Вступ. 
Тканини внутрішнього середовища

Тканини внутрішнього середовища складають більше 50% маси тіла, утворюють опорний каркас організму (скелет), дерму шкіри, входять до складу всіх органів і спеціалізованих тканин, забезпечують цілісність тіла, його форму, трофіку й захист. Цей тип тканин включає кров, лімфу та сполучні тканини. Кров і лімфа разом зі сполучними тканинами утворюють внутрішнє середовище організму, з якого всі структурні елементи отримують поживні речовини. Вивчення крові є однією з важливих тем у підготовці майбутніх лікарів. Розуміння будови та функції еритроцитів, лейкоцитів, кров’яних пластинок, складу плазми, гемограми, вікових і статевих особливостей крові необхідне для успішного засвоєння відповідних розділів курсів доклінічних і клінічних дисциплін.

РОЗДІЛ 1. Тканини внутрішнього середовища. загальна характеристика

Функції тканин внутрішнього середовища

Тканини внутрішнього середовища — це велика група тканин, які разом з епітелієм належать до так званих загальних тканин. Тканинами внутрішнього середовища є кров, лімфа і сполучна тканина з усіма її різновидами. Незважаючи на те, що окремі різновиди тканин внутрішнього середовища за зовнішніми ознаками значно відрізняються між собою (наприклад, кров і кісткова тканина), є всі підстави для поєднання їх у єдиний тканинний тип, а саме: спільність походження, будови і функції.

Спільність походження цих тканин є найвагомішою ознакою і полягає у тому, що всі вони розвиваються з мезенхіми. Мезенхіма — найпримітивніша сполучна тканина, яка існує лише на ранніх стадіях ембріонального розвитку. За будовою мезенхіма нагадує сітку, тому що клітини її мають зірчасту або веретеноподібну форму і контактують одна з одною своїми відростками. У петлях сітчастого остова міститься драглиста маса — міжклітинна речовина, щільність якої коливається зі змінами обміну речовин. Із мезенхіми шляхом диференціації розвиваються кров, лімфа і всі види сполучної тканини.

Спільність будови цих тканин полягає у наявності міжклітинної речовини, яка у кількісному відношенні переважає над клітинами. На основі будови міжклітинної речовини можна виділити основні типи тканин внутрішнього середовища: кров та лімфа; власне сполучна тканина; хрящова тканина; кісткова тканина.

Міжклітинна речовина крові та лімфи (рис. 1.1) є рідкою (плазма), а волокнисті структури в ній відсутні, тому ці види тканин внутрішнього середовища мають рідку консистенцію, хоча кров може втрачати плинність за умови перетворення фібриногену на фібрин і згортання.

У власне сполучній тканині кількість волокон може бути помірною (пухка волокниста тканина) або ж більш значною (щільна волокниста тканина). Консистенція залежить від співвідношення основної міжклітинної речовини та волокон (переважно колагенових).

Хрящова тканина містить добре розвинену основну міжклітинну речовину та волокна, в результаті чого цей вид тканин внутрішнього середовища характеризується великою міцністю й пружністю і належить до так званих скелетних тканин.

Кісткова тканина містить добре розвинену основну міжклітинну речовину. Високий ступінь мінералізації (біля 70% кісткової тканини складають фосфорнокислі солі кальцію у формі кристалів гідроксиапатиту) та товсті паралельні пучки колагенових волокон (так звані кісткові пластинки) забезпечують міцність кістки.

Функції тканин внутрішнього середовища різноманітні, але їх звичайно поєднують під загальною назвою «опорно-трофічні тканини». Вони виконують такі функції: трофічну, захисну, опорну (механічну). Функціональні особливості різних видів тканин внутрішнього середовища значною мірою залежать від фізико-хімічних властивостей міжклітинної речовини.

Висновок 1.1: Отже, тканинами внутрішнього середовища є кров, лімфа і сполучна тканина. Функції: трофічна, захисна, опорна (механічна).