Поява металевих знарядь праці та розклад первісної господарської системи

Міністерство освіти і науки України Дніпродзержинський державний технічний Університет Заочний факультет Кафедра історії України Контрольна робота З дисципліни: «Економічна історія України»

Варіант № 11

Виконав:

Прийняв: доцент Хлибова Л.В.

м.Дніпродзержинськ

2008р.

Поява металевих знарядь праці та розклад первісної господарської системи

Первісна доба — найтриваліша в історії людства. Вона існувала від появи перших людей до виникнення давніх цивілізацій у IV—III тис. до н. є. У розвитку первісного суспільства за матеріалом і технологією виготовлення знарядь праці можна виділити кілька значних періодів, які за традицією називають віками: кам’яний (охоплює палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-кам'яний, бронзовий і залізний. Кожному із цих періодів були притаманні певні риси, особливості, здобутки матеріальної культури, заняття та знаряддя праці.

Якісно новим періодом розвитку первісного суспільства став мідно — кам’яний вік (енеоліт), який у межах України датується IV—III тис. до н. є. У цей час з’являються перші металеві вироби — мідні й золоті.

Мідний, або мідно-кам'яний вік був перехідним етапом від кам’яного періоду до епохи металу, часом остаточного утвердження домінуючої ролі ввідтворюючого господарства. У пошуках сировини для виготовлення знарядь праці давні люди натрапили на чисту самородну мідь, поклади якої виходили на земну поверхню. Згодом люди навчились обробляти мідь — від холодного кування до плавлення та ливарства. Поступове витіснення кам’них знарядь праці мідними, перехід від мотичного землеробства до ранніх форм орного з використанням тяглової сили бика сприяли зростанню продуктивності праці, пожвавленню примітивних обміну та торгівлі, розвитку майнової диференціації. Ці процеси створювали передумови для розкладу первіснообщинного ладу. Саме в цей період розпочинається перший великий суспільний поділ праці, в основі якого лежало виділення пастуших племен. Землероби, тяжіючи до осідлості винайшли рало, змайстрували стіл, склали піч, побудували великі великі укріплені поселення, а скотарі, схильні до міграції, приручили коня, удоскональвали зброю.

Відтворювальне господарство стає домінуючим. Основні заняття людей — землеробст-во, тваринництво, гончарство та ін. Зароджується орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Формується система обміну. Розвиток землеробства, скотарства, ремесла та обміну зумовив значні зміни у давньому суспільстві:

Винайдення і поширення якісно нових способів виго-товлення знарядь праці. У добу неоліту традиційні форми обробки каменю — оббивання, сколювання, віджим — поступаються місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню.

Виникнення нових видів виробництва та виготовлен-ня штучних продуктів. У епоху неоліту людина перейшла від пасивного присвоювання дарів природи до активного пе-ретворення навколишньої дійсності силою своїх розуму та рук. Саме в цьому процесі виникає виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво. Вироби з кераміки да-ли змогу не тільки тривалий час зберігати воду, сипучі про-дукти, а й готувати варену їжу. Прядіння зумовило винайдення прясла. Крім того, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один штучний продукт — тканину.

Перехід до осілого способу життя. Землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво. З появою харчових запасів життя людини стало стабільнішим, міграцію замінила осілість. Активне формування стад свійських тварин, вико-ристання їх як тяглової сили. Перехід у неоліті від мис-ливства до скотарства зумовив приручення майже всіх ве-ликих домашніх тварин — бика, свині, кози, вівці. Лише коня одомашнили вже в мідному віці. З появою примітив-ного наземного транспорту (саней та волокуш) людина по-чинає використовувати худобу як тяглову силу.

Суттєві зрушення в демографічній сфері. Значне зростання населення зумовлює помітне збільшення кіль-кості та розмірів поселень, щільності їх забудови.

Перехід до землеробства і скотарства сприяв помітним змінам в організації суспільного життя: зростанню ролі парної сім'ї, розквіту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади.

У період неоліту зародилася селянська (землеробська) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі аж до виникнення і широкої розбудови міст. її характерними рисами є: аграрна економіка; ручна праця; мінімальне споживання і простий побут; уповільнений темп життя; залежність суспільного розвитку від природно-кліматичних ритмів; природно-демографічна саморегуляція (збільшення кількості харчо-вих продуктів зумовлює посилене розмноження, змен-шення — вимирання).

На зміну мідно-кам'яному вікові прийшов бронзовий (II — поч. І тис. до н е.), істотною рисою якого було поширення виробів з бронзи — першого штучно створеного людиною металевого сплаву (сплав міді з оловом, свинцем, миш’яком або сурмою).

