Особливості оцінності компаративних фразелогічних номінацій людини

У лінгвістичних дослідженнях останніх десятиліть чільне місце набуло використання антропоцентричного принципу, відповідно до якого людина стала центральним об'єктом мовознавчих студій. Особливий інтерес із погляду антропоцентризму викликає в лінгвістиці питання про те, як і якими мовними засобами людина номінує себе й інших, хто її оточує, які механізми використовує при цьому, яким параметрам зовнішності та внутрішнього світу надає перевагу, якими є її ціннісні пріоритети тощо. З’ясувати ці запитання дає змогу, зокрема, семантика антропоцентрично маркованих компаративних фразеологізмів, які і є об'єктом аналізу статті.

У лінгвістиці питання категорії оцінки відображено в працях низки вітчизняних і зарубіжних мовознавців, таких як Н. Д. Арутюнова [1], О. Л. Бессонова [2], О. М. Вольф [3], О.А. Івін [4], Т. А. Космеда [5], В.М. Телія [6] та ін. Проте окремі питання стосовно оцінки з позицій сучасної лінгвістики залишаються не до кінця дослідженими, як, наприклад, питання ролі цієї категорії у формуванні «ціннісної картини світу», її концептів, зокрема такого концепту, як «людина». Недостатньо дослідженим є, на нашу думку, питання оцінності мовних одиниць, що експлікують цей ключовий концепт у різних мовних картинах світу, зокрема компаративних фразеологічних одиниць (далі - КФО) в англомовній картині світу (далі - АМКС). А саме ці одиниці достатньо ємно і влучно, образно й емоційно здатні не просто дати характеристику людині, а й оцінити її якості, дії та вчинки. Відтак вибір саме цих одиниць як об'єкта дослідження статті, а також аналіз їх семантики з погляду оцінних можливостей людини в АМКС є логічним і вмотивованим.

Актуальність дослідження полягає в очікуваному отриманні відповіді на питання про те, якою ж є оцінна орієнтація англомовного етносу щодо певних рис, ознак і властивостей людини, які оцінні установки й стереотипи людини є пріоритетними для нього тощо. Це означає, що проблема оцінності стосовно об'єкта дослідження — «людини» — у засобах КФО в АМКС становить у статті як лінгвокогнітивний, так і лінгвокультурологічний інтерес. семантика компаративний фразеологічний У статті ставиться завдання простежити особливості вияву категорії оцінки в семантиці КФО, виявити певні елементи ціннісних пріоритетів щодо ознак, рис і властивостей людини в АМКС.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зважаючи на активну участь КФО в мовній характеристиці людини, а також на те, що саме людина є «інваріантним ядром і центральним поняттям оцінного тезаурусу» [2, с. 5], аналіз оцінного компонента значення цих одиниць набуває виправданого інтересу. Загалом оцінку варто розглядати як власне людську категорію, оскільки вона відповідає природі людини й задана її фізичною та психічною природою, що не дає їй змоги залишатися байдужою до всього, що її оточує. Оцінка як «один із найважливіших складників природи людини» [7, с. 283] супроводжує її все життя, є одним із незаперечних засобів пізнання нею навколишньої дійсності. Г. В. Колшанський, визнаючи наявність оцінного моменту в будь-якому пізнавальному акті, пише: «Оцінка міститься … всюди, де тільки відбувається зіткнення суб'єкта пізнання з об'єктивним світом» [8, с. 141]. Такий оцінний характер людського пізнання визнається й багатьма іншими вченими [3; 6; 9].

Оцінне ставлення людини до навколишнього світу й до самої себе знаходить своє імпліцитне або експліцитне відображення в одиницях різних мовних рівнів і зумовлює оцінну маркованість їхньої семантики, яка чи не найбільшою мірою простежується в семантиці фразеологічних одиниць (далі - ФО). І це закономірно, адже ці одиниці, як це однозначно стверджує низка вчених [6; 7; 10, 11], виникають не стільки для того, щоб описувати світ, скільки для того, щоб інтерпретувати, оцінювати й виражати до нього суб'єктивне ставлення.

