Темпераменти

РЕФЕРАТ

на тему:

Темпераменти

Незворушний тугодум Собакевич, непередбачений життєлюб Ноздрьов… Прізвища цих літературних героїв уже належать до розряду загальних. Класики залишили нам не тільки їхні яскраві характери, але і художній опис чотирьох класичних темпераментів. Вони всім відомі: холерик-позначимо його для стислості (X), сангвінік ©, флегматик (Ф), меланхолік (М). Інши­ми словами, гоголівські Ноздрьов © і Собакевич (Ф), шекспірівські Отелло (X) і Гамлет (М). Чи, якщо завгодно, істо­ричні особистості в тій же послідовності темпераментів — Напо­леон, Кутузов, Пушкін, Гоголь.

Нагадаємо, що темпераментом (у перекладі з лат. — «суміш, узгодженість») називають уроджені особливості людини, що визначають характер її психіки, — ступінь урівноваженості, емо­ційної рухливості. Темперамент не слід плутати з характером, що являє собою поєднання найбільш стійких, істотних особли­востей особистості та який проявляється в звичках, манері по­ведінки, складі розуму, у ставленні до подій, що відбуваються.

Темперамент виявляється в поведінці людини, її ставленні до себе і світу навколо. Доброта і жорстокість, лінощі й працьо­витість, акуратність і неохайність — усе це риси характеру. У його основі лежить темперамент.

В. П. Павлов класифікував типи вищої нервової діяльності в такий спосіб:

нестримний-процеси збудження, гальмування сильні, рух­ливі, але неврівноваженіпритаманний холерикам;

жвавий-сильні, рухливі, врівноваженіпритаманний сангві­нікам;

спокійний-сильні, врівноважені, але малорухоміпритаман­ний флегматикам;

слабкий-процеси слабкі, неврівноважені, малорухоміпри­таманний меланхолікам.

Розглянемо кожен із цих типів докладніше.

Холерик. Це запальна нестримна людина. «Жартів не ро­зуміє. Усіх терпіти не може», -так характеризує її А. П. Чехов у своїх «Темпераментах». Рухлива, ініціативна, але, на відміну від упевненого в собі сангвініка, самовпевнена. Тому її ідеї, часом цікаві, недодумані до кінця. Нетерпляча, і якщо захопиться, то її важко зупинитиале в той же час, вона швидко перенасичується цією справою, тому в її роботі спостерігається циклічність. Лег­ко дратується і нескоро заспокоюється. Прямолінійна у стосун­ках з іншими.

Чекання здатне вивести її з рівноваги. Невдачі - теж, і вона або гарячково діє, або впадає в апатію. Для неї взагалі харак­терна така мінливість. То вона надто говірка — не зупинити, то слова з неї не витягнеш. Передбачити, як поведеться холерик у новій обстановці - дуже важко. Швидко переходить з радості до суму, від сміху до гніву.

Намагаючись якомога швидше одержати результат, починає випереджати події, метушитися. Не може дочитати цікавий детектив, не заглянувши в кінець, щоб довідатися, чим все скінчиться.

Рухи швидкі, рвучкі: не бере, а хапає, не кладе, а кидає. Пам’ятаєте, як Пушкін характеризував Петра І - теж, до речі, холерика — напередодні бою: «…він весь, як Божа гроза». У будь-яку хвилину готовий зірватися з місця і кудись мчатися. Схоплює інформацію на льоту, швидко запам’ятовує, навіть не встигнув­ши усвідомити.

Його ділові якості: бойовий, задерикуватий, готовий пере­бороти труднощі на шляху до мети. У критичні моменти може працювати довго і нестримно. У цей час його здатність до кон­центрації сил вища за всякі похвали.

Для цього психологічного типу характерні часті зриви. Особ­ливо гнітить його необхідність стримувати свої почуття і над­мірну активність. Невроз, неврастенія — от характерні для холе­рика хвороби. Але він може навчитися тримати себе в руках і в деяких межах діяти за типом інших сильних темпераментів — сангвініка, флегматика. Однак це протипоказано: нервові вит­рати надто великі.

