Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Стрімкі зміни у політичному житті українського суспільства вимагають від істориків застосовування нових підходів до явищ минулого, історичного процесу в цілому, переоцінки діяльності окремих історичних постатей. На сучасному етапі розвитку історичної науки спостерігається відродження стійкого інтересу до соціально-економічної, політичної історії окремих регіонів України та ролі особистості у ній. Увагу дослідників привертають проблеми, що пов’язані з вивченням соціально-психологічних характеристик видатних адміністраторів, політиків минулого. Закономірним наслідком цього процесу повинне стати відродження «обезлюдненої» у період панування радянської історіографії регіональної історії. Персоніфікація історичних процесів, що мали місце в соціально-економічному, адміністративному, культурному, політичному, науковому житті України, набуває на сучасному етапі особливого значення.

У радянській історіографії не досліджувалась позитивно-прогресивна діяльність окремих адміністраторів, які зробили суттєвий внесок у всебічний розвиток регіонів нашої держави за дорадянських часів. Це призвело до необ'єктивного вивчення вітчизняної історії. На пострадянському просторі вже були захищені дисертації, у яких розкривалось місце губернаторів Якутської області та Оренбурзького краю у історичних процесах (В. А. Перовський, І. І. Крафт).

До найбільш виданих адміністраторів Новоросійського краю Миколаївської епохи належав правитель канцелярії генерал-губернатора М. С. Воронцова (1833−1847 рр.), катеринославський цивільний губернатор (1847−1857 рр.) Андрій Якович Фабр. Його ім'я увійшло до історії Катеринослава як творця головного проспекту і першого міського музею, як керівника, який очолював губернію у складні роки неврожаїв та епідемій кінця 40-х рр. XIX ст. і під час Кримської війни (1853−1856 рр.). На Півдні України про нього збереглась пам’ять, як про головного помічника генерал-губернатора М. С. Воронцова, творця унікального дендромінералогічного кабінету, одного з засновників Одеського товариства історії та старожитностей, людину, яка всебічно підтримувала розвиток науки. В історії Криму його ім'я пов’язане, перш за все, з успішною добродійною діяльністю створеного ним на власні кошти сирітського будинку.

Відродження традицій, що сформувалися у першій половині XIX ст. в галузі управління окремими областями Півдня України, є важливою складовою подальшого розвитку нашої держави на сучасному етапі. У період існування Новоросійського краю як самостійної адміністративно-територіальної одиниці (1822−1874 рр.) керівниками губерній, що входили до його складу, та загальнорегіональними службами (зокрема, канцелярією генерал-губернатора) були розроблені специфічні методи та прийоми управління, які на сьогодні є складовою частиною інтелектуального надбання України і мають важливе практичне значення.

Для дореформеної Росії було характерним посилення влади губернаторів, зростання їх впливу на місцеві органи всіх відомств і постійне зниження рівня самостійності губернських правлінь. Тому шляхом вивчення основних напрямів діяльності найбільш видатних представників місцевої управлінської еліти можна дослідити найважливіші закономірності у загальному ході історичного розвитку регіону.

Разом із тим, плідна організаторська, наукова, добродійна діяльність видатного адміністратора Новоросійського краю — А. Я. Фабра, не здобула комплексного, об'єктивного дослідження, що підсилює актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною науково-дослідної роботи кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, яка виконувалася згідно з держбюджетною науково-дослідною темою «Проблеми соціально-політичної, етнічної та культурної історії України і Криму» (№ 0101U005419).

Об'єктом дослідження є адміністративна, культурно-просвітницька, добродійна діяльність А. Я. Фабра.

Предметом дослідження є закономірності, історичні та соціально-психологічні передумови, логічні зв’язки, які визначили характер, спрямованість і результати соціально-економічного та культурного розвитку Новоросійського краю у XIX — на початку ХХ ст. та роль А. Я. Фабра в цих процесах.

Хронологічні межі дослідження мають дворівневу структуру, що зумовлено специфікою теми дисертаційної роботи. Внутрішня хронологія: 30_ті - 60-ті рр. XIX ст., на які припадає період активної адміністративної та культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра. Зовнішні хронологічні рамки визначені виходячи з необхідності розглянути передумови та результати господарської, наукової та добродійної діяльності А. Я. Фабра на Півдні України. Їх нижньою хронологічною межею є рік переїзду родини Фабрів до Новоросійського краю (1784). Верхня — визначається роком, коли було ліквідовано створений за ініціативою й на кошти А. Я. Фабра сирітський будинок у Сімферополі (1920).

Географічні межі дослідження включають територію колишнього Новоросійського краю, до складу якого входили Катеринославська, Таврійська, Херсонська губернії, Бессарабська область, а також Ізмаїльське, Керч_Єнікальське, Миколаївське, Одеське, Таганрозьке градоначальства (сучасні території Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської, частини Донецької, Луганської областей, Республіки Молдова; місто Таганрог — у сучасних межах Російської Федерації). Ця територія мала низку особливостей у господарському розвитку, вирізнялася поліетнічністю складу населення, мала своєрідний адміністративно-територіальний устрій.

