Вступ. 
Причини війни у В‘єтнамі

Внаслідок того, що Фашистська Німеччина опинилася в числі переможних, після закінчення другої світової війни, розпочалося розповсюдження комуністичних ідей у світі та створення двох воєнно-політичних блоків на чолі яких, відповідно стояли СРСР та США. В умовах розгортання «холодної війни» вони постійно втручалися у внутрішні справи країн, що входили у зону їх інтересів, намагаючись встановити свій вплив у цих країнах.

Не обминув цей процес і країни Індокитаю, а зокрема В`єтнам, що був колонією Франції.

Внаслідок втручання США і СРСР розв`язалася війна у цій країні, яка тривала близько тридцяти років.

Війна за незалежність 1945;1954 рр. Розподіл В`єтнаму на дві частини

В`єтнам, розташований на східному узбережжі Індокитайського півострова, в середині ХІХ ст. зазнав агресії французьких колонізаторів і до 1884 р. став колонією Франції. Вся історія колоніального В`єтнаму сповнена боротьбою волелюбного в`єтнамського народу проти колоніального рабства. Під впливом Великої Жовтневої революції в Росії у В`єтнамі почали поширюватися ідеї марксизму, з`явились політичні партії. В 1930 р. по ініціативі Хо Ші Міна була створена Комуністична партія Індокитаю (КПІН). З цього часу комуністи В`єтнаму йшли на чолі визвольної війни.

На початку другої світової війни, коли Індокитай, був окупований японськими військами, у В`єтнамі за ініціативою КПІН склався широкий національний фронт «Ліга боротьби за незалежність» — В`єть-Мінь.

У березні 1945 р. японці витіснили французьку адміністрацію з Індокитаю і встановили формально незалежний уряд на чолі з тодішнім імператором Бао Баєм. Отже, на момент поразки Японії французи були тимчасово усунуті. Як і в багатьох інших місцях Азії, союзницькі окупаційні сили були неспроможні десантуватися. Тому, в серпні 1945 р. В`єт-Мінь очолив загальне повстання в`єтнамського народу, яке закінчилося повною перемогою. Коли тисячі бійців В`єт-Міню увійшли до Ханою, вони не зустріли жодного опору. Колишній імператор зрікся престолу і незабаром виїхав до Франції. 2 вересня 1945 р. керівник Компартії Індокитаю. Хо Ші Мін проголосив Декларацію Незалежності, яка сповістила «народження» вільної країни — Демократичної республіки В`єтнам (ДРВ).

Пройшли вибори до Національних зборів, була прийнята Конституція, яка закріпила республіканську форму правління і основні права та свободи громадян. Президентом був обраний Хо Ші Мін. Лідер комуністів та в`єтнамців опинився у виграшній ситуації, оскільки не мав противників серед націоналістів у боротьбі за владу.

Керівництво ДРВ почало налагоджувати виробництво воєнного спорядження, а також товарів для населення. були побудовані десятки невеликих державних підприємств, відкритий в 1951 р. Національний Банк. В кінці 40-х років почалась аграрна реформа, головним кроком якої став закон про передачу селянам землі в`єтнамських і французьких поміщиків за принципом «Земля тим, хто її обробляє».

Проте занозу становили міжнародні проблеми. Почався розкол В`єтнаму на дві частини.

За рішенням Потсдамської конференції держав-переможниць у другій світовій війні, яка відбулась 17 липня — 2 серпня 1945 р. у Потсдамі (поблизу Берліна), для роззброєння японців у французькому Індокитаю на північ від 17-ї паралелі були направлені війська Китайської Республіки, а на південь від цієї межі - військові сили Великобританії. Британці захопили Сайгон і підготували Південь для зміни своїх військ на французки.

