Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.
Розподіл травм за ступенем тяжкості
Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту. Медичні працівники, що надають особі, яка постраждала, першу медичну… Читати ще >
Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Виробничий процес будь-якої технологічної складності, організований в тій або іншій галузі промисловості, сфері послуг, управління і реалізації продукції, тісно пов’язаний з ризиком для життя і здоров’я працівників. Загрозу нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві не можна повністю виключити ні на одному підприємстві, ні в одній організації або установі. Звичайно, співробітники в різному ступені ризикують стати «жертвою» на своєму робочому місці. Це залежить від виду трудової діяльності, особливостей того або іншого підприємства, а також від рівня підготовленості і захищеності робочих місць відповідно до вимог охорони праці.
Для того, щоб виявити, що є причинами професійних захворювань і травм потрібно мати загальне уявлення про них. Отже, під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа чи організму в цілому.
Розрізняють такі види виробничих травм:
механічні - від рухомих частин машин, ручного Інструмента, падаючих предметів тощо термічні - від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум’ям, розплавленим металом;
хімічні - від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);
електричні - від контакту з електричним струмом, обриву проводів тощо.
Патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів, називається професійним захворюванням.
Визначення ступеня тяжкості травм, отриманих на виробництві, проводиться з метою віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, які відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.
- 1. Кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві (далі - травми), є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов’язані з цими ушкодженнями.
- 2. За ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі.
- 3. До тяжких травм відносяться:
- 3.1 За характером отриманих ушкоджень:
— відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;
— перелом черепа;
— внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;
— поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї і т.д.
До легких травм відносяться:
— ушкодження, що не вказані в п. 3;
— розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.
- 4. Медичні працівники, що надають особі, яка постраждала, першу медичну допомогу, не видають висновку про тяжкість ушкодження. До їх компетенції належить визначення характеру подальшого лікування потерпілого (амбулаторне або стаціонарне), а також констатація летального результату.
- 5. Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту.