О жанрово-хронологическом підході вивчення дитячої литературы

Р. А. Еремеева.

Про ЖАНРОВО-ХРОНОЛОГИЧЕСКОМ ПОДХОДЕ.

ВИВЧЕННЯ ДИТЯЧОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

Революційна ідея Я. А. Коменського, яка полягає в обгрунтуванні класноурочной системи, призвела до зміні освітньої стратегії: з парадигми «наслідування» виникла нова — «інформація». Освітнє простір змістилося на площину «вчитель — учень», а навчальний процес постав, у формі передачі і прийому інформації. Результатом інформаційної системи освіти стало скорочення часу навчання дітей і його якісний показник. Розвиток інформаційної системи освіти породило прагнення розширювати обсяги інформації, час навчання, що зустріло перепону як засвоєння знань. Тому наприкінці ХХ століття все наполегливіше звучав питання про необхідність створення нової механізму процесу творення. Аналіз досліджень, у педагогічної і психологічної теорії та практиці підводить висновку у тому, що структурувати знання потрібно шляхом предметного розподілу, а у вигляді позначення проблем. Зосередившись на проблемі легше організувати діяльність, яка забезпечила занурення студента в проблему і дозволила йому зайнятися постановкою і рішення окремих вопросов-задач. У педагогічної науці є успішні досліди проблемного навчання. Таким підходом забезпечується інтеграція насущних педагогічних вимог: пізнавально діяльного підходу, субъект-субъектного співвідношення, формування парадигми «свідомість — личность». /1/ Названі і ще підходи реалізовувалися в концепції «Школа XXI століття», основне становище якої у цьому, що для дитини — це робота, і творчість, й побудувати нові відкриття, і самовираження, і самовиховання, і задоволення. Перехід нові освітню систему дозволяє вирішувати проблему уявлення змістовного стандарту у тій чи іншого предмета, виходячи з його специфіки, особливо на часі це положення для початковій школи. Тенденції світової педагогіки свідчить про про необхідність виді-лення початковій школи, як особливого періоду навчання, зі своїми вимогами до освітніх стандартів у постіндустріальному суспільстві. Вимоги гуманізацію освіти увінчалися створенням інтегрованого курсу початковій школи «Читання і література», покликаного забезпечити розвиток і удосконалювання дитині з урахуванням емоційнопочуттєвого досвіду, інтелекту, рефлексії. Сутність специфічного підходу до побудови системи процесу по програмі «Читання і література» задається статусом «підготовки молодшого школяра як учня, здатного здійснювати навчальну діяльність у початковому освітньому ланці широкому информационно-культурном рівні які з використанням потенціалу особистісного развития». /2/ Рішення проблеми закладена вже у самому назві, де читання і література є равноположенными процесами, що з початку вводяться як рівноправні боку навчання. Особливість даного курсу у тому, що читання під час початкового навчання виступає в ролі самостійного напрями, оскільки постановка, формування досвіду читання, доведення його природного процесу, що дозволяє повноцінно сприймати літературний і книжку, служать рішенням специфічної завдання, який виділяє певний період як органічну частина наступного курсу літературного читання. Повноцінність процесу освоєння літератури протягом усього початкового навчання забезпечується з допомогою методичних коштів, головний із яких — співпраця учня та їхні вчителі як читачів, де навчительство — координація тих сторін читацької підготовленості, що у стадії становлення учащегося-читателя. Літературний читання у перших класах переслідує основну цель-помочь дитині стати читачем; читанням твори його елементарного аналізу донести її до учнів багатий світ вітчизняної і закордонної дитячої літератури у її специфіці як мистецтва відображення реальної буденної дійсності у вигляді художнього слова в такий спосіб збагатити його читацький досвід. Розвиток читача передбачає формування такого виду, що дозволяє сприймати текст /читати вголос, мовчки, виразно, вибірково, докладно вивчати текст або тільки ознайомитися з ним/; розуміти читане як лише на рівні фактів, а й змісту /мати своє судження, висловлювати емоційне ставлення, і т.д./; відтворювати у своїй уяві прочитане; відтворювати текст, тобто. вміти розповісти їх у різні варіанти — докладно, вибірково, стисло, творчо зі зміною ситуації чи проектуванні він ситуації. Ці компоненти необхідні здійснення правильної читацької діяльності. /3/ Проте, щоб дитина став повноцінним читачем, важливо створити умови для для читання. Головною — організація читацького оточення, матеріал для читання, направляюче розвиток читацької діяльності. Іншими, щонайменше важливими умовами є: 1. принципы підходи до літературному твору і 2. подготовленность вчителів. У центрі уроків читання і література стоїть художнє твір. Текст літературного твори на уроці літератури, зокрема на уроці читання у початковій школі перестав бути засобом рішення різноманітних педагогічних завдань /формування досвіду читання, моральне виховання, ознайомлення з реальної дійсністю/, він самоцінний. У межах создающегося нового для початковій школи навчального предмета — література — художня словесність стає центром вивчення та освоєння. /4/.