Розділ 1. Поняття про словотвір у сучасній лінгвістиці

Найголовнішим засобом збагачення лексики сучасної української і англійської мов є творення нових слів, тобто словотворення. Слова в мові не творяться з довільно взятих звуків — їх створюють, керуючись певними закономірностями. Тому треба мати засоби для творення слів і використовувати певні способи словотворення.

Вивчення словотворчих процесів бере свій початок з часів стародавньої Греції та Риму. Питанням перетворення коротких слів у довгі, більш складні займались такі видатні філософи, як Платон та Аристотель.

Термін «словотвір» (від лат. derivacio — відхилення, утворення) має два основних значення, які потрібно чітко розрізняти. В першому значенні, він використовується для вираження постійного процесу творення нових слів у мові. Мова знаходиться в стані постійного розвитку, який складається з окремих мовних процесів, в тому числі і процес утворення нових слів. Цей процес має назву «словотвір».

В другому значенні, термін «словотвір» означає розділ науки, який займається вивченням процесу утворення нових лексичних одиниць.

Процес словотворення відбувається постійно, відбиваючи зміни в навколишньому світі, відповідаючи потребам носіїв мови. Тому велике значення має вивчення продуктивних способів словотворення, їх типів і моделей, по яких вони створюються, наскільки вони є активні.

В.В. Виноградов стверджує, що «творення нових слів відбувається за тими моделями, за тими словотворчими типами, які вже встановилися в мові або знов виникають у зв’язку з виокремленням нових основ і використанням нових елементів афіксації, у зв’язку з розвитком і удосконаленням системи словотворення» .

У сучасній мові можна визначити слова двох типів: первинні, або непохідні, значення яких не мотивується іншим словом; та вторинні слова, або похідні, значення яких мотивується значенням іншого спільнокореневого слова. Непохідним називається слово, яке не утворене від іншого слова, а відтворюється у нашій свідомості цілісно, наприклад: ліс, сон, читати, синій. Похідним називається слово, що утворене від іншого слова або на базі інших слів за існуючими у мові зразками (схемами), наприклад: лісовий < ліс, сонний < сон, читач < читати, синіти < синій, життєдайний < дає життя.

Слово, значення якого пояснюється (мотивується) іншим спільнокореневим словом, називається мотивованим, а слово, що пояснює (мотивує) значення першого, називається мотивуючим. Відповідно називаються і основи цих слів. Мотивуюче і мотивоване слово становлять словотвірну пару. Відношення між компонентами словотвірної пари називається словотвірним зв’язком, або відношенням словотвірної похідності.

Способи словотвору — структурно різні шляхи і прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у цій мові словотворчих ресурсів (І.І. Ковалик). Виділяють морфологічні і неморфологічні способи словотвору, які встановлюються відповідно до того, які засоби використовуються для вираження словотвірного значення похідного слова.

До морфологічних способів належать суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний. До неморфологічних способів словотворення належать: а) перехід одних частин мови в інші; б) злиття словосполучень у слова; в) зміна значення слова.

Як правильно зазначає В. В. Виноградов, словотворчі категорії тісно пов’язані з граматичними категоріями і процесами; словотворення кожної мови визначається системою живих морфологічних і лексичних відношень, властивих певній конкретній мові. Нові слова обов’язково оформляються за граматичними законами певної мови, підводяться під відповідні лексико-граматичні розряди (частини мови).

Префіксальне словотворення, префіксація — спосіб словотворення за допомогою префіксів. Специфіка цього типу словотвору полягає у тому, що префікси як словотворчі форманти приєднуються до цілого слова, утворюючи нові слова того самого лексико-граматичного класу (частини мови): читати — дочитати, мова — промова, дід — прадід, чудовий — пречудовий, вчора — позавчора, to call — to recall, ability — inability, mistakeable — unmistakeable, noon — afternoon.

Префіксальне словотворення найширше використовується для утворення дієслів, рідше — іменників, прикметників та прислівників. У префіксальному дієслівному словотворенні беруть участь як власне мовні префікси, так і новіші, запозичені з інших мов префікси.