Роль Сталіна у Великої Вітчизняної Войне

Літня практика по истории.

Ліцей № 8.

Реферат.

Тема:

«Роль І. У. Сталіна у невдачі Червоної Армії Великої Вітчизняної Войне».

Исполнитель:

Шабанова Татьяна.

Константинова Анастасия.

Руководитель:

Берт Л. Л.

Сосновий Бор

1999 год.

Перший період війни 22 червня 1941 року — 19 листопада 1942 року відрізняється серйозними ураженнями Червоною Армією. Ми розглянемо його з лето-зима 1941 року у листопад 1942 року. Сьогодні, як ніколи раніше, немов у величезному кількості публікацій піднімається, довгий час колишній забороненим, питання про причини катастрофи перших місяців війни" та провалу зимового наступу в 1942 року. Всі ці публікації підтверджує те, що писав 60-ті роки А. Некрич («Розстріляна Червона Армія») вся відповідальність за воєнної поразки СРСР 1941 року лежить партії, і - на Сталине.

Одне слово не слід забувати, що вступили під час війни, ще продовжуючи бути відсталою в промисловому відношенні країною за порівнянню з Германией. 1].

Спробувавши глибше ввійти у суті цієї проблеми ми вважають за потрібне розглянути аргументи упорядкування цілісної картини нашого вопроса.

Справді, Росія до війни не займала провідних положень в в промисловості й економіці, що безперечно свідчить про відсталість країни з порівнянню з Німеччиною, що відбилося у першому періоді войны.

Виробництво основних видів промислової продукції СРСР і фашистської Німеччині 1940;1941 роках |Промислова |СРСР |Німеччина |Співвідношення | |продукція | | | | |Електроенергія |195,9 |352,72 |1:1,8 | |млрд.квт.ч | | | | |Вугілля млн. тонн |607,4 |2924,0 |1:4,8 | |Сталь млн. тонн |63,7 |162,6 |1:2,6 |.

І це вбачається роль Сталінаце її перша вина. Однією з таких прикладів може бути згоду Сталіна на запит Кулика, котрий обіймав у те час посаду начальника Головного Артилерійського управління, і Жданова про заміні 45- і 75- міліметрових гармат на 107-миллиметровые. Але Сталін не врахував, що той було польове знаряддя, а тут було потрібен інший система, обладавшая більшої бронебойностью. Сталіну пробували несміливо заперечувати фахівці - нарком озброєння Ванников, директора заводів Емен і Фрадиин. Усе було даремно. Це був один з найгрубіших помилок. Не варто 1941 року перевагу у військовому виробництві віддавалася масового виробництва морально застарілої техніки (винищувач Н-16, сильно поступався німецькому МЕ-109, легкі танки БТ-5, БТ-7, Т-26, Т-27, середні Т-28, важкі Т-35). Усе це були моделі «вчорашнього дня», що довели у перші дні війни. Небажання Сталіна механізувати військової техніки стало є ще однією його помилкою — це друга вина Йосипа Виссарионовича.

Одне з найважливіших прорахунків, визначили відповідальність Сталіна, був її відмова приймати всерйоз численні донесення які з початку 1941 року попереджали швидкого фашистському вторгненні у СРСР. (19 червня 1941 р. радянськими органами держбезпеки була перехоплена шифротелеграмма посланника Італії Фінляндії, адресована до МЗС Італії. У телеграмі повідомлялося: «Загальна мобілізація, неофіційно оголошена, зараз завершено. Країна перебуває в військовому становищі. Триває прибуття німецьких Збройних Сил, включаючи авіаційні частини. Вважається, що Німеччина негайно прийме рішення щодо СССР». До самого вторгнення Сталін був у впевненості, що це повідомлення були чим іншим як англійськими «провокаціями» спрямованими те що що змусити його відкрити другий фронт і полегшити сам цим становище Англії у війні. Сталін прямо говорив, що розвідникам нашим вірити не можна, і поза стислі терміни 1936;1940 року п’ять начальників Головного Розвідувального управління Генерального штабу були репресовані і розстріляні: З. П. Урицкий, А. До. Берзін, З. Р. Гендий, М. М. Прокурорів, А. Р. Орлов. Також велика відповідальність лежить Йосипа Виссарионовиче за те, що до останнього моменту відмовлявся навіть дати наказ приведення військ у бойову готовність і перекидання військ, початок мобілізації де наполягало вищу військову керівництво — це третя вина Сталина.