Задача формування досвіду читання представляється технічною відсталістю та підпорядковується рішенню змістовних завдань, що з освоєнням різних аспектів художньої словесності. Пріоритетним для створення нового навчального предмета стають задачи-развития культури художнього сприйняття й відображення навколишнього світу, інтересу до читання, виховання художнього смаку. Мета уроку літературного читання — аналіз забезпечення і форми літературного твори. Всі ж інші завдання — розвиваючі і виховують — вирішуються опосередковано, через провідну. Новий погляд на уроки літератури у початковій школі передбачає відмови від наївнореалістичного ставлення до літератури і мистецтва загалом. Сприйняття мистецького твору може бути зведений до відтворення описуваної автором життєвої ситуації. Важливо донести її до усвідомлення учнів й не так життєву картинку, скільки опосередковане системою образів і створене неповторною художньої формі авторське ставлення до того що чи іншому громадському явища, його оцінка та міркування із цього приводу. Функція віртуальної, притаманна художньому твору, дозволяє моделювати розвиток описуваної ситуації. Тим самим було сприяє більш глибокому усвідомлення ідеї, сюжету і форм художньої виразності. Сказане пред’являє особливі вимоги до відбору художніх творів. Це повинні прагнути бути повноцінні у мистецькому відношенні твори дитячої літератури, написані як спеціально для дітей, так і адаптовані для дитячого читання, фольклору, студійовані цілісно, а чи не Фрагментарно, як це практикувалося донедавна. Тільки вивчення мистецького твору повністю дозволяє засвоїти умовність зображуваної дійсності, своєрідність авторської манери, специфіку варьируемого сюжету. Концептуально, новий підхід до уроків читання .та літератури у початковій школі породжує вимога перегляду курсу дитячої літератури при підготовці майбутнього вчителя. Традициционно література розглядалася в історичному плані, як історія літератури. Але вже давно зазначалося недосконалість цього методу, якщо учестъ, що дитяча література вивчалася окремо від історії загальної літератури. Лінійне розташування досліджуваного матеріалу, не дозволяло побачити загальне та специфічне у розвитку літератури для дітей, отримати цілісне сприйняття літературного процесу. Маючи принципи включення літературних творів у програмі для читання та літератури у початковій школі художньо-естетичний, жанровий і авторський эмоционально-эстетический, ценностно-ориентировочный., системності і наступності, доцільно курс вузівського вивчення дитячої літератури будувати з урахуванням жанрово-хронологическом. Хронологія допомагає простежити становлення та розвитку літературного процесу задля дітей, а жанрова характеристика — дефинировать фольклорну і авторську погляду тих чи інші описувані ситуації. Розподіл на фольклорний та літературний матеріал встановлює як розбіжності у світорозумінні, а й у використовуваних засобах образною виразності, залучення яких служить найрізноманітнішим завданням: філософським, художнім, прагматичним. Найяскравіше потребу в такій розподілу проявляється під час аналізу казок — народних, авторських зарубіжних, росіян і радянських. Народна казка, відбиваючи бачення світоустрою даним колективом, була покликана в персоніфікованої формі вирішувати питання людського буття, адаптації їх у надзвичайно мінливому світі. Починаючи з епохи Просвітництва казка народна втрачає світоглядний аспект й сприймається як щось нереальне, що має, проте, великим виховним потенціалом. Персоніфікація стала просто чарами. Спочатку авторська казка була перекладенням народної з явно вираженої просвітницькою ідеєю автора. Такі казки Ш. Перро. З часом авторська казка набуває сучасні риси, залишаючись літературою для дорослих. Лише з середини XIX століття, казки починають сочиняться безпосередньо для дітей. У творчості Р. Кіплінга, А. Мілна, Л. Керролла та інших. казка, стає дієвим засобом навчання, розвитку, виховання і розваги дітей. У найбільшої ступеня володіючи функцією віртуальної авторська казка сприяє рішенню багатьох завдань освіти. У цих цілях визначається система образів — це, зазвичай, діти, іграшки чи тварини, що мисляться дітьми як у вигляді друзів. Своєрідні ідеї реалізують казки зарубіжних, російських, казахських і радянських авторів. Їх аналіз дозволяє створити цілісну картину особливостей казки, комплекс завдань, розв’язуваних з допомогою різноманітних казок. І весь цей у невимушеній, яскраво представленої, эмоционально-позитивной і воздействующей складової процесу образования.

