Санітарно-освітня робота (з прикладами санітарних бюлетнів)

Реферат на тему:

Санітарно-освітня робота (з прикладами санітарних бюлетнів) Однією з найважливіших умов проведення ефективної профі­лактики захворювань, збереження та зміцнення індивідуально­го і громадського здоров’я є обізнаність населення з чинника­ми, які негативно впливають на його стан.

Санітарна освіта являє собою невід'ємну складову системи охорони здоров’я, комплекс державних, громадських і медич­них заходів, спрямованих на забезпечення такої обізнаності з метою підвищення рівня здоров’я населення.

Головними завданнями санітарної освіти є пропаганда здо­рового способу життя, профілактика шкідливих звичок, інфор­мування про сучасні уявлення щодо причин виникнення різних захворювань, системи індивідуальних та громадських заходів з їх первинної та вторинної профілактики.

Обізнаність із цих та інших питань необхідна не тільки в Інтересах охорони індивідуального здоров’я. Вона є важли­вою передумовою свідомого і відповідального ставлення всіх верств населення, керівників і працівників промислових підприємств, громадського харчування та комунального господар­ства, будівельників, науковців, педагогів тощо до еколого-гігієнічних проблем довкілля, дотримання вимог індивідуальної та громадсь­кої гігієни в усіх сферах життя і трудової діяльності людини.

Організація санітарної освіти ґрунтується на таких прин­ципах: державний характер, наявність спеціальної структури організаційно-методичного керівництва і координації діяль­ності, плановість, комплексність, масовість, диференційо­ваність, розумна оптимістичність, доступність, цілеспрямо­ваність, активна участь усіх медичних працівників.

У системі заходів санітарної освіти використовують різно­манітні методи і засоби. Основними методами санітарної освіти є усний, друкований, наочний і змішаний. Вони реалізуються шляхом використання таких форм санітарної освіти, як лекції, бесіди, поради-консультації, виступи на радіо, аудіозаписи (ус­ний метод) — публікації в друкованих засобах масової інфор­мації, науково-популярні книги, брошури, пам’ятки, бюлетені, дошки з питань і відповідей (друкований метод) — експозиційні стенди, муляжі, фотографії, малюнки, плакати (наочний ме­тод) — телебачення, відеофільми, діафільми, університети та школи здоров’я, курсові заходи для населення і хворих, вис­тавки, театралізовані вистави (змішаний метод).

У практичній діяльності середнього та молодшого медично­го працівника найвагоміше місце серед інших форм санітар­ної освіти займають групові бесіди й індивідуальні поради. За належної підготовки середні та молодші медичні працівники можуть виступати з лекціями, брати активну участь у всіх інших формах санітарної освіти.

Під час проведення лекцій, бесід та виступів важливо забез­печити такі вимоги до їх якості: актуальність теми, зацікавленість до неї аудиторії, сучасний науковий рівень, повнота охоплення основних питань і розкриття теми, особиста обізнаність з пи­тань теми, вільне володіння матеріалом, чіткий і логічно послідов­ний виклад, доступність сприйняття аудиторією, емоційність, використання прикладів з власного професійного або особис­того досвіду, наочних посібників та художньої літератури, вміння підтримувати зворотний зв’язок з аудиторією, володіння нею, готовність до відповідей на запитання.

Тематика й форми санітарно-освітньої роботи визначаються залежно від конкретних умов і змісту професійної діяльності медичного працівника, контингенту слухачів, обізнаності й володіння матеріалами теми заняття (виступу тощо). На вибір методів і засобів санітарної освіти впливає також тип ситу­ації, за якої здійснюється той чи інший санітарно-освітній захід. Розрізняють такі ознаки ситуацій, які мають значення під час вибору засобів санітарної освіти: екстремальність або неекстремальність події, однорідність або неоднорідність кон­тингенту, обізнаність (готовність, рівень) або необізнаність слухачів (учасників).

Організаційно-методичну, координаційну та оперативну роботу з гігієнічного навчання та виховання населення здійснюють обласні, міські та районні Центри здоров’я, кабінети та інспектори-методисти санітарної освіти в СЕС, територіаль­них медичних об'єднаннях, окремих лікувально-профілактич­них закладах.

Базова структура Центру здоров’я передбачає наявність таких взаємопов'язаних підрозділів: організаційного відділу, методичного відділу (кабінету), лекційного бюро, бібліотеки-читальні, фонду на­очних посібників, видавничої групи, кінолекторію, складу науково-популярної літератури, навчальних аудиторій тощо. Центр здоро­в'я виконує функції планування, організаційно-методичного та кон­сультативного керівництва діяльністю з гігієнічного навчання та виховання населення на території обслуговування, підготовки та видання (сприяння виданню) науково-популярної літератури, орга­нізації радіота телепередач, виставок, лекцій, курсових та інших заходів із санітарної освіти населення, координації та обміну досві­дом роботи лікувально-профілактичних закладів із цих питань.

