Протиріччя між життєвим досвідом учнів та науковими знаннями

Наприклад, життєвий досвід і попереднє навчання переконують учня в тому, що 1+1 завжди дорівнює двом (незалежно від того, що складається: тіла, числа, об'єми тощо). Нагадую про це учням розпочавши урок, присвячений будові речовини. А потім показую відомий дослід. Наливаю в довгу скляну трубку води (приблизно до половини її довжини), а потім забарвлений спирт. Визначаємо верхній рівень рідин. А потім, закривши отвір трубки, повертаю її кілька разів верхнім кінцем вниз і назад. У результаті перемішування рідин їхній об'єм зменшиться. Те, що результуючий об'єм не дорівнює сумі первісних об'ємів, і породжує проблемну ситуацію.

Перед вивченням явища електромагнітної індукції учням нагадую умови існування струму в колі (зокрема, наявність джерела струму). При демонстрації відомих дослідів (рух магніту щодо котушки, замкненої на гальванометр) створюється проблемна ситуація: струм виникає в котушці без джерела.

Можна створити проблемну ситуацію завдяки такому простому досліду: із дрібних отворів вода виливається, якщо верхній отвір відкритий, і не виливається, якщо він закритий пробкою (чому?).

При проблемному навчанні пізнавальну діяльність школярів організовую за наступним планом:

• 1. Створюю проблемну ситуацію, аналізую її та в ході аналізу підвожу учнів до необхідності вивчення певної проблеми. Для введення в проблемну ситуацію недостатньо лише вказати учням на протиріччя. Необхідно організувати їх діяльність так, щоб вони самі зіткнулись з деякою невідповідністю того, що пізнається, з наявною в них системою знань. Ця діяльність може бути різна, наприклад, розв’язування задачі, відповідь якої носить парадоксальний характер, розрахунок, який не підтверджується дослідом, та ін.
• 2. Залучаю учнів до активного пошуку розв’язку проблеми на базі знань, якими вони володіють, та мобілізації пізнавальних процесів. Гіпотези та здогадки, що постають в ході пошуку, необхідно проаналізувати для того, щоб знайти найраціональніше рішення.
• 3. Знайдений шлях розв’язку проблеми перевіряємо експериментально або теоретично. Проблему розв’язують, та на основі цього розв’язку роблять висновок, який несе нове знання про об'єкт, що вивчається.

Під час вивчення фізики вчителю необхідно довести, що ця наука має тісний зв’язок з іншими науками: математикою в першу чергу, хімією, біологією, історією, географією, навіть з музикою та образотворчим мистецтвом, літературою тощо. (Додаток № 1).

При такому підході учні переконуються, що сухі математичні формули використовуються для пояснення складних фізичних явищ.

«Духовне життя дитини, — писав В. О. Сухомлинський, — повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона — засушена квітка». Тому гра є важливим засобом пізнання світу. Використовуючи її в навчальному процесі дає змогу мені успішно формувати й закріплювати позитивне ставлення учнів до навчальної праці, збуджувати інтерес, підвищувати рівень навчальної праці, розвивати комунікативні навички. Ігри доречні й ефективні не на всіх уроках. Неприродно буде виглядати, приміром, ігрова контрольна робота чи гра протягом усього уроку під час вивчення зовсім нового матеріалу (хоча й на таких уроках використовую ігрові паузи для актуалізації знань).

Набагато більший ігровий потенціал мають уроки узагальнення знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Тому такі уроки проводжу у вигляді уроків — змагань. Уроки — змагання сприяють поєднанню колективної й індивідуальної форм роботи, урізноманітнює процес навчання, поліпшує психологічний клімат у класі, створює вільну творчу атмосферу й одночасно здоровий дух змагання. Дуже жваво й ефективно проходить в ігровій формі підготовка до тематичної атестації, коли учні мають необхідний запас знань і потрібно його актуалізувати й систематизувати. Використовую творчі ігри, наприклад, суд над фізичною величиною, чи фізичним явищем. Це творчі ігри, під час яких учні найбільш сильно проявляють свою фантазію, моделюють в уяві життєві ситуації.

Під час опитування з метою урізноманітнити індивідуальне опитування та одночасно навчити школярів застосовую гру «Схованки». Один учень виходить з класу. вчитель називає будь-яке положення теорії або закон, за 1−2 хвилини інші учні повинні привести приклади, що підтверджують це положення теорії. Потім до класу заходить учень і для нього наводять ці приклади. Задача учня — відгадати фізичний закон, покладений в їх основу, та навести докази на користь своєї відповіді. Часто використовую гру — «Фізична вікторина».

