Транспортна система України

З давніх-давен існували джерела зародження транспорту. Винахід весла й вітрила дозволив людині плавати ріками і в прибережних водах морів з використанням сили течії й вітру. Відправившись у перше плавання, людина опанувала усі основні елементи транспорту — шляхом, засобом пересування й рушійною силою, спочатку природними, а потім і штучними.

Навчившись пересуватися водними шляхами, людина перейшла до освоєння сухопутного транспорту, яке стало можливим після винаходу колеса. Коли людина надягла два колеса на одну вісь і укріпила на ній дерев’яний кузов, вона спорудила візок — перший сухопутний засіб пересування. А після того, як людина впрягла у візок приручену тварину, вона забезпечила цей засіб і рушійної силою. Із цього моменту починається розвиток транспорту й поступове його виділення, і відособлену галузь матеріального виробництва.

В історії транспорту чергуються періоди розвитку й застою, еволюційних і революційних перетворень. Найбільш яскраві її сторінки пов’язані з технічним переворотом, який відбувся в Європі в XVIII в. і був названий «промисловою революцією», яка захопила й транспорт. На початку XIX в. завершився процес виділення транспорту в самостійну галузь, що виробляє особливий продукт — переміщення вантажів і пасажирів.

Протягом усієї попередньої історії транспортні засоби (судна, вози, тварини та ін.), як правило, належали власнику вантажу, який здійснював перевезення. При капіталізмі, по мірі того як укрупнювалися підприємства, ускладнювалась техніка й технологія виробництва і різко зростав обсяг продукції, господарю підприємства ставало все важче утримувати власне складне і дороге транспортне господарство, яке іноді й не могло бути раціонально використано в силу специфіки кожного даного виробництва, наприклад, при вимушеній нерівномірності. У зв’язку з цим незабаром транспорт виділився в самостійну галузь, що виконує перевезення вантажів і пасажирів для будь-якого клієнта за певну плату. У цьому процесі неважко побачити подальшу спеціалізацію, яка поширилась і на транспорт, яка дозволила, з одного боку, прискорити прогрес самого транспорту, а з іншого — звільнити від складних функцій велике машинне виробництво.

Транспорт відіграє значну роль у задоволенні потреб країни у вантажних і пасажирських перевезеннях.

Рівень розвитку транспортної системи держави — один із найважливіших ознак її технологічного прогресу й цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, транспортна система стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство.

Для реалізації свого призначення транспорт має розвинену інфраструктуру, яка складається з специфічних інфраструктур окремих видів транспорту. При цьому кожний вид транспорту виділяє окремі види сполучень (магістральні, місцеві, тощо), які забезпечуються відповідним рухомим складом і транспортними технологіями. У загальному випадку процес доставки вантажів і пасажирів включає в себе перевезення як з участю різних видів транспорту, так і у межах одного виду транспорту з використанням різних видів сполучення. Отже, предметом взаємодії видів транспорту є розгляд відносин, які виникають при доставці вантажів і пасажирів різними видами транспорту або різними видами сполучень у межах одного виду транспорту.

Мережа шляхів сполучення — це сукупність усіх шляхів, що зв’язують населені пункти країни чи окремого регіону. Транспортна мережа є одним із найважливіших елементів кожного виду транспорту, що характеризує рівень потенційної транспортної забезпеченості держави або окремої її території. Густота мережі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окремих напрямів визначають значною мірою обсяг транспортної роботи. Формування транспортної мережі, її видова структура, густота шляхів сполучення як загалом, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів. транспорт економічний перевезення Транспорт — найважливіша ланка у сфері економічних відносин, одна із провідних галузей матеріального виробництва. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Транспорт є необхідною умовою виникнення і розвитку інтенсивного обміну товарами між окремими територіями, що беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і саме виникнення нових, більш ефективних форм значною мірою залежить від рівня розвитку транспорту.

Транспорт — це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. Вони взаємодіють між собою і становлять транспортну систему.

Рівень розвитку транспортної системи держави — один із найважливіших ознак її технологічного прогресу й цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, транспортна система стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й заняття в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави.

Транспорт — одна з найважливіших складових виробничої інфраструктури держави. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, піднесення структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни.

Транспорт належить до сфери матеріального виробництва, є його четвертою галуззю (після видобувної, обробної промисловості та сільського господарства) і продовжує виробничий процес, доставляючи продукти від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, який здійснюється за допомогою транспортних засобів як у сфері виробництва, так і у сфері обігу. Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу.

Специфіка транспорту, як галузі господарства, полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере учать у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу. Транспортні витрати включаються до собівартості продукції.

