Класифікація науково-дослідних робіт

Наукове дослідження — це процес пізнання нового явища і розкриття закономірностей зміни досліджуваного об'єкта в залежності від впливу різних факторів для подальшого практичного використання цих закономірностей. Наукові дослідження класифікуються за різними ознаками: методам вирішення поставлених завдань, сфері застосування результатів дослідження, видами досліджуваного об'єкта та інших факторів.

Дослідження можуть бути теоретичні, теоретико-експериментальні та експериментальні. Віднесення дослідження до одного з видів залежить від застосовуваних методів і засобів наукового дослідження.

Теоретичні дослідження базуються на застосуванні математичних та логічних методів пізнання об'єкта. Результатом теоретичного дослідження є встановлення нових залежностей, властивостей і закономірностей явищ, що відбуваються. Результати теоретичних досліджень повинні бути підтверджені практикою.

Теоретико-експериментальні дослідження передбачають останню експериментальну перевірку результатів теоретичних досліджень на натурних зразках або моделях.

Експериментальні дослідження здійснюються на натурних зразках або моделях в лабораторних умовах, при яких встановлюються нові властивості, залежності та закономірності, а також служать для підтвердження висунутих теоретичних припущень.

Наукові дослідження по сфері використання результатів поділяються на фундаментальні і прикладні.

Фундаментальні ставлять за мету вирішення принципово нових теоретичних проблем, відкриття нових законів, створення нових теорій. На їх основі вирішуються багато прикладні завдання стосовно до потреб конкретних галузей науки, техніки і виробництва.

Прикладні дослідження являють собою пошук і вирішення практичних завдань розвитку окремих галузей виробництва на основі результатів фундаментальних досліджень.

По складу досліджуваних властивостей об'єкта дослідження поділяються на комплексні і диференційовані.

Комплексні представляють собою вивчення різнорідних властивостей одного об'єкта, кожне з яких може передбачати застосування різних методів і засобів дослідження. Виконуються вони в різний час і в різних місцях. Прикладом комплексного дослідження може служити оцінка надійності нового автомобіля. Надійність автомобіля є інтегральним властивістю і обумовлюється такими його окремими властивостями, як безвідмовність, ремонтопридатність, сохраняемость і довговічність деталей.

Диференційованим називається таке дослідження, в якому пізнається одна з властивостей або група однорідних властивостей. У розглянутому прикладі кожне окремо досліджуване властивість надійності автомобіля є диференційованим.

Дослідження поділяються і за ознакою місця їх проведення, оскільки це зумовлює застосування різних методів і засобів наукового дослідження. У цьому сенсі експериментальні дослідження, проведені в лабораторних або у виробничих умовах, іменуються лабораторними або виробничими. Досліджуваний об'єкт може бути натурним або представляти його модель. У кожному разі вибір виду досліджуваного об'єкта підлягає обгрунтуванню. У техніці багато дослідження та випробування проводяться на моделях і зразках, так як це значно спрощує створення лабораторної бази для проведення досліджень (нерідко натурні випробування є принципово неможливими). Найбільш достовірними є результати натурних випробувань.

По стадіях виконання дослідження поділяються на пошукові, науково-дослідні та дослідно-промислові розробки. При розробці крупної науково-технічної проблеми першою стадією є пошукове дослідження, в результаті якого встановлюються принципові засади, шляхи і методи вирішення поставленого завдання. Друга стадія являє собою науково-дослідні розробки, метою яких є встановлення необхідних залежностей, властивостей і закономірностей, що створюють передумови для подальших інженерних рішень. Третя стадія — дослідно-промислова розробка, головне завдання якої полягає в доведенні дослідження до практичної реалізації, тобто його апробації в умовах виробництва. На основі результатів дослідно-виробничої перевірки вносяться корективи в технічну документацію для широкого впровадження розробки у виробництво.

Кожну науково-дослідну роботу можна віднести до певного напряму. Під науковим напрямком розуміється наука чи комплекс наук, в області яких ведуться дослідження. У зв’язку з цим розрізняють технічне, біологічне, фізико-технічний, історичний та інші напрямки з можливим їх наступною деталізацією.

