Висновок. 
Селянська реформа в Наддніпрянській Україні

Середина XIX ст. показала різке загострення кризи кріпосницької системи. Вона більше не могла забезпечити не лише ріст виробництва, а навіть збереження досягнутого рівня. На території Російської імперії продовжувало розвиватися ручне виробництво, примітивні знаряддя праці. Стояти на місці означало відставати. На це відставання були приречені національні регіони, у тому числі й Україна.

Кримська війна продемонструвала гнилість і безсилля імперії. Десятки тисяч українців у складі російської армії і флоту воювали проти Туреччини та її союзників. Україна була найближчим тилом російської армії; на плечі її населення були покладені обов’язки постачання фронту всього необхідного.

Україні довелося годувати чужу армію і віддавати своїх синів на війну за чужі інтереси. Спроба М. Чайковського організувати боротьбу проти царизму під гаслами відновлення української і польської державності не мала успіхів.

Війна викликала посилення селянського руху. Селянство прагнуло до волі.

Питання про необхідність реформ у середині 50-х pp. XIX ст. опинилося в центрі суспільно-політичного руху, у якому брали участь представники всіх станів суспільства. Царизм опинився перед вибором або скасувати кріпосне право «зверху», або воно буде зметене масовим селянським бунтом «знизу». Царизм обрав реформи.

Скасування кріпосного права стало однією з найважливіших подій другої половини XIX ст. Держава змушена була піти на ліквідацію кріпосницької системи, яка проіснувала сотні років. Реформу готували кріпосники, тому зробити її радикальною не вдалося. Вона була половинчастою, непослідовною, з орієнтацією, у першу чергу, на інтереси дворянства. Найбільшим досягненням цієї реформи було те, що селяни отримали особисту свободу. У селах залишалася селянська община, що обмежувала особисту свободу селян і регламентувала їх господарську діяльність, зберігала архаїчні відносини на селі.

Викупна операція стала справжнім грабунком селян. За свою землю селяни заплатили втричі більше ЇЇ вартості. Особливо несправедливим селяни вважали зменшення їх землекористування.

У селянських виступах другої половини XIX ст. однією з найважливіших вимог стало повернення «відрізків». Об'єктивно селянська реформа привела до покращення життя селянства і сприяла економічному та суспільно-політичному розвитку українського суспільства. Вона була важливим кроком у капіталістичній трансформації суспільства.