Види адміністративної діяльності органів внутрішніх справ (реферат)

Реферат На тему:

Види адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

Основні завдання органів внутрішніх справ щодо гарантування особистої безпеки громадян, охорони порядку, боротьби зі злочин­ністю передбачають І більш конкретні завдання із забезпечення громадського порядку. Ці завдання визначені Законом України «Про міліцію», Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, постановами Кабінету Міністрів, наказами МВС України з питань забезпечення порядку в громадських місцях, додержання паспортного і візового режиму, правил дозвільної системи, безпеки руху транспорту і пішоходів, карантинних заходів.

Виконуючи ці конкретні завдання, міліція здійснює ті чи інші дії відповідно до спеціальних правових актів. Правові відносини, які виникають, наприклад, при відкритті об'єктів дозвільної системи, перебуванні іноземців у нашій країні, забезпеченні порядку під час проведення масових заходів, обумовлюють, з одного боку, необхід­ність видання відповідних правових актів, що регламентують ці відносини, а з іншого — дії працівників міліції, які втілюють ці акти в життя.

Особливості дій органів внутрішніх справ при виконанні конк­ретних завдань охорони громадського порядку обумовлюють, в свою чергу, необхідність відповідного створення міліцейського апарату із залученням до нього підрозділів спеціалістів, що здатні виконувати ці завдання.

Для вирішення цих практичних завдань у системі Міністерства внутрішніх справ створюються відповідні підрозділи, як правило, від верху до низу. Але їх функції вдосконалюються, одночасно змі­нюються і повноваження.

Сукупність зовнішніх адміністративних відносин за участю ор­ганів внутрішніх справ може бути розподілена на види адміністра­тивної діяльності міліції. Залежно від цього вважаємо за доцільне виділити такі її види: охорона громадського порядкуздійснення до­звільної системизабезпечення діяльності спеціальних установ мі­ліціїзабезпечення паспортного режиму, а також перебування в дер­жаві іноземців та осіб без громадянства, контроль за безпекою до­рожнього руху транспорту й пішоходівзабезпечення охорони об'єктів.

Охорону громадського порядку можна схарактеризувати як прак­тичне забезпечення порядку на вулицях, площах, у парках, садах та інших громадських місцях службовими нарядами, працівниками спеціальних апаратів, частинами й підрозділами міліції у формі адмі­ністративного нагляду й застосування адміністративного впливу.

Діяльність служб з охорони громадського порядку доцільно класифікувати за такими групами:

— охорона порядку в громадських місцях;

• *-попередження й припинення злочинів;

• *-охорона державної, колективної, індивідуальної власності;

• *-здійснення карантинних заходів, пов’язаних з епізоотіями;

• *-надання допомоги громадянам тощо.

Правову регламентацію діяльності служб з охорони громадсь­кого порядку дано в Законі України «Про міліцію», Кодексі України про адміністративні правопорушення1, у відомчих актах МВС України.

Сфера конкретних відносин, які виникають у процесі охорони правопорядку, регулюються також спеціальними законами, указа­ми Президента України (наприклад, від 17 вересня 1996 р. «Про комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996;2000 роки» — від 21 липня 1994 р. «Про невідкладні заходи щодо посилен­ня боротьби зі злочинністю»), постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями органів місцевої влади.

Важливим відомчим нормативним документом, що регламен­тує відносини у сфері охорони громадського порядку, є Статут пат­рульно-постової служби міліції України. У ньому уперше в історії України чітко й докладно визначені основні завдання, порядок ор­ганізації та несення патрульно-постової служби працівниками мілі­ції з охорони громадського порядку, боротьби з правопорушеннями на вулицях, площах, транспортних магістралях та в інших громадсь­ких місцях. У Статуті на підставі загальних положень і принципів управління, а також узагальнення практики викладено обов’язки всіх посадових осіб органів внутрішніх справ щодо керівництва патруль­но-постовою службою, визначено порядок її організації, обов’язки і права нарядів міліції, а також особливості забезпечення охорони гро­мадського порядку під час проведення масових заходів при надзвичай­них ситуаціях — пожежах, землетрусах, катастрофах або аваріях на транспорті тощо.

Головне управління адміністративної служби міліції МВС України розробило нову концепцію громадського порядку з ураху­ванням змін, що відбулися у суспільстві, в законодавстві, структурі державних органів, підходах до вирішення цього питання. Ряд по­ложень цієї концепції пройшли експериментальну перевірку в органах ГУМВС-УМВС України в містах Києві, Харкові, у Волинській, Вінницькій та інших областях, Розглянемо деякі правові питання інших видів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ. Для їх аналізу треба попередньо з’ясувати такі поняття, як «сис­тема», «порядок», «режим» стосовно конкретних інститутів практи­ки охорони громадського порядку.

З метою врегулювання окремих однорідних відносин у сфері громадського порядку держава визначає спеціальні правові норми, сукупність яких складає певну систему: паспортну, дозвільну, каран­тинних заходів тощо. Цими органами обумовлюється певний поря­док прописки й виписки, ліцензування, відкриття і функціонування підприємств дозвільної системи, додержання режиму протиепіде­мічних, протиепізоотичних заходів. Іноді порядок певних відносин у сфері громадського порядку називають режимом (наприклад, візовий режим). Таким чином, порядок і режим у подібних випадках слід розглядати як ідентичні поняття.