Транспорт є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного й місцевих ринків.

Значення транспорту для будь-якої країни, що займає велику територію, дуже велике. Він відіграє в державі важливу економічну, оборонну роль.

Економічна роль транспорту проявляється, перш за все, в тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, виконує неперервну і масову постановку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту неможливо раціонально розмістити виробництво, освоїти нові території і природні багатства. Транспорт — важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі. Соціально-політичні функції транспорту виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між районами, містами, територіями і цим сприяє їх об'єднанню в єдину державу. Транспорт забезпечує вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшує фізичну працю.

Різноманітне і важливе культурне значення транспорту, перш за все, полягає в тому, що він забезпечує спілкування між континентами, країнами, містами й людьми, та сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.

Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалась завжди. У всі часи він розглядався як один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, забезпечення об'єктів тилу і військового виробництва. Він є також важливою частиною багатьох видів військової зброї.

Повне і якісне задоволення потреб країни в перевезенні може бути досягнуте тільки в тому випадку, коли всі транспортні засоби будуть функціонувати і розвиватись у взаємозв'язку, як єдиний органічний елемент усього народного господарства.

Транспортними зобов’язаннями називаються зобов’язання з перевезення вантажів, пасажирів і багажу, а також інші зобов’язання з надання транспортних послуг, пов’язаних з перевезенням, або спрямовані на переміщення вантажів іншим способом.

Транспортні зобов’язання є важливою складовою системи зобов’язань з надання цивільно-правових послуг. Зобов’язання з надання послуг, які безпосередньо впливають на здійснення транспортного процесу на різних його стадіях, — це зобов’язання в галузі транспортної діяльності з переміщення матеріальних цінностей, пасажирів, їхнього багажу, експедиційного обслуговування, буксирування суден і плотів, що об'єднуються загальною сферою господарської діяльності та особливостями її організації ^1.

Транспортне зобов’язання може бути визначено як зобов’язання, в силу якого одна особа — перевізник (експлуатант) зобов’язується вчинити на користь іншої особи — вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажира, власника багажу чи вантажобагажу — певні юридичні або фактичні дії з надання транспортних послуг, пов’язаних з перевезенням, а інша особа — оплатити надані послуги в розмірі, встановленому законодавством або угодою сторін.

Транспорт — одна з самих високомонополізованих галузей людської діяльності, а окремі його види взагалі володіють природною монополією (залізничний транспорт).

У сучасному суспільстві існують декілька цілком самостійних видів транспорту. Повітряне або морське судно, залізничний склад, річковий і морський транспорт, а також автомобільний.

Зобов’язання перевезення можна назвати ядром транспортних зобов’язань. У главі конституції договору перевезення як родового поняття, стосовно до всіх самостійним видам транспорту (залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і повітряного) передбачені окремі різновиди договору перевезення — договір перевезення вантажу, договір перевезення пасажира та багажу, договір фрахтування. Яким би не був вид транспорту і різновид самої перевезення, вона завжди здійснюється на підставі договору перевезення Як вже було відмічено в транспортну систему входять залізничний, річковий (внутрішній водний), морський, автомобільний і повітряний транспорт. Виділяється також особливий різновид транспорту — трубопровідний, який здійснює доставку газу і нафти. Природа зобов’язання, що виникає при переміщенні товарів по трубопроводу, має змішаний характер: тут поєднуються елементи зобов’язань по передачі майна (газу, нафти) і з надання послуг (транспортування, зберігання). До трубопровідного транспорту застосовується особливе законодавство, включаючи правила про енергопостачання.

Таким чином, імідж національних транспортних підприємств та доходи від їх діяльності визначаються рівнем підготовки кадрів, який безпосередньо залежить від засвоєних знань та умінь. Отже, транспорт як інфраструктурна галузь відіграє суттєву роль у посткризовому розвитку національної економіки, забезпечуючи своєчасні та ефективні вантажні й пасажирські перевезення, сприяючи інтеграції економіки України у європейську та світову економічні системи. Таку роль транспорт може виконувати лише за умов постійного покращення організації перевезень, вдосконалення діючого законодавства та імплементації загальноєвропейських норм, оновлюючи з дотриманням вимог євростандартів виробничі фонди, дотримуючись правил охорони навколишнього природного середовища. Транспорт має розвиватися випереджальними темпами, що сприятиме також укріпленню зовнішньоторговельних зв’язків України, її територіальному розвитку, залученню додаткового транзиту, збільшенню обсягів валютних надходжень, оптимізації товаропотоків. Разом з тим, стан головних транспортних галузей України ще не в повній мірі відповідає цим вимогам і потребує подальшого реформування та розвитку.