До санітарно-освітньої роботи мають залучатись усі медичні працівники. У кожному лікувально-профілактичному закладі повинен бути складений план цієї роботи, перелік лекторів та відповідальних, тем лекцій, бесід, графік їх проведення тощо (за нормативами на кожного медичного працівника виділяється для цієї роботи 4 год на місяць). Оперативне керівництво, організацію та контроль за цією роботою як у лікувально-профілактичному закладі, так і на об'єктах (навчальні закла­ди, підприємства, установи, гуртожитки, клуби, ЖЕКи тощо) здійснюють інструктори-методисти лікувально-профілактич­них закладів. Ця робота має проводитися Центрами здоров’я, кабінетами та окремими інструкторами-методистами із сані­тарної освіти із залученням засобів масової інформації в тісній взаємодії з громадськими (опікунськими та ін.) радами при лікувально-профілактичних закладах, організаціями сприян­ня хворим.

Серед цих організацій важливе місце посідає Товариство Червоного Хреста, що являє собою добровільну громадську організацію, яка проводить велику роботу у сфері надання допомоги потерпілим від стихійного лиха, у навчанні населен­ня володінню практичними уміннями з надання першої ме­дичної допомоги при травмах, отруєннях, гострих станах, організації донорства, проведення масових санітарно-оздоров­чих заходів, а також патронажу над окремими хворими.

Товариство Червоного Хреста України входить до Міжна­родної організації Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Ця організація була створена Женевською Конвенцією, прийнятою 1864 р. На багатьох підприємствах та установах функціонують первинні організації Товариства Червоного Хреста, які створюють розгалужену мережу санітарних постів, санітарних уповноважених, патронажних медичних сестер, шкіл та керують їх діяльністю.

Гігієнічне навчання хворих у лікувально-профілактичних закладах є однією з найпоширеніших форм гігієнічного вихо­вання населення і переслідує три основні мети. Перша визна­чається необхідністю знання і дотримання хворим правил осо­бистої і громадської гігієни в умовах перебування в стаціонарі.

підготовки медичного персоналу як під час вступу на роботу, так і протягом періоду виконання професійних обов’язків.

Основною організаційною формою навчання тих, хто по­ступає на роботу, є вступний інструктаж (індивідуальний або груповий) із подальшою перевіркою рівня засвоєння знань та умінь на робочому місці у відділенні лікарні і підсумковою співбесідою. У вступному інструктажі треба освітити питан­ня, що торкаються основних обов’язків медичного персоналу, вимог гігієни, яких потрібно дотримуватися. Відповідальність за проведення інструктажу несуть завідувачі відділень, головні (старші) медичні сестри стаціонару і відділень.

Для гігієнічного навчання хворих у стаціонарі використовують різні форми і засоби санітарної освіти: бесіди, лекції, «години» запитань і відповідей, листівки, пам’ятки, брошури, кінофільми, інформаційно-тематичні стенди, плакати, лозунги, діапозитиви, відеомагнітофонні записи, альбоми, санітарні бюлетені тощо.

Бажано, щоб гігієнічне навчання хворих забезпечувало зна­йомство з комплексною системою популярних знань із пи­тань охорони здоров’я, а не тільки з тих, які стосуються дано­го захворювання. Тому доцільно проводити гігієнічну підго­товку хворих у спеціально створених за цикловою системою «школах здоров’я».

Проводячи роботу з гігієнічного навчання хворих, необхід­но визначити контингент, який доцільно залучити до того чи іншого виду навчання. У кожному стаціонарі і в кожному ок­ремому випадку це питання має вирішуватися з урахуванням характеру і ступеня важкості захворювання, тривалості пере­бування хворого в стаціонарі, його віку, професії, загального рівня знань, психологічних особливостей та інших чинників.

Здебільшого основний контингент хворих, які залучаються до навчання, мають складати ті, хто видужує, а також хворі, яким після основних діагностичних досліджень призначено курс лікування і загальний стан здоров’я яких не заважає брати участь у «школах здоров’я», бесідах та інших формах навчання.

Кожному хворому, який поступає на лікування, в прий­мальному відділенні дають «Пам'ятку хворого, який перебу­ває на стаціонарному лікуванні» (у разі планових надходжень за направленнями поліклініки «Пам'ятку» можна вручити і заздалегідь, у поліклініці).

Для такої «Пам'ятки» можна використати, наприклад, запро­понований нижче варіант.

ЗАГРОЗА ДЛЯ ЛЮДСТВА

На планеті лютувало немало пандемій — чума, холера, віспа, що забирали з собою тисячі жертв. На початку 80-х років XX століття з’яви­лося нове інфекційне захворювання СНІД, яке, як і ядерна загроза, еко­логічна криза, стало реальною за­грозою існування людства.

Якщо в середні віки для поши­рення чуми по Європі було потріб­но близько століття, то нині для поширення СНІДу на всі континен­ти виявилося достатнім близько 4 років.

Виникнення СНІДу тісно пов’язане з інтимною сферою життя людей. Поживне середовище для СНІДу — сексуальна, вседозволеність, наркоманія, проституція.

СНІД-єдине епідемічне захворю­вання людини з тривалим періодом від моменту зараження до виник­нення перших клінічних проявів (до 15 років і навіть більше). Це означає, що люди, які заразилися сьогодні, можуть захворіти у ХХІ столітті.

Ймовірний ступінь ризику зараження