Шляхи розвитку оптимальної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку

У міру того як відбувається розвиток дитини, він вчиться розуміти себе, своє Я, давати оцінку власним якостям, тобто відбувається формування оцінного компонента самосвідомості - самооцінки.

Найбільш оптимальний варіант розвитку самооцінки — розвиток адекватної самооцінки. Також у старшому дошкільному віці, можливо, допустити злегка завищену самооцінку у дитини. Чим більш адекватної є самооцінка, тим краще дошкільник може себе оцінювати, розраховувати на свої можливості.

Адекватна самооцінка дуже впливає на емоційне благополуччя, успішність в різних видах діяльності і поведінку старшого дошкільника.

Основним і важливим фактором, що впливає на розвиток адекватної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку виступає спілкування з дорослими.

За допомогою дорослого відбувається становлення, розвиток і стимуляція оціночної діяльності в дитини. Все це відбувається, коли дорослий:

• — Висловлює своє ставлення до навколишнього і оцінний підхід;
• — Організує діяльність дитини, забезпечуючи накопичення досвіду індивідуальної діяльності, ставлячи завдання, показуючи способи її рішення і оцінюючи виконання;
• — Представляє зразки діяльності і тим самим дає дитині критерії правильності її виконання;
• — Організує спільну з однолітками діяльність, яка допомагає дитині побачити в ровесника особистість, враховувати його бажання, рахуватися з його інтересами, а також переносити в ситуації спілкування з однолітками зразки діяльності і поведінки дорослих [28, 37].

Батькам і педагогам необхідно знати і пам’ятати, що всі оціночні впливу дорослого впливають на становлення самостійності і самооцінки дитини.

Для досягнення більш адекватної самооцінки батькам і педагогам необхідно знати, що доброзичливе і ніжне ставлення до дитини, створення фону дбайливості й уваги, звернення до нього по імені, похвала його дій, надання можливості проявити ініціативу і підтримку її сприяють формуванню активності і адекватної самооцінки.

Слід підкреслити, що в будь-якому віці заохочення більш ефективно, ніж осуд. Заборона або осуд має закінчуватися позитивним зразком дій.

Дітям старшого дошкільного віку потрібно обов’язково давати можливість реалізувати свій намір, навіть якщо воно може трохи збити графік дитини. Повага до його справи активізує орієнтацію дитини на самостійні дії. Не завжди дорослому слід брати ініціативу у свої руки, щоб уникнути формування пасивності у старшого дошкільника.

Підтримка проявів самостійності - це важлива умова формування адекватної самооцінки дітей старшого дошкільного віку. Поява ініціативи у дитини і елементарного планування, прагнення до отримання задуманого результату є критерієм прояви самостійності у старших дошкільників, а разом з цим розвитку адекватної самооцінки.

Тому педагогам і батькам необхідно допомагати дитині активізувати інтерес до предметів, коригувати задум, надавати допомогу в його здійсненні.

Відзначимо, що старший дошкільник чекає від дорослого конкретної, адекватної оцінки, підтримки своїх задумів. Оцінка говорить дитині не тільки про правильність його дій, але і про те, що його пам’ятають, його помітили, до нього ставляться уважно.

Дієвість оцінки визначається тим, наскільки вона коректно сформульована, яка її форма, зміст.

Важливо відзначити, що для досягнення адекватної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку необхідно в рівній мірі відзначати успіхи і невдачі і відповідно їх оцінювати. Діти легко диференціюють те, що схвалюється, і те, що осуджується. Вони впевнені в собі, що створює сприятливі умови для розвитку адекватної самооцінки.

Небажано заохочувати переважно успіхи, позитивні сторони, підкреслення навіть самих незначних досягнень у дітей із завищеною самооцінкою. Крім цього необхідно утримуватися від несистематичних і випадкових оцінок, які позбавляють дітей твердих орієнтирів у діяльності та поведінці.

Оціночна діяльність вимагає від дорослого вміння висловлювати доброзичливість у зверненнях до дітей, аргументувати свої вимоги та оцінки з метою показати необхідність перше, гнучко використовувати оцінки, без стереотипів, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей і положення дитини в групі однолітків. Необхідно пом’якшувати негативну оцінку, поєднуючи з предвосхищающей позитивною.

У старшому дошкільному віці також важливо спочатку підкреслити успіхи, а потім тактовно і конструктивно вказати на недоліки. При виконанні зазначених умов позитивні оцінки посилюють схвалювані форми поведінки, розширюють ініціативу дітей. А негативні відповідним чином перебудовують діяльність і поведінку, орієнтують на досягнення необхідного результату.

