Мімікрія комах. 
Захисні пристосування комах

комаха захисний мімікрія маскування Мімікрія (англ. mimicry, від гр. mimikos — наслідувальний) — це ефект наслідувальної схожості з формою і забарвленням тіла представників незахищених видів комах з більш захищеними. Тобто це захисне пристосування їстівних незахищених видів. Дві форми мімікрії відкрили англійський ентомолог Г. Бейтс та німецький зоолог Ф. Мюллер (рис. 1).

Рис. 1 Дві форми мімікрії

Мімікрія ефективна під час захисту від хижих тварин лише за умови, коли незахищений вид, що наслідує (імітатор), та вид захищений, якого наслідують (модель), мешкають в одній місцевості, причому чисельність імітатора істотно нижча, ніж моделі (інакше у хижака не виробиться умовний рефлекс на певний подразник, пов’язаний з неїстівністю жертви).

У бейтсовської мімікрії гірше захищений вид наслідує забарвлення або форму добре захищеного. Наприклад, деякі тропічні метелики-білани подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин; їстівні метелики — несправжні пістряки нагадують отруйних для птахів справжніх пістряків тощо (рис. 1). Багато з пістряків володіють різким запахом і неприємні на смак, завдяки чому їх не чіпають птахи. А метелики-білани наділені цілим комплексом наслідувальних можливостей, щоб нагадувати свої прототипи. Вони тримаються поблизу літаючих або відпочиваючих пістряків, маючи не тільки подібну форму і забарвлення крил, але навіть характер польоту. На одному кущі можуть розташовуватися метелики п’яти видів практично однакового забарвлення. І хоча отруйні представники тільки одного виду, птахи не чіпають нікого. Аналогічну мімікрію мають і метелики монархи з місцевими метеликами-імітаторами.(рис.2).

Є метелики, мухи, жуки, котрі наслідують отруйних ос і бджіл.

Суть мюллерівської мімікрії полягає в тому, що кілька захищених видів нагадують один одного за забарвленням і формою, утворюючи так зване «кільце»; їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «кільця», не чіпають також і інших. Такі «кільця» утворюють, наприклад, отруйні комахи, що мають попереджувальне червоне з чорними плямами (сонечка, клоп-солдатик та інші) або жовто-чорне (різні види ос, деякі павуки) забарвлення.

Хто може напасти на перетинчастокрилих? Одного разу буде достатньо, щоб більше не захотілося. Під надійною охороною чужого страхітливого вигляду недоторканний метелик-осовидка. Він має жовте як у оси черевце з смужками і прозорі крила, які майже не несуть лусочок, — ну точна копія оси. Мухи-дзюрчалки теж дивно схожі на ос, а представники деяких їх видів — на шершнів. Ільниці-бджоловидки нагадують бджіл, мухи джмелевидки — джмелів, а жука-восковика теж не відрізниш від джмеля. Безпечний європейський і південноамериканський шершнеподібний метелик теж захищений тим, що замаскований під жалючого шершня.

Метелики деяких видів мають на крилах яскраві плями в вигляді очей, що відлякують хижаків. Зазвичай крила сидячого метелика складені, але при дотику до них, вони миттєво розкриваються. Малюнок очей відлякує дрібних птахів. А деякі гусениці мають хибні очі і наділені здатністю звиватися всім тілом. Така демонстраційна поведінка гусениці зазвичай відлякує від неї дрібних птахів і інших хижаків.

Цілком їстівний метелик-ведмедиця зберігає життя завдяки ультразвуковій мімікрії. Цей метелик наділений дивовижною здатністю «наслідувати» клацання високочастотними звуками, які видають для свого захисту тигрові нічні метелики. Адже летючі миші, які полюють за принципом ехолокації, уникають комах з клацальними звуками. Їх спадкові знання, іноді доповнюються набутим досвідом, що показує, як «звучить» клацання отруйного або огидного на смак метелика. Чому? Секрет простий — отруйні комахи використовують попереджаючі ультразвукові сигнали тому, що для кажанів, які полюють в нічний час, яскраве забарвлення не має значення. Разом з тим летючі миші не чіпають цілком апетитного метелика-імітатора.