Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розбудова української правової держави тісно пов’язана зі становленням ринкової національної економіки. Тому, закономірно, що у поле зору істориків, як одне із актуальних для сьогодення завдань, потрапив механізм формування та функціонування ринкової економіки у різних галузях народного господарства, зокрема в цукровій промисловості. Щоб усвідомити сучасне і передбачити майбутнє, уникнути помилок при новітніх трансформаційних процесах в економіці, потрібно глибоко вивчати минуле.

Цукрова промисловість України була і залишається на сучасному етапі однією з найрозвинутіших галузей народного господарства, яка за кількістю підприємств, рівнем технічного оснащення, виробничою потужністю, забезпеченням кваліфікованими працівниками, а також за обсягом виробленої продукції посідає одне з провідних місць в економіці держави.

Започатковані у 90-х рр. XX ст. урядом України ринкові перетворення в економіці передбачали вирішення ряду нових проблем, котрі у свою чергу зумовили переосмислення концептуальних основ теорії та практики ведення народного господарства. В зв’язку з цим, однією з найважливіших є проблема становлення, функціонування та розвитку так званого монопродуктивного ринку, де виробництво цукру відіграє особливо важливу, стратегічну роль. Якщо провести порівняльний аналіз сучасної ситуації в цій галузі з її становищем, наприклад, наприкінці XIX ст. — початку XX ст., то можна простежити деякі історичні закономірності, зокрема, виведення вітчизняної цукрової галузі промисловості з кризового стану. Для того, щоб врятувати цукрову, наприкінці ХІХ ст. промисловість царський уряд вдався до жорсткого квотування (нормування) виробництва цукру і регулювання цін на нього в середині країни (закон від 20 листопада 1895 p.). Ці заходи дуже позитивно вплинули на розвиток вітчизняного цукровиробництва. Завдяки цьому на початку XX ст. українські губернії, що входили до складі Російської імперії, перетворилися на провідні з виробництва цукру в Європі, стали конкурентноспроможними на зовнішніх ринках. На жаль, у радянській історіографії ці успіхи вітчизняного цукровиробництва висвітлювалися досить фрагментрано, без належного наукового аналізу. Крім того, враховуючи концептуальні положення марксизму-ленінізму, увага дослідників зосереджувалася в основному на негативній діяльності монополій, зокрема і цукрового синдикату. Причому, згаданий вище названий указ характеризувався лише як шкідливий. Отже, очевидною є необхідність переглянути, переосмислити з позицій сучасної методології усталені в історіографії твердження щодо історії цукрової промисловості в Україні в кінці ХІХ — на початку ХХ ст.

Важливість об'єктивного висвітлення становища української цукрової промисловості в XIX — на початку XX ст. обумовлюється не лише можливістю зробити критичний аналіз кризової ситуації близько століття тому, а й виробленням певних рекомендацій, щодо поліпшення її розвитку на сучасному етапі.

Актуальність обраної для дослідження теми зумовлена й тим, що досі не існує спеціальних праць, у яких всебічно узагальнювалися б історичні умови становлення та зрушення цукрової промисловості на українських землях в означений період. Отже, обрана тема дослідження має не тільки наукове, а й практичне значення, чим і зумовлена її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з держбюджетною науково-дослідною темою «Історія української державності» (№ 30/03), яка розробляється кафедрою історії України Черкаського державного технологічного університету.

Об'єктом вивчення є цукрова промисловість України від початку XIX ст. — до 1914 р.

Предмет дослідження — історичні умови становлення та розвиток цукрової промисловості України в означений період.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють XIX ст. — початок XX ст. Нижня хронологічна межа зумовлена побудовою першого в Російській імперії цукробурякового заводу в 1802 р., а верхня — початком Першої світової війни (28 липня 1914 р.), коли рівень цукрового виробництва, як і всієї вітчизняної невоєнної промисловості різко знизився.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території колишніх Київської, Подільської, Волинської, Полтавської, Харківської та Чернігівської губерній Російської імперії.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі архівних та опублікованих джерел, а також надбань історіографії вивчити історичні умови становлення та розвиток цукрової промисловості на українських землях у XІX — на початку XX ст.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

• — з'ясувати стан наукової розробки теми, рівень і повноту забезпечення джерельної бази;
• — дослідити історичні умови становлення цукрової промисловості в Україні (XІX — початок XX ст.);
• — оцінити роль урядової політики в цій галузі, загалом в імперії й Україні, зокрема;
• — визначити основні етапи розвитку вітчизняного цукроваріння;
• — простежити еволюцію технічного удосконалення обладнання і виробничих процесів на цукрових заводах;
• — охарактеризувати внесок діячів науки, техніки і безпосередніх виробників у розвиток галузі;
• — проаналізувати стан виробництва цукру та рівень підготовки інженерно-технічних кадрів у цій сфері.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

• — вперше становище цукрових заводів на теренах України в XІX ст. — на початку XX ст. розглянуто в контексті спеціального історико-наукового та історико-технічного дослідження;
• — на основі досягнень історіографії, аналізу різних за своїм характером опублікованих та архівних джерел, по-новому висвітлено еволюцію цукрової промисловості;
• — розроблено періодизацію історії галузі;
• — визначено місце цукрової промисловості України в загальноімперській економіці;
• — досліджено сировинну базу промисловості, зокрема визначено питому вагу призаводських, великих плантаторських і селянських посівів цукрового буряка;
• — до наукового обігу введено маловідомі раніше спеціальні праці авторів української діаспори, які висвітлюють ряд аспектів, що стосуються розвитку вітчизняного цукроваріння.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що конкретні рекомендації та висновки автора, значний статистичний матеріал можуть бути використані при вивченні проблем із історії науки і техніки України, у науково-дослідній та викладацькій роботі, підготовці відповідних лекційних курсів та спецкурсів в освітніх закладах, написанні навчальних методичок і посібників, монографій тощо. Деякі узагальнення, зроблені автором, доцільно враховувати в державній політиці, науково-технічних, технологічних процесах і нормуванні праці в цукровій галузі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційної роботи обговорювалися на засіданні кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету. Окремі аспекти її знайшли відображення у доповіді автора на Міжнародній науково-практичній конференції «Україна наукова» (2003) та на VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта (2004), м. Дніпропетровськ, Других Гуржіївських читаннях (Черкаси, 2005).

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 5 наукових статей, 3 з яких — у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 2,5 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації відображають логіку творчого пошуку, що підпорядкований провідній ідеї, меті та завданням. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, котрі включають по 2 підрозділи, висновків (всього 172 сторінок), списку використаних джерел та літератури (231 позиція) та 8 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок.