Твір-роздум. 
Незабутнiй i невмирущий Володимир Iвасюк

Твiр-роздум. Незабутнiй i невмирущий Володимир Iвасюк Умирають спiвцi — пiснi залишаються. Iнколи трапляється, що iм’я автора губиться серед вiкiв, а пiсня живе — стає народною. Люди приймають те, що їм близьке, що хвилює душу i серце.

Поет i композитор Володимир Iвасюк прожив коротке життя — йому було лише тридцять рокiв, коли загинув за нез’ясованих обставин. Лiкар за професiєю (закiнчив Львiвський медичний iнститут). За покликанням — пiсняр. У досить короткий промiжок часу створив близько сорока пiсень на слова сучасних йому поетiв, видав кiлька пiсенних збiрок. Писав не лише музику, а й слова. «Я пiду в далекi гори», «Два перстенi», «Пiсня буде помiж нас» — це повнiстю його пiснi: i слова, i музика В. Iвасюка.

Про пiсню «Водограй» хочеться сказати окремо. Вона менi дуже близька, хоч i написана вже давно. Як на мiй погляд, це не просто пiсня — це художня розповiдь про чудовий край: Карпати!

Котить хвилi наш Черемош,.

А куди — не знає,.

Помiж гори в свiт широкий.

Тече, не вертає.

Хто був у Карпатах, той зрозумiє моє захоплення цим краєм. Я була у Прикарпаттi, в м. Яремчi, бачила рiчку Прут, печери Олекси Довбуша. Була бiля водограю i не могла не спiвати:

Подивись, як сiру скелю.

Б'є вода iскриста…

Саме тут, у Яремчi, знiмався телефiльм «Червона рута» — про це нам розповiли мiсцевi жителi. I як було не згадати незабутнього i невмирущого Iвасюка, його пiснi, що живуть i нинi, радують душi багатьох.

Пiсня «Червона рута» дала назву не лише телефiльмовi — з 1989 року в Українi проходить щорiчний всеукраїнський фестиваль сучасної української пiснi i музики «Червона рута». Таланти не вмирають — вони живуть в пiснях. I В. Iвасюк — серед нас.