Тема «страшний світ» в поезії Блоку

Тема «страшний світ» в поезії Блока

«Страшный світ! Він серцю тісний!» (по ліриці Блоку).

Александр Олександрович Блок — поет — символіст. Змушують читача замислитися, домислити остаточно, постаратися самостійно знайти відповіді життєво важливі питання, які автор ставить перед собою і людей. Кожен сміх має власну незвичну мелодію і ритм, що допомагає нам як уявити намальовану картину, а й почути і всі те, що хотів сказати поет. Ні просто слів, які незначущі, тут кожна дрібниця можна буде, якого наше розуміння було не зовсім повним.

На погляд, у твори Блоку важливо не лише намалювати реальний світ, а й зобразити його глибину, сутність нашої життя. У циклі віршів «Місто» непристойність і просто гидоту не помічають, душі починають мертветь, що страшно для поета, який усе життя шукає ідеал духовної краси. Він хоче, аби цей процес тривав, й апелює до людей, які ще зовсім омертвіли душею.

Лирический герой Блоку — лицар, співак «Прекрасної Дами», ідеальний герой, яка у чарівному світі, здатний любити, з палким усім серцем і широкої душею. Його цельнайти Ту, якого він служити. Це що не лише спосіб, але, то, можливо,.

Она існує й світі? Минає час, і нашого героя розчаровується, спускається з хмар на грішну землі і потрапляє у «страшний світ», де живуть сотні так само розчарованих особистостей.

В циклі віршів «Страшний світ» Блок начебто знімає райдужну оболонку з нашому житті й хоче показати реальність. Йому самому боляче усвідомлювати, що нею одна чорнота, непристойність і просто бруд, але найстрашніше — зізнатися, що він сам є частиною цієї мерзотності. То що таке «страшний світ» Блоку?

Мне здається, що з нього, найнебезпечнішим у світі є «мерці» люди, втративши найголовніше у житті душу, вони живуть самі плоттю і лише плоті, «але, треба суспільство інсинуйте» і отруювати інших отрутою, адже погані вчинки будь-коли проходять безслідно, неодмінно зачіпають безліч людей.

В циклі «Життя мого приятеля» в тридцять років людина усвідомлює, що серця немає. Які ж з цією жити далі? Він здатний відчувати самого прекрасного почуття землі - любові, оскільки він йому «зміїний рай — бездонною нудьги пекло».

В «страшному світі» світі «мерців» і природа така сама. Місяць, чарівна і таємнича, там — «диск великий, заливавший всі у природі нестерпною жовтизною». Жовтизною, отже — ворожістю і вульгарної повсякденністю. Людина без серця й без душі бачить навколишній світ у мерзенних тонах:

Вон місяць, як палець, над покрівлями громад.

Гримасу корчить мені…

Возвращаясь до віршів циклу «Життя мого приятеля», слід зазначити, що саме Блок показує найстрашніший гріх — розпач. Він впевнений, що немає нічого страшнішого розпачу. Поетові важко зізнатися, що омертвіння відбувається з ним, нема охоти вірити, що у його життя записано останній гріх, після якого життя не життя.

Говорят чорти: «Але натовпом ми всі, як ангели чисті». Чорти вважають для себе ангелами, хіба так можна у світі, де живуть люди, чисті душею і вміють любити, живуть як плоттю? Звісно, немає! От у цьому і є суть страшний світ, де чорти, як ангели. Навіть смерть каже:

Я відчиню. Нехай трохи.

Еще помучиться він.

Смерть гребує його впускати, що це просто «стогін», а чи не людський голос.

Уже саму назву циклу «Страшний світ» змушує читача замислитися.

«Пляски смерті» скажений вихор, страшний танець. Чому смерть тріумфує? Мерців дедалі більше, царство смерті зростає, їй непотрібно плакати, вона радіє у скажених танцях.

В циклі «Життя мого приятеля» Блок фактично розповідає про собі, але, як будь-якому людині, йому страшно визнаватися, що його життя сповнене «дріб'язкових турбот», а душа «безрадісна і чорна». Тому і говорить про собі, як «про якомусь своєму приятелі, начебто на її життя, а чия то інша перетворюється на нічого й чиясь чужа душа вмирає, але з її самої. Усе правильно жахливо! Людина повністю заплутався, жити без серця просто неможливо, адже й плоть поступово гине.

В «страшному світі» в людини єдиний шлях: спочатку вмирає душа, потім тіло, отже, жити неможливо. Цей світ у Блоку, моє погляд, надто вже жахливий, поет занадто трагічно сприйняв реальний світ, побачив усю цю гидоту, від цього його власне життя стала жахливою. Пітьма і бруд затьмарили усе прекрасне. Звісно, він не міг бачити світла, і радості, і зажадав від цього, напевно, так рано помер. «Страшний світ» поглинув талановитого поета і чудову людину.

Нашу життя може бути «страшним світом», у якому багато вульгарності й бруду. І все-таки гадаю, що у житті є договір багато є світлого, чистого. Важливо тільки розгледіти цей світ серед імли. Кожна людина має побачити свій промінець, не звертаючи, увагу спроби «мерцем» отруїти отрутою. Головне втратити свої душі і серце, тоді будуть і сили, аби перемогти звістку цей «страшний світ»…

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.