Шляхи удосконалення проблемних ситуацій в охороні праці

Серед шляхів удосконалення і подолання проблемних ситуацій у регулюванні відносин у сфері охорони здоров’я пропонуємо такі основоположні заходи як:

• — визначити ключові принципи законодавчої діяльності у сфері охорони здоров’я, які, на нашу думку, мають бути такими:
  • а) розуміння охорони здоров’я як однієї з головних умов забезпечення національної безпеки. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року однією з можливих загроз національним інтересам і національній безпеці України визначає кризу системи охорони здоров’я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров’я населення, поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб. У зв’язку з цим всі заходи, щодо забезпечення охорони здоров’я, у тому числі правові, будуть пов’язані з національною безпекою;
  • б) пріоритет прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров’я, що випливає з ст. З Конституції України;
  • в) забезпечення гарантій з боку держави щодо надання безоплатної медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я відповідно до ст. 49 Конституції України;
  • г) наступність у законодавчій роботі, яка полягає у тому, що кожні п’ять років при чергових виборах як правило, оновлюється склад Верховної Ради, а відповідно «нові» законодавці міняють з тих чи інших міркувань план роботи законодавчого органу, у тому числі й пріоритети законотворчості. Тому дуже важливо, щоб витримувалась певна статична лінія у законопроектній і законодавчій діяльності, щоб вона була позбавлена політичного забарвлення й азарту передвиборчих баталій, щоб діяльність новообраних депутатів була спрямована на продовження певної виробленої законотворчої стратегії, у тому числі й у сфері охорони здоров’я;
• — ініціювати розроблення і прийняття законів, які б регламентували охорону здоров’я;
• — створити базовий документ — Медичний кодекс України, який зможе комплексно врегулювати усі аспекти охорони здоров’я, зокрема надання медичної допомоги. На відміну від поточного законодавства, кодифікація впорядковує значну частину чинного законодавства, як правило, його змінюючи, доповнюючи і перетворюючи.

Актуальність і важливість створення кодифікованого акту — Медичного кодексу України — пояснюється багатьма обставинами, основними з яких є:

• 1. необхідність комплексного реформування вітчизняної системи охорони здоров’я, у тому числі її законодавчого забезпечення як фундаменту для усіх інших перетворень;
• 2. відсутність на даний час науково-обґрунтованої концепції законотворчої діяльності у цій сфері;
• 3. прагнення забезпечити підвищення рівня правової освіти медичних і фармацевтичних працівників;
• 4. сприяння і допомога юристам при розгляді і вирішенні так званих «медичних» справ;
• 5. неузгодженість у деяких випадках окремих законів у сфері охорони здоров’я з галузевим законодавством;
• 6. необхідність чіткої регламентації правового статусу медиків і пацієнтів;
• 7. потреба правового регулювання різних систем охорони здоров’я (державної, муніципальної, приватної).

На нашу думку, робота ця (тобто щодо створення Медичного кодексуАвт.) відповідальна, яка потребує залучення спеціалістів і займає досить багато часу. Зазвичай процес кодифікації діючого законодавства відбувається декілька років. Багато розвинутих країн (Австрія, США, Франція, Італія, Іспанія тощо) у своєму національному законодавстві про охорону здоров’я мають так звані медичні чи лікарські кодекси, норми яких регулюють відносини між медиками та їх пацієнтами, а також їх родичами, професійні відносини медиків між собою, з адміністрацією установ охорони здоров’я і державних органів.

У Медичному кодексі необхідно реалізувати вимоги міжнародних стандартів з прав людини, щодо охорони здоров’я, зокрема надання медичної допомоги, оскільки саме він у подальшому стане міцною опорою медичного права України — галузі права, що починає невпинно розвиватись й у нашій державі.