Дидактичні основи міжпредметних зв'язків у предметному навчанні

Навчальний предмет — дидактична основа міжпредметних зв’язків. Для школи 19століття, що розвивалась з умовах активної диференціації наук, було характерно індуктивна побудова, за принципом «знизу вверх», від конкретних наук до загального. Школа 20століття розвивається в умовах інтенсивної інтеграції наукових знань.

Поняття навчальний предмет з одного боку включає лише основи, що відповідають цілям загальної освіти, а з іншого містить сугубо педагогічні засоби їх засвоєння. Міжпредметні зв’язки дозволяють будувати пізнавальну діяльність учнів на основі загальнонаукових ідей та методів. Вони формують загальні можливості учнів та розкривають загальні принципи побудови наук. Зміст різних видів освіти не можна визначити, якщо не враховувати зв’язків між предметами. Тому міжпредметні зв’язки слугують джерелом конструювання змісту освіти за окремими навчальними предметами. Загальні структурні елементи навчальних предметів створюють об'єктивні основи комплексного здійснення міжпредметних зв’язків в навчанні: 1 наукові об'єкти навчання, факти; 2 поняття, теорії, закони; 3 світогляд ідей; 4 історичні ідеї та шляхи науки; 5 методологічні основи та методи науки; 6 специфічні умови та навики; 7 мову науки; 8 ідейно-виховні аспекти знання.

В традиційному поділі наук на гуманітарні, природні та технічні відображені об'єктивно-предметні відношення між ними. Такий розподіл закріплений в циклах навчальних предметів, котрі згруповані за об'єктами вивчення — суспільство, природа, труд. При цьому виникають внутрішньоциклові та міжциклові зв’язки, що систематизують знання учнів навколо загальних об'єктів пізнання. [14].

Особливості міжпредметних зв’язків в предметах гуманітарного циклу визначаються загальними цілями гуманітарної освіти, що направлені на ідейно-моральне та естетичне виховання учнів; загальним об'єктом вивчення, яким є людина, його діяльність в суспільстві; специфічний висновок знань, що відображений в змісті гуманітарних предметів, та видів діяльності в які включається учень у процесі їх вивчення. Міжпредметні зв’язки покликані донести до свідомості учня загальність предметів гуманітарного циклу, а також показати специфіку змісту та методів науки в кожному навчальному предметі.

Предмети природничого циклу включають загальні методологічні, фундаментальні наукові ідеї, закони та принципи. Фізика та хімія вивчають речовини та їх властивості, але об'єктом фізики являється молекулярний рівень будови речовини, а об'єктом хімії - атомний. Основна лінія систематизування навчального матеріалу з фізики та хімії - створення цілісної теорії будови речовини на основі переходу від атомно-молекулярного навчання до електронної теорії. Разом з тим необхідно сформувати важливі світоглядні висновки про матеріальну єдність світу та закони його розвитку, про використання наукових знань в житті людини. [29].

Навчальна діяльність — дидактична основа міжпредметних зв’язків. Навчальний предмет є невід'ємним від навчальної діяльності. Сутність навчальної діяльності багато дослідників бачать в засвоєнні учнями об'єктивних результатів соціального досвіду. Суттєвими результатом цього досвіду є загальнонаукові концепції та поняття, що підлягають засвоєнню школярами за допомогою міжпредметних зв’язків. Зміст пізнавальної діяльності пов’язаний з зміною ідеальних образів предметів розуміння. В навчанні обидва результати нероздільні, так як зміна ідеальних образів здійснюється в свідомості учня, перебудовуючи його знання, відношення, способи діяльності. Тому навчальна діяльність при навчанні розвивається в навчально-пізнавальну, в діяльність синтетичного характеру, об'єднуючи в собі навчальні та пізнавальні цільові установки.

Навчальний предмет та навчальна діяльність є дидактичними основами визначення міжпредметних зв’язків тому, що вони як системні об'єкти навчального процесу являють собою єдність загального та особливого. Спільність структурних компонентів навчальних предметів та навчальної діяльності слугує джерелом міжпредметних зв’язків в процесі навчання. Порівняння основних видів знання в структурі навчального предмету та в структурі навчальної діяльності учнів виділяє їх визначену аналогію. Тому міжпредметні зв’язки в навчанні можуть здійснюватися в наступних основних напрямках: 1) формування необхідних для становлення світогляду учня систем понять з опорою на наукові факти, теорії, закони, ідеї, загальні для суміжних наукових областей; 2) формування загальних для суміжних предметів умінь, та в першу чергу елементарних, на яких базується більш складні методи засвоєння ідейних зв’язків між предметами; 3) формування на базі узагальнених знань та умінь вірного оціночного відношення до предметних знань, в чому особливе значення мають між циклові зв’язки та світоглядні навчальні проблеми; 4) формування суспільних знань та трудових умінь, що потребують комплексного застосування знань основ наук на практиці.