Структурними одиницями наукового напрямку є: комплексні проблеми, проблеми, теми та наукові питання. Комплексна проблема являє собою сукупність проблем, об'єднаних єдиною метою. Проблема — це сукупність складних теоретичних і практичних завдань, які вимагають розв’язання суспільстві. З соціально-психологічної точки зору проблема відображає протиріччя між суспільною потребою у знанні і відомими шляхами його отримання, протиріччя між знанням і незнанням. Проблема виникає тоді, коли людська практика зустрічає труднощі або навіть наштовхується на «неможливість» у досягненні мети. Проблема може бути глобальною, національної, регіональної, галузевої, міжгалузевої, що залежить від масштабу виникаючих задач. Так, наприклад, проблема охорони природи є глобальною, оскільки її рішення спрямоване на задоволення загальнолюдських потреб. Крім перерахованих розрізняють проблеми загальні та специфічні. До загальних відносять проблеми загальнонаукові, загальнонародні і т.д. Загальнонародна проблема нашої країни — впровадження маловідходних і безвідходних, енерго-і ресурсозберігаючих технологічних процесів і систем машин.

Специфічні проблеми характерні для певних виробництв галузей промисловості. Так, в автомобільній промисловості такими проблемами є економія палива й створення нових видів пального.

Тема наукового дослідження є складовою частиною проблеми. У результаті досліджень за темою отримують відповіді на певні наукові питання, які охоплюють частина проблеми.

Під науковими питаннями зазвичай розуміються невеликі наукові завдання, пов’язані з конкретною темою наукового дослідження.

Вибір напрямку, проблеми, теми наукового дослідження і постановка наукових питань є дуже відповідальним завданням. Актуальні напрями і комплексні проблеми досліджень формулюються в директивних документах уряду країни. Напрямок дослідження часто зумовлюється специфікою наукової установи чи галуззю науки, в яких працює дослідник. Конкретизація ж напрямку дослідження є результатом вивчення стану запитів виробництва, суспільних потреб і стану досліджень в тому чи іншому напрямку. У процесі вивчення стану та результатів уже виконаних досліджень можуть формулюватися ідеї комплексного використання декількох наукових напрямів для вирішення виробничих завдань. При цьому необхідно відзначити, що найбільш сприятливі умови для виконання комплексних досліджень є у вищій школі у зв’язку з наявністю у вузах наукових шкіл, сформованих у різних галузях науки і техніки. Вибраний напрям досліджень часто стає стратегією наукового працівника або наукового колективу на тривалий період.

При виборі проблеми і тим наукового дослідження на першому етапі на основі аналізу суперечностей досліджуваного напрямку формулюється сама проблема і визначаються в загальних рисах очікувані результати. Потім розробляється структура проблеми: виділяються теми, питання, виконавці.

Теми наукового дослідження повинні бути актуальними (важливими, які вимагають якнайшвидшого розв’язання), мати наукову новизну (тобто вносити внесок у науку), бути економічно ефективними для народного господарства. Тому вибір теми повинен базуватися на спеціальному техніко-економічному розрахунку. При розробці теоретичних досліджень вимога економічності іноді замінюється вимогою значимості, що визначає престиж вітчизняної науки.

Кожен науковий колектив (вуз, НДІ, відділ, кафедра) за сформованою традицією має свій науковий профіль, компетентність, що сприяє нагромадженню досвіду, підвищенню теоретичного рівня розробок, їх якості та економічної ефективності. Разом з тим недопустима і монополія в науці, так як це виключає змагання ідей і може знизити ефективність наукових досліджень. Вибору теми має передувати ознайомлення з вітчизняними і зарубіжними джерелами. Проблема вибору теми істотно спрощується в науковому колективі, що має наукові традиції (свій профіль) і розробляємо комплексну проблему.

Важливою характеристикою теми є можливість швидкого впровадження отриманих результатів на виробництві.

Для вибору прикладних те велике значення має чітке формулювання завдань замовником (міністерством, об'єднанням і т.д.).

При цьому необхідно мати на увазі, що в процесі наукових розробок можливі й деякі зміни в тематиці за пропозицією замовника і в залежності від складається виробничої обстановки.

Економічність є важливим критерієм перспективності теми, однак при оцінці великих тем цього критерію виявляється недостатньо і потрібно більш загальнаоцінка, що враховує і інші показники. У цьому випадку часто використовується експертна оцінка, яка виконується висококваліфікованими експертами (зазвичай від 7 до 15 осіб). З їх допомогою в залежності від специфіки тематики, її напрямки або комплексності встановлюються оціночні показники тем. Тема, яка отримала максимальну підтримку експертів, вважається найбільш перспективною.