При закріпленні матеріалу можна використовувати гру «Третій зайвий». Вчитель роздає учням «фізичні комплекси», складені за окремими темами шкільного курсу фізики. На кожній з карток три малюнки, що ілюструють різні фізичні явища чи прилади. Два малюнки з трьох логічно пов’язані між собою. Задача учня — визначити «зайвий» малюнок у даному комплексі. Тому, хто зробить це першим та правильно пояснить встановлену закономірність, зараховуються бали.

Неодноразове використання подібних ігор призводить до вироблення в учнів вміння аналізувати факти та логічно мислити.

В процесі повторення вивченого матеріалу використовую ряд ігор такі, як «Фізичне лото», «Ланцюжок», тематичні вікторини.

Найважливішим завданням вчителя є підтримка інтересу до предмету не лише під час уроку, а й при виконанні домашнього завдання. Однією з форм виконання домашнього завдання може бути підбір матеріалу для наступних дидактичних ігор. Для цього я використовую кросворди, чайнворди, головоломки.

Наука — дочка здивування і допитливості. Тому на уроках вона використовую парадоксальні запитання, які викликають здивування учнів, змушують їх думати, і найголовніше — привертають увагу кожного, сприяють кращому розумінню законів і явищ.

Під час вивчення фізики, як відомо, велике значення має демонстраційний матеріал, яскравий і вражаючий, він впливає на почуття учнів, викликає зацікавленість до навчального процесу. Цікаві демонстрації фізичних явищ здійснюю за допомогою іграшок. Методика застосування іграшок на заняттях з фізики підкоряється вимогам, що висовуються до різних видів шкільного експерименту.

Дитяча надувна кулька дозволяє показати, що гази не мають постійної форми й не зберігають свого об'єму. Для досліду порожню довгасту оболонку «повітряної кульки» приблизно посередині туго перетягують ниткою й злегка надувають. Повітря заповнить частину «кулі» до перев’язу. Якщо тепер обережно перерізати нитку, то воно негайно розподілиться по всій оболонці.

За допомогою заводного автомобіля із передньою віссю, що повертається, «дзиґа» гойдалка з лялькою показую різні види руху: прямолінійний та криволінійний рух. За допомогою дзиґи — криволінійний рух, гойдалки — коливальний рух. Вантажний автомобіль із відкритим кузовом і лялька-мотрійка можуть бути корисними для демонстрації явища інерції. Модель піднімального крана на машині, яка має досить великі розміри і надає змогу добре бачити її всім учням класу, може показати важелі й блоки, визначити, використовуючи динамометр, одержуваний виграш у силі. Пневматичний автомат, що стріляє кульками показує роботу з виштовхування кульок за рахунок потенційної енергій пружини. Лук зі стрілами використовую для показу залежності сили пружності (а значить, і дальності польоту) від деформації натягу нитки.

Застосування іграшок може збільшити кількість домашніх лабораторних робіт. Це буде сприяти виробленню експериментальних навичок і створить умови для творчої роботи над досліджуваним матеріалом.

Велике значення в сучасній освіті мають інформаційно — комунікативні технології навчання. Змістовна комп’ютерна підтримка уроку фізики може бути різноманітною:

відео — та анімаційні фрагменти — демонстрації фізичних явищ, класичних експериментів, технічних додатків; комплекти задач для самостійної та групової роботи зі зразками розв’язувань і можливістю перевірки результатів комп’ютерним експериментом; включення до уроку історичного й додаткового матеріалу; анімаційні малюнки, логічні схеми тощо, які використовуються в процесі пояснення, закріплення, систематизації того, що вивчається.

Найчастіше комп’ютер використовую для демонстрацій презентацій під час уроку. Це один з найзручніших способів використання комп’ютера, причому до створення презентацій (опорних конспектів) можна залучати учнів. Робота з презентаціями вимагає мінімальних алгоритмічних знань. Наприклад презентації «Загадки води», «Світлові ілюзії», «Атмосферний тиск», презентації про будь — які фізичні явища природи, про вчених, дослідження якогось явища, відеофільми з життя вчених, історії деяких відкриттів та інші можуть бути використані як учителем при проведені уроку, факультативу, так і учнями в самостійній роботі. А можливості використання Інтернету зараз необмежені. Звичайно, для того, щоб використовувати ІКТ під час навчального процесу, треба учнів навчити користуватися комп’ютером та Інтернетом.

Таким чином, комп’ютер в навчальному процесі виконує декілька функцій: служить засобом спілкування, партнером, інструментом, джерелом інформації, контролює дії учня, створює проблемні ситуації і надає йому нових пізнавальних можливостей.