Союз порятунку, чи суспільство істинних і вірних синів Батьківщини

Союз порятунку, чи суспільство істинних і Вірних синів Отечества Тайное суспільство декабристів народилося в 1816 року у Петербурзі. Його першим назвою було Союз порятунку. Росію треба було рятувати, вона стояла над прірвою — так думали члени виниклого суспільства. Коли суспільство перебуває оформилося і розробило свій статут (головний автор його — Пестель), він одержав назва Товариства істинних і вірних синів Отечества.

Первое час метою таємного товариства були лише звільнення селян від кріпацтва. Та незабаром до цього приєдналася і друга: боротьби з самодержавством, з абсолютизмом. Вона перетворювалася на вимога конституційної монархії.

Основателем таємного товариства декабристів був 24-річний полковник генштабу Олександр Миколайович Мурах. Сім'я Муравьёвых була однією з культурнейших осередків свого часу, але вона була обмежена в засобах. Батько ніяк не дав дітям гарну освіту й попередив синів, що далі вони мають розраховувати лише свої сили, не шукаючи його допомогу. Тому життя братів Муравьёвых була майже бідної, в часи війни «шинель служила покривалом і халатом, а часто заміняла і дрова» (слова брата А. Муравйова — Миколи).

Князь Сергію Петровичу Трубецькой, колишній раніше поручиком Семёновского полку, та був старшим офіцером генерального штабу, отримав це широке і різнобічніший освіту, студіював московському університеті. Він брав активну участь кожному етапі таємного товариства. Але він мало брав участь у творчості ідей, найчастіше брав він організаційну роботу. Він був дуже обережний, хитання й нерішучість були характерними щодо його поведінки. Починаючи з першого декабристської організації він боровся з радикальним течією; надалі він «вивершить» цю боротьбу своєї неявкою на площа повстання на день 14 грудня 1825 года.

Подпоручик генерального штабу Микита Мурах виріс у багатою, забезпеченої та напрямів культурної дворянській сім'ї. Його батько М. М. Мурах був близьким до єкатерининському двору, як вихователь великих князів Олександра Івахненка і Костянтина. Микита Мурах отримав ретельне і різнобічніша освіту, чудово знав історію, рано став цікавитися літературою, добре вивчив п’ять європейських мов, володів древніми мовами — латинською та грецьким. Мурах був студентом Московського університету, де разом з ним навчалися Грибоєдов й навіть плеяда майбутніх товаришів його за таємного товариства. У 1812 року 17-річним юнаків Микита таємничо зник з дому війну, взявши із собою карту місцевості і список наполеонівських маршалів.

Вскоре Мурах взяв участь у закордонних походах, побував у Парижі, познайомився з громадські діячі на той час. На момент організації таємного товариства він був практично повний преосвітніх прагнень й у роки історії декабристського руху йшов у руслі радикального течії. «Неспокійний Микита» — таку назву дав його А. З. Пушкін в X пісні «Євгена Онегина».

Подпоручику лейб-гвардії Семёновского полку Матвію Муравьёву-Апостолу були 22-а року у момент підстави суспільства, а братові його Сергію — всього 19 років. Брати Муравйови-Апостоли, народжені багатою дворянській сім'ї, становили діти російського посланника хто в Іспанії й виховувались у Парижі. Мати Приховувала від нього, у Росії існує кріпосне право, і обоє підлітка були вражені, дізнавшись про нього, приїхавши Росію. Вони зросли пристраснішими патріотами і мріяли служити Батьківщині. Обоє пройшли шляхом війни 1812 року й закордонні походи. Особливо виділявся Сергій, багато одарённый, живої, рвавшийся до діяльності, привлекавший себе серця товарищей.