Сангвінік. Сильний тип, добре володіє собою, врівноваже­ний, рухливий, легко пристосовується до умов життя, що зміню­ються. Він справляє враження людини рішучої, оптимістичної, упевненої у своїх силах. Часто пропонує якісь ідеї і домагається їхнього здійснення. У важких ситуаціях стає більш зібраним і цілеспрямованим, не втрачаючи при цьому почуття гумору. Лег­ко збуджується і заспокоюється, тому що добре вміє стримува­ти свої емоції. Мова швидка, голосна, з живими інтонаціями й мімікою. У дитинстві часто буває ватажком серед однолітків, здат­ним організовувати їх на ризиковані справи. Легко вступає в контакти і подорослішавши: він з тих, кого називають компаній­ським. Любить жарти, дотепний, життєрадісний, вразливий.

Він більше схильний до рішення тактичних задач, що, однак, не виключає і здібностей стратега: Наполеон, наприклад, був сангвініком.

Його смаки й інтереси непостійні. Він «постійний у своїй мінли­вості», стверджує Чехов. Якщо робота здається нецікавою, то сангвініку відразу ж стає нудно і його продуктивність помітно падає. Але зате він завзятий, якщо захопиться справою. Корот­ше кажучи, представника цього типу можна назвати працездат­ним, але не завжди працьовитим.

У професійному плані сангвініку найбільше відповідає робо­та, що вимагає швидкої реакції й урівноваженості. Тому, напевно, його коник-організаторська робота. Професію намагаєть­ся вибирати таку, котра зв’язана з розмаїтістю умов, вражень, вимагає широкого діапазону здібностей.

Згодом достоїнства сангвініка можуть обернутися своєю про­тилежністю. Оптимізм, життєрадісність часом перетворюються в зубоскальство і нестримний потяг до розваг. Прагнення до лідерства погрожує перейти в потребу підкоряти собі більш слаб­ких у психологічному відношенні людей.

Але в сангвініка є гарна підмога в боротьбі з власними недо­ліками — урівноваженість. Підкріплена увагою досвідченого пе­дагога, вона допоможе уникнути цих небезпек.

Флегматик. Спокійний і незворушний, його впевненість ба­зується на знаннях і розрахунку. Він терплячий, витриманий, має велике самовладання, витривалий. Нетовариський, повільний, не любить змін у своєму житті, недостатньо гнучкий, йому по­трібен час для розгойдування, для переключення на іншу діяльність.

Флегматик говорить в основному про їжу, не любить марно­слів'я. Йому не далека заповзятливість, однак пропонувати нову ідею схильний тільки після ретельного зважування всіх «за» і «проти». Ніяка невдача не здатна вивести його із себе. Для ньо­го це цілком рядові життєві неприємності. Здатний працювати рівномірно і довго навіть у несприятливих умовах. Перш ніж дія­ти, подумає про можливі перешкоди, про те, як їх перебороти.

Його ділові якості: наполегливий і завзятий трудівник. Висо­копродуктивний у роботі, що вимагає тривалого і методичного підходу і холоднокровності. Він стратег і постійно звіряє свої дії з перспективою. Врівноважений, його важко скривдити чи ви­вести із себе. Уміє чекати. Мова його спокійна, без емоцій. «Вічно серйозний, тому що ліньки сміятися…». До нової обстановки пристосовується повільно. Нерідко довго коливається, прийма­ючи рішення. Але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої допомоги.

Діапазон характеру флегматика досить широкий. Залежно від середовища і виховання з нього може вирости або великий ле­дар, або цілеспрямований борець.

Меланхолік. Це слабкий тип, і тому ми приділимо йому трохи більше уваги. Для нього характерні нерішучість, невпевненість, труднощі вибору, висока емоційна чутливість і вразливість. Він швидко виснажується і повільно відновлює сили. Схильний до побоювань із приводу і без приводу, важко вступає в контакти з незнайомими людьми. Меланхолік пасивний, тривожний. Най­менша неприємність здатна вивести його з рівноваги. Голос у нього тихий, мовлення уповільнене. Він уникає публічних вис­тупів. Воліє підкорятися правилам і авторитетам, часто схиль­ний до вселяння. Напередодні яких-небудь змін у житті хвилюєть­ся, нерідко даремно. За свідченням тих же «Темпераментів», ос­новне заняття меланхоліка-«стояти перед дзеркалом і розгля­дати свій млявий язик».

