Нематеріальна діяльність. 
Характеристика Китаю

Частка зайнятих у цьому секторі (19% працюючого населення) в Китаї є низькою і характерною для слаборозвинених країн. Після революції 1949 р. в Китаї багато зроблено для розвитку освіти і медичного обслуговування, проте в цілому стан третинного сектора економіки відповідає швидше доіндустріальному, ніж сучасному суспільству. Територіально нематеріальна діяльність більше розвинена в приморських провінціях і «відкритих» містах, найменше — у внутрішніх провінціях і сільській місцевості. Слабо розвинений в Китаї і туризм. Перепоною є як відсутність потрібної інфраструктури, так і політика обмежень на пересування іноземців всередині країни.

Китай має одну з найбільших у світі природну і культурну спадщину, що зумовлено розмірами і внутрішнім різноманіттям території та безперервною 3500-річною історією країни. Тибет, Гімалаї, Каракорум, Тянь-Шань, «Священні гори», «Кам'яний ліс» Куньміна і долина річки Лі з їх карстовими утвореннями, «Три ущелини Янцзи», водоспад Хукоу на Хуанхе належать до найвідоміших у світі природних об'єктів. Китайці обожнюють свою природу і зуміли «домалювати» місцеві ландшафти за допомогою людських творінь. 27 гір є священними для даосистів і 14 — для буддистів. Вони прикрашені пагодами, павільйонами, арками, храмами і монастирями, кам’яними стежками і сходами, кам’яними стелами зі стародавніми написами тощо. Все це широко відоме в країні та возвеличене китайськими художниками, поетами і письменниками. Людські творіння вписані в природний ландшафт і складають одне ціле. Серед культурних пам’яток — Великий Китайський мур, численні даоські, буддистські та ламаїстські монастирі, в тому числі й печерні, імператорські палаци і підземні мавзолеї, імператорські вілли і приватні сади тощо. 16 об'єктів природної і культурної спадщини Китаю вже занесено в реєстр ЮНЕСКО.