Домінантною зоною фразеологізмів, яку вони покривають своєю семантикою, є насамперед людина з її багатогранним зовнішнім і внутрішнім світом. Саме ці одиниці, корелюючи з різними сферами життя й діяльності людини, є, на думку багатьох учених, найбільш «антропоємними». «Фразеологія, — пише, наприклад, А.М. Емірова, — охоплює ті ділянки свідомості, які безпосередньо пов’язані з людиною, з її „картиною світу“, з характеристикою психічних особливостей особистості - процесів пізнання, емоційно-вольового боку діяльності, індивідуально-типологічних якостей тощо» [12, с. 253]. Недаремно серед дослідників фразеології поширена думка, що близько 90% фразеологізмів так чи інакше пов’язані саме з людиною [13, с. 45] і лише незначна кількість цих одиниць характеризує рослинний і тваринний світ, явища природи тощо.

Серед різноманітних структурно-семантичних типів ФО, як стверджує К.І Мізін [7, с. 288], найбільш стандартним засобом оцінювання вважаються саме КФО. Більше того, на думку автора, «компаративна фразеологія формує центр аксіологічної (тобто оцінної - курсив наш — У. Б.) фразеології» [7, с. 292]. Зумовлено це тим, що в основі одиниць КФ лежить така когнітивна операція, як порівняння, яке, відповідно, «є апріорним інструментом під час пізнання людиною об'єктивного світу» [7, с. 18], а тому сам «процес мислення людини є не чим іншим як порівнювання» [7, с. 18], яке «пронизує всю когніцію людини» [7, с. 73].

Розпочинаючи аналіз природи оцінювання та оцінної маркованості КФО на позначення людини в АМКС, необхідно зазначити, що подібні питання були предметом досліджень різних учених у різні часи, починаючи з античності. І зумовлено це тим, що «проблема цінностей — вічна проблема, що стала знову сучасною й актуальною, пов’язана вона з питаннями про корисне та шкідливе, добро й зло, справедливе й несправедливе, належне й неприпустиме, прекрасне й потворне, про ідеал і благо» [14, с. 4].

Проте до сьогодні вчені-мовознавці по-різному трактують категорію оцінки, оскільки це справді складний феномен для наукового опису й теоретичного пояснення. Так, О. С. Ахмановою категорія оцінки трактується як «явище, в основі якого лежить спеціальний відбір засобів мови (мовлення) для найточнішого вираження оцінного значення з урахуванням усіх чинників, які впливають на формування цього аксіологічного смислу» [15, с. 308]. О.В. Селіванова розглядає оцінку «як складник конотативного компонента семантичної структури мовної одиниці, який репрезентує ставлення носіїв мови до позначеного за абсолютною шкалою «добре — нейтрально (байдуже) — погано» й відносною шкалою «краще — так само добре — так само нейтрально — так само погано — гірше» [16, с. 438−439]. Р. М. Якушина тлумачить оцінку як «ставлення носіїв мови до об'єкта, зумовлене визнанням чи невизнанням його цінності з погляду відповідності чи невідповідності його якостей певним ціннісним критеріям» [17, с. 6].

У найбільш популярній формі оцінювання визначається як свідома діяльність суб'єкта, що призводить до формування позитивного або негативного ставлення до об'єкта, який оцінюється. Це оцінювання узгоджується, як правило, із системою цінностей, які є об'єктом дослідження аксіології і які являють собою певні сформовані й усталені в суспільстві ідеї та погляди, норми й зразки, правила й стандарти, що поділяються та успадковуються кожним новим поколінням, є його реальним вектором або ж орієнтиром у повсякденній діяльності. «Цінності як найбільш узагальнені орієнтири людської діяльності, — пише К.І. Мізін, — конкретизуються в соціальних нормах, що базуються на соціальних цінностях спільноти й безпосередньо регулюють поведінку людини» [7, с. 285]. На відміну від цінності, оцінювання ж розглядається як засіб, як певний когнітивний феномен, що формує ціннісні уявлення, стандарти і стереотипи, притаманні кожному етносу, кожному суспільству. Саме ці цінності, як влучно зазначає В.М. Телія, «слугують тим фільтром, крізь який, як через кольорове скло, сприймається світ» [6, с. 39]. Оцінка може визначатися як індивідуальними уявленнями та ідеалами мовця, так і суспільно зумовленими нормами, стандартами і стереотипами, при цьому останні превалюють над першими. Недаремно саме так звучить одне з визначень оцінки: «Оцінка — це суспільно (курсив наш — У. Б.) закріплене ставлення носіїв мови до позамовного об'єкта й до фактів мови та мовлення» [18, с. 11].

