Символiзм назви п «єси Генрiха Iбсена» Ляльковий дiм`

Символiзм назви п'єси Генрiха Iбсена «Ляльковий дiм» .

Генрiх Iбсен, вiдомий норвезький драматург, створив «нову драму». У своїх п'єсах вiн прискiпливо аналiзує сучасне йому суспiльство, доводячи, що воно пiд iлюзiєю прогресу i цивiлiзацiї приховує моральнi вади. Iбсен ввiв новий жанр синтетичної п'єси. Її особливiсть полягає в тому, що в нiй поєднується трагедiя i комедiя. Це поєднання у п'єсi «Ляльковий дiм» має дивний вiдтiнок, i тому п'єса вражає її читача i глядача. Автор зумiв зобразити й подати нам у невимушенiй, майже комедiйнiй формi надзвичайно гостру проблему, через невирiшення якої зруйнувалось не одне життя. У центрi п'єcи — трагедiя сiм'ї Хельмерiв: Нори i Торвальда. Вони прожили разом вiсiм рокiв, у них троє дiтей, затишний дiм, добробут. Нора гаряче вiддана своєму чоловiку i дiтям. Чого здавалося б, ще треба для щастя цiєї сiм'ї?

Та це лише на перший погляд. Якщо ми прислухаємося до п'єси серцем, то почуємо з самого початку твору пiдкреслену автором якусь штучнiсть у цьому будинку: «Мiж грубкою i дверима столик. Скатерка з фарфоровими та iншим дрiбничками, книжкова шафа з книгами в розкiшних обкладинках». Часте використання пестливої форми змушує замислитись: не добре життя цiєї родини, а щось iнше хоче пiдкреслити автор. Нора з дитинства мрiяла про iдеальну сiм’ю, для якої вона могла б створювати затишок. Цi мрiї нагадують дитячi iгри з ляльками — там все таке ж охайне i затишне. Такою лялькою була сама Нора, спочатку для свого батька, а потiм для чоловiка. Такими ляльками стали її дiти, з якими тепер грається сама Нора.

Її чоловiк також мрiяв про щасливу сiм’ю, але бачив її трохи пiд iншим кутом. Вiн зважав на Нору не як на окрему людину, а як невiд'ємну складову його спокiйного сiмейного життя. Для нього вона була його «лялечкою», «бiлочкою», «пташечкою», але нiчим iншим, нiчим бiльшим. Отже, у цьому домi не живуть, а лише граються в шлюб, у добробут, у кохання, i навiть у людську гiднiсть i честь. Тут нiчого немає справжнього. Це дiм ляльок.

Головна героїня Нора, позичивши грошi й приховавши це вiд усiх, опиняється у безоднi самотньої боротьби iз жахом та сумлiнням. Але все це заради кохання. Вона хотiла врятувати вiд тяжкої хвороби свого коханого чоловiка й нiкого не травмувати. Але Торвальд отримує листа вiд Крогстада й виголошує «найсправедливiшу» промову, в якiй чомусь переважає займенник «моє»: «Ти зруйнувала все моє щастя, занапастила все моє майбутнє», а коли боргове зобов’язання повертається, ми знову чуємо його солоденькi слова: «…тут я буду голубити тебе, як загнану горличку, яку врятував неушкодженою з пазурiв яструба». Але настає прозрiння. I Нора хоче скинути маскарадний костюм. Вона не може бiльше жити в цьому духовно порожньому домi, тож iде, щоб вiдшукати себе як людину: «Я гадаю, що передусiм я людина, так само як i ти, або принаймнi повинна стати людиною». Бо тiльки людина, а не iграшка має право на шлюб, виховання дiтей.

Отже, у творi «Ляльковий дiм» зображений весь наш людський дiм фальшивих цiнностей, за якими криються егоїзм, духовна порожнеча. Ось чому п'єса називається «Ляльковий дiм» .

Я вважаю, що в нашiй сучаснiй дiйсностi, сучасних сiм’ях теж є штучнi речi, якi знаходяться довкола нас, i штучнi почуття, i штучнi люди-ляльки «живуть» поблизу. Вiд цiєї думки стає моторошно. I тому, мабуть, треба щось порушувати, збуджувати, змiнювати i у мiкроклiматi наших сiмей, i в мiкроклiматi суспiльства.