Ще Ш. О. Амонашвілі звертав увагою педагогів та батьків на те, що оцінка діяльності та поведінки дитини тільки тоді відіграє позитивну роль у вихованні, коли оцінка результатів діяльності відокремлена від оцінки особистості дитини. Тільки демонструючи позитивне ставлення до дитини, віру в його сили, дорослий формує тим самим у нього впевненість у собі і прагнення до успіху; звертаючи його увагу на помилки в діяльності і неправильну поведінку, вчить аналізувати себе, контролювати і правильно уценивать свої дії [26, 37].

Повага до дитини, дбайливе ставлення до його особистості лежить в основі стратегії позитивного оцінювання. Використання цієї схеми педагогами та батьками при оцінці діяльності і поведінки дітей старшого дошкільного віку забезпечує формування адекватної самооцінки, вміння аналізувати і контролювати свої дії і вчинки.

Нижче наведені стратегії позитивного оцінювання дитини, необхідні для ознайомлення батьків і педагогів.

Основні стратегії позитивного оцінювання дитини старшого дошкільного віку.

• 1. Позитивна оцінка дитини як особистості, демонстрація доброзичливого до нього відношення («Я знаю, ти дуже старався»).
• 2. Вказівки на помилки, допущені при виконанні завдання, або порушення норм поведінки («Але зараз ти вчинив неправильно, ти штовхнув Машу»).
• 3. Аналіз причин допущених помилок і поганого поводження («Тобі здалося, що Маша штовхнула тебе спеціально, але вона це зробила не навмисне»).
• 4. Обговорення разом з дитиною способів виправлення помилок і допустимих в даній ситуації форм поведінки.
• 5. Вираз впевненості в тому, що у нього все вийде («Він не буде більше штовхати дівчаток»).

У процесі спілкування дитина постійно отримує зворотний зв’язок. Позитивна зворотній зв’язок повідомляє дитині про те, що його дії правильні і корисні. Таким чином, дитина переконується у своїй компетентності і достоїнства.

Посмішка, похвала, схвалення — все це приклади позитивного підкріплення, вони ведуть до підвищення самооцінки, створюють позитивний образ Я.

Необхідно вчити дитину ставити реальні цілі і справлятися з невдачами.

Для формування правильного уявлення старшого дошкільника про себе і здатності адекватно оцінювати самого себе нами були сформульовані для батьків і педагогів ряд рекомендацій.

Загальні рекомендації з формування адекватної самооцінки і правильних уявлень про себе у дітей старшого дошкільного віку.

• 1) Оптимізація батьківсько-дитячих відносин. Необхідно, щоб дитина росла в атмосфері любові, поваги, бережливого ставлення до її індивідуальних особливостей, зацікавленість у його справах і заняттях, впевненості в його досягненнях; разом з тим — вимогливості і послідовності у виховних впливах з боку дорослих.
• 2) Оптимізація відносин дитини з однолітками. Необхідно створити умови для повноцінного спілкування дитини з іншими дітьми; якщо у нього виникають труднощі у відносинах з ними, потрібно з’ясувати причину і допомогти дошкільнику набути впевненості у колективі однолітків.
• 3) Розширення і збагачення індивідуального досвіду дитини. Чим різноманітніше діяльність дитини, чим більше можливостей для активних самостійних дій, тим більше в нього можливостей для перевірки своїх здібностей і розширення уявлень про себе.
• 4) Розвиток здатності аналізувати свої переживання і результати своїх дій і вчинків. Завжди позитивно оцінюючи особистість дитини, необхідно разом з ними оцінювати результати його дій, порівнювати зі зразком, знаходити причини труднощів і помилок і способи їх виправлення. При цьому важливо формувати у дитини впевненість, що він впорається з труднощами, доб'ється хороших успіхів, у нього все вийде.

На формування адекватної самооцінки дитини, яка відвідує дитячий садок, великий вплив роблять вихователі.

Для підвищення рівня самооцінки у дітей старшого дошкільного віку педагогам можна запропонувати проведення невеликих ігор, вправ і етюдів, спрямованих на формування позитивного ставлення дитини до самої себе, інших людей, формування почуття близькості з іншими людьми, зменшення тривожності, зняття психоемоційного напруження, розвиток здатності розуміти свій емоційний стан (додаток 8).

Завдання батьків і вихователів полягає в тому, щоб підготувати дитину до цього складного періоду його життя. Для цього необхідно скласти уявлення про самооцінку і рівень домагань свою дитину, використовуючи спостереження.

Розвиток адекватного рівня самооцінки в процесі взаємодії з дитиною здійснюється постійно. Можна пропонувати дитині посильні завдання і здійснюючи при цьому емоційну підтримку, похвалу і схвалення. Це у великій мірі буде впливати на розвиток адекватної самооцінки у дитини.