Міжкультурна комунікація студентів технічного ВНЗ

На сучасному етапі національно-культурного та державного розвитку України особливої актуальності набуває гуманітаризація вищої технічної освіти, що передбачає формування творчої особистості. Однією з якостей духовно багатої і розвиненої людини, необхідної для професійної діяльності, є високий рівень міжкультурної комунікації. Державний статус української мови вимагає від її носіїв глибокого засвоєння мовленнєвих норм, підвищення рівня культури професійного мовлення. У навчально-виховній концепції вивчення української мови зазначається, що базова мовна освіта має забезпечити широке використання державної мови в усіх суспільно-виробничих сферах. Усвідомлення соціально-економічної ситуації в Україні, залежності її майбутнього від людей, здатних творчо вирішувати наявні проблеми, зумовлює необхідність реалізації одного з основних напрямків відродження вітчизняної освіти — підготовки кадрів до творчої професійної діяльності, що надає певності у збагаченні економічного, інтелектуального та духовного потенціалу суспільства. У світі нових технологій українське професійне мовлення має зайняти належне місце. Зокрема, його майбутнє залежить і від оновлення професійної мовленнєвої освіти, розбудованої на засадах українознавства. Як інтегральна дисципліна, українознавство відокремлює у мовній освіті світоглядний принцип формування національно мовної картини світу, а отже, забезпечує різноманітність вияву національних культур. Однозначність використання понятійного апарату в різноманітній професійній діяльності базується на соціально-економічній та демографічній стабільності держави й водночас сприяє формуванню міжкультурної комунікації. Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в Україні вимагають від фахівців певної галузі не тільки знання свого фаху, а й високого рівня володіння мовленням.

Аналіз досліджень: Л. Барановської [1, с. 24], Л. Головатої [2, с. 21] В. Михайлюк [3, с. 20], Г. Онкович [4, с. 23], Т. Рукас [6, с. 20], які вивчали культуру мовлення студентів-нефілологів, свідчить, що питання формування міжкультурної комунікації студентів технічного ВНЗ не було предметом всебічного вивчення. Усе це свідчить про впровадження невідкладних заходів для зміни ситуації, що склалася. Саме тому сучасних етап навчання характеризується підвищеним інтересом до розробки проблем комунікативності мовлення як комунікативного витвору вищого порядку. В умовах університетського навчання низький рівень сформованості комунікативних умінь та навичок зумовлює в багатьох студентів неспроможність адекватно сприймати, об'єктивно оцінити та засвоїти необхідний мінімум науково-навчальної інформації. Як свідчить практика, деякі з них не володіють елементарними прийомами опрацювання наукового тексту, намагаються механічно завчити прочитане або почуте. У результаті цього в них формується розрізнені, несистематизовані, поверхові та неміцні знання, що не забезпечують цілісного уявлення про предмет наукового пізнання. комунікативний навчальний мовлення особистість Метою дослідження є теоретичне опрацювання навчальної системи, спрямованої на формування мовлення студентів технічного університету на комунікативнодіяльнісній основі. Відповідно до мети завданням дослідження є аналіз впливу українського мовлення на розвиток особистості студента, його інтелектуальних та моральних якостей.

Методологічною основою є провідні положення праць вітчизняних та зарубіжних учених про комунікативні якості мовлення.

Методологічними орієнтирами слугувало усвідомлення ролі українського мовлення у національно-культурному та державному відродженні України. Сучасне життя має суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Розглядати історію українців та української мови треба у просторі і часі, в межах світової цивілізації, що забезпечує достовірність наукових тверджень. Коли йдеться про виникнення української мови як мови нашої нації, то слід зазначити, що національна мова — це не тільки спільна для всієї нації літературна мова, але й мова народна, часом з досить помітними діалектними відмінностями. Кожний народ — творець своєї рідної мови. Для українців рідна мова — мова нашої нації, мова предків, яка поєднує нас між собою і попередніми поколіннями, їхнім духовним надбанням. Недаром учені твердять, що словник — це те, що народ знає про світ, а граматика — це те, як він про цей світ говорить. Тому й зрозуміло, що народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів. Занепад рідної мови є наслідком духовного зубожіння народу. Ставлення до рідної мови є свідченням національної свідомості і рівня культури народу, його цивілізованості. Воістину справедливі слова О. Гончара: «Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе» .

Сучасна українська літературна мова виконує різноманітні суспільні функції - комунікативну, культуроносну тощо. Комунікативна функція полягає у тому, що мова використовується для спілкування, інформаційного елемента між членами суспільства, бо як писав, А де Сент-Екзюпері, найбільша розкіш у світіце «розкіш людського спілкування» .

Спілкування — найважливіша функція мови. Це робить її універсальним засобом обміну інформацією, передачі інформації у просторі і часі. Комунікативній функції підпорядковані інші її функції, зокрема експресивна. Полягає вона в тому, що саме завдяки мові ми виражаємо свій внутрішній світ, репрезентуємо себе тим, з ким спілкуємося. «Говори — і я тебе побачу» , — стверджували античні мудреці. Людина, що досконало володіє мовою, найкраще може себе показати, розкрити свій духовний світ [5, с. 40].

Мовна освіта повинна бути складовою частиною фахової підготовки майбутніх спеціалістів і впливати на соціальне становище та суспільний престиж набутої професії. Майбутнім фахівцям мова потрібна не як сукупність правил, а як картина світобачення, засіб культурного співжиття у суспільстві, самоформування і самовираження особистості кожного.

