Типові помилки у мовностилістичному використанні займенників

Аналізуючи мову професійного спілкування та засобів масової інформації, ми можемо виокремлювати такі помилки у використанні займеників:

• 1. Помилки, пов’язанi з уживанням займенника «ви», що має форму пошанної множини: Ви певен, що це саме так (Дзеркало тижня. — 1996. — 19 листопада).
• 2. Уживання мiж iменником i займенником, що на нього вказує, iншого iменника в такому ж родi й числi: Нелегким назвав жереб наставник французьких футболiстiв Еме Жаке, який випав на долю команди (Високий замок. — 1998. — 23 сiчня).
• 3. Редагування потребують речення, в яких форми особових займенників їх, його, її у присвiйнiй функції, а також займенники себе, cвій спiввiдносяться з кiлькома iменниками, що є причиною виникнення двозначностi, наприклад: Степанець пiсля закінчення конcepвaтopiї 5 poків грав у камерному ансамблi. Його виступи завжди проходили з аншлагом; Вчителька заnроnонувала нам оnисати в домашньому твopi свою квартиру.
• 4. Зайве вживання присвiйних та зворотного займенникiв: У своєму aтecтaтi я не маю жодної трійки. За все своє життя не чув нiчого смiшнiшого. Наша рiдна держава в цiй ситуації не хоче брати на себе щодо нас певних зобов’язань: плати i все! Як при соцiалiстичному режимi (День. — 1998. — № 2); …львiвська кондитерська фiрма «Свiточ» подарувала Заварову свої цукерки (Високий замок. — 1998. — № 4).
• 5. Уживання вказiвного займенника без iменника чи прикметника, на який згаданий займенник указував би в тексті: За той час, oкрім газетних публiкацiй, був i страйк польських водіїв. Як на мене, у такому немає нічого дивного (День. — 1998. — № 10).
• 6. Неточнiсть у виборi означального чи неозначеного займенника: Бо ж у вcix смаки рiзнi, i кожний iз нас мистецтво трактує по-рiзному (Селянська правда. -1998. — № 1); У деяких це були серйознi полiтичнi переконання (День. — 1998. — № 4).
• 7. Уживання стилiстично невиправданих форм заперечних та окремих

неозначених займенникiв з прийменниками: Генерала залишили з нiчим (День. — 1997. — № 48); Середньовiчнi цирульники, що застосовували кровопускання вiд багатьох хвороб, мали в дечому рацiю (Високий замок. — 1998. — 23 сiчня).

Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов’язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов’язати речення в тексті.

• 1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках). Напр: «У зв’язку зі скрутним матеріальним становищем прошу надати грошову допомогу» замість «Прошу Вас надати мені грошову допомогу у зв’язку з моїм скрутним матеріальним становищем»
• 2. Слід уникати вживання займенників:
  • * із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;
  • * складних неозначених форм: абиякий, казна-хто, хтозна-який, хто-небудь;
  • * усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, тої, на чим;
• 3. Треба використовувати тільки нормативні форми займенників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів. Напр.: на моєму (замість на моїм), був відсутній деякий час (замість був відсутній якийсь час).
• 4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку. Напр.: я запровадив (а не мною запроваджено); вони привезли (а не ними привезено) .
• 5. Уникати двозначності, що може виникнути:
  • а) якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим. Напр.: Головуючий (голова зборів) відхилив пропозицію лаборанта Горобець В. О. (замість Лаборант Горобець В. О. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився.
  • б) якщо замість особового займенника вжито присвійний:

Я отримав завдання… (замість Моїм отриманим завданням було…

в) якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій. Напр.: Він власноруч відремонтував особисту машину (замість Він своїми руками відремонтував свою машину).

Таким чином, займенники кожного розряду за значенням мають свої стилістичні особливості та використовуються в професійному мовленні з різною метою. Позначаючи особу чи предмет, до яких звернене мовлення, займенники можуть набувати урочистого, експресивного, або iншого (здебiльшого узагальненого) значення. Пiд час створення документів, перекладенних з росiйської мови треба зважати на те, що не вci росiйськi займенники можна автоматично передавати аналогiчними українськими.