У 1946 р. війська республіки Китай та Великобританії були виведені з Індокитаю. Тим часом Франція спромоглася лиш зміцнитися на Півдні. Хо Ші Мін розумів, що будь-які плани щодо майбутнього В`єтнаму вимагають схвалення з боку Парижа і тому намагався провести переговори з французьким урядом. До складу повоєнних урядів Франції входили міністри-комуністи і Хо Ші Мін сподівався прихильного ставлення до в`єтнамських справ. Проте імперіалістичні кола Франції не бажали втрачати свою багату колонію. Після того як Франція зробила ставку на швидкоруч сформований маріонетковий уряд на чолі з Бао Баєм воєнні питання вийшли на перший план. в`єтнам війна наварра агресія У листопаді 1946 р. французи бомбардували місто-порт Хайфон. У відповідь в`єтнамські комуністи розгорнули наступ на французькі гарнізони і весь народ В`єтнаму піднявся на захист завойованої революції. Війна швидко набувала жорстокого, кривавого характеру. До неї виявили інтерес лідери двох наймогутніших держав. У січні 1950 р. СРСР та КНР визнали уряд Хо Ші Міна, наступного місяця США та Великобританія визнали уряд Бао Бая.

Утворення комуністичного Китаю мало суттєвий вплив на хід французько-в`єтнамської війни. КНР зброєю, радниками, а подекуди і «добровольцями» активно підтримували своїх в`єтнамських однодумців. У листопаді 1950 р. на півночі Індокитаю в районі міста Лангонона французи вперше зазнали серйозної поразки.

У 1951 р. було створено Єдиний національно-визвольний фронт В`єтнаму, Лаосу і Камбоджі. В`єтнамські війська (формально-добровольні) брали участь у бойових операціях національних сил Лаосу та Камбоджі. французькі військові підрозділи були втягнуті у бойові дії в індокитайських джунглях. Зростали втрати колоніальних армій, і це викликало занепокоєння французької громадськості.

У 1953 р. велись 12-ти денні операції в Центральному В`єтнамі, в наслідок яких були взяті штурмом шість важливих укріплених пунктів на стратегічній магістралі № 19, що з`єднувала визвольні райони Центрального В'єтнаму з узбережжям. Було проведено ряд успішних операцій в дельтах річок Хангха і Меконг, нанесені удари по містах Кієнам, Намдінь, по приміській зоні Хайфона.

В травні 1953 р. головнокомандуючим французьким експедиційним корпусом в Індокитаї був призначений А. Наварр, в минулому начальник штабу сухопутних сил НАТО в Центральній Європі. Перед прибуттям А. Наварр узгодив з Пентагоном план «мобільної війни» проти збройних вил ДРВ, оснований на зростаючих поставках американської військової техніки.

• 15 жовтня розпочалось здійснення першого етапу плану Наварра — так званої операції «Чайка», метою якої було з`єднання коридором окупованої зони в Північному і Центральному В`єтнамі. Внаслідок трьохденних битв частини експедиційного корпусу знову потерпіли поразку. Французькі війська діючі в Північно-Західному В`єтнамі, відступили до укріпленого району Дьєнб`єфу.
• 25 січня 1954 р. народна армія розгорнула наступ на Центральному плато. В лютому збройних сил ДРВ провели успішні операції в провінції Тхайнгуйєн і на півночі В`єтнаму, в районі міста Нячанга в Центральному В`єтнамі. 13 березня прозвучали перші залпи артилерійської зброї, доставленої патріотами через джунглі на вершини, що оточували долину Дьєнб`єнфу. Організований командуванням ВНА штурм і взяття всього укріпленого району мали вирішальне значення.7 травня після 55-денних боїв французький гарнізон, що знаходився в укріпленнях Дьєнб`єнфу, на чолі з генералом Кастрі капітулював.

Франції довелося піти на переговори з ДРВ. На Женевській нараді у квітні-липні 1954 р. міністрів закордонних справ Франції, Великобританії, КНР, СРСР та США за участю делегації країн Індокитаю були підписані угоди, за якими війна у цьому регіоні припинялась. За рік до наради, у 1953 р. Франція визнала незалежність Лаосу та Камбоджі.

Згідно з Женевськими угодами територія В`єтнаму поділялась по 17-й паралелі: територія на північ від неї залишалась за ДРВ, на південь — за профранцузьким урядом республіки В`єтнам. Возз`єднання обох країн мало відбутися у 1956 р. шляхом проведення загальних виборів. Однак відразу ж після наради розпочалась гостра конфронтація між обома в`єтнамськими державами, яка на довгий час відклала цю подію.