Казці протистоять поетичні, прозові і драматичні жанри. Такий поділ дозволяє, міцніше засвоїти специфіку різних родів та жанрів літератури, оскільки казка має і прозаїчну, і поетичну, і драматичну форми. Разом про те вона протистоїть літературним жанрам своїм змістовним стороною. До поетичним жанрам як у дитячій літературі ставляться вірші та невеликі поеми, зміст яких доступно та цікаво дитині. Основні теми развертываемые в поезії - картини природи, жанрові замальовки і різні ситуації. Емоційний вплив досягається ритмічною організацією, що має бути банальної, тобто. загальноприйнятої у цій поезії. Будь-яка оригінальна організація вірші може бути сприйнята дитиною, отже, не зрозуміла і значеннєва сторона вірші чи поеми. Головне завдання поезії - формувати художньоестетичний смак. Вирішується вона шляхом поступового — від простого до складного — освоєння художнього мови, його окремих елементів і законів на взаємодії. Ритм, рима, звукопись, метафора, іносказання, як і з інші засоби художньої виразності, сплавлені в поетичному тексті в цілісне художнє єдність, хронологічний розташування досліджуваних творів дозволяє плавно засвоювати чинники художнього враження: спочатку майже ізольовано, елементарно, потім у мінімальному поєднанні, згодом у композитно. Через війну учні починають їх розпізнавати і сприймати які стоять по них думки. З прозових жанрів як у дитячій літературі переважно зустрічаються новели, розповіді та повісті. Їх загальне властивість залежить від динамізмі, до постійної зміни подій, мовних характеристики й визначити місця дій. Динамізм утримує постійний інтерес дитини, тому що йому хочуть знати, що далі, як герої подолають виниклі труднощі. Цим самим цілям служать діалоги, вони прискорюють рух подій. Героями виступають діти, іграшки та тварини, тобто. дитині цікаво читати хіба що «подумки «- то він сприймає персонажів. Драматичні жанри у програмі для початковій школи представлені байкою і драматичної казкою /А. Толстой «Золотий ключик, чи пригоди Буратіно «/. Проте казка розглядається саме як казка, ніж як драматичне твір. У байках основну увагу приділяється прийомів іносказання. Приклад байок І. А. Крилова учні аналізують зміст, вкладене байкарем і сучасне трактування. Отже, досягається ефект різного тлумачення тексту байки. Жанрово-хронологический підхід до вивчення дитячої літератури дозволяє в відсутність знань по общелитературному процесу освоїти основні засади літератури, як художнього відображення дійсності засобами образною виразності. Виникає цілісне уявлення про літературному процесі виникнення та розвитку літератури для дітей із її специфікою тематики, персонажів, коштів художньої виразності. Обгрунтуванням такого підходу є й педоцентрический принцип, актуализирующий вибір забезпечення і форми навчання з специфіки соціальних ролей учнів, соціально значущих знань і якостей, які забезпечують успішне взаємодія з різними сторонами дійсності, і навіть успішне виконання завдання вчителя XXI века.

ЛІТЕРАТУРА 1. Сабуров Є. У бік ігрового суспільства //Известия.-30сентября.-2000г, 2. Джежелей О. В. Про новому курсі «Навчання грамоти програмі «Читання і література «// Початкова школа.-2000. № 8. С. 14 -19. 3. Ефпосинина Л. А., Оморокова М. И. Програма «Літературний читання «I — IV класи //Початкова школа. — 2000. N «8. — З. 20 -35. 4. Троицкая Т. А. Літературний освіту молодших школярів// Початкова школа, — 2000.-№ 8.-С.46 — 54. The problems of a high school the «Children «p.s literature «course based on the program of «Reading and literature «for an elementary school built outgoing from the concept «School XXI of century «are considered in the article.