Имя двадцятирічного підпоручника лейб-гвардії Семёновского полку Івана Дмитровича Якушкіна замикає шестёрку ініціаторів — перших членів і засновників таємного товариства. Якушкін походив із бідної сім'ї збанкрутілих смоленських дворян. У Якушкіна рано розвинулися філософські інтереси, грунті що їх зблизився з одним Пушкіна та Грибоєдова — Петром Чаадаєв. Якушкін також був учасником війни 1812 року, Бородінської битви, закордонних походів. Він був людиною суворого моральності, вимогливим себе, з високими розумовими запросами.

Вскоре після заснування суспільства на його члени було прийнято Михайло Миколайович Новиков, племінник знаменитого просвітителя XVIII століття. Новиков був багато старше інших декабристів віком: в останній момент вступу до суспільство і було 40 років. По переконанням він був республіканцем. Новиков зустрів у таємне суспільство однієї з видатних декабристів — Павла Івановича Пестеля.

Пестель був сином сибірського генерал-губернатора. Батько відправив сина зарубіжних країн щоб одержати освіти, яке Пестель закінчив Росії у Пажеському корпусі, де вражав своїми знаннями викладачів, звернувши він увага фахівців і самого Олександра, присутнього на випускному іспиті. Перші проблиски вільнодумства зародилися нього вже тим часом. Важко поранений в ногу під час Бородінської битви, юний Пестель одержав нагороди — золоте зброю — особисто від Кутузова.

А. З. Пушкін писав про нього: «Розумний чоловік у всьому значенні цього слова… одне із найбільш оригінальних умів, котрих я раніш знаю».

В момент вступу до суспільство Пестель значився у гвардійському кавалергардському полку і він ад’ютантом графа Вітгенштейна. Він жадібно навчався, студіював передових професорів та дуже багато читав — товариші завжди згадували його окружённым книжками. Виняткова одарённость поєднувалася у Пестеля з яскравою вольовий натурою і великим організаторськими здібностями.

Таковы були перші члени молодого таємного общества.

Решено була насамперед написати статут, чи «статут», таємного суспільства. Для «успішного дії потрібен лад і форми», — справедливо думав Сергій Трубецькой.

«Статут», чи статут, першого суспільства декабристів не дійшов до нас: самі декабристи спалили його, як у 1818 року перетворили своє суспільство. Урочисте запровадження статуту, написане декабристом Ильёй Долгоруким, пояснював спільну мету таємного Товариства істинних і вірних синів Батьківщини — «подвизаться користь загальну усіма силами» в ім'я блага Батьківщини. Треба лише було виборювати ліквідацію кріпацтва і самодержавства: замість самодержавства потрібно було запровадити представницьку форму правління як конституційної монархії. Необхідно «примусити» царському уряду погодитися на представницьке правління. Зручніше за все це зробити на момент зміни імператорів на престолі. До «статуту» було докладено тексти урочистих клятв по масонському зразком. Клятви приносилися на хресті і євангелії. Члени суспільства клялися все зберігати в найсуворішій таємниці, не видавати одне одного. Зрадникам загрожувала смерть: «отрута і кинджал скрізь знайдуть изменника».

В 1817 року таємне суспільство переселилося з Петербурга в Москву. Квартира полковника Олександра Муравйова стала місцем зборів декабристів. Іншим центром став будинок полковника Фонвізіна. У його ранньої осені 1817 року у історії декабристів і з’явилася так званий Московський змова.

У членів таємного товариства, що прагнули якнайшвидшому досягненню своєї мети, прийшла думка: чи можна прискорити зміну монархів на престолі шляхом царевбивства? Декабрист Якушкін сам запропонував себе у царевбивці і як хотів поступитися «цієї честі». Але члени суспільства сумнівалися в доцільності царевбивства. Немає гарантії, новий цар погодиться на конституцію і звільнить селян від кріпацтва. У спекотних суперечках суспільство вирішило ліквідувати колишню організацію та влитися заснувати іншу, на засадах.

Список литературы

М. У. Нечкіна. Декабристи, М., 1975.