Він не боєць і воліє плисти вільно на життєвих хвилях. Якщо опиняється у складних умовах, то йому нелегко впоратися з новими задачами. Те, що змете зі шляху холерик, не помітить флегматик, обійде сангвінік, як правило, стає перешкодою для меланхоліка. Він губиться, опускає руки, і в такі моменти йому дуже потрібні співчуття і підтримка оточення. Втім, у справжньо­го меланхоліка потреба в цьому майже постійна. Але поми­ляється той, хто вважає меланхоліка ні на що не здатним. Він чудовий працівник, коли для цього створені необхідні умови, наявні точні інструкції, а його самого заохочують і підтримують. Але навіть у сприятливих умовах меланхолік буде працювати не на межі своїх можливостей.

Меланхоліка порівнюють з чутливою фотоплівкою, для якої згубне сильне світло. Цьому темпераменту протипоказані сильні чи довготривалі подразники. Але такий недолік компенсується важливою перевагою — великою чутливістю нервової системи. Слова «Коли рядок диктує почуття, він на сцену шле раба» напи­сані меланхоліком. Вірші про Прекрасну Даму-теж. Меланхолі­ками були Гоголь, Чайковський.

Але, звичайно ж, меланхоліки сильні не тільки в літературі й мистецтві. Переваги цього темпераменту виявляються, на­приклад, у професіях, що вимагають великої уваги в умовах примусового ритму діяльності, — перекладач-синхроніст, авіадиспетчер.

Схильність до тривоги теж має позитивний аспект: меланхолік запасливий і завбачливий. Тому якщо ви збираєтеся про­вести канікули чи відпустку в поході, то запросіть і його: він до­поможе звести неприємні пригоди до мінімуму.

Меланхоліку треба знати можливі небезпеки в зв’язку з влас­ним темпераментом і вміти Їх уникати.

Одна з головних — робота, що суперечить його характеру. Безумовно, навчання і виховання зіграють свою роль, і людина буде успішно виконувати справу, але ціна за невластиве йому поводження може бути занадто висока. Меланхоліка досить важко розворушити, зате потім йому погано вдається контролювати свої емоції і поведінку. Тому він більше за інших має потребу в навичках психологічного захисту від перевантажень — не тільки фізичних, але й інтелектуальних, емоційних.

Однак куди частіше в людях поєднуються риси всіх чотирьох темпераментних типів, один із яких виражений сильніше, а інші - слабкіше. Тому ми будемо говорити вже не про темпе­рамент, а про вашу темпераментну структуру, що містить у собі всі типи. Щоб її визначити, вам пропонується виразити свою згоду (високі бали) чи незгоду (низькі бали) із наведе­ними твердженнями. Система балів від 0 до 10.

1. Перед якою-небудь важливою для мене подією я починаю нервувати.

2. Я працюю нерівномірно, ривками.

3. Я швидко переключаюся з однієї справи на іншу.

4. Якщо потрібно, я можу спокійно чекати.

5. Мені потрібні співчуття і підтримка, особливо при невда­чах і труднощах.

6. З рівними я нестриманий і запальний.

7. Мені неважко зробити вибір.

8. Мені не доводиться стримувати свої емоції, це виходить само собою.

Підрахуйте значимість кожного з властивих вам типів темпе­раментів за формулами: М=1 +5.

Відповідні символи — М, С, — запишіть у порядку зменшення значущості. Символи з однаковими значеннями пишіть один під іншим. Ви одержали так звану пріоритетну формулу, наприклад МХСФ. її власника в першу чергу харак­теризують меланхолійні риси, тому його умовно можна назвати меланхоліком. Слабкіше виражені ознаки холерика, сангвініка і флегматика.

Майте на увазі, що ніяке поєднання не можна вважати свідо­мо поганим чи гарним. Ці побутові поняття отут не підходять. Стендаль, мабуть, поквапився з категоричними твердженнями, що більшість меланхоліків прославилися своїми творами, холе­рикце тип великих людей, а флегматик-врятована від суму посередність. Флегматиками були, наприклад, байкар Крилов і полководець Кутузов. Тому бажано говорити лише про те, на­скільки ваш темперамент відповідає тій справі, якою ви маєте намір займатися.

Якщо на першому місці вашої пріоритетної формули сто­їть С, то це дозволяє припустити, що вас буде супроводжувати успіх у сфері організації і керування. Сангвінічні задатки корисні всюди, де потрібні мобільність, уміння швидко переключатися на інші справи.