Загалом оцінка характеризується певною структурою, у якій традиційно вирізняються такі обов’язкові компоненти, як суб'єкт, об'єкт, шкала та основа оцінювання [3; 4]. Суб'єктом оцінювання може бути конкретна особа або група осіб, певний колектив або ж певний соціум, з боку яких відбувається оцінювання й визначається цінність предмета, явища, людини тощо. Об'єктом оцінювання є зазвичай оцінюваний предмет чи явище, їхні властивості чи ознаки, у нашому випадку — людина загалом або ж певні параметри її зовнішнього або внутрішнього світу. Шкала оцінювання вказує на те, як суб'єкт оцінювання кваліфікує предмети, явища навколишнього світу чи їхні ознаки, самого себе, а також інших суб'єктів, котрі його оточують, причому найбільш часто — за якісними параметрами (добре/ погано) або ж за кількісними (багато/мало). Основу оцінювання становлять мотиви і критерії, які спонукають суб'єкта оцінювання до схвалення або осуду відповідно до особистісних чи суспільних інтересів, пріоритетів, норм, уявлень чи стереотипів. Така структура оцінювання є універсальною, а тому стосується процесу оцінювання будь-якого об'єкта, зокрема й людини.

Характерною особливістю процесу оцінювання як когнітивного акту є його порівняльний характер, адже, з одного боку, щоб оцінити будь-що, треба порівняти, зіставити його ознаки, властивості з ознаками інших об'єктів, а з іншого боку, «порівняти — це значить висловити своє ставлення, „оцінити“, „виміряти“, керуючись почуттями і пристрастями» [19, с. 112]. Це значить, що оцінка містить у собі порівняння, яке не обходиться без оцінювання. Така структура оцінювання гармонійно корелює зі структурою КФО, у яких порівняння є їхньою релевантною й сутнісною ознакою. Механізм породження оцінювання й механізм формування КФО майже однакові, оскільки в структурі цих обох феноменів фігурують переважно одні й ті самі компоненти: суб'єкт оцінювання — суб'єкт порівняння; об'єкт оцінювання — об'єкт порівняння, основа оцінювання — основа порівняння. Усе це створює ідеальні умови для формування стійких порівнянь із яскраво вираженим оцінним характером, які можуть стосуватися також і людини.

Загалом усі досліджувані нами КФО на позначення людини в АМКС, причому різних структурно-семантичних типів (ад'єктивних, дієслівних і паремійних) з погляду їх оцінності можна поділити на такі основні групи: одиниці з позитивною оцінкою, які виражають такі елементи оцінного значення, як задоволення, захоплення, схвалення, похвала, симпатія до тих чи інших ознак, властивостей людини, наприклад: (as) fine as a fiddle, (as) good as gold, to be dressed like a doll тощо, а також із негативною оцінкою, які корелюють із такими елементами оцінного значення, як несхвалення, презирство, зневага, осуд, іронічність, наприклад: (as) fresh as a rose, (as) ugly as bandicoot, (as) false as a fox тощо.

У складі КФО є й амбівалентні одиниці, які можуть містити в собі одночасно як позитивну, так і негативну оцінність залежно від стилістичних завдань мовця, а також нейтральнооцінні, які не містять у своїй семантиці жодної оцінки, проте у відповідному контексті можуть набувати позитивну або ж негативну оцінність. На жаль, обсяг статті не дає нам змоги використовувати контекстну реалізацію оцінності, але схвальна чи несхвальна оцінка в семантиці ФО, на відміну від слова, у більшості випадків зрозуміла й без контексту.

