Використання міжпредметних зв'язків на уроках математики

Міжпредметні зв’язки виконують у навчанні математики ряд функцій.

Методологічна функція виражена в тому, що тільки на її основі можливе формування в учнів діалектико-матеріалістичних поглядів на природу, сучасних уявлень про її цілісність і розвиток, оскільки міжпредметні зв’язки сприяють відображенню в навчанні методології сучасного природознавства, яке розвивається по лінії інтеграції ідей і методів, із позицій системного підходу до пізнання природи. 29].

Освітня функція міжпредметних зв’язків полягає в тому, що за її допомогою вчитель математики формує такі якості знань учнів, як системність, глибина, усвідомленість, гнучкість. У цьому випадку міжпредметні зв’язки виступають як засіб розвитку математичних понять, сприяють засвоєнню зв’язків між ними та загальними поняттями.

Розвиваюча функція міжпредметних зв’язків визначається їх роллю в розвитку системного і творчого мислення учнів, у формуванні їх пізнавальної активності, самостійності та інтересу до пізнання математики. Міжпредметні зв’язки допомагають подолати предметну інертність мислення і розширюють кругозір учнів.

Виховна функція міжпредметних зв’язків виражена в їх сприянні всім напрямах виховання школярів у навчанні математики. Учитель математики реалізує комплексний підхід до виховання спираючись на зв’язки з іншими предметами.

Конструктивна функція міжпредметних зв’язків полягає в тому, що з її допомогою вчитель удосконалює зміст навчального матеріалу, методи і форми організації навчання. Реалізація міжпредметних зв’язків вимагає спільного планування вчителями предметів природничого циклу комплексних форм навчальної та позакласної роботи, які передбачають знання ними підручників і програм суміжних предметів.

У ході розвґязування задач, учні виконують складні пізнавальні і розрахункові дії, які впливають на:

• 1) усвідомлення сутності міжпредметних завдань, розуміння необхідності застосування знань із інших предметів;
• 2) відбір та актуалізацію необхідних знань із інших предметів;
• 3) перенесення їх у нову ситуацію, зіставлення знань із суміжних предметів; міжпредметний зв’язок навчання слуховий
• 4) синтез знань, встановлення сумісності понять, одиниць виміру, розрахункових дій, їх виконання;
• 5) одержання результату, узагальнення у висновках, закріплення понять.

Систематичне використання міжпредметних пізнавальних задач у формі проблемних питань, кількісних і практичних завдань забезпечує інтеграцію знань учнів із різних предметів. У цьому полягає найважливіша розвивальна функція навчання математики. Про роль і значення уроків математики у вихованні правильного і дисциплінованого мислення говорилося і писалося дуже багато. 16] Навпаки, про вплив математичних знань на естетичне формування особистості учня не сказано майже нічого. Завжди передбачалося, що за абстрактністю свого предмета математична наука не може давати учням тих вражень, що естетично впливають і формують характер образів, картин, емоцій, якими рясніє історія та література. А. Г. Мордкович сформулював таку думку: «Математика — це найголовніша гуманітарна наука, яка дозволяє впорядкувати свої думки, розкласти по поличках потрібну інформацію». Математика єдиний предмет, який навчає учнів систематизації мислення, точності, аргументації, яскравості визначення. Дійсно, який інший предмет навчить учнів стисло, але точно висловлювати свою думку, достовірно передавати опис того чи іншого предмета. Саме на математиці ми застосовуємо такий досвід, коли записуємо умови задачі математичною мовою.

Мова математики — це особлива мова науки. На відміну від природної мови, який в основному класифікує предмети і тому є мовою якісним, мова математики передусім кількісна. Кількісна мова являє собою подальший розвиток і уточнення звичайного якісного мови. Найважливішою перевагою кількісного мови математики є стислість і точність. У цьому її величезна перевага і краса, бо саме в математичній мові втілюється один із основних ознак краси в науці: зведення складності до простоти.

Використання міжпредметних зв’язків — одна з найбільш складних методичних завдань вчителя математики. Вона вимагає знань змісту програм і підручників з інших предметів. [27]Реалізація міжпредметних зв’язків у практиці навчання передбачає співробітництво вчителя з вчителями хімії, фізики, відвідування відкритих уроків, спільного планування уроків і т.д.

Учитель математики з урахуванням загальношкільного плану навчально-методичної роботи розробляє індивідуальний план реалізації міжпредметних зв’язків у курсах математики по різним класам. Методика творчої роботи вчителя включає ряд етапів:

• 1) вивчення розділу «Міжпредметні зв’язки» у кожному математичному курсі і опорних тем із програм і підручників інших предметів, читання додаткової наукової, науково-популярної та методичної літератури;
• 2) поурочне планування міжпредметних зв’язків із використанням курсових і тематичних планів;
• 3) розробка засобів і методичних прийомів реалізації міжпредметних зв’язків на конкретних уроках;
• 4) розробка методики підготовки і проведення комплексних форм організації навчання;
• 5) розробка прийомів контролю і оцінки результатів здійснення міжпредметних зв’язків у навчанні.

Міжпредметні зв’язки впливають на склад і структуру навчальних предметів. Кожен навчальний предмет є джерелом тих чи інших видів міжпредметних зв’язків. Тому можливо виділити ті зв’язки, які враховуються в змісті математики, і, навпаки, — йдуть від математики в інші навчальні предмети.

Формування загальної системи знань учнів про реальний світ, що відображають взаємозв'язки різних форм руху матерії - одна з основних освітніх функцій міжпредметних зв’язків. Формування цілісного наукового світогляду вимагає обов’язкового обліку міжпредметних зв’язків. Комплексний підхід у вихованні посилив виховні функції міжпредметних зв’язків курсу математики. У цих умовах зміцнюються зв’язки математики як із предметами природничо-наукового, так і гуманітарного циклу; поліпшуються навички перенесення знань, їх застосування і різностороннє осмислення.

Таким чином, міжпредметні - це сучасний принцип навчання, який впливає на відбір і структуру навчального матеріалу цілого ряду предметів, посилюючи системність знань учнів, активізує методи навчання, орієнтує на застосування комплексних форм організації навчання, забезпечуючи єдність навчально-виховного процесу.