а вершині темпераментної ієрархії характеризує людину, здатну вирішувати ті ж задачі, що і сангвінік, але з великими схильностями до стратегічної діяльності. Керівнику високого рангу, що приймає важливі стратегічні рішення? — директору заводу, полководцю-у першу чергу необхідні флегматичні риси (це, звичайно, не закон, а скоріше правило, що допускає чимало винятків: Суворов, наприклад, був сангвініком). Йому протипо­казані як поспішність, так і довгі коливання у відповідальний момент, невиправданий оптимізм чи перебільшення труднощів.

значає, що людина мало пристосована для самостійної управлінської роботи, їй більше підходить робота точна, нехай і кропітка, але зате така, що не потребує ініціативи, рішення прак­тичних задач з багатьма невідомими. Для секретаря-машиніста на першому місці бажані ознаки меланхоліка. У цій роботі ціну­ються точність у поєднанні з дипломатичністю. Однак серед ме­ланхоліків нерідко зустрічаються і непогані керівники. У такому випадку їм доводиться за це платити своїм здоров’ям. Знаю­чи засоби психологічного захисту, про які в нас йшлося вище, витрати можна звести до мінімуму.

X-перевага холеричних рис обіцяє успіх у роботі, де ціну­ються наполегливість і нестриманість. Особливо добрі резуль­тати досягаються в тому випадку, якщо ця невгамовна активність збалансована обґрунтованістю і незворушливістю флегматика, тобто у формулі за X йде Ф. Першопрохідникам, що обживають суворі краї, що переборюють перешкоди, на перших місцях пріо­ритетної формули потрібніше всього X і С.

Проте діапазон кращих сфер діяльності для всіх без винят­ку темпераментних структур дуже широкий. До того ж ціле­спрямовані вправи здатні до певної міри змінити і саму струк­туру, тому не кваптеся з висновками. Так тільки чи варто зміню­вати? Адже в кожнім з основних типів темпераментів можна знайти чимало привабливих рис. Недарма німецький психолог минулого століття В. Вундт зазначав, що в буденному житті потрібно бути сангвініком, під час важливих подій — меланхо­ліком, враження, що глибоко зачіпають наші інтереси, вимага­ють холеричного темпераменту, а виконати власні рішення найкраще зможе флегматик.

Треба мати на увазі, що однакові формули можуть характе­ризувати різних людей. Скажімо, при темпераментній структурі СХМФ в однієї людини С = 18 балів, а в іншої -10. Ясно, що в першої сангвінічний темперамент яскраво домінує, а в другої виражений набагато слабкіше. Та й загальна сума значень ха­рактеристики, що називається темпераментною потужністю, у них різна. Тому робити висновки про передбачувані «зони успі­ху» можна поки лише загалом.

Потужність кожної складової в структурі темпераменту змінюється протягом життя, і за цим показником можна суди­ти про можливості людини. Припустимо, зараз у вашій формулі М = 18, Х=14, С = 10 і. Звідси ясно, що ви, явно вираже­ний меланхолік, можете поводитися і як флегматик. Але якщо це протриває занадто довго, то можливе психологічне переванта­ження з фатальними наслідками.

Тепер порівняйте колишні уявлення про власні можливості з тим, що ви довідалися. Можете здійснити експеримент, що допоможе глянути на себе з боку. Запропонуйте кому-небудь із близьких друзів відповісти на питання цього тесту від вашого імені. Розбіжності оцінок дадуть вам привід для міркувань.

Довгий час психологи вважали, що темперамент незмінний протягом життя. Останні дослідження показали, що він може мінятися, хоча і повільно. Східні психологи навіть вважають, що в результаті певних вправ може відбутися повна перебудова темпераменту.

Як би там не було, але сьогодні можна говорити вже не просто про зміну темпераменту, але і про закони цих змін. Наприклад, виявлений так званий «закон сімки», відповідно до якого більш-менш помітні зміни в темпераментній структу­рі людини відбуваються в періоди, перехідні від одного се­миріччя до іншого. Найяскравіше це спостерігається, на­приклад, близько 7 років, коли закінчується дитинство, і між 14 і 21 роками, коли підліток стає дорослим. Наступний пері­од, закінчуючись в 28 років, знаменує соціальну адаптацію. Критичний вік між 49 і 56 роками. У цей час відбувається вікова перебудова.

