що банки не повністю використовують свій потенціал. Однак середньомісячні залишки коштів на коррахунках банків з початку поточного року за станом на 01.07.2012 зменшилися на 15,9% - до 18,5 млрд. грн. Також за досліджуваний період значно зросли обсяги рефінансування центральним банком банків України (більше ніж в 5 разів). В той же час значна частка іноземного капіталу в разі погіршення ситуації в материнських банках негативно вплине на ліквідність вітчизняних дочірніх банків. Для банків України характерна низька капіталізація, тому якщо ці банки у найближчий строк не залучать додатковий капітал, вони не зможуть проводити операції залучення коштів із депозитних джерел, що ускладнює процес управління ліквідністю. Варто зазначити, що на фоні постійного зростання активів банків ми можемо спостерігати, що структура активів банків України є недиверсифікованою з точки зору впливу на ліквідність, високою є частка проблемних кредитів в загальному обсязі наданих кредитів. Також спостерігається невідповідність між строками та сумами залучених і розміщених коштів. Дані фактори внутрішнього середовища мають негативний вплив на стан ліквідності банків України.

При цьому негативний вплив на стан ліквідності банків України чинять також фактори зовнішнього середовища: несприятлива економічна та політична ситуація, нестабільний розвиток фінансового ринку. При цьому НБУ проводить досить жорстку монетарну політику, а отже спостерігається дефіцит вільних коштів у банківській системі.

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ

2.1 Організаційне та інформаційне забезпечення аналізу ліквідності банку Питання організаційного та інформаційного забезпечення аналізу ліквідності досліджували: Г. В. Савицька [53], Ю. С. Ребрик [49], О.А. Криклій, І.В. Сало [55], М.М. Перешибкін та інші.

Результативність аналізу ліквідності банку багато в чому залежить від правильної організації, котра має відповідати ряду вимог. Вона має будуватися на плановій основі, базуватися на найновіших методиках, забезпечувати дієвість та ефективність аналітичного процесу.

Аналітична робота входить до службових обов’язків кожного керівника, кожного менеджера, котрі приймають управлінські рішення. Тому важливим принципом її організації є чіткий розподіл обов’язків з проведення аналізу між окремими виконавцями. Раціональний розподіл обов’язків, забезпечує, з одного боку, повноту аналізу, а з другого — запобігання дублюванню однієї і тієї самої роботи різних служб, ефективніше використання службового часу спеціалістів [53, С. 68].

При розгляді організаційної структури аналізу ліквідності банку слід користуватися ієрархічним підходом, тобто виділяти стратегічний, тактичний та оперативний рівні.

Крім того, організаційна структура аналізу ліквідності повинна відповідати певним вимогам:

— функціональність — чітке формування та закріплення переліку функцій та повноважень кожного підрозділу щодо аналізу ліквідності;

— збалансування інформаційних потоків — організація своєчасного доступу до інформації, необхідної для проведення аналізу, розробка відповідних методик, положень, адекватних форм звітності;

— координованість дій — забезпечення взаємодії окремих підрозділів банку, що б сприяло раціоналізації аналізу [59, С. 89].

Дослідивши загальні функції та повноваження керівних органів банку, можемо визначити організаційне забезпечення аналізу ліквідності банку на певних рівнях (рис. Б.1).

Спостережна рада визначає загальну стратегію управління ліквідністю в банку. Спостережна рада банку відповідно до своїх функцій та загальновизнаних принципів корпоративного управління має визначати основні засади організаційної структури банку, на регулярній основі проводити оптимізацію організаційної структури банку стосовно систем ризик-менеджменту та внутрішнього контролю. Також спостережна рада банку має дбати про відсутність у банку конфлікту інтересів, який може зашкодити його надійній роботі та подальшому існуванню.