Діяльність міліції щодо забезпечення відповідних установлених правил доцільно іменувати, наприклад, здійсненням паспортної сис­теми, маючи на увазі адміністративну діяльність міліції з реалізації правил паспортної системи. Той же вид діяльності не буде помилкою назвати забезпеченням паспортного режиму, маючи на увазі підтри­мання порядку, режиму, які встановлені правовими нормами.

Здійснення дозвільної системи, тобто особливого порядку виго­товлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку й викорис­тання спеціально визначених. предметів, матеріалів і речовин, а. також відкриття й функціонування окремих підприємств, майсте­рень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та гаранту­вання безпеки громадян, регламентується Положенням про дозві­льну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 12 жовтня 1992 р.

Особливість правових відносин, які виникають у зв’язку зі збу­том, придбанням, використанням, перевезенням, зберіганням за­значених речей та предметів, а також відкриттям підприємств, майстерень, стрільбищ, тирів, обумовлює необхідність гарантування громадської безпеки, попередження й припинення можливого викори­стання цих об'єктів із злочинною метою.

Відносини, що складаються у цій сфері діяльності, за своєю пра­вовою природою є адміністративно-правовими, реалізація їх здійснюється апаратами міліції у формі надання ліцензій, дозволів, на­гляду за додержанням Іншою стороною прав і обов’язків, установ­лених законом або іншим нормативним актом стосовно виробниц­тва, збуту, використання або зберігання конкретного об'єкта дозві­льної системи, а також шляхом притягнення до кримінальної від­повідальності або застосування заходів адміністративного примусу до порушників правил цієї системи.

Забезпечення діяльності спеціальних установ міліції - це адміні­стративна діяльність міліції з організації роботи ізоляторів тимча­сового утримання, приймальників-розподільників для бродяг, спецприймальників для осіб, підданих адміністративному арешту, а також конвоювання в установленому порядку заарештованих і за­триманих. Ця діяльність здійснюється відповідно до положень про спеціальні установи, про службу міліції з охорони, утримання і кон­воювання заарештованих та затриманих.

Забезпечення паспортного режиму — це організація І конкретна реалізація правил паспортної системи. Завданням її є видача та об­мін паспортів, приписка й виписка громадян, їх облік, нагляд за до­триманням посадовими особами паспортних правил, ведення адре­сно-довідкової роботи. Особливо важливі завдання перед паспорт­ною службою стоять тепер, коли вперше проводиться документу­вання населення новими паспортами громадянина України. Однак ця робота розрахована на кілька років.

Так було прийнято декілька важливих правових актів, що рег­ламентують діяльність паспортної служби: постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження», постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. «Про першочергові заходи щодо забезпечення видачі паспортів громадя­нина України» та від 10 жовтня 1994 р. «Про затвердження Поло­ження про паспортну службу органів внутрішніх справ» .

Із забезпеченням паспортного режиму тісно пов’язана діяль­ність органів внутрішніх справ щодо забезпечення перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства. Основним правовим документом, що регламентує цю діяльність, є Закон України «Про правовий статус іноземців» .

Як самостійний вид адміністративної діяльності міліції слід розглядати забезпечення дорожнього руху транспорту і пішоходів. У рамках цих правовідносин здійснюється облік і технічне обслуго­вування автотранспорту, організується і регулюється рух транспор­ту тощо.

Органи внутрішніх справ здійснюють також і охорону об'єктів промислового та іншого призначення, установ, а також квартир, будинків громадян на підставі договорів.

Спеціалізація, що провадиться в органах внутрішніх справ, обу­мовила необхідність створення апаратів і підрозділів адміністрати­вної служби міліції, до яких входять підрозділи охорони громадсь­кого порядку, дозвільної системи, дільничних Інспекторів, паспортно-візової роботи, спецустанов міліції.

У складі МВС України у вересні 1994 р. було створено Головне управління адміністративної служби міліції (ГУАСМ), яке в межах своєї компетенції керує апаратами й підрозділами охорони громад­ського порядку, дозвільної системи, паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів міліції через відповідні апарати (управління й відділи ҐУМВС України в м. Києві, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті).

ЛІТЕРАТУРА.

1. Конституція України.

2. Закон України «Про міліцію'7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 4. Ст. 20.

1. 3. Закон України «Про державну службу» //Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.

2. 4. Закон України «Про боротьбу з корупцією» //Відомості Верхо­вної Ради України. 1995. № 34. Ст. 266.

3. 5. Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 31. Ст. 338.

4. 6. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України. 1992. 20 жовтня.

5. 7. Положення про проходження служби рядовим та начальни­цьким складом ОВС: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114.

6. 8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офі­ційний текст X., 2000.

7. 9. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993. Підручники, навчальні посібники, монографії.

1. 10. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. За­гальна частина: Підручник. К., 1995.

2. 11. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб­ник/За ред. А. Т. Комзюка. X. 1998.