Идейно-политическое і громадська спрямування 1 половині ХIХ в. Декабристи

Идейно-политическое і громадське спрямування 1 половині ХІХ в. Декабристы Во весь світ загострилася ідейна і суспільно-політична боротьба. У багатьох країн вона завершилася перемогою буржуазних революцій і національно-визвольних рухів, то Росії правляча верхівка зуміла запобігти катастрофа існуючого економічного і соціально-політичного ладу. У Західної Європи створювалися теорії, доводять історичну неминучість і прогресивність капіталістичного ладу, велися пошуки його вдосконалення, розроблялися вчення, які ведуть його руйнації. У Росії її зберігалося самодержавство і кріпацтво. Їхня доля становила суть всіх суспільно-політичних розбіжностей. Консерватори виступали збереження і зміцнення існуючих порядків. Для ідеологічного обгрунтування самодержавства міністр народного освіти граф Уварів створив теорію офіційної народності. Вона стала заснована на трьох принципах: самодержавство, православ’я, народність. Кріпосне право розглядалося як благо для народу і держави. Консерватори вважали, що поміщики здійснюють батьківську піклування про селян, і навіть допомагають уряду підтримувати лад у селі. На думку потрібно було удається зберігати й зміцнювати станову систему, у якій головну роль відігравало дворянство, як опора самодержавства. Православ’я розумілося як притаманна російському народу глибока релігійність. На цьому роблять висновок, що Росії непотрібні корінні соціальні зміни. Теорія офіційної народності пропагувалися через пресу, широко впроваджувалася в систему освіти і отриману освіту. Ліберали пропонували поступове реформування існуючого ладу (еволюційний шлях розвитку). «Філософські листи» Чаадаєва отримали широку популярність. Він виступив з критикою самодержавства, кріпацтва і всієї офіційної ідеології. Чаадаєв заперечував можливість громадського прогресу в Росії. Порятунок Росії вона бачила використання європейського досвіду, в об'єднанні країн християнської цивілізації у нову спільноту, що забезпечить духовну свободу всіх народів. Ідеї Чаадаєва надали значний вплив на розвиток думки. Серед лібералів склалося 2 ідейних течії: слов’янофіли (письменники публіцисти Аксаков, Хом’яков, Самарін і др.)и західники (Грановський Боткін, Анненков та інших). Представників цих течій об'єднувало бажання Росію квітучою і могутній у колі всіх європейських держав. Вони вважали необхідним встановити конституційну монархію, пом’якшити і навіть скасувати кріпосне право, запровадити свободу слова друку. Але потрібні реформи має було провести сам уряд. Слов’янофіли наполягали з поверненням до допетровським порядків (як між поміщиком і селянином існували патріархальні відносини, коли земські собори доносили думку народу до влади. Але визнавали розвиток промисловості, ремесел і торгівлі. Основною ідеєю слов’янофілів полягала у схильності до глибоко моральної релігії - православ'ї. Боротьба слов’янофілів проти низькопоклонства перед Заходом, вивчення ними народу мали велике позитивне значення у розвиток російської культури. Західники вважали, що Росія має повинна розвиватися у руслі європейської цивілізації. Вони виступали за широке просвітництво народу, вважаючи, що це єдиний шлях до успіху модернізації соціально-політичного ладу Росії. Радикали (наполягали на корінній ломці соціально-політичної системи (революційному шляху). Московський університет став осередком формування антикрепостнической і антисамодержавної ідеології. Та він їх діяльність не справила істотного впливу зміну політичного устрою. Письменники просвітитель Герцен, Огарьов, Станюкевич, Бєлінський пропагували новітню західну філософію. Літературний критик Бєлінський виховував у читачів ненависть до сваволі і крепостничеству, любов народу. Він мріяв про суспільстві де немає багатих, немає бідних, ні царів, ні підданих, але якому будуть брати. Герцен створив теорію общинного соціалізму. Ідеал у суспільному розвиткові Герцен бачив у соціалізмі, коли він нічого очікувати приватної власності і експлуатації. Селянин звик до громадської власності на грішну землю і тому російський селянин готовий піти на соціалізму. У селянської общині він бачив осередок соціалістичного ладу. І він дійшов висновку, що російський селянин цілком готовий піти на соціалізму, а умов розвитку капіталізму країни немає. Поїхав закордон Герцен став видавати журнал, заснував свою друкарню. Став разом із Огарьов видавати першу бесцензурную газету «Колокола». Петрашевцы. У гурток входили Достоєвський Салтиков-Щедрін, Майков та інших. Вони створили колективну бібліотеку усім охочим. Рішуче засуджували самодержавство і кріпацтво. Створення республіки вбачали ідеал політичного устрою країни. Петрашевский створив «Проект про звільнення селян», пропонуючи пряме, безплатне звільнення кр-ян з наділом землі, що вони обробляли. Радикальна частина петрашевцев доходить висновку про назрілої необхідності повстання. Кирилло-мефодиевске суспільство — Існували різні думки у тому, яким бути російській мові. Деякі виступали за збереження рус.яз. таким, яким він був у 18-ти в. Інші протестували проти низькопоклонства перед Заходом й використання иностран. слів в руск. літературному мові. Важливе значення на вирішення цієї проблеми було визнано створення Товариства аматорів словесності питання.

