Порушення, які виявляють під час обстеження шкіри та підшкірної жирової клітковини

Оцінку стану шкіри та підшкірної жирової клітковини потрібно проводити, враховуючи вік пацієнта, його конституційний тип, стать, масу тіла тощо. Під час обстеження збирають анамнез, проводять огляд, пальпацію шкірних покривів.

Анамнез Пацієнта потрібно запитати:

які патологічні елементи на шкірі є в даний час або з’являлися раніше;

чи є елементи висипки інфекційного, алергійного походження, петехії та інші судинні зміни, пігментні плями, лущення, рубці тощо;

який характер мають елементи висипки;

чи змінений колір шкіри (ціаноз, блідість, жовтяниця тощо);

чи змінені вологість шкіри, її еластичність, тургор, підшкірна жиро ва клітковина;

з чим пов’язані зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини;

чи є родинні особливості шкірних покривів (гіперта депігментація, висипання, плями, гіпертрихоз, диспластичний синдром);

який алергологічний анамнез родини;

які гострі та хронічні захворювання спостерігаються у пацієнта.

Огляд Під час проведення огляду шкірних покривів дають оцінку за такими критеріями:

колір шкіри;

наявність елементів висипки чи інших патологічних ознак (петехії, екхімоз, великі крововиливи, рубці, виразки, ерозії, лущення, гіперта депігментація);

стан судинної системи шкіри — наявність і вираженість венозного малюнка, гемангіом;

наявність доброякісних та злоякісних пухлин на шкірі.

Під час огляду елементів висипки та інших патологічних змін необхідно дотримуватися таких правил:

• *визначити час їх виникнення, тривалість елементів на шкірі;
• *визначити локалізацію елементів, їх розмір, форму, колір та кількість;

провести огляд усіх частин тіла за схемою: голова, тулуб, поверхні кінцівок у ділянках згинання та розгинання, складки шкіри;

визначити фон, на якому виникли елементи висипки (гіперемований або негіперемований);

визначити наявність ціанозу, блідість, жовтяницю тощо;

визначити наявність генетичних спадкових захворювань шкіри, онкопатологію;

визначити стан (нігтів, волосся), сальних залоз.

Огляд шкіри потрібно проводити у світлій, теплій кімнаті (у разі штучного освітлення важко буває оцінити зміни з боку шкіри). Огляд шкіри розпочинають із волосистої частини голови, обличчя, шиї. Після огляду голови переходять до огляду грудної клітки, живота, спини. Особливо звертають увагу на пахвові складки та ділянки сідниць. Після огляду тулуба переходять до огляду кінцівок, звертають увагу на стан шкіри внутрішніх і зовнішніх поверхонь кінцівок. Оглядають усі складки шкіри на кінцівках, підошвах, долонях, міжпальцеві проміжки. Під час огляду пацієнтів краще звільняти окремі ділянки шкіри від одежі. Новонароджених дітей і дітей грудного віку роздягають повністю.

Пальпація Пальпацію шкіри проводять зверху вниз теплими і чистими руками, особливо обережно в ділянках патологічних змін шкіри. Під час пальпації шкіри оцінюють такі її критерії:

вологість;

температура;

• *тургор, еластичність;
• *товщина підшкірної жирової клітковини, її розподіл на тулубі, кінцівках.

Додатково можна визначити дермографізм шкіри (білий вказує на перевагу симпатикотонічних реакцій, а рожевий — на ваготонію). Для встановлення підвищеної ламкості судинної стінки використовують симптом джгута.

Під час пальпації шкірної складки потрібно звернути увагу на консистенцію підшкірного жирового шару. Складка може бути щільна, пружна або в’яла. Тургор тканин зумовлений станом підшкірної жирової клітковини і м’язів, його визначають за відчуттям опору пальцям того, хто проводить обстеження, коли збирають шкіру в складку на внутрішніх поверхнях стегна або плеча. Під час проведення пальпації потрібно визначити наявність набряків. Набряки спостерігаються і на шкірі, і в підшкірній жировій клітковині. Вони бувають загальними і місцевими. Утворюються набряки за рахунок внутрішньоклітинної та позаклітинної рідини. Для визначення пастозності або прихованих набряків проводять надавлювання пальцем правої руки на гомілку над великою гомілковою кісткою. Утворення ямки, яка зникає поступово, вказує на наявність пастозності.

Приховані набряки можна визначити за допомогою проби Мак Клю-ра—Олдрича (внутрішньошкірно вводять 0,2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і відзначають термін розсмоктування папули, що утворилася). У маленьких дітей папула розсмоктується швидше:

на 1-му році життя — протягом 10—15 хв;

у віці до 5 років — 20—25 хв;

у віці після 5 років — 40—60 хв.

Можна визначити ущільнення підшкірної жирової клітковини, яке пов’язано з її некрозом, рубцями, утворенням вузликів різного походження, западин, зникненням клітковини — ліподистрофії.

Під час пальпації підшкірної жирової клітковини можуть визначатись інфільтрати в місцях ін'єкцій, судинні вузлики при ревматизмі, специфічні утворення при саркоїдозі та ксантоматозі.

Підвищений розвиток підшкірної жирової клітковини у дітей раннього віку вказує на паратрофію, у дітей старшого віку і дорослих — на ожиріння. У разі зменшення підшкірної жирової клітковини або її зникнення розвивається гіпотрофія різного ступеня або дистрофія (у дітей старшого віку і в дорослих).