Доба бронзи, що тривала майже тисячу років, позначилася суттевими змінами в господарському житті суспільства. Винайдений метал був міцниший за мідь, мав меншу температуру плавління, що значно спростило технологію обробки (його можна було виплавляти в примітивних печах або на звичайних вогнищах). Ці переваги сприяли поширенню та утвердженню бронзи як основного матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї. Однак цілком витіснити мідні та кам*яні вироби їй так і не вдалося. У бронзовому віці суттево впливали на суспільний розвиток такі чинники: зміна кліматичних умов (збільшення вологості); підвищення завдяки бронзі продуктивності знарядь праці та боєздатності зброї; активізація міграційних процесів.

Саме під впливом цих чинників поглиблюється спеціалізація в господарьському житті: на мікрорівні це знаходить свій вияв у самостійному розвиткові металургійного виробництва, на макрорівні - завершується перший великий розподіл праці - скотарство відокремлюється від землеробства.

В цей час на території сучасної України сформувалися три зони, що суттево відрізнялися типом господарювання, етнічним складом населення — Степ, Лісостеп та Полісся.

На теренах степової України домінувало скотарство.

У лісостеповій зоні були найсприятливіші умови для землеробства. Необхідність освоєння глинистих та суглинистих підзолів, якя були дуже родючими, але надзвичайно важкими для обробітку, підштовхнула процесс розвитку знарядь праці, зумовила появу саме в добу бронзи рала. Основним знаряддям праці для обробки змлі були мотики, серпи які на початку бронзової доби виготовляли з кременю та кварциту, аз середини ІІ тис. до н.є. — з бронзи.

На поліссі сформувалось підсічно-вогняне землеробство. Орне не розвивалось.

Освоєння виробництва заліза на початку І тис. до н.е. сприяло подальшому розвиткові суспільства. Ранній залізний вік характеризувався співіснуван-ням бронзових і залізних знарядь праці. Відбувається перехід від мотики до сохи та плуга, дедалі ширше застосовуються залізні ножі, серпи, лемеші, а також круглі жорна. Завдяки поширенню різних ремесел та успіхам земле-робства відбувся другий великий суспільний поділ праці: ремесло відокре-милося від землеробства (третій — пов’язаний з відокремленням торгівлі). Посилилася майнова та соціальна диференціація суспільства, створивши передумови для виникнення станово-класових відносин та держави.

Загалом господарство первісної доби було натуральним. Головна госпо-дарська форма цього часу — громада, тобто колектив із повною або частко-вою спільною власністю на засоби виробництва та узвичаєними формами самоврядування.

Вдосконалення виробничих знарядь, суспільний поділ праці, торгівля привели до розпаду первісної господарської системи. Відбувається посту-повий перехід від родової до сусідської, територіальної громади. Створю-ються передумови для виникнення державних утворень.

Відкриття та поширення заліза започяткувало нову еру в історії людства — залізну. Гострота та міцність залізних знарядь праці та зброї кардинально вплинули на суспільний розвиток. Паралельно з підвищенням продуктивності праці та появою значної кількості додаткового продукту активно йшов процес посилення воєнної могутності.

Висновок

Перехід до ранньозалізного віку на території України зумовлений значною мірою дією низки чинників: різка зміна клімату (наприкінці ІІ тис. до н.е. він став надзвичайно посушливим) — екологічна криза — міграція населення — розрив старих економічних зв’язків — дефіцит привозних мідної руди та бронзових виробів — розвиток місцевого залізно-рудного виробництва. Завдяки появі заліза перед людством відкрились нові перспективи, відбулися докорінні зміни в суспільстві - завершився розклад первіснообщинного ладу, активізувався процес класоутворення. Характерними ознаками суспільного розвитку цієї доби були значні міграції населення; посилення торговельних зв’язків; становлення приватної власності; поступова майнова диференціація суспільства; перетворення сім'ї на господарську одиницю; витіснення родової общини територіальною; виділення ієрархічно структурованої військової еліти; утворення організованих воєнно-політичних об’еднань та союзів; зародження державності.

Список використаних джерел:

1. Економічна історія України, Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович, Р. М. Матейко, З. М. Матисякевич. — К: Видавничий Дім «Юридична книга», 2004. — 456с.

2. Економічна історія України і світу, Б. Д. Лановик, З. М. Матисякевич, Р. М. Матейко. — К: «Вікар» 1999р.

3. Економічна історія зарубіжних країн, В.І Голубчик. — Мінськ І П «Єкоперспектива» 1998р.