Висновки. 
Книга як вид документу

Книга є одним з найдавніших засобів комунікації. Протягом довгого періоду часу людина намагається дати визначення цьому поняттю. Наукові визначення поняття «книга» довгий час враховували лише якусь одну або кілька сутнісних характеристик книги.

При розгляді книги з позиції комунікаційно-інформаційного підходу Г. Н. Швецової-Водки були виявлені характерні ознаки книги в порівнянні з документом і дано таке її визначення: «Книга — це документ опублікований, виданий або депонований, представлений в громадське користування через книжкову торгівлю і бібліотеки, в тому числі фонотеки, відеотеки і медіатеки». Після аналізу основних визначень понять «книга» дане визначення слід визнати найбільш повним на сучасному етапі розвитку книгознавства.

У сучасному книгознавстві термін «книга» застосовується в різних значеннях. Найбільш широке значення поняття «книга» з матеріальної та знакової сторін дорівнюється поняттю «Документ IV», тобто це будь-який запис інформації на спеціальному носії будь-яким винайденим людиною способом (писемним, ізографічним, аудіовізуальним, машинозчитувальним тощо).

Таким чином, визначення поняття «книга» є однією з основних книгознавчих проблем. Починаючи з моменту появи книги як продукту людської діяльності і до цього дня, даються різні визначення книги, що враховують ту чи іншу її характерну рису.

На сучасному етапі книгознавство розглядає книгу як різновид Документа IV, у зв’язку з цим поняття «книга» має багато значень, що відрізняються один від одного за різними ознаками.

На рукописній стадії розвитку книжкової комунікації визначальними ознаками книги з точки зору змісту була наявність семантичної інформації у вигляді тексту, а з точки зору форми — фіксація на певному матеріальному носії. На відміну від інших документів (господарських, державних), книга призначалася для суспільного використання, тобто саме ця ознака дозволяла ідентифікувати будь-який письмовий текст як книгу.

З розповсюдженням книгодрукування, яке поступово сформувало видавничу діяльність як окрему галузь книжної справи, виникло поняття видання, яке в сучасному сенсі означає «твір друку, який є поліграфічно самостійно оформленим, що пройшов редакційно-видавничу обробку, має установлені вихідні дані і призначений для передачі інформації, що міститься в ньому».

У даному випадку поняття книга у відношенні до поняття видання є видовим. Причому як вид видання книга є «твором друку в формі кодексу з певною мінімальною кількістю сторінок». З формуванням нової наукової дисципліни — документознавства — книгу починали визначати як вид документа. І таким чином, на сьогоднішній день ми маємо три поняття, зміст яких деякою мірою збігається зі змістом поняття книга: видання і документ, які включають її у себе як видове поняття, та поняття твір, яке є її змістовною складовою. Сучасне книгознавство підходить до визначення функцій книги з точки зору документознавства, тобто дослідники порівнюють функції книги з функціями документа, виділяючи загальні та специфічні.

Було виявлено, що книзі притаманні всі функції документа, що підтверджує приналежність книги до документа.

Різні автори виділяють в якості головної різні функції книги, але найбільш всеохоплюючою слід визнати позицію Г. Н. Швецової (головна функція книги — соціально-комунікативно-інформаційна).

Також слід зазначити, що у порівнянні з документом взагалі книга набуває такі нові функції: широкого розповсюдження інформації; перетворення суспільної свідомості або посиленого впливу на нього, у зв’язку з чим в книзі значно активізуються пізнавальна, культурна та управлінська функції, а також етична функція; товарної функція (призначення для продажу).