Висновки. 
Діяльність академіка В.Г. Дроботька в контексті розвитку мікробіологічної науки в Україні

Встановлено, що наукова і науково-організаційна діяльність академіка В. Г. Дроботька досі не була предметом спеціального історико-наукового дослідження. Існуючі історіографічні джерела або коротко окреслюють плин його творчого життя, або змальовують окремі його моменти, не складаючи цілісної картини.

Вперше опрацьовано і систематизовано багаті архівні матеріали стосовно життя і творчості вченого. На основі малодоступних публікацій 20−30 рр. ХХ століття детально досліджено перші кроки його роботи в галузі епідеміології. Виявлено, що початкові етапи його життєвого шляху дуже нагадують певні моменти біографії його видатного попередника — академіка Д. К. Заболотного.

Показано, що у довоєнний період, керуючи відділом медичної мікробіології Інституту мікробіології та епідеміології ім. Д. К. Заболотного, В. Г. Дроботько розробляв низку важливих наукових програм: вивчення біологічних властивостей бактерій кишково-тифозної групи; дослідження в галузі експериментальної терапії; питання мінливості бактерій; теоретичні і практичні розробки з бактеріофагії.

Вперше детально висвітлено історію винайдення збудника небезпечного захворювання коней — гриба роду Stachybotrys, описано процес розробки профілактичних та лікувальних засобів боротьби зі стахіботріотоксикозом, за що В. Г. Дроботько та його співробітники першими серед вітчизняних учених отримали високі державні нагороди.

Визначено роль В. Г. Дроботька в організації досліджень мікробіологічного відділу Зообіологічного інституту АН УРСР, створеного в Уфі при евакуації академічних інституцій, під час Великої Вітчизняної війни. Розкриття природи септичної ангіни, одержання стафілококового бактеріофагу для лікування післяраньових інфекцій, розробка методу швидкої діагностики бруцельозу та технологічного процесу регенерації перев’язочних матеріалів проводились українськими мікробіологами для допомоги фронту і тилу.

Показано, що за безпосередньої участі В. Г. Дроботька, як директора Інституту мікробіології АН УРСР, формування тематики у післявоєнний період йшло шляхом, наміченим засновником цієї установи Д. К. Заболотним: вирішення теоретичних питань мікробіології і епідеміології; пошук ефективних засобів боротьби з інфекційними захворюваннями людини, тварин і рослин; розробка методів використання мікробіологічних процесів у сільському господарстві і промисловості.

Доведено, що на базі відділу антибіотиків, керованого В. Г. Дроботьком, було створено наукову школу, магістральним напрямком роботи якої було одержання антимікробних речовин з вищих рослин. Завдяки її діяльності із звіробою звичайного було виділено активні препарати іманін (1948) та новоіманін (1959), успішно впроваджені в медичну практику.

Показано, що проблема, яка стала стрижневою для школи В. Г. Дроботька — одержання антибіотичних речовин з вищих рослин — є складовою більш широкої загальнобіологічної проблеми взаємозв'язку вищих і нижчих рослинних організмів, до якої входять: вчення про фітогормони, започатковане М. Г. Холодним; вивчення фітонцидів, розпочате Б.П. Токіним; алелопатія, запропонована і розроблена А. М. Гродзинським.

Констатовано, що творча спадщина В. Г. Дроботька донині не втратила своєї актуальності, про що свідчать як багаторічне використання пропонованих ним лікарських засобів, так і справедливість зроблених ним передбачень в галузі мікробіології та епідеміології.