Загалом характер оцінювання людини, її властивостей, ознак, дій із погляду їх позитивності/негативності/нейтральності може бути експлікованим компонентним складом КФО, ужитим як 1) основа порівняння; 2) образ-еталон або 3) основа порівняння разом із образом-еталоном [7, с. 289−291].

1. Так, наприклад, оцінність ад'єктивних КФО значною мірою залежить від узуальної оцінності якісних прикметників із позитивною або ж негативною конотацією, ужитих як основа порівняння. Так, наприклад, прикметники з негативним відтінком значення, які явно домінують, становлячи більшість від їх загальної кількості, транспонують свою негативну оцінність і на семантику всієї КФО, що яскраво спостерігається на прикладі таких одиниць: (as) bad as a man can be, (as) crazy as a bedbug, (as) drunk as a fiddler, (as) greedy as a wolf, (as) mad as a hatter, (as) silly as a goose, (as) stubborn as an ox тощо.

Значно меншу кількість становлять прикметники з позитивною оцінністю, які вживаються як основа порівняння КФО і тим самим також визначають цілісну позитивну оцінність цих одиниць: (as) beautiful as a picture, (as) brave as a lion, (as) fair as a swan, (as) fine as a paint, (as) good as gold тощо.

У низці КФО прикметники антонімічного характеру, що виражають протилежні за своєю сутністю ознаки та властивості людини, здатні визначати не тільки антонімічний характер семантики КФО загалом, а і їх полярну оцінність, наприклад: (as) good as gold — (as) bad as a death; (as) fine as a picture — (as) ugly as a scarecrow; (as) beautiful as a rose — (as) ugly as sin тощо.

Подібне явище, коли компонент, ужитий в основі порівняння, визначає загальну позитивну чи негативну оцінність КФО, стосується й дієслівних одиниць, наприклад: to hit someone like a ton of bricks, to swear like a sailor, to scream etc like a fishwife тощо. У подібних КФО оцінна конотація дієслова збігається з конотацією всього виразу загалом.

• 2. У низці випадків вирішальну роль у характері оцінності як ад'єктивних, так і дієслівних КФО відіграє семантика метафоризованого об'єкта порівняння, тобто так званого образу-еталону, у якому «найбільш часто акумулюється ціннісна інформація КФО» [7, с. 288], наприклад: (as) white as a lily, to laugh like a hyena, to look like a death’s head on a mopstick тощо.
• 3. У складі КФО на позначення людини в АМКС є низка одиниць, у яких як основа порівняння, так і об'єкт порівняння мають однакову оцінність, що й зумовлює, відповідно, їх цілісну позитивну чи негативну оцінку, наприклад: (as) graceful as a swan, (as) fair as a rose, (as) tender as a chicken.

Усе-таки оцінність багатьох КФО на позначення людини може визначатися їх цілісною асоціативно-образною семантикою, тоді як їх компонентний склад може бути сам по собі нейтрально-оцінним: to know smb / smth like the back of one’s hand/ the palm of one’s hand.

Основною особливістю вияву категорії оцінки в КФ на позначення людини в АМКС є те, що вона має, як правило, двоїстий, полярний характер, що зумовлено самою природою людини, суперечливим і неоднозначним характером її сутності, протилежністю її рис, ознак і властивостей, які стосуються її як зовнішнього, так і внутрішнього світу. Адже в людині поєднано все: краса й потворність, добро і зло, щедрість і жадібність, працелюбність і ледарство, геніальність і дурість тощо. Це значить, що концептуально цілісному образові людини властива полярна за змістом організація, за якої одні риси, властивості чи ознаки співіснують одночасно із протилежними, наприклад: «красивий» — «некрасивий», «моральний» — «аморальний», «розумний — нерозумний» «справедливий» — «несправедливий», «працьовитий» — «непрацьовитий» тощо. Таке протиставлення ознак і властивостей іменується в логіці терміном дихотомія, під яким розуміють «поділ обсягу поняття на два видові поняття, що суперечать одне одному» [20, с. 301]. Відтак людина — це дихотомічно організована сутність, у якій майже все, що їй властиво, існує полярно або ж дихотомічно, що зумовлює наявність у ній на поняттєво-логічному рівні низки концептуально-дихотомічних опозицій, які й корелюють згідно з конвенціональними цінностями та антицінностями. Подібні концептуально-дихотомічні опозиції в окремих дослідженнях іменуються аксіологічними діадами [14, с. 4].

