Заходи, спрямовані на підвищення родючості ґрунту
Одним із обов’язковим агрозаходів для дерново-підзолистих супіщаних та легкосуглинкових ґрунтів є вапнування. На таких ґрунтах норми вапна дещо вищі ніж на піщаних і глинисто-піщаних різновидах. Вони відповідають 0,75 норми вапна за гідролітичною кислотністю. їх застосовують раз у 8−10 років у сівозмінах з люпином, льоном і картоплею безпосередньо під передпосівну культивацію зябу під ці… Читати ще >
Заходи, спрямовані на підвищення родючості ґрунту (реферат, курсова, диплом, контрольна)
На дерново-підзолистих ґрунтах вирощують такі сільськогосподарські культури — озиму пшеницю, льон, кукурудзу, кормові буряки, конюшину та ін. Супіщані ґрунти можуть бути використані під сади. Вони є добрими під черешню. Дерново-підзолисті легкосуглинкові ґрунти є цілком задовільні під плодові насадження. ґрунт гранулометричний родючість На дерново-підзолистих ґрунтах також застосовують систему різноглибинного обробітку. На ґрунтах з достатнім гумусово-елювіальним горизонтом орють під просапні на 28−25 см, під інші культури сівозміни — на 18−20 см. На поверхнево-оглеєних відмінах застосовують ґрунтопоглиблення до 28−30 см. Оранка, як і на піщаних ґрунтах, поєднується з мілким і поверхневим обробітком дисковими боронами і плоско різними знаряддями в залежності від вирощуваних культур, ступеня забур’яненості поля і погодних умов.
З добрив на цих ґрунтах перевага надається підстилковому гною і торфокомпостам. Для приготування компостів використовують безпідстилковий гній, гноївку і сечу тварин, пташиний послід та ін. Гній та компости застосовують в нормах від 20 до 40 т/га і більше переважно під просапні культури та озиму пшеницю.
В господарствах, де мало гною, чи на віддалених полях слід залишати солому з компенсацією азотної недостачі, використовувати посіви люпину та інших сидератів на зелене добриво.
В польових сівозмінах на дерново-підзолистих ґрунтах обов’язковим є посів багаторічних трав. Вони сприяють нагромадженню в ґрунті органічних речовин, рухомих сполук азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію та ін. Покращуються водно-фізичні і фізико-хімічні властивості, посилюються мікробіологічні і біологічні процеси, що позитивно відбивається на врожайності вирощуваних культур.
Одним із обов’язковим агрозаходів для дерново-підзолистих супіщаних та легкосуглинкових ґрунтів є вапнування. На таких ґрунтах норми вапна дещо вищі ніж на піщаних і глинисто-піщаних різновидах. Вони відповідають 0,75 норми вапна за гідролітичною кислотністю. їх застосовують раз у 8−10 років у сівозмінах з люпином, льоном і картоплею безпосередньо під передпосівну культивацію зябу під ці культури. Вапно можна вносити під оранку зябу під попередники або перед попередники, кормових коренеплодів, конюшини чи кукурудзи. Для вапнування застосовують доломітове борошно, лучний мерген, м’яку крейду, вапнякові туфи та ін.
Гній у тому ж полі, що й вапно, можна вносити, коли рНКCL ґрунту нижче 5: коли цей показник вище 5, краще давати їх у різних полях сівозміни.
З мінеральних добрив найбільшу потребу сільськогосподарські культури відчувають в азотних і калійних, в меншій мірі у фосфорних. На фоні гною і вапнування співвідношення NPK в сівозміні слід підтримувати відповідно 1,0:0,8:0,9, проте для окремих культур співвідношення може бути іншим. Так, для озимої пшениці найкраще співвідношення NPK буде 1,4:0,7:1,0, а для картоплі 0,5:0,2:1,0.
Важливими агротехнічними заходами є поглиблення орного шару та його окультурення. При поглибленні орного шару слід враховувати біологічні особливості культур. Добре реагують на поглиблення орного шару люцерна синя, конюшина червона, кормові боби, середня реакція на глибокий обробіток у кукурудзи, картоплі, тимофіївки.
В добре окультуреному орному шарі збільшується вміст гумусу, елементів живлення, зберігається волога опадів, набувають більш інтенсивного розвитку біологічні процеси, зменшується кислотність. В результаті суттєво зростає ефективність всіх агротехнічних заходів і створюються умови для отримання високих і стійких врожаїв.