Во час Кримської війни склався криза влади й суспільства: 1853−1856 р. Поразку українців у Кримську війну справила значний вплив на розстановку міжнародних зусиль і на внутрішній стан Росії. Війна, з одного боку, оголила її слабкість, але з іншого боку — продемонструвала героїзм і твердий дух російського народу. Поразка підвело сумний підсумок миколаївському правлінню, сколихнуло всю російську громадськість і змусило уряд впритул зайнятися реформуванням держави. У кримської війні брали участь Росія, Османська республіка, Англія, Франція і Сардинія. Кожен мав свої політичні розрахунки у тому військовому конфлікті. Росія домагалася виходу з у Чорному морі, посилення своїх позицій на Близькому сході з’явилися й Балканах. Османська імперія хотіла повернути території, втрачені під час російсько-турецьких війн кінця 18 початку 19 ст. Англія й Франція сподівалася знищити Росію велику державу, позбавити її впливу Близькому сході з’явилися й Балканському півострові. Загальноєвропейський конфлікт на Близькому Сході розпочалося 1850 р. як між православними і католиками в Палестині розгорілася суперечка у тому, хто володіти святими місцями у Єрусалимі й Віфліємі. Православну церква підтримувала Росія, католицьку — Франція. Суперечка між священнослужителями переріс у протистояння 2-х держав. Османська імперія, до складу якої входила Палестина, стала набік Франції. Це викликало різке невдоволення Росії і близько особисто імператора Миколи 1. Він вірив у міць армії й підтримку деяких європейських держав, але прорахувався. Армія була погано оснащена. Флот був вітрильним, тоді як у Європі переважали вже парові двигуни. Застаріла артилерія. Росія запровадила військ у Молдову і Валахію. У відповідь Туреччина оголосила війну Росії. Її підтримали Франція і Англія. Австрія посіла «озброєний нейтралітет». Росія в ізоляції. 2 етапу війни. 1 — російсько-турецька війна, 2 — Росія вела боротьбу проти коаліції європейських гос-в. Гол. мета англо-франц. командування — захоплення Криму й Севастополя — військово-морської бази Росії. Героїчна захист Севастополя виснажила сили союзників. До того ж успіхи російських на Кавказі сприяли припинення військових дій. Через війну переговорів Росії заборонили мати у Чорному море військові бази. Роль Росії на Балканах і Близькому Сході було зведено на немає. Особливості національного самосвідомості. Багато держ. діячі усвідомлювали зростання потреби в освічених чи навіть грамотних людях. Але водночас вони боялися широкого освіти народу. Жандармський шеф говорив, чого слід поспішати з просвітою. Був запроваджено контроль над програмою навчання. Підвищилася плату вчення, що дуже вдарило не по кишені малозабезпеченої молоді. Університети і інститути стали основними центрами, які пропагують сучасні наукові досягнення і що формували національне самосвідомість. Студенти відвідували лекції з вітчизняної історії, комерційним і природничих наук. Поповнювалися ряди російської інтелігенції. Багато займалися самоосвітою. Колишні кріпаки Кольцов та інших.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.