Аналогічно полярно виглядає й аксіологія КФО на позначення людини, які вербалізують вищеозначені концептуально-дихотомічні опозиції та які можна виокремити щодо різних параметрів людини, що стосуються її як зовнішнього, так і внутрішнього світу. На прикладі хоча б кількох подібних опозицій спробуємо продемонструвати характер оцінності КФО на позначення людини в АМКС.

Відомо, що людина постає перед іншим не за ознаками її рис характеру, інтелектуальних здібностей тощо, а насамперед за зовнішністю. Уявлення про зовнішність людини — це ядро кожної національної культури, тому в традиціях англійської культури їй надається надзвичайно велике значення. Цей факт є найбільш очевидним на прикладі такої концептуально-дихотомічної опозиції, як «красивий, привабливий» — «некрасивий, непривабливий».

Так, низка негативно-оцінних КФО свідчать про те, що людина в англомовній культурі є суворим критиком своєї зовнішності, а також інших. Це підтверджують ті образи-еталони й образні асоціації, які становлять семантичну основу таких одиниць, наприклад: (as) ugly as the backyard fence, to have a face like a buldоg chewing a wasp, to have a face like the back of a bus тощо.

Крайньо негативне ставлення англомовного етносу відчувається в семантиці КФО стосовно невміння людини, особливо жінки, адекватно, зі смаком одягатися, наприклад: (as) «fine» as an ape іп purple, to be like mutton dressed (up) as, а lamb, to be dressed like, а scarlet woman тощо.

Подібна семантика з іронічно-негативною конотацією характерна й для інших КФО, наприклад: (as) beautiful as a butterfly, (as) gaudy as a bird, (as) gaudy as a peacock. Перші два вирази характеризують різнобарвно, строкато й без смаку виряджену особу жіночої статі, останній — аналогічно одягнуту особу чоловічої статі. Проте ці вирази з погляду їхньої оцінності є амбівалентними, оскільки можуть мати й позитивну оцінність, якщо вони виражатимуть значення «красиво, пишно й розкішно одягнуті особи».

Такими самими амбівалентними є й інші КФО із зазначеної дихотомічної опозиції. Так, фемінінно маркована КФО to be like Barbie може мати не тільки позитивну оцінку, а й навіть негативну, оскільки може мати значення «бути лялькою/іграшкою для чоловіків», яка не особливо вирізняється серед інших високим інтелектом.

Не можна не помітити, що серед позитивно-оцінних КФО із семою «красивий, привабливий» фігурують здебільшого фемінінно марковані одиниці, наприклад: (as) beautiful as a (Dresden) doll, (as) fair as a Uly / as a rose, (as) pretty as a picture/ as paint, (as) beautiful as a princess, (as) fresh as a daisy тощо.

Тільки окремі позитивно-оцінні КФО зі значенням «красивий, статний» є маскулінно маркованими: (as) handsome as a prince, (as) handsome as paint, to look like Prince Charming. Така мізерна кількість маскулінно маркованих КФО із зазначеною семою пояснюється, очевидно, неактуальністю в англомовній лінгвокультурі чоловічої краси й, навпаки, її важливістю для жінок. Суттєвим доказом останнього аргументу є використання для вербалізації жіночої краси засобами КФО таких «ніжних» фітонімних образних символів, як троянда (rose), лілія (lily), маргаритка (daisy).

Крайню полярність (+/-) щодо оцінності виявляють КФО, що експлікують таку концептуально-дихотомічну опозицію, як «тверезий» — «п'яний», яка стосується фізичного стану людини. Так, однозначно позитивно-оцінними є КФО на позначення стану «тверезості», проте їх виявлена мізерна кількість — 2: (as) sober as a judge, (as) sober as a parson. І, навпаки, кількість негативно-оцінних одиниць, що корелюють із семою «п'яний», — 70, наприклад: (as) drunk as a fiddler/David's sow/a beggar/a wheelbarrow, (as) tight as an owl/a tick тощо.

