Педагогічна спадщина Григорія Сковороди

Вступ

Діяльність Григорія Сковороди припадає на період занепаду школи на Україні. Проте вона була тим джерелом, що живило українську педагогічну думку протягом багатьох століть.

Зрозумівши, що ні в яких школах і колегіумах він не зможе проповідувати своє вчення, Сковорода стає мандрівним філософом і учителем. У чоботах, з палицею в руках, з рукописами і флейтою за плечима він переходив із села в село, зупиняючись то на пасіці, то на хуторі, і своїми бесідами просвіщав народ, підносив його національну самосвідомість. Г. Сковорода любив рідну природу, українську музику, пісні, свій народ. Вмираючи, він заповів написати на його надмогильному пам’ятнику: «Світ ловив мене, але не спіймав».

Отже, на вибір теми вплинуло насамперед те, що вивчення творчої спадщини народного філософа і вчителя Г. Сковороди дає можливість торкнутися витоків української педагогічної майстерності, заснованої на невмирущих традиціях народної педагогіки, що їх постійно використовував у своїй творчості Г. Сковорода. В цьому і полягає актуальність даної теми — вона розкриває завісу над джерелами української педагогічної думки…

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• — вивчення спадщини Г. Сковороди — видатного українського філософа, письменника і просвітителя-гуманіста;
• — розгляд формування особистості в педагогічній спадщині Г. Сковороди;
• — питання освіти та виховання у творчій спадщині Г. Сковороди.