Розкрити теоретичний матеріал

податок прибуток грошовий бюджет Методика обчислення податку на прибуток.

Відповідно до діючого законодавства, підприємства, які знаходяться на загальній системі оподаткування, повинні в обов’язковому порядку вести бухгалтерський та податковий облік.

Кінцевим фінансовим результатом діяльності та основним джерелом, за рахунок якого підприємство розвиває свою матеріальну базу, стимулює працю, виплачує дивіденди засновникам, є прибуток. Тому питання оподаткування прибутку займає важливе місце у діяльності підприємства.

Від правильності визначення оподаткованого прибутку, повноти та своєчасності перерахування до бюджету відповідних коштів залежить його перспектива в майбутньому.

Нині найактивніша бухгалтерська проблема полягає у взаємозв'язку бухгалтерського обліку з нормами податкового законодавства. Саме на цьому наполягають та над цим працюють деякі вітчизняні вчені: Бутинець Ф. Ф., Валуєв Б.І., Дем’яненко М.Я., Калюга Є.В., Кірейцев Г. Г., Лінник В.Г., Массаковський В. Б., Мельник П. В., Палій В.Ф.

Об'єктом оподаткування є:* прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;* дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України. Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:* доходу від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань;* інших доходів. Порядок визнання доходів: дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар; дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:*витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами ПКУ та включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;* інших витрат. Не визнаються витратами:* суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;* витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Порядок визнання витрат:* витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг;* інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Податкового кодексу України об?єктом оподаткування податком на прибуток з третього кварталу 2011р. є прибуток, який розраховується як різниця між доходами звітного періоду та собівартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) і сумою інших витрат .

Будь-які доходи підприємства відповідно до П (С)БО 15 «Дохід» класифікуються за видами діяльності індивідуально з врахуванням особливостей підприємства. Однак Податковим кодексом України не передбачено групування доходів в розрізі видів діяльності (операційна, фінансова, інша звичайна та надзвичайна) та доходи звітного періоду формуються шляхом додавання доходів від операційної діяльності та інших доходів.

В свою чергу доходи від операційної діяльності містять доходи від реалізації товарів, виконаних робіт і наданих послуг та визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше від суми компенсації, отриманої у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань (ст. 135.4 Кодексу). Інші доходи формуються відповідно до пп. 135.5 Кодексу.

Важливим складовим елементом при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток є витрати. Принципи визначення витрат платників податку на прибуток, які викладені в розділі ІІІ ПКУ, максимально наближені до принципів визначення витрат підприємства відповідно до вимог П (С)БО 16 «Витрати». Поряд з цим залишилися декілька різних підходів щодо структури та механізму розрахунку витрат, які, в свою чергу формують тимчасові та податкові різниці між показниками податкового та бухгалтерського обліку.

Для узгодження даних податкового і фінансового обліку використовується П (С)БО 17 «Податок на прибуток», П (С)БО «Податкові різниці». Зазначені нормативні документи разом з Податковим кодексом України не суперечать і не замінюють один одного. Відповідно них при визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду за даними бухгалтерського обліку фінансовий результат до оподаткування, визначений шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, які визнані і оцінені відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, коригується на суму постійних податкових різниць та частину суми тимчасових податкових різниць, що відноситься до звітного періоду.

Основними питаннями обліку податку на прибуток, що розкриваються в П (С)БО 17 «Податок на прибуток», є наступні: визнання витрат (доходів), активів та зобов’язань, пов’язаних з податком на прибуток; оцінка відстрочених активів та зобов’язань з податку на прибуток; відображення відстрочених активів та зобов’язань з податку на прибуток у фінансовій звітності; розкриття інформації про податок на прибуток у примітках до фінансової звітності.

П (С)БО «Податкові різниці» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансовій звітності. До основних питань, які регулює це положення можна віднести такі як: виявлення та відображення податкових різниць; розкриття інформації про податкові різниці у фінансовій звітності.

Податкове законодавство при формуванні оподатковуваного прибутку виходить з того, що прибуток обчислюється шляхом зіставлення суми валових доходів із сумою валових витрат і амортизаційних відрахувань. Валові доходи і валові витрати визнаються не за принципом нарахування доходів і витрат, а по першій події. Внаслідок цього виникають різниці між прибутком, відображеним в бухобліку та оподатковуваним прибутком, обчисленим відповідно до вимог Закону про прибуток, порядок обліку яких регламентується П (С)БО 17. Причиною виникнення таких різниць також можуть бути обмеження з віднесення деяких витрат до складу валових у податковому обліку, але які в бухобліку визнаються витратами в повній сумі та інші причини. Дані різниці бувають постійні і змінні, тобто такі, які не анулюються чи анулюються в наступних звітних періодах.

При виникненні змінних різниць витрати з податку на прибуток визначаються і відображаються в бухобліку і звіті про фінансові результати в сумі, що обчислюється шляхом застосування податкової ставки податку на прибуток до бухгалтерського прибутку. Змінні різниці між податком на прибуток, обчисленим у бухгалтерському і податковому обліку, відносяться до відстрочених податкових активів чи зобов’язань. У випадку виникнення постійних різниць в бухобліку і звіті про фінансові результати в якості витрат з податку на прибуток, відображається сума податку на прибуток, обчислена відповідно до вимог Закону про прибуток. Відстрочені податкові активи і зобов’язання при цьому не відображаються.

Згідно п. 15 П (С)БО 17 у проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов’язання можуть не наводитися і відповідно на цю дату не обчислюватися. У таких випадках у статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проміжного Звіту про фінансові результати наводиться лише сума поточного податку на прибуток (податкового), а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється відповідне коректування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток, виходячи з облікового прибутку (збитку) за звітний рік.

