Координації. 
Теорія еволюції

Зумовленість онтогенетичних процесів організму підтримується мережею зворотних зв’язків. Їх поділяють на кореляції та координації.

Кореляції слугують основою для координацій, які відображають узгодженість онтогенетичних змін протягом тривалого часу загальної еволюції тієї чи іншої великої таксономічної групи, тобто стосуються філогенетичних процесів. Координації поділяються на:

• — топографічні — просторові зв’язки органів, що змінюються узгоджено протягом філогенезу, але не є об'єднаними єдиною функцією. Наприклад, співвідношення розмірів і розташування органів у порожнині тіла; Теорія еволюції (системний розвиток життя на Землі)
• — динамічні — зміни протягом філогенезу функціонально пов’язаних між собою органів та їх систем. Наприклад, так розвивалися зв’язки між рецепторами і відповідними центрами нервової системи;
• — біологічні — еволюційні зміни в органах, що є важливими для забезпечення життєдіяльності, але безпосередньо не пов’язані між собою кореляціями. Наприклад, розвиток іклів та зубів у хижаків координований із розвитком скроневого м’яза і формуванням щелепного суглоба. У чотириногих тварин спостерігається відповідність довжини перед-ніх кінцівок довжині задніх, довжини кінцівок — розмірам шиї, що є важ-ливим для пересування та добування їжі тощо.

Системний розвиток кореляцій і координацій забезпечив ієрархічно узгоджене функціонування цілісного організму протягом не тільки його індивідуального існування, а й історичного розвитку життя. Одного разу віднайдені оптимальні співвідношення між різними підсистемами ор-ганізму турботливо зберігались адаптаційними механізмами і відтво-рювалися в кожному наступному поколінні.