Звичайно, межі ці рухливі, але тенденція загальна для всіх. Адже темпераменти змінюються насамперед тому, що змінюєть­ся сам організм, його фізичні можливості. Рухливий холерик з роками може стати зовні невідрізнимим від флегматика, і лише спеціальні тести допоможуть розпізнати пристрасті, що виру­ють у ньому. А сучасні засоби саморегуляції (правильний ре­жим роботи і життя, володіння прийомами психологічного за­хисту від перевантажень) можуть допомогти меланхоліку набу­ти рис сильного типу. У всякому разі, дані спостережень свідчать про те, що між 42 і 56 роками в деяких чоловіків такі меланхолійні риси, як тривожність, недовірливість, труднощі вибору, починають поступатися місцем рисам, властивим сан­гвініку чи флегматику.

Можна поставити собі запитання: а чи потрібно в тому ви­падку, якщо мені не до душі мій темперамент, змінювати його на інший? Можна сміливо відповісти-це необов’язково. Адже вла­стивий нам темперамент — природний. У цьому випадку, з одного боку, буде задоволена потреба в зміні, а з іншого, збере­жеться природність, що є однією з важливих умов збереження здоров’я. Знаючи свої можливості, особливості темпераменту, неважко визначити, у якій галузі у вас якнайкраще підуть спра­ви. Потім, спираючись на свої сильні сторони, розвиваючи слабкі, можна швидше досягти успіху.

Щоб вам було трохи легше працювати над «облагороджу­ванням» власного темпераменту, вашій увазі пропонуються де­які поради, розроблені К. Дінейкою для людей з тим чи іншим темпераментом.

1. Холерик — і емоційний, і активний над міру, тому свої бажання і пориви він повинен раніше «процідити крізь сито критичної думки», щоб не помилитися у виборі тактики, що веде до активної, але одночасно і складної діяльності, не крив­дячи і не зачіпаючи навколишніх чи підлеглих. Треба зазначи­ти, що виховувати дітей-холериків не так вже просто, вони мають потребу в терплячому і гуманному ставленні до себе. Репресії і тиск на них викликають часом ненависть того, кого виховують. Це зауваження варто враховувати і стосовно холериків-дорослих, на яких дружини (чи чоловіки) хочуть впливати з виховною метою.

2. Сангвінік досягне великих результатів, якщо буде менше переживати, а більше діяти цілеспрямовано, а задумане чи за­дане буде доводити до кінця. Нагородою за його працю в галузі самовдосконалення буде або м’язовий ріст (від фізичної праці, занять спортом), або творчий (для людини мистецтва, літерату­ри і для кожного, хто працює з творчістю і завзяттям).

3. Флегматик має урівноважений набір емоцій і активності, але він повинен пускати їх «у хід» не на зменшених обертах, тому що може потрапити в розряд тих, хто до добра і зла «ганебно байдужий». Сам по собі настрій умиротворення може поступово затягти в обломовщину (їсти, пити та спати).

Діти-флегматики повинні з раннього віку виробляти в собі чуйність і бути більш діяльними.

4. Меланхолік, що прагне стати активно-повноцінним, по­винен уникати самоаналізу і спогадів про образи. Він повинен навчитися переключати увагу на надання допомоги іншим у трудовій і побутовій сфері. У вільний час йому варто захоплюватися активною діяльністю. А якщо долає меланхолія, корисно викона­ти комплекс фізичних вправ і прийняти контрастний душ.

Напевно хтось з вас не втримається від спокуси перевірити за допомогою вищеописаних тесле своїх знайомих. Вважаємо не зайвим попередити ентузіастів, що справа ця не тільки цікава, але і небезпечна. У кращому випадку ви ризикуєте зіпсу­вати другу настрій, у гіршому — посваритися. Відомий так званий «парадокс оцінки»: чим вона об'єктивніша, тим більш неохоче її сприймають. Народ з цього приводу висловився простіше й більш афористично: правда очі коле. Тому, інтер­претуючи результати відповідей, варто враховувати особли­вості конкретних людей і з неприємною для них інформацією поводитися обережно.

Якщо захочете порівняти темпераменти різних людей, то па­м'ятайте, про що ми вже говорили: не буває «гарних» і «пога­них» структур. І герой, і лиходій можуть мати однакову формулу. Мова тут йде не про здібності особистості, ії моральні чи ділові якостідля їх виявлення є інші методики, — а всього лише про характерні для конкретної людини способи досягнення цілей. Які ці цілі - питання інше.