Така кількісна асиметрія КФО в бік негативної оцінки зазначеної концептуальної дихотомії не є випадковою, оскільки вона спостерігається як загалом у будь-якій мові, так особливо й у фразеології, що, на думку О. Д. Райхштейна, пояснюється «більш гострою емоційною й мовленнєво-мислительною реакцією людей саме на негативні явища» [21, с. 21]. Людське сприйняття, як зазначають учені, здебільшого фіксує відхилення від норми, бо норма, як відомо, не викликає якоїсь особливої уваги та реакції, а тому, відповідно, не провокує появи значної кількості ФО. У цьому випадку можна погодитися зі словами К.І. Мізіна, який зазначає, що «все небезпечне (негативне) концептуалізується та категоризується людською свідомістю детальніше й глибше, проектуючи на рівні мови численні номінації» [7, с. 333].

Така значна кількісна перевага негативно-оцінних КФО над позитивно-оцінними цієї опозиції вказує як на небезпеку розповсюдження цього явища в житті англомовного соціуму, так і на актуальність суворого осуду його. Про це свідчить і семантика низки компаративних паремій, які мають повчально-дидактичний характер і нагадують про згубність п’янства для людини: Bacchus has drowned more than Neptune and has killed more than Mars. Wine has drowned more men than the sea.

Не порушують загалом принципу полярної оцінності (+/) і КФО на позначення емоційних якостей людини. Оцінний аспект семантики КФО на позначення емоцій людини ґрунтується на відомій класифікації емоцій, яка існує в психологічній науці, де виокремлюються переважно так звані стенічні та астенічні емоції або ж, інакше кажучи, позитивні й негативні. Яскраво вираженим видом стенічних (позитивних) і астенічних (негативних) емоцій є, відповідно, з одного боку, радість, захоплення, щастя, а з іншого — сум, смуток, горе. Без подібних протилежних емоцій природу людини неможливо уявити, а тому саме такі емоції становлять основну концептуально-дихотомічну опозицію, яка широко представлена в складі КФ англійської мови:

• — радісний, веселий, щасливий, задоволений: (as) blithe/ cheerful/gay/happy as a bird/a cricket/a grig/a lark/a goldfinch/ maids, (as) happy as a child, (as) bright/shining as a button тощо (усього 62 одиниці);
• — сумний, невеселий, похмурий, у поганому настрої: (as) glum as, а bear (with a sore head), (as) grave as an owl, to have a face as long as a fiddle тощо (усього 53 одиниці).

Можна тільки допустити, що відсутність особливої кількісної різниці між КФО цієї концептуально-дихотомічної опозиції свідчить, на нашу думку, про збалансовану наявність у психоемоційній сфері людини саме цих емоцій. Звичайно, КФО першої групи є позитивно-оцінними, другої - негативно-оцінними.

Хоча, як свідчить аналіз на прикладі інших концептуально-дихотомічних опозицій, таких як, наприклад, «спокійний, урівноважений, стриманий» — «неспокійний, неврівноважений, нестриманий», значно домінують кількісно негативно-оцінні КФО над позитивно-оцінними (25/130, відповідно). Це свідчить про неоднозначне, а скоріше, негативне ставлення представників англомовної лінгвоспільноти саме до подібних емоційних ознак людини, що фігурують у другій складовій цієї дихотомічної опозиції, наприклад: (as) fierce as a tiger, (as) grumpy as a bear, (а^ mad as a March hare, to be like a ship without a rudder, to be like a bull at a gate тощо. Із цього приводу А. М. Вежбицька зазначає: «Англо-саксонській культурі властиве несхвальне ставлення до нестримного потоку почуттів» [22, с. 43], якими є вищеозначені емоційні стани, що занадто збуджують людину й роблять її нездатною тверезо оцінювати ситуацію, відповідно, і діяти. І, навпаки, «урівноваженість, стриманість, холоднокровність» — (as) cool as a cucumber, (as) calm as as pie є тими якостями, які, на думку представників англомовної лінгвоспільноти, людина повинна виховувати в собі.

Чітко виражена аксіологічна полярність (+/-) спостерігається під час аналізу семантики КФО на позначення інтелектуальних здатностей людини, щодо яких можна виокремити таку найбільшу за кількістю одиниць концептуально-дихотомічну опозицію: «мудрий, розумний, гострий розумом» — «дурний, нерозумний, тупий». Кількісне співвідношення одиниць на їх позначення становить, відповідно, 64/93, перші з яких є позитивно-оцінними, другі - негативно оцінними.

Звичайно, розумна людина, її розумове благополуччя в усі часи в усіх етносів, у тому числі й в англомовного, викликає повагу та шанування. Підтвердженням цьому є такі паремії компаративного характеру, як Wisdom is like a blessing. Better an empty purse than an empty head.

Позитивно-оцінним є також низка ад'єктивних і дієслівних КФО: (as) smart as a steel trap, (as) solemn/wise as an owl / an old crow, (as) wise as a serpent, (as) wise as Solomon тощо.

Негативно-оцінними є такі КФО, як (as) blunt as a hammer, (as) dull as ditch-water, (as) silly as a bag of worms, (as) thick as a brick, (as) thick as two short planks, to look like a stuffed calf тощо.

Серед КФО на позначення морально-етичних рис характеру людини в АМКС крайньо негативною оцінністю характеризуються одиниці, що корелюють із такими рисами:

• — гордовитий, пихатий, зарозумілий, бундючний: (as) proud/ vam as a peacock, (as) proud as a hen wUh one chkken, (as) proud as Lucifer, to strut/swell Hke a turkey-cock, (as) proud as a bee/а dog with two tails тощо;
• — нещирий, скритний, хитрий, улесливий, підлий, непорядний: (as) cunning as a serpent, (as) slippery as an eel, (as) false as a Scot тощо;
• — нечесний, неправдивий, брехливий: (as) crooked as a corkscrew, (as) crooked as a dog’s hind leg, (as) crooked as a ram’s horn/as eel’s teeth тощо;
• — невихований, неввічливий, некультурний, грубий, брутальний: (as) bold as a thief, (as) gruff as a bear, (as) clumsy as an ox, (as) rough as a nutmeg paper.

Свідченням негативного ставлення англомовного етносу до вищезазначених рис характеру людини є їх, по-перше, широкий кількісний склад, по-друге, їх цілісна негативно-оцінна семантика, а також ужиті в їхньому компонентному складі негативно-оцінні образи-еталони. Чітко вираженою є в цьому плані також семантика низки паремій-компаративів, що стосуються цих рис: Modesty is like the snow: when it melts it is gone forever. There is no pride like that of a beggar grown rich. An honest man’s word is as good as his bond. Better suffer for truth than prosper by falsehood. A liar is worse than a thief. A poor man is better than a liar Подібні паремії не тільки засуджують вищезазначені риси характеру та виражають негативне ставлення до них, а й водночас возвеличують риси-антиподи, такі як, наприклад, простота і скромність, щирість і відвертість, чесність і правдивість.

Достатньо велику групу КФО на позначення людини в АМКС становлять ті, у яких позитивність або негативність не є чітко вираженою або й узагалі відсутньою, оскільки на це не вказує ні компонентний склад (основа порівняння чи образ-еталон), ні сукупно виражене значення всієї одиниці, наприклад: as like as chalk and cheese, (as) light as a feather, (as) naked as a needle, (as) white as cream тощо. Це означає, що як в об'єктах, предметах і явищах матеріального світу, так і в людині є індиферентна в оцінному розумінні зона, що не підлягає однозначному оцінюванню, оскільки вона може включати в себе зону як позитивного, так і негативного. У людині такою відносно нейтрально-оцінною зоною є, наприклад, окремі параметри зовнішності, віку, ваги, кольорових ознак одягу, шкіри тощо. Щоправда, одиниці з нейтральною оцінкою в певному контекстуальному оточенні можуть набувати конкретно виражену оцінку, як правило, негативну.

Висновки. Аналіз особливостей вияву категорії оцінки КФО на позначення людини в АМКС дає змогу відзначити, що ця оцінка має, як правило полярний характер і корелює з цінностями й антицінностями, що зумовлено неоднозначним і протилежним характером сутності самої людини, у якій майже все, що їй властиве, існує полярно або ж дихотомічно.

Перспективу подальших досліджень убачаємо в більш глибшому й ширшому аналізі категорії оцінки досліджуваних одиниць на прикладі інших концептуально-дихотомічних опозицій, у вивченні питання універсальності й національно-культурної специфіки вияву оцінки в семантиці цих одиниць на матеріалі різних мов тощо.

Література

• 1. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н. Д. Арутюнова. — М.: Наука, 1988. — 341 с.
• 2. Бессонова О. Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти / О. Л. Бессонова. — Донецьк: ДонНУ 2002. — 362 с.
• 3. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е. М. Вольф. — М.: Наука, 2006. — 280 с.
• 4. Ивин А. А. Аксиология / А. А. Ивин. — М.: Высш. шк, 2006. — 390 с.
• 5. Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики / Т. А. Космеда. — Л.: Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2000. — 350 с.
• 6. Телия В. Н. Коннотативний аспект семантики номинативных единиц / В. Н. Телия; отв. ред. А. А. Уфимцева. — М.: Наука, 1986. — 139 с.
• 7. Мізін К.І. Людина в дзеркалі компаративної фразеології: [монографія] / К.І. Мізін. — К.; Кременчук: Щербатих О. В., 2011. — 448 с.
• 8. Колшанский ГВ. Соотношение субъективного и объективного факторов в языке / ГВ. Колшанский. — М.: Наука, 2005. — 232 с.
• 9. Писанова Т. В. Национально-культурные аспекты оценочной семантики: эстетические и этические оценки / Т. В. Писанова. — М.: ИКАР, 1997. — 320 с.
• 10. Баран Я. А. Фразеологія: знакові величини / Я. А. Баран. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 256 с.
• 11. Маслова В. А. Лингвокультурология / В. А. Маслова. — М.: Изд. центр «Академия», 2004. — 208 с.
• 12. Эмирова А. М. Аспекты сопоставительного изучения фразеологической семантики / А. М. Эмирова // Проблеми зіставної семантики. — К., 2005. — Вип. 2007. — С. 252−256.
• 13. Жайворонок В. Українська етнолінгвістика: Нариси / В. Жайворонок. — К.: Довіра, 2007. — 262 с.
• 14. Багаутдинова ГА. Человек во фразеологии: антропоцентрический и аксиологический аспекты: автореф. дисс. … докт. филол. наук / ГА. Багаутдинова. — Казань, 2007. — 36 с.
• 15. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. — 2-е изд., стер. — М.: Советская энциклопедия, 1969. — 608 с.
• 16. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: [термінологічна енциклопедія] /
• 17. О. Селіванова. — Полтава: Довкілля; К., 2006. — 716 с.
• 18. Якушина РМ. Динамические параметры оценки (на материале современного английского языка): автореф. дисс. … канд. филол. наук: спец. 10.02.04 / РМ. Якушина. — Уфа: Башкир. гос. ун-т, 2003. — 24 с.
• 19. Хидикель С. С. Оценочный компонент лексического значения слова / С. С. Хидикель, ГГ Кошель // Иностр. языки в школе. — 1981. — № 4. — С. 7−12.
• 20. Карцевський С. О. Порівняння / С. О. Карцевський // Питання мовознавства. — 1976. — № 1. — С. 107−112.
• 21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і головн. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.
• 22. Райхштейн А. Д. Сопоставительный анализ немецкой и русской фразеологии / А. Д. Райхштейн. — М.: Высшая школа, 1980. — 143 с.
• 23. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая. — М.: Русские словари, 1996. — 416 с.
• 24. Англо-український фразеологічний словник / уклад. К. Т. Баранцев. — К.: Знання, 2005. — 1056 с.
• 25. Мізін К.І. Англо-український словник компаративної фразеології / К.І. Мізін. — Кременчук: Щербатих О. В., 2010. — 120 с.
• 26. Longman Dictionary of English Idioms. — Lnd: Longman, 1980. — 387 p.