Порівняльна характеристика нормативного методу

Система «стандарт-кост» і нормативний облік витрат мають багато спільних рис:

• — в основі обох систем є стандарти (нормативи);
• — обидві підвищують якість управління витратами шляхом виявлення відхилень з використанням сигнального документування;
• — обидві використовуються для бюджетування;
• — відхилення відображаються на спеціальних рахунках;
• — передбачають можливість списання відхилень на витрати періоду та віднесення за рахунок фінансових результатів. Проте ці системи мають і суттєві відмінності

Система «стандарт-кост» не передбачає аналітичного обліку витрат за об'єктами калькуляції (видами продукції, замовленнями і т. ін.). Витрати в межах стандартів обліковують на єдиному рахунку і лише для обліку відхилень від стандартів передбачають окремі рахунки, які у кінці звітного періоду закривають рахунком «Собівартість реалізації». Така методика значно полегшує аналітичний облік витрат. Система нормативного обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає детальний аналітичний облік у розрізі об'єктів віднесення витрат за трьома складовими: за нормами, зміни норм, відхилення від норм. Фактична собівартість виготовленої продукції визначається як алгебраїчна сума цих складових. Така методика обліку є більш трудомісткою та менш оперативною порівняно з системою «стандарт-кост».