Хіба ж є вищу військову керівництво і армія в цілому. Ведучи боротьбу з «ворогами народу» Йосип Віссаріонович вдарив масовими репресіями 1937;1938 року у вищим командним кадрам, политсоставу, центральному апарату Наркома оборони — це її четверта вина. По які є даним із травня 1937 року до 1938 року т. е. У перебігу півтора року, до армій зазнали репресіям 36 761−47 000 людина, але в флоті більш 3000. Частина була, щоправда, лише звільнено з РСЧА. Характерно, що з провідних діячів Червоною Армією були репресовані саме ті, які відстоювали прогресивні погляди, виступали за якнайшвидше оснащення армії, авіації і флоту новітньої бойової технікою. Через війну боротьби Сталіна з «ворогами народу» в 1937;1940 роках змінилися все командувачі округів, на 90% сталося відновлення начальників штабів округів і заступників командувачів, на 80% обновився склад управлінь корпусів і дивізій, на 90% командирів і начальників штабів. Слідство кривавої чистки стало різке зниження інтелектуального потенціалу до армії й на флоті. До початку 1941 року лише 7,1% командно-начальствующего складу малу вищу освіту, 55,9% середнє, 24,6% прискорене освіту (курси), 12,4% командирів і політпрацівників або не мали військової освіти ще. Про що думав Йосип Віссаріонович? Як могла така армія, сформована основному з допомогою загальної військової повинності, слабка як тому, що ні мала хорошого озброєння, а й слабка оскільки командири і военноначальники можна сказати були відсутні, т.ч. що міг зробити командний склад армії й флоту в «зеленому» віці, 85% - до 35 років. Сталін було не пам’ятати, що у 1937 року дав згоду на арешт кілька десятків военноначальников, входили до складу Військового Ради при наркомі оборони. По суть виявилося, що Військовий Рада перебував на 90% лише з «шпигунів і шкідників». Але Сталіна це скільки не бентежило. Не без її відома назавжди зникли такі здібні й великі военно начальники, як І. М. Дубової, А. І. Корк, М. Д. Каширин, і ще. 11 червня був швидкий суд, судили свої власні товариші та засудили, ясна річ, до смерті. І Сталін знав, що приговорившие їх судді теж загинуть! Тільки на другу очередь.

Досить довгий часі це п’ята винаСталін був нездатним розірвати зі догмами гласившими, що: 1. Войну потрібно вестися території противника. Він вперто мав на думці що 2. Війська повинні за будь-яку ціну утримувати зайнятими позиціями. Відступати не можна було тоді, коли війська могли зайняти вигідніші позиції з погляду стратегічної оборони. 3. Ми їхали всіх параметрах сильніше будь-якого ворога. Обман про готовність країни, до обороні знищив багато світлих голів, мільйони обплутав через руки і ногах, чорне назвав білим, білечорним. Таке негнучке мислення в підході до керівництву військовими діями призвело до величезним людським втрат. За роки Великої Вітчизняної війни загальні безповоротні демографічні втрати радянських збройних сил разом із прикордонними і Внутрішніх військ склали 8 млн. 668 тис. 400 людина. У пресі наводиться число радянських военно полонених у межах 5 млн. 200тыс. — 5 млн. 750 тис. людина, причому переважна більшість належить перший період войны.

Отже, такі помилки Сталіна сприяли серйозним невдач Червоною Армією з літа по осень1941 года.

Наступ взимку 1942 року заскочило великої трагедією першого періоду, основним завданням якої було зняття блокади Ленинграда.

Але, недооцінивши сили противника, Сталін віддав наказ наступі на Керч, де сталося дуже велике поразка. Наприкінці квітня закінчилося невдалий наступ наших військ у Криму. Попри те що, що Кримський фронт мав істотне матеріальне перевага перед противником — майже полуторное по знаряддям і мінометам і подвійна щодо танків. Однак незграбні дії командувача фронту генерала Д. Т. Козлова привели до того що, що Кримський фронт був практично розгромлено, втрати перевищили 200 тисяч людина. Довелося залишити Керч, але це серйозно ускладнило обстановку в Севастополі. Після 250 днів місто був оставлен.

Ще невдало розгорнулися події на південно-західному напрямі. Без резервів Сталін наказав санкціонувати наступальні дії лише з вузькому ділянці. Почалося наступ на Харків. Через неправильного розташування військ становище ставало загрозливому. Генеральний штаб (А. М. Василевський) запропонував припинити операцію і відвести війська. Але насамперед Сталін і Тимошенко не дослухалися цієї рекомендації. Щойно 19 травня зрозумівши всієї глибини посталої небезпеки, Сталін прийняв припинення наступу, але час було згаяно і тому було те, що майже 20 дивізій потрапив у оточення і наступ радянських військ закінчилося важким поразкою під Харьковым. Радянські війська зазнали втрат, а противник значно поліпшив своє становище, зайнявши Донбас і опанував Ростовом-на-Дону. А причини поразки ті самі, що у 1941 року: поодинокі рішення Сталіна, недостатня підготовка і помилки вищого начальницького складу, недооцінка противника.

Отже, під час загального наступу взимку 1942 роки нашим військам не вдалося розгромити жодної з головних німецько-фашистських угруповань. Операції які проводилися із метою усім основних стратегічних напрямах, виявилися незавершенные.

Однією з причин їхнього невиконання військами своїх завдань- «же не давати ворогу перепочинку — і гнати захід» —, те, що Ставка переоцінювала можливості радянських збройних сил до початку 1942 року, поставила їх непосильні задачи.

Зимове наступ показало серйозних помилок Сталіна як Верховного Головнокомандуючого. У його розпорядженні ставки було 9 армій, які одночасно були спрямовані усім найважливіших напрямах, цим Сталін розпорошив стратегічні резерви. Вийшло отже коли для завершення оточення ліквідації головних сил центральної угруповання противника знадобилося запровадити додаткові сили, необхідних резервів у Ставки немає. Таке саме становище і інших ділянках фронта.

Ніякі заперечення діяли. Довірилися інтуїції вождя. І чим це обернулося: Трагедією 2 ударної армії у болотах під Ленінградом, загибеллю військ у Криму, проривом нашого фронту під Харковом, звідки тоді й рушила на Сталінград 6 армія Паулюса. Сталін, як людина хитрим, розважливим, далекоглядним і підступним интригантом неможливо міг визнати своїх помилок у військових дій першого періоду війни. Червона Армія влітку, і восени 1941 року виявилась на краю прірви. На полі бою полягли мільйони кадрових військовослужбовців — основа армії й авіації, противник взяв колосальне озброєння. Таке повторилося в 1942 року Сталинщина, тобто. відсутність колегіальності, самовладдя та чиновницьку сваволю, некомпетентність, негативно впливав перебіг війни до її закінчення. Злочинний за своїм характером і масштабам прорахунки спонукали Сталіна до звичної практиці: новим жестокостям, нечесним виправдань, самовихвалянням. І як наслідок від цього поява на світло «наказу № 227», за яким Сталін вирішив звинуватити вищих военноначальников і офицеров.

Але, виходячи з вивченому матеріалі, бачимо, що роль Йосипа Віссаріоновича Сталіна у історії Великої Великої Вітчизняної війни дуже великий, поза всяким сумнівом, йому Вітчизняна війна була вершиною його життя. Солдати ішли у атаку з легендарним вигуком: ««а Батьківщину, за Сталіна! «(«Я люблю життя. Я дуже молода. Але оскільки Вітчизна, що її люблю, як свій рідну мати, жадає від мене пожертвувати життям в ім'я звільнення з німецьких окупантів, зроблю це. Нехай знає увесь світ, на що здатна російський патріот і більшовик. Нехай запам’ятають фашистські ватажки, що підкорити наш народ неможливо як і, як і погасити солнце…»)[2]. Під тиском його тверду руку збиралася багатомільйонна армія. Мільйони людей країні майже молилися нею, як у божество, його авторитет в величезної мері виріс у міжнародному масштабі. Під час війни для мільйонів людей ім'я, яке ототожнювалося із колишнім Радянським Союзом, виражало сподіватися перемогу. Партизани, приречені до смерті, комуністи, революціонери, жертви фашизму йшов смерть з іменем Тараса Шевченка на вустах. Після перемоги пригноблені народи усього світу вбачали у ньому свою надію, й вождя!

Але, роль тієї чи іншої обличчя на боротьбі перемогу недозволено ототожнювати із дуже перемогою. Її святість робить святим будь-якого причетного до неї. Багато авторитарні рішення Сталіна фактично сприяли противнику. Таке заборона привести військ у безпосередню бойову готовність напередодні 22 червня 1941 року, продовження безпосереднього наступу навесні 1942 года.

Так чи інакше, Сталін був і залишатиметься тією людиною який цікавив і цікавитиме ще одне покоління, що саме через неординарного ставлення до її особистість різних істориків, ми бачимо спробували знайти бодай якусь істину про цю людину для себя.

———————————- [1] с. 306 «Історики сперечаються» [2] Радянський розвідник Кузнєцов у листі написаному у разі смерти.