Розвій духовної культури соціуму, піднесення вартості української мови, вихід її на міжнародну арену як мови суверенної держави залежить від багатьох чинників, передусім від функціонування суспільно престижної форми національної мови — літературної мови — у професійній сфері. Акцент переноситься з традиційної настанови — засвоєння відомостей про літературні норми усіх рівнів мовної ієрархії - на формування навичок професійної комунікації, на розвиток культури мови, мислення і поведінки особистості. Говорячи про комунікативне спрямування в навчанні мови, слід докладніше спинитися на понятті мовленнєвого спілкування або комунікації. Мовленнєве спілкування — це мотивований живий процес взаємодії співрозмовників, що спрямований на реалізацію конкретної цільової настанови і здійснюється на основі зворотнього зв’язку в конкретних видах мовленнєвої діяльності. Спілкування здійснюється між багатьма, кількома або двома співрозмовниками, що взаємно виявляють свою активність. Формою спілкування є мовленнєва поведінка, а змістом — мовленнєва діяльність.

Потреба у комунікації разом із потребою в діяльності, праці є визначальною у становленні особистості, тому основи розвитку мовлення студентів технічних вишів полягають у виявленні соціальних рис (культура, віра, політичні переконання, розумова діяльність), розвиткові особистих якостей (відчуття та сприймання). У формуванні мовлення важливе значення мають мотиви навчання: суспільно-політичні; професійно-ціннісні; соціального престижу; комунікативні; поваги до викладача; мотиви, що зумовлені потребою самовиховання. Для формування професійно зумовленого мовлення студентів потрібні активні зусилля усіх викладачів. Підхід до навчання комунікативних якостей повинен базуватися на концептуальній засаді, яка передбачає не тільки пізнання життя народу в мові, а й відновлення віками надбаних, а потім утрачених багатств української культури й рідної мови. Адже ставлення студента до державної мови свідчить і про його культурний рівень, і про його громадянськість. Інакше й бути не може, бо мова втілює в собі духовні скарби народу, а її знання, заглиблення в потаємну семантику слова і прагнення до удосконалення свого виявлення свідчить про небайдужість студента до минулого, сучасного й майбутнього українського народу.

Значення для студента технічного університету того чи іншого мотиву залежить від багатьох чинників: віку студента, рівня його вихованості; розумових здібностей та інтелектуального розвитку; суспільних, соціальних умов, у яких проходить навчання; від оточення; професійної майстерності викладача; соціальної перспективи навчання. Лише за умов реалізації достатньої мотивації навчальної діяльності можна отримати позитивні результати. Не випадково мотивації навчання є одним із засобів інтенсифікації навчального процесу.

Справжнього фахівця характеризує широта світогляду, знання історії свого народу, розуміння проблем сучасності, чіткості громадської позиції, оскільки інтереси будь-якого спеціаліста, якщо він є інтелігентною людиною, не обмежуються вузькими фаховими рамками. Перетворення, що відбуваються в соціально-економічному та культурному житті України, зумовлюють орієнтацію системи вищої технічної освіти на творчо обдаровану особистість, на розвиток її індивідуальних здібностей, формування потреби в постійній міжкультурній комунікації, удосконаленні та самоосвіті.

Студенти технічного вишу повинні виховуватися українською мовою на усіх рівнях освіти, тільки тоді вони будуть пропагувати державну мову, використовувати знання про Україну та її народ в усіх сферах суспільно-виробничого життя і поширювати у світі через міжмовні, міжкультурні контакти.

Література

• 1. Барановська Л. Формування культури мови студентів аграрного вузу (на матеріалах навчання з дисципліни «Ділова українська мова»): автореф. дис. пед. наук/ Л. Барановська. К., 1995. 24 с.
• 2. Головата Л. Формування професійного мовлення у студентів факультету фізичного виховання: автореф. дис. пед. наук/ Л. Головата — Тернопіль, 1997. 21 с.
• 3. Михайлюк В. Формування культури ділового мовлення у студентів аграрного вузу (на матеріалах спеціальностей «Облік і аудит» та «Менеджмент організацій»): автореф. дис. пед. наук/ В. Михайлюк. К., 1999. 20 с.
• 4. Онкович Г. Теоретичні основи використання засобів масової інформації у навчанні української мови студентів-нефілологів: автореф. дис. пед. наук/ Г. Онкович. К., 1995. 23 с.
• 5. Пентилюк М. І., Гайдаєнко І. В. Генетичні і функціональні особливості української мови/ Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 31. Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. с. 40.
• 6. Рукас Т. Формування культури ділового мовлення в майбутніх інженерів: автореф. дис. пед. наук/ Т. Рукас. К., 1999. 20 с.

Анотація

Стаття досліджує проблеми комунікації студентів технічних університетів щодо підвищення рівня культури професійного мовлення, що передбачає формування творчої особистості на сучасному етапі національно-культурного та державного розвитку України.

Ключові слова: проблеми комунікації, культура мовлення, професійне спілкування, творча особистість.

Аннотация В статье исследуются проблемы коммуникации студентов технических университетов относительно повышения уровня культуры профессиональной речи, что предусматривает формирование творческой личности на современном этапе національно-культурного и государственного развития Украины. Ключевые слова: проблемы коммуникации, культура речи, профессиональное общение, творческая личность.

Annotation.

The article examines the communication problems of technical universities students as for increasing the level of professional speaking culture which involves formation of creative personality at the modern stage of national, cultural, and state development of Ukraine.

Key words: communication problems, speaking culture, professional communication, creative personality.