АГ у вагітних

Артеріальна гіпертензія (АГ) у вагітних і досі залишається однією з основних причин передчасних пологів, інвалідизації жінок, материнської смертності, а також дитячої перинатальної захворюваності та смертності. Так, за даними ВООЗ, з АГ пов’язано 20−33% випадків у структурі материнської смертності.

Підвищення артеріального тиску (АТ) — основний клінічний симптом гіпертонічної хвороби (ГХ) і різних варіантів симптоматичних гіпертензій, у т.ч. захворювань нирок, ендокринних залоз, гестозу та ін.

Діагноз АГ у вагітної встановлюють при підвищенні АТ до 140 та/або 90 мм рт. ст. і більше при двох окремих вимірюваннях з інтервалом не менше 4 год або при підвищенні АТ до 160/110 мм рт. ст. одноразово. Рівень тиску 140/90 мм рт. ст. вважається пограничною гіпертензією.

Важливу роль у розвитку ГХ відіграє спадковість, а також наявність тяжкої форми гестозу під час попередньої вагітності. Нефропатія вагітних III ступеня та еклампсія також можуть бути причиною виникнення в майбутньому патології нирок і вторинних гіпертензій.

У вагітних розрізняють дві групи станів, що супроводжуються підвищенням АТ: АГ, що існувала раніше, та АГ, зумовлена вагітністю.

АГ у дорослих

Артеріальна гіпертензія (АГ) в осіб віком понад 60—65 років — важлива клінічна і соціальна проблема, оскільки зумовлює особливо вагоме збільшення ризику інсультів, застійної серцевої недостатності, інфаркту міокарда і раптової смерті.