Організація навчального процесу з органічної хімії

Розділ 3 «Організація навчального процесу з органічної хімії» розкриває особливості вивчення основних тем з органічної хімії у масовій і профільній школі. З метою реалізації предметного змісту курсу на засадах культурологічного підходу, можливостей оновлення, координації природничо-наукових знань, синергетичних характеристик навчального процесу, дослідженням визначено такі орієнтири сучасної методики навчання органічної хімії:

• ? забезпечення особистісно зорієнтованого підходу;
• ? реалізація компетентнісного підходу;
• ? соціальне спрямування хімічних знань;
• ? формування уміння вчитись;
• ? орієнтація на самонавчання;
• ? дотримання сучасних дидактичних принципів;
• ? трансформація функцій оцінювання навчальних досягнень;
• ? превентивний характер методичного впливу.

Спираючись на дослідження І.І. Базелюк, Ю.І.Мальованого, О. Г. Ярошенко, у розробленій нами методиці навчання органічної хімії ми приділяємо значну увагу діалоговому характеру спілкування учителя й учня, груповій формі навчальної діяльності та самостійній роботі учнів.

Самонавчанню передує вироблення уміння вчитись. У дослідженні було враховано рекомендації, розроблені щодо цього в сучасній педагогіці (Г.Драйден, Д. Вос, О.Я.Савченко). К. Роуз ставить за мету навчити учнів швидше засвоювати інформацію, приймати правильні рішення і мислити творчо. Для цього пропонується реалізувати такі імперативи: налаштуватись на успіх; зібрати інформацію; знайти смисл; підключити пам’ять; продемонструвати свої знання; проаналізувати, як навчався. Підхід, запропонований у навчальній програмі «Міжнародного бакалаврата» (Overseas Family School, Сингапур), ще більше деталізує процес навчання і ґрунтується на «спрямованому дослідженні», яке охоплює вісім ключових питань, що відбивають вісім етапів «справжнього навчання» (табл. 1, перша і друга колонки). Обом підходам властиве посилення уваги до рефлексійного компонента, який поки що недостатньо реалізується у вітчизняній методиці. Зазначені компоненти процесу навчання ми поєднали з навчальними діями, що відбивають ключові компетентності особистості, яких учень набуває у процесі вивчення органічної хімії. У табл. 1 подано їх як результати навчання.

Такий підхід, на нашу думку, відбиває ознаки «самоспрямованого навчання», яке «ґрунтується на сучасних принципах когнітивної науки — включаючи дослідження, осмислення, занурення й самооцінювання» (Г.Драйден і Д. Вос).

Беручи до уваги зазначене вище, ми дійшли висновку, що процес навчання має орієнтуватися на активне використання прийомів дослідження, на усвідомлення учнями власних дій, самооцінку. У цьому зв’язку сучасна методика має враховувати зміну ролі вчителя: він не транслює знання, а організує пізнавальну діяльність учнів, керує нею та перевіряє відповідність її результатів поставленій Таблиця 1. Зв'язок етапів і результатів навчання.

" Розуміння вчителем педагогічного процесу з позицій «філософії ХХІ ст.» допоможе йому знайти своє місце в педагогічному процесі, визначити власні шляхи свого подальшого професійного зростання, проаналізувати та зрозуміти причини труднощів у своїй діяльності та знайти методи і способи їх подолання" (С.Гончаренко, В. Кушнір).

Особливість розробленої нами методики навчання органічної хімії полягає в тому, що:

• * розкрито можливості варіативної побудови уроків органічної хімії;
• * розширено традиційну вузькопредметну сферу за рахунок розкриття загальнокультурного контексту органічної хімії та міжпредметних зв’язків;
• * розроблено систему методичних застережень, які дають змогу уникнути типових і нетипових методичних помилок;
• * сформульовано висновки щодо вивчення основних питань;
• * визначено обов’язкові результати навчання до тематичного оцінювання.

Окремий підрозділ дисертації присвячено методиці вивчення вузлових питань поглибленого курсу органічної хімії. Навчальні програми з хімії для класів поглибленого вивчення предмета і класів природничого профілю ґрунтуються на тих самих теоретичних засадах, що і програма для масової школи, а саме на теорії будови органічних сполук. Але якщо в масовій школі органічні речовини розглядаються переважно в аспекті хімічної будови, то у профільній до цього додається електронна й просторова будова. Ключовими теоретичними питаннями курсу є гібридизація електронних хмар атомів Карбону, просторова ізомерія, конформації вугдеводнів, механізми реакцій заміщення і приєднання, оптична ізомерія. Цей матеріал є основою для розширення інформаційної бази вивчення органічних сполук. Фактичний матеріал поглибленого курсу доповнюється поняттям про нітрогеновмісні гетероциклічні сполуки, вуглеводи рибозу й дезоксирибозу. Ознайомлення з хімічними особливостями цих речовин пов’язано з вивченням їхньої ролі в живому організмі в курсі загальної біології.

Хоча програмою з хімії передбачено мінімальну кількість інформації, необхідної для розуміння життєдіяльності клітини в курсі біології, наше дослідження показало, що цей матеріал виявляється складним для засвоєння учнями. Тому посилюються вимоги до методичних прийомів і засобів вивчення відповідних тем у курсі органічної хімії. Експериментальне викладання цих тем програми дало змогу визначити деякі особливості методики:

• * використання проблемного та дослідницького методів;
• * ознайомлення з науковими методами органічної хімії;
• * ознайомлення з сучасними досягненнями органічної хімії у різних сферах;
• * використання елементів тренінгу.

Педагогічний експеримент, власний педагогічний досвід і досвід учителів, що вивчався у процесі дослідження, засвідчують, що мають розвиватись і традиційні методичні прийоми пояснення навчального матеріалу, спрямовані на формування понять, використання історичного підходу і внутрішньота міжпредметних зв’язків, систематизацію й узагальнення. У процесі дослідження доведено, що особливого значення це набуває у профільній школі, яка, крім «самоспрямованого» розвитку учнів, має забезпечити ґрунтовну репродуктивну освіту, що є неодмінною умовою поступу в пізнанні глибин хімічної науки.