Вплив озокериту на людський організм

Відносно висока температура озокериту не викликає опіків. Це явище пояснюється тим, що озокерит, який прилягає до шкіри, швидко затвердіває, чим оберігає шкіру від дії послідуючих, більш гарячих слоїв озокериту. Дуже повільно холонучи, він на протязі довгого часу віддає тепло організму і легко переноситься навіть при температурі 60−70°С. Разом з тепловою озокерит має механічну і хімічну дії. Він володіє великою пластичністю I здатністю при охолодженні зменшуватися в об'ємі на 10−15%; в зв’язку з цим його компресивна дія в півтора рази більша, чим парафіну.

Хімічна дія озокериту пов’язана із розрядженням шкіри асфальтенами і смолами, проникненням в поверхневі шари шкіри церезину, проступанням в організм біологічно активних речовин, які містяться в озокериті, що володіють екстрогеноподібною, ацетилхоліноподібною діями і визивають парасимпатикотонічний ефект, а також з мікрофлорою, яка виділяє речовини по типу антибіотиків.

Озокеритотерапія має протизапальну, гіпосенсибілізуючу, спазмолітичну, розсмоктуючу, болезаспокійливу, судинорозширючу, зудозаспокійливу дії, стимулює регенеративні і трофічні процеси в тканинах.

Озокерит нагрівають в спеціальному озокеритонагрівачі або на водяній бані (обов'язково витяжка) до потрібної температури. При повторному використанні його стерилізують при температурі 100 °C на протязі 10−15 хв. і додають 25% свіжого озокериту.