Облік отриманих доходів і здійснених витрат веде платник податків самостійно з метою визначення об'єкта оподаткування. Платник податків має право обрати і використовувати будь-який з таких двох методів: метод нарахувань або касовий метод ведення податкового обліку. Передбачається обов’язкове інформування податкового органу про обраний платником метод обліку.

При використанні методу нарахувань облік доходів і витрат платник податків проводить, виходячи з часу придбання платником податків права на ці доходи або визнання за ним цих витрат, незалежно від часу фактичного одержання доходів чи здійснення платежів.

Використання касового методу припускає облік платником податків доходів і витрат, виходячи з часу відповідно вступу платника податків у право власності цих доходів чи визнання за ним цих витрат.

Платник податків, що використовує метод нарахувань, отримує можливість використання податкового дисконту — поправки, на яку з метою оподаткування необхідно збільшити отримані платником податків доходи. Його застосовують, якщо платник податків одержує додаткову й обумовлену виключно цим методом обліку вигоду від того, що момент здійснення витрат передує хоча б одному з таких моментів:

• а) моменту їхнього визнання доходами другого учасника угоди, якщо останній не є фізичною особою чи іноземною юридичною особою і використовує касовий метод у податковому обліку;
• б) моменту фактичного здійснення таких витрат, якщо платник здобуває товари у фізичної особи чи іноземної юридичної особи, незалежно від використовуваного ним методу податкового обліку. Моментом фактичного здійснення таких витрат є момент відповідної фактичної виплати коштів чи момент фактичної передачі майна.

Податковий дисконт має бути враховано при визначенні доходів платника в той звітний період, на який припадає момент закінчення використання їм зазначеної вигоди.

Ставка податку на прибуток підприємств: з 1.04.2011 р. по 31.12.2011 р. включно — 23%; з 1.01.2012 р. по 31.12.2012 р. включно — 21%; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. включно — 19%; з 1.01.2014 р. — 16%. Податкові канікули: На період з 1.01.11 р. до 01.01.16 р. застосовується ставка 0% для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають певним критеріям.

З 01 січня 2015 року суттєві зміни внесені урядом щодо платників податку на прибуток з оборотом менше 20 млн грн. Такі платники податків можуть проводити розрахунок оподатковуваного прибутку за даними бухгалтерського обліку без застосування будь-яких обмежень і коригувань, передбачених Податковим кодексом. Крім того, такі платники податків не матимуть зобов’язань щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Водночас фіскальні органи мають право перевіряти коректність ведення бухгалтерського обліку платників податків.

Законодавці передбачили цілу низку нововведень і для більш великих підприємств, річний дохід (за даними бухгалтерського обліку) яких перевищує 20 млн грн.

Закон передбачає обмеження щодо включення до розрахунку оподатковуваного прибутку процентів за борговими зобов’язаннями перед нерезидентами — пов’язаними особами, якщо такі зобов’язання перевищують власний капітал підприємства в більш ніж 3,5 рази. Сума нарахованих відсотків для оподаткування не має перевищувати половини сумарного значення фінансового результату підприємства, амортизаційних відрахувань за даними бухгалтерського обліку та фінансових витрат підприємства. Залишок нарахованих відсотків включається в розрахунок оподатковуваного прибутку в майбутніх періодах, зменшуючись щорічно на 5% до повного погашення. Задля цього сума боргових зобов’язань і власного капіталу розраховується як середнє арифметичне значення між показниками на початок і кінець звітного року.

Законодавці повертають активне використання терміна «звичайні ціни». З метою розрахунку оподатковуваного прибутку виключаються зі складу витрат платників податків 30% вартості придбаних товарів та послуг у неприбуткових організацій та нерезидентів, які представляють юрисдикції з основною ставкою оподаткування на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні. При цьому, у разі обґрунтування застосування звичайних цін, згідно з положеннями, що регулює трансфертне ціноутворення, платник податків може не використовувати вказані обмеження.

Зміни щодо нарахування роялті розширюють можливості застосування цього інструменту в частині оптимізаційного механізму. Тепер роялті можуть нараховуватися без застосування обмеження, що становить 4% чистого доходу платника податку за попередній рік, можуть нараховуватися і на користь офшорних компаній, необхідно лише довести, що застосовуються звичайні ціни. Доводити слід, застосовуючи принципи, які використовуються при обґрунтуванні вартості в рамках трансфертного ціноутворення.

Варто зауважити повернення преференцій в частині оподаткування інститутів спільного інвестування. З 1 січня 2015 року доходи даних установ знову звільняються від обов’язку сплати податку на прибуток. Суб'єкти господарської діяльності без обмеження мають право включати до складу своїх витрат процентні та інші витрати, пов’язані з залученнями від венчурних фондів (ІСІ).

Зокрема, суттєвим фактом є відсутність обмежень щодо обліку витрат, не пов’язаних з господарською діяльністю платника податку. Видозмінений кодекс не має норм, які протягом всієї діяльності фіскальних органів в Україні використовувалися для нарахування штрафних санкцій платникам податків. Подивимося, чи вдасться зламати і колишні стереотипи у перевіряльників або кодекс, як і раніше, обросте додатковими роз’ясненнями, які не завжди відповідають прямим нормам закону.

Варто відзначити, що за результатами діяльності у 2015 році платники податку на прибуток звітуватимуть вже до 1 червня 2016;го. При цьому, до вказаної дати авансові внески з податку на прибуток сплачуватимуть на основі зобов’язань з цього податку, що виникли в результаті діяльності протягом 2014 року. Декларацію за 2014;й необхідно подавати за старими правилами.