На основі оцінки стану шкірних покривів та підшкірної жирової клітковини медична сестра формулює та обговорює з родичами пацієнта проблеми і складає план сестринського догляду.

Призначити догодовування дитини після того, як вона висмокче грудне молоко.

Догодовувати дитину адаптованою сумішшю в кількості, яку розраховують після контрольного зважування. Забезпечити сім'ю дитячими вагами і проводити визначення кількості висмоктаного молока (лактація у жінки змінюється протягом доби), щоб правильно призначити догодовування. Чітко дотримуватися режиму дня. Налагодити догляд за дитиною, створити сприятливий емоційний клімат. Проводити масаж, гімнастику.

Усунути дефіцит заліза препаратами заліза і вітамінами.

За призначенням лікаря застосовувати парентеральне введення препаратів заліза в разі важкої форми анемії.

Для відновлення нормальної кишкової флори дають пацієнтові біопрепарати: біфідумбактерин, лакто;

бактерин.

Проводити масаж, ЛФК.

Провести обстеження пацієнта, звернути увагу на іктеричність склер, піднебіння; темний колір сечі, знебарвлений кал.

Надіслати термінове повідомлення до СЕС про випадок вірусного гепатиту.

Госпіталізувати пацієнта до інфекційної лікарні. У сумнівних випадках (форма гепатиту легка або без-жовтянична) повідомити дільничного лікаря і виписати направлення в лабораторію на аналіз сечі на жовчні пігменти та аналіз крові на білірубін. Проконтролювати проведення лабораторних аналізів і в разі позитивних результатів разом з лікарем госпіталізувати пацієнта.

Проконтролювати проведення заключної дезінфекції. Членам сім'і, Ідо контактували з хворим, ввести іму-ноглобулін внутрішньом'язово по 1,5 мл. За контактними особами встановлюють спостереження протягом 35 днів.

Дії медичної сестри щодо хворого з / стадією гарячки: шкіру тулуба і кінцівок розтерти 40% спиртом до почервоніння, вкрити пацієнта ковдрою. Дії медичної сестри щодо хворого з II стадією гарячки:

розкрити пацієнта;

обтерти шкіру тулуба і кінцівок 9% оцтом, розведе ним з водою у співвідношенні 1:10;

до голови прикласти охолоджувальний компрес або міхур з льодом на 15—20 хв, повторюючи процедуру через кожні 30 хв;

прикласти пляшечки з холодною водою до магістральних судин шиї, пахвини, у ліктьових і підколінних ямках;

у разі відсутності ефекту зробити високе зрошення кишок прохолодною водою (18—20 °С).

За призначенням лікаря проводити медикаментозне лікування. Якщо температура тіла не знижується через 1—2 год, увести літичну суміш.

Забезпечити прохідність дихальних шляхів, у разі необхідності вивести нижню щелепу вперед і трохи відтягнути донизу, увести розширювач. Відсмоктати слиз із верхніх дихальних шляхів одноразовим екстрактором або гумовим балончиком. Проводити інгаляцію зволоженим киснем. За призначенням лікаря ввести протисудомні препарати. Підключити крапельницю для парентерального введення рідини.

Повідомити лікаря і викликати його до дитини. Вирішити питання про госпіталізацію. Уразі відмови від госпіталізації або відсутності показань до неї організувати ізоляцію хворого вдома. Дотримуватися санітарного режиму в кімнаті хворої дитини. Заключна дезінфекція не проводиться. Виконувати всі призначення лікаря щодо догляду і лікування.

Надіслати термінове повідомлення до СЕС, повідомити дільничного лікаря.

Організувати ліжковий режим із максимально комфортними умовами і лагідним емоційним мікрокліматом. Організувати щоденні лікувально-гігієнічні ванни з 0,05% розчином калію перманганату або відваром трав.

Кожен елемент висипу, у тому числі на волосистій частині голови, обробити 1% спиртовим розчином діамантового зеленого або фукорцином, або 2% розчином срібла нітрату.

Стежити за вживанням препаратів за призначенням лікаря.

Надіслати до районної СЕС термінове повідомлення про випадок скарлатини.

Повідомити і викликати дільничного лікаря.

До початку лікування взяти мазок із зіва та з-під язика на fi-гемолітичний стрептокок.

Надати долікарську допомогу:

застосувати фізичні методи охолодження в разі гіпертермії;

увести в разі необхідності 50% розчин анальгіну — 0,1 мл на кожен рік життя.

Виконувати призначення лікаря. Простежити за проведенням дезінфекції.

Надіслати термінове повідомлення до СЕС і сповістити про госпіталізацію.

Повідомити дитячу інфекційну лікарню про термінову госпіталізацію дитини з менінгококцемією. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу пеніциліну натрієву сіль із розрахунку 200—400 тис. ОД на 1 кг маси тіла (цю дозу поділити на 4 рази). Антибіотик ввести після проби. Разом з уведенням антибіотика для запобігання інфекційно-токсичного шоку ввести преднізолон — 2—3 мг на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово або внутрішньовенне.

Транспортувати дитину бригадою швидкої допомоги з внутрішньовенною інфузією 10% розчину глюкози з гідрокортизоном. Супроводжувати дитину під час госпіталізації.

Застосувати антигістамінні препарати за призначенням лікаря.

Гормональні препарати використовувати короткими курсами протягом 5—7 днів, враховуючи ступінь активності.

Проводити гемостатичну терапію, застосовувати місцеві та загальні засоби.