Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності і фінансового стану торгових підприємств

Аналіз показників роздрібного товарообороту проводиться з метою виявлення невідповідностей між реальною ситуацією, що склалася в результаті діяльності на ринку торговельного підприємства, і показниками, що передбачалися планом. В ході аналізу дається оцінка діяльності, виявляються причинно-наслідкові взаємозв'язки, що вплинули на розвиток показника, який аналізують, і відшукуються резерви збільшення обсягів реалізації та прибутку.

Конкретна схема проведення аналізу визначається самостійно кожним підприємством і залежить від цілей аналізу і вихідної інформації, яка при цьому використовується.

Загальними принципами, якими керуються при проведенні аналізу, є комплексність, дієвість і системність. Оцінка розвитку роздрібного товарообороту здійснюється в ув’язці з іншими показниками господарської діяльності й умовами зовнішнього середовища.

При цьому використовується система показників, що віддзеркалюють економічні та соціальні цілі діяльності і способи їх досягнення. Для прийняття виважених управлінських рішень важливо проводити аналіз не час від часу, а систематично. Проведенню глибокого та всебічного аналізу сприяє використання різноманітної економічної і соціальної інформації, а саме планових показників, даних бухгалтерської і статистичної звітності, соціально-економічних показників розвитку району діяльності, даних вибіркових обстежень власних підприємств, підприємств-конкурентів, покупців, кон’юнктурних обстежень тощо.

Аналіз проводять від загального до часткового. Спочатку аналізують загальний обсяг товарообороту, потім його асортиментну структуру, після цього дають оцінку товарним запасам і швидкості обігу товарів, а на завершальному етапі аналізується виконання плану поставок у розрізі окремих товарних груп і постачальників. Важливу роль для проведення якісного аналізу відіграють продумані, грамотно розроблені аналітичні таблиці, в яких містяться необхідні вихідні і розрахункові показники. При цьому також слід подбати про те, щоб дані таблиць були приведені в порівняльний вигляд. У процесі аналізу розраховують відсоток виконання планових завдань, досліджують динаміку розвитку товарообороту порівняно з попередніми періодами середньодушовий товарооборот, відсоток охоплення товарооборотом купівельних фондів населення, питому вагу товарообороту підприємства в загальному обсязі товарообороту району діяльності. Важливою умовою успішного розвитку товарообороту є ритмічність реалізації товарів за той чи інший проміжок часу. При нормальній роботі торговельні підприємства мають відносно постійні показники товарообороту в розрізі окремих днів, п’ятиденок чи декад. Для проведення аналізу ритмічності розвитку товарообороту розраховують коефіцієнт ритмічності за формулою:

де К_ритм. — коефіцієнт ритмічності;

Т _{ф і} — фактичний товарооборот за і-й день, п’ятиденку за декаду;

Т_{пл і} — плановий товарооборот за і й день, п’ятиденку чи декаду;

n — кількість днів, п’ятиденок чи декад у періоді.

Коефіцієнт ритмічності може мати значення від 0 до 1. Максимальне наближення його до одиниці свідчить про ритмічну роботу підприємства, навпаки коефіцієнта ритмічності, наближені до 0, — про неритмічну.

Оцінку рівномірності виконання планових завдань дають на основі використання коефіцієнта рівномірності виконання плану, який розраховують за формулою:

К_рівн. = 100% - V, (1.6).

де К_рівн. — коефіцієнт рівномірності;

V — коефіцієнт варіації.

У свою чергу коефіцієнт варіації розраховують за формулами:

де V — коефіцієнт варіації;

— середнє квадратичне відхилення;

х_і — відсоток виконання плану за кожний конкретний місяць;

— відсоток виконання плану товарообороту за рік;

n — кількість місяців у періоді.

Значення показників рівномірності оцінюють так само, як і коефіцієнтів ритмічності.

Поглибленню аналізу показників роздрібного товарообороту сприяє визначення впливу окремих факторів на його розвиток. Всю множину факторів, що впливають на розвиток роздрібного товарообороту, можна поділити на фактори зовнішнього і внутрішнього середовища. До факторів зовнішнього середовища належать показники, що характеризують:

• — використання основних фондів;
• — використання трудових ресурсів;
• — забезпеченість трудовими ресурсами.

Найбільше розповсюдження при проведенні такого аналізу отримав метод ланцюгових підстановок. Його суть полягає в тому, що залежність між товарооборотом і факторами, які його формують, має виключно функціональний характер і описується прямо пропорційною або зворотно пропорційною залежністю, тобто товарооборот описується як функція декількох змінних у вигляді алгебраїчної суми, добутку або частки впливу одних показників на інші. Ступніть впливу того чи іншого показника на результат виявляють шляхом послідовної заміни планової (базової) величини однієї зі складових фактичною його величиною і послідовним відніманням від другого розрахунку — першого, від третього — другого і т.д. У загальному вигляді система розрахунків із застосуванням методу ланцюгових підстановок має такий вигляд:

У_о = f (a_о, b_о, c_о, d_о …) — базове значення узагальнюючого показника;

У_а = f (a, b_о, c_о, d_о …) — проміжне значення;

У_b = f (a, b, c_о, d_о …) — проміжне значення;

У_i = f (a, b, c, d …) — фактичне значення.

Наприклад, взаємозв'язок між товарооборотом і факторами, що визначають зовнішнє середовище, описується формулою:

де Ч — чисельність населення, яке обслуговується даним торговельним підприємством, ос.;

d — середньодушові грошові доходи, грн.;

С — ступінь охоплення товарооборотом грошових доходів населення, %; Т — обсяг реалізації, тис. грн.;

Аналогічно проводяться розрахунки впливу факторів, що характеризують внутрішнє середовище (використання основних фондів, трудових і товарних ресурсів). При цьому використовують відповідні формули:

Т = St, (1.10).

Де S — торговельна площа, м²,.

t — товарооборот на 1 м² торговельної площі.

де Ч — загальна чисельність торговельних працівників, ос.;

В — питома вага працівників прилавку в загальній чисельності, %;

П — продуктивність праці одного працівника, тис. грн.

Т = З_n + Н — В — З_к, (1.12).

Де З_n — товарні запаси на початок періоду;

Н — надходження товарної маси;

В — інше вибуття товарів;

З_к — запаси товарів на кінець періоду.

Цей аналіз може бути проведений також з використанням методів різниць чи інтегрального методу. Він є своєчасним доповненням до методу інтегральних ланцюжників і націлює підприємство на ефективне ведення господарства.

Структурні зрушення в реалізації окремих товарних груп установлюють на основі аналізу асортиментної структури роздрібного товарообороту. При його проведенні розраховують і аналізують такі показники, як відсоток виконання плану, темпи зростання (зниження) товарообороту в діючих і порівняльних цінах, середньодушовий продаж, питому вагу окремих товарних груп у загальному обсязі товарообороту, коефіцієнти еластичності тощо.

Цей аналіз може бути доповнений матеріалами, що характеризують попит населення і ринкову кон’юнктуру, даними про стан товарних запасів і організацію торгівлі аналогічними товарами підприємств-конкурентів. Важливе соціально-економічне значення має проведення порівняльного аналізу середньодушової реалізації окремих товарних груп даного торговельного підприємства з іншими торговельними підприємствами. Такий аналіз може виявити додаткові резерви зростання обсягів діяльності.

Реалізація окремих товарів протягом року може коливатись під впливом сезонних особливостей попиту і пропозиції. Виявлення і вимір сезонних коливань здійснюють шляхом розрахунку індексу сезонності. Існує декілька методів розрахунків цього показника: простої середньої, плинної середньої, відносних чисел та аналітичного вирівнювання. Показники сезонності повинні бути підкреслені логіко-економічним аналізом.

Роздрібний товарообіг як статистичний показник відображає обсяг продажу товарів населенню через всі канали реалізації: в офіційно зареєстрованих підприємствах, на речових, змішаних та продуктивних ринках.

Обсяг роздрібного товарообороту багато в чому характеризує стан національної економіки, відображаючи стан справ в промисловості і сільському господарстві, інфляційні процеси, зміну платоспроможного попиту населення, кон’юнктуру і місткість внутрішнього ринку.

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки, ускладнення організаційних форм сучасного бізнесу аналіз господарської діяльності підприємств і організацій здобуває особливо важливе значення. Дані поточного обліку і звітності самі по собі не можуть дати відповідь на запити численних користувачів ділової інформації. Ці дані повинні бути оброблені за допомогою спеціальних прийомів, використовуваних в аналізі, щоб можна було одержати всебічну інформацію про майновий — фінансовий стан підприємства, що дозволяє керівництву приймати економічно обґрунтовані управлінські рішення. Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією.

Для аналізу фінансового стану підприємства застосовується система абсолютних і відносних показників, що забезпечують необхідною інформацією різних її користувачів. Найбільш важливими в оцінці фінансового стану підприємства є показники ліквідності, що характеризують можливості підприємства погасити свої фінансові зобов’язання; платоспроможності, що визначають реальну можливість виконати першочергові зобов’язання по платежах за рахунок наявних засобів і поточних надходжень від господарської діяльності; ефективності використання активів; прибутковості, що порівнюють отриманий прибуток із вкладеними коштами.

Основними джерелами інформації служать показники фінансової звітності: балансу підприємства (форма № 1), «Звіт про фінансові результати і їхнє використання» (форма № 2), «Звіт про фінансово-майновий стан підприємства» (форма № 3), декларація про прибуток підприємства .

Для більш заглибленого аналізу окремих показників діяльності підприємства використовуються також дані поточного бухгалтерського обліку і статистичної звітності.

Оцінка фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємство орієнтується на дані фінансування, тобто на капітал. Фінансовий стан залежить від фінансової стійкості підприємства, а оцінка її про водиться тільки на основі даних пасиву балансу.

Під фінансовою стабільністю підприємства розуміють його спроможність здійснювати свою діяльність стабільно завдяки фінансовому забезпеченню власними оборотними та залученими коштами.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом та пасивом балансу, тобто прослідкувати напрямок використання засобів. Для аналізу цих показників необхідно застосовувати слідуючі коефіцієнти :

— коефіцієнт фінансової автономії (незалежності). Цей коефіцієнт характеризує питому вагу коштів власних джерел у загальних джерелах підприємства (власного капіталу). Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості проводиться за формулою :

Тут і далі використовуються слідуючі умовні позначення:

• 1А, 2А, 3А — підсумок першого, другого і третього розділів активу балансу;
• 1П, 2П, 3П, 4П, 5П — підсумок першого, другого, третього, четвертого і п’ятого розділів пасиву балансу;Б — валюта балансу.

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкійкіше, стабільніше і більш незалежніше від зовнішніх кредиторів підприємство. Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власного капіталу, тобто вони хоча б наполовину повинні бути сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, критичне значення коефіцієнту автономії - 0,5;

— коефіцієнт фінансової залежності - є зворотнім коефіцієнту фінансової автономії. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Він характеризує частку залучених засобів в загальній суму засобів фінансування. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою :

Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів в фінансуванні підприємства, а відповідно і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення понижується до одиниці, то це значить, що власники повністю фінансують своє підприємство;

— коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу. Розрахунок цього показника проводиться за формулою :

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Ріст показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта — k ф.р.? 0,5. Критичне значення — 1;

— коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей показник показує, ка частина власного обігового капіталу знаходиться в обігу. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних засобів підприємства. Коефіцієнт маневреності розраховують за формулою :

Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий не тільки для підприємств, але і для зовнішніх інвесторів.

Під платоспроможністю підприємства розуміють наявність у підприємства грошових засобів та їх еквівалентів в кількості, достатній для розрахунків по кредиторській заборгованості, вимагаючий негайного погашення.

Більш детальний аналіз ліквідності можна зробити за допомогою фінансових коефіцієнтів :

коефіцієнт загальної ліквідності ;

коефіцієнт проміжної ліквідності ;

коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності - відношення всієї суми ліквідних активів до загальної суми короткострокових зобов’язань підприємства. Рекомендоване оптимальне значення 1,5 — 2,0.

Коефіцієнта загальної ліквідності можна визначити за формулою :

Коефіцієнт проміжної ліквідності - відношення ліквідних засобів перших двох груп до загальної суми короткострокових зобов’язань підприємства. Рекомендоване оптимальне значення 0,7 — 0,8.

Коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується за формулою :

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - це відношення ліквідних засобів першої групи до суми короткострокових зобов’язань підприємства. Рекомендоване оптимальне значення 0,25 — 0,30.

Розраховується коефіцієнт абсолютної ліквідності за формулою :