Мета дослідження полягає в науковій реконструкції основних напрямків і результатів діяльності А. Я. Фабра на Півдні України в адміністративній, культурно-просвітницькій, добродійній сферах у XIX — на початку ХХ ст.

Завдання дослідження визначено відповідно до поставленої мети:

• — виявити комплекс опублікованих і архівних джерел, які висвітлюють тему дисертаційного дослідження, здійснити їх наукову класифікацію та змістовний аналіз, відтворити зв’язки між групами історичних документів;
• — вивчити історіографічний пласт, що стосується проблеми дисертаційної роботи;
• — відтворити на базі архівних джерел та опублікованих біографічних матеріалів реконструкцію життєвого шляху і громадської діяльності А. Я. Фабра;
• — провести аналіз його адміністративної діяльності на посаді правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора та катеринославського губернатора, вивчити управлінські методи, які він застосовував, їх специфіку та ефективність;
• — визначити роль історико-краєзнавчих досліджень А. Я. Фабра у формуванні регіонознавчих традицій на Півдні України, здійснити наукову оцінку інформаційної та історіографічної цінності його опублікованих і рукописних праць, встановити внесок А. Я. Фабра у становлення музейної справи на Півдні України;
• — оцінити діяльність А. Я. Фабра з підтримки добродійності на Півдні України в другій половині XIX — на початку ХХ ст.; здійснити реконструкцію історії сирітського будинку в Сімферополі.

Методи дослідження. Дисертація базується на основних методологічних принципах історичної науки: історизму, логічності, наукової об'єктивності, системності при висвітленні історичних фактів і явищ. Найважливішим компонентом методологічної системи дисертаційного дослідження є комплекс загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Були використані методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, синхронний, історико-порівняльний і ретроспективний методи. Виконання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань вимагало застосування біографічного і біоісторіографічного методів дослідження. Сукупність названих методів дозволила комплексно розглянути основні напрями адміністративної, культурно-просвітницької, історико-краєзнавчої, добродійної діяльності А. Я. Фабра у часі та просторі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

• * на основі ґрунтовного корпусу рукописних і опублікованих документів вперше здійснено реконструкцію життєвого шляху А. Я. Фабра в якнайповнішому на сьогодні обсязі;
• * вперше на основі репрезентативної джерельної бази діяльність видатного адміністратора, громадського діяча та краєзнавця А. Я. Фабра розглянута як комплексне історико-культурне явище, здійснено вивчення складу та змісту його історико-краєзнавчої друкованої та архівної творчої спадщини;
• * за допомогою методів архівної евристики встановлено місце зберігання джерел, що розкривають тему дисертаційного дослідження; виявлені й введені до наукового обігу раніше невідомі історико-краєзнавчі рукописи А. Я. Фабра;
• * до наукового обігу включено нові відомості щодо подій, які мали місце в історії Півдня України в XIX столітті, вивчені наукові та культурні зв’язки, що об'єднували представників творчої еліти Новоросійського краю.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії Півдня України в XIX столітті, при підготовці регіональних довідкових видань, досліджень з історії містобудування у Новоросійському краї. Вони можуть бути застосовані для поглибленої розробки проблем історії місцевих органів управління на Півдні України за дореформених часів, для написання комплексної історії добродійних установ, краєзнавчих товариств регіону. Результати дисертаційної роботи значно збагачують джерельну базу історичних досліджень в Україні. Вони вже знайшли застосування у спецкурсах, які викладаються у Кримському республіканському інституті післядипломної педагогічної освіти та Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського.

Апробація результатів дослідження пройшла на більш ніж 10 міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях, серед яких: Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція «Музейна справа на Житомирщині: Історія, досвід, проблеми» (Житомир, 2005); Ювілейні читання, присвячені 150-річчю з дня народження А. І. Маркевича (Ялта-Сімферополь, 2005); IV регіональна краєзнавча конференція «Придніпров'я давнє і сучасне: Невідомі та маловідомі сторінки історії та культури» (Дніпропетровськ, 2005); Міжнародна науково-практична конференція «Крим у всесвітній культурі» (Сімферополь, 2005); I та II Кримська краєзнавча конференція «Кримське краєзнавство: Минуле, сучасне, майбутнє» (Сімферополь, 2005;2006); Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми етнополітичної та соціально-економічної історії і культури Криму» (Сімферополь, 2006); VII Таврійські наукові читання (Сімферополь, 2006), а також щорічні наукові конференції професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (Сімферополь, 2004;2006).

Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені у монографії «А. Я. Фабр — портрет администратора на фоне эпохи», також у 11 статтях, 6 із яких — у провідних наукових виданнях, включених до переліку видань ВАК України.

Структура дисертації визначена цілями і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів (12 підрозділів), висновків (усього 188 стор.), списку використаних джерел і літератури (352 назви, 23